Де правда – там Бог. А де Бог – там перемога
Шановні читачі, дорогі брати і сестри!
Сердечно вітаю християн України і весь наш народ зі святом Різдва Христового!
Нині ми вперше святкуємо цю подію вже за новоюліанським календарем – тим, який отримав благословення на вжиток ще століття тому і яким нині послуговуються більшість Помісних Православних Церков.
Недоліки старого календаря були очевидними, і з часом розходження між ним і астрономічними явищами, такими, як рівнодення, лише збільшується. Однак найважливішим аргументом для нас стала внутрішня церковна й суспільна потреба, запит на календарну зміну, який підтримала і більшість вірян, і більшість суспільства.
Православна Церква України пройшла поступовий шлях, на кожному етапі радячись з вірними та вивчаючи досвід, як позитивний, так і негативний. Тому рішення про зміну календаря було ухвалене на всіх рівнях церковного управління – від Синоду до Помісного Собору, який представляє повноту нашої Церкви.
Водночас за всіма громадами, де вірні переважною більшістю бажають дотримуватися старого календаря, ми закріпили це право, щоби в сприйнятті змін не було приводу для розділень. Однак вже зараз ми бачимо, що таким правом скористалися лише близько сотні громад з понад восьми з половиною тисяч тих, які належать до родини Православної Церкви України.
Отже, як і наші предки у давнину, ми вшановуємо подію Різдва Христового 25 грудня. Не тому, що саме така дата вказана в Писанні – в Біблії не подано ані дня, ані навіть місяця, коли це сталося. 25 грудня – традиційна давня дата, сприйнята для вшанування Христового народження ще у ІІІ-IV століттях. Однак ми, власне, вшановуємо не дату, не своєрідний "день народження", як це робимо в звичайних обставинах. Ми вшановуємо і святкуємо подію Різдва Христового.
Бо саме подія, а не її конкретна дата, мають принципове, істотне значення. Творець, Бог предвічний, приходить у світ і стає також Сином Людським заради нас і нашого спасіння. Бог приходить людству на допомогу.
Ми, як народ, перебуваючи у стані війни, як ніколи розуміємо потребу і в допомозі, і в захисті, і в перемозі над ворогом.
Після гріхопадіння прабатьків людство протягом тисяч років перебувало в полоні диявола, зло і гріх панували над усіма. Але Бог не залишив людей без надії та з клятвою обіцяв, що у світ прийде Спаситель, прийде Переможець, Який зруйнує панування диявола і надасть допомогу кожному, хто потребує звільнення від гріха.
Святкування події Різдва Христового щороку спонукає нас обновити усвідомлення важливості того, що вже для нас сталося. Бог послав у світ Сина Свого, і кожен, хто приймає Його, хто вірує в Нього і йде за Ним, здатен перемогти диявола й осягнути дар життя вічного.
Бог зробив це не лише для покоління сучасників Христа, але й для кожного покоління, тобто і для нас із вами. Тому ми вшановуємо не лише давню історичну подію, коли у Вифлеємі за часів правління римського кесаря Августа народився Спаситель світу, Господь Ісус Христос. Ми вшановуємо і прославляємо Сина Божого, який народився і для нас із вами. Бо Його народження і нам, як нашим попередникам, допомагає досягати перемоги над злом і темрявою – у нас самих, в наших душах, а також і в світі навколо нас.
Напередодні свят у суспільстві можна було побачити дискусію, чи доречно святкувати тоді, коли війна, коли сотні тисяч наших співвітчизників щоденно страждають. Коли ллється кров, коли російський агресор і далі руйнує та вбиває.
Звісно, що слід обмежити святкування, якщо ми маємо на увазі саме традиції розваг чи купування більшої кількості речей для себе й інших. Бо, власне, це є не стільки вшанування Різдва Христового, скільки просто використання святкового приводу.
Однак церковне, біблійне розуміння святкування означає виокремлення певного часу – години, доби чи кількох днів – для того, щоби використати їх для духовного вдосконалення. Для молитви особистої та спільної в храмі, для виконання добрих діл, для осмислення і переживання важливості та життєвого значення подій, які ми вшановуємо. Таких, як Христове Різдво.
Ми маємо багато днів для щоденних справ і потреб. Ми маємо щодня приводи для співстраждання і скорботи за жертвами війни. Але спогад про Різдво Христове, вшанування цієї події допомагає нам розвіяти морок болю й зміцнитися у вірі через долучення до спасительних, понадісторичних плодів життя Спасителя.
Адже ми – не полишені на самоті. З нами – Бог, як Церква урочисто проголошує у ці дні, повторюючи слова давніх пророцтв, що здійснилися в час Різдва Христового. Христос, Спаситель світу – народився! Він є, Він живий і сильний. І тому ми віримо, що темрява буде розвіяна і світло віджене морок. Ми віримо, що ворог буде переможений. Бо на нашому боці, на боці українського народу, правда. А там, де правда – там Бог. А де Бог – там перемога.
Христове служіння від початку не було легким. Сину Божому не знайшлося місця в домі, тому Він народився у вертепі-печері та покладений був у ясла, як у колиску. Злочестивий Ірод, боячись за свій трон, хотів вбити Немовля, тому Святій Родині довелося стати біженцями, втікаючи до Єгипту.
Але, подолавши всі виклики, Христос переміг. І усвідомлення цієї правди особливо важливе для нас зараз. Щоби на шляху спротиву російському агресору ми не схибили, у боротьбі – не зневірилися і не втрачали мужності.
Саме таке святкування – сповнене духовним змістом та молитвою – нам не просто потрібне, а нині життєво необхідне.
Але, святкуючи, ми не забуваємо про тих, завдяки кому ми можемо це робити. Ми підносимо молитви за наших воїнів, ми дякуємо нашим захисникам, ми просимо для них у Бога сил, а для України – перемоги над російським ворогом і справедливого миру.
Ми молимося за всіх, хто наближає перемогу, і благословляємо їх на добрі справи.
Ми молитвою та співпереживанням – разом з поневоленими братами і сестрами, хто згадує про Різдво Христове, перебуваючи в полоні чи під окупацією. Нехай Господь оберігає їх та допоможе звільнитися від ворожих кайданів.
Разом ми пройшли ще один важкий рік боротьби, але не знесилилися і не занепали духом. Віра в Бога і любов до рідної землі та до нашого українського народу допомагає нам.
Ми не знаємо, яким буде рік наступний. Але завдяки Різдву Христовому ми точно знаємо, що ми – не самотні, не полишені без допомоги. І знаємо, що якою би не була сила в руках московського ірода, він буде повалений з престолу свого і будуть осоромлені та осуджені прислужники його.
Бо з нами – Бог. Бо Христос – народився!
Славімо Його і надихаймося різдвяною радістю, відганяючи темряву віку цього!
Зі святом, дорогі українці, брати і сестри! Зичу всім нам перемоги, миру і Божого благословення на добрі справи!
Епіфаній,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Православної Церкви України
