"Бл*ть, я тільки зайшов крикнути, що там "лєпєстки". Ніч на стабпункті під Бахмутом у репортажі УП
Тотальна тиша в будівлі, де розгорнувся один зі стабпунктів на Бахмутському напрямку, переривається о пів на четверту ранку.
В кілька хвиль сюди починають привозити військових, які отримали поранення цієї ночі або ж ще з обіду чекали на евакуцію "по темному". Через обстріли логістичних маршрутів майже всі переміщення нині відбуваються після заходу сонця.
На каталці лежить чоловік років 35-40. Обидві ноги перемотані, крізь пов'язки помітні поранення. Він "зловив" свої уламки ще вночі минулої доби. Бойові медики вже зняли з нього турнікети, військовий досі при свідомості. Він – приклад того, що "золота година" на цій війні не працює.
І цієї ночі він далеко не найтяжчий пацієнт стабпункту.
"Ампутація, ампутація".
Ці слова злітають з вуст бойової медикині посеред коридору тихо і спокійно. Жодних емоцій, схлипувань чи запитань з боку медиків, побратимів чи інших поранених.
"Наша задача – не тільки надати допомогу, а й зробити так, щоб у пораненого бійця була віра в одужання. Не можна в жодному разі говорити про важкі випадки при пораненому. Завжди – "усе класно, усе легко". Їхній настрій – більше половини шляху до подолання травми", – поділиться з УП після кількох операцій судинний хірург стабпункту, військовослужбовець 3-ої штурмової бригади на позивний "Корсар".
Єдина реакція на слово "ампутація" – швидка підготовка порожньої кімнати з табличкою "Протишокова 1". Після чого двері до кабінету зачиняють. Крізь шпарину кілька разів прориваються стогони військового, який зранку дізнається, що його кінцівка вже ніколи не виглядатиме так, як раніше.
Приблизно за годину до "Протишокової 1" з травматичною ампутацією привезуть ще одного бійця. Обидвоє поїдуть на наступний етап евакуації живими.
На цьому стабпункті, як розповідають УП лікарі, дуже високий відсоток тих, хто виживає. Секрет у якісному підборі персоналу, наявності необхідних ліків і розхідних матеріалів, а також у крові, яку на стабпунктах почали переливати не так давно – з весни 2023-го.
"Скільки б не було поранених, це день чи ніч – ми працюємо на всі 100. Так колектив підібрався, так нас зібрало наше керівництво", – додає Корсар.
Значна частина травм сьогоднішніх пацієнтів стабпункту – мінно-вибухові. Відірвана частина руки або ноги, розірвана в кількох місцях стопа – це те, що стоїть за формулюваннями на кшталт "ворог нарощує мінно-вибухові загородження".
Один із військових, якого привозять на стабпункт якраз із розірваною п'яткою та дрібними уламковими пораненнями до коліна, підірвався, коли пішов евакуювати побратимів.
"Бл*ть, я тільки встиг крикнути, що там "лєпєстки", – пояснює він лікарям, як опинився на їхньому "стабі".
Наступ на Бахмутському напрямку триває.
Яким його бачать лікарі фронтового стабпункту – дивіться у репортажі "Української правди" зі сходу.
Ольга Кириленко, Алекс Клімов
