Кирило Буданов: Ми швидко наближаємося до глобальної війни
Для повноти цього інтерв'ю "Українській правді" довелося зустрітися з керівником Головного управління розвідки Міноборони Кирилом Будановим двічі.
Коли ми записували основну частину розмови, ще не було відомо, що в Ізраїлі відбуватиметься жорстока війна. Щоб поставити додаткові запитання про події на Близькому Сході, ми приїжджали в ГУР ще раз.
Якщо порівнювати з попередніми нашими інтерв'ю, то зараз Буданов значно обережніший у прогнозах.
Ви не знайдете відповідей на запитання про те, коли ЗСУ зайдуть у Крим чи коли конкретно закінчиться війна.
Натомість ми говорили про те, як війна в Ізраїлі позначиться на Україні, що далі буде з військовою допомогою нашій країні, про гостру потребу ППО на зимовий період.
УП запитувала про поточну ситуацію на фронті, як вдалося уникнути теракту на ЗАЕС, на скільки часу в РФ залишається ресурсів для війни з Україною.
Також Кирило Буданов розповів про хворобу Рамзана Кадирова, ситуацію з ПВК "Вагнер" після загибелі Євгена Пригожина та про найбільш небезпечного для нас супротивника в РФ.
Якщо вас цікавить повна версія інтерв'ю, дивіться його у відеоформаті.
"Значна кількість українців знаходиться в Ізраїлі і кілька сотень людей у Секторі Гази – це велика проблема"
– За вашими оцінками, що зараз відбувається в Ізраїлі?
– Триває операція Ізраїля щодо повернення контролю над своїми територіями, контртерористична операція щодо звільнення захоплених заручників та відбиття атаки терористів.
Ситуація загрозлива, тому що, крім проблем на південному заході країни, існує також проблема на півночі Ізраїля від угруповання Хезболла. Воно проводить поки що провокативні обстріли, на що збройні сили Ізраїля відповідають артилерійським вогнем.
Наразі ситуація, скажімо так, контрольована для всіх: як для Хезболли, так і для Ізраїлю. А що буде далі – побачимо.
– Після початку війни в Ізраїлі, світові медіа вийшли із заголовками "Моссад проспав напад ХАМАСу". Як сталося, що ізраїльські спецслужби, про які пишуть книжки і знімають кіно, пропустили підготовку такого великого нападу?
– Послухайте, вчасно зрозуміти наміри противника і дати чітку відповідь, що ось зараз все почнеться – це досить важко.
Я б утримався від осудження ізраїльських розвідувальних органів. Давайте зачекаємо, коли все закінчиться, і, можливо, ми дізнаємося якісь факти, які нам не були відомі.
– Чи є в цій історії російський слід?
– Так. Перш за все нам чітко відомо, що трофейна зброя з України все-таки передавалася росіянами угрупованню ХАМАС. Здебільшого це піхотне озброєння.
Є деяка інформація про те, що щось заходило до Хезболли, але наразі достовірно нам це невідомо.
Всі могли бачити відео у соцмережах – абсолютно, скажімо так, природню для нашого регіону і абсолютно неприродню для Близького Сходу тактику, коли використовувалися FPV-дрони проти бронетехніки.
Це ноу-хау все-таки нашої війни. Ніхто інший, як люди, які пройшли наш театр воєнних дій, не могли такого робити. Оскільки там не було нас, значить, це були росіяни.
Ще два цікаві факти. Перше: трошки більше, ніж за тиждень до початку цих дій, на території Лівану почала офіційно мовити російська станція "Супутник" арабською мовою. Це мовлення в абсолютно пропагандистському стилі з явними російськими наративами.
Друге: 24 вересня російський космічний апарат, який здатен вести радіоелектронну розвідку та перехоплення супутникових сигналів, був переміщений на геостаціонарну орбіту Ізраїля.
Нагадаю, що в період з 22 по 24 вересня був офіційний візит російської військової делегації в Іран. Нам відомо, що було кілька, скажімо так, побажань з іранської сторони. Одне з них стосувалося розширення спроможностей щодо розвідувальної інформації.
Тепер зрозуміло, яку саме розвідувальну інформацію почали росіяни надавати всім зацікавленим сторонам. Наголошую, що тут не один Іран, а всі зацікавлені сторони.
– Ізраїль зараз проводить операцію в Секторі Гази і може взяти його під повний контроль. За таких умов, як поведуться Ліван, Іран, Єгипет?
– (Робить паузу) Максимально складне питання. Те, що, на нашу думку, буде відбуватися, це більш-менш стрімкий захід сил оборони Ізраїлю до Сектору Гази, наведення порядку та, як зазвичай вони роблять, такий самий стрімкий вихід звідти.
Але організація Хезболла, яка знаходиться здебільшого в Лівані, і певні частини Корпусу вартових Ісламської революції з Ірану прямо заявили, що у випадку початку заходу Збройних сил Ізраїля в Сектор Гази вони розпочнуть свої наземні операції з північної та північно-східної частини. Мається на увазі з території Лівану та території Сирії.
По території Сирії переміщується дуже багато різнорідних підрозділів ближче до кордону з Ізраїлем. Хезболла вся мобілізована зараз, всі так само підтягуються до кордону.
Кілька днів тому був візит високих представників Корпусу вартових Ісламської революції до Хезболли в Ліван. Цілком зрозуміло, що їхні підрозділи так само будуть брати в цьому участь.
– Як ці всі події будуть відображатися на російсько-українській війні, насамперед на військовій допомозі нам?
– Моя суб'єктивна думка: якщо конфлікт буде обмежений за часом, до кількох тижнів, то в принципі немає про що хвилюватися.
Але якщо ситуація затягнеться, цілком зрозуміло, що будуть певні проблеми з тим, що не тільки в Україну треба буде постачати озброєння і боєприпаси.
– Очевидно, що за останні дні у вас була комунікація зі спецслужбами Ізраїлю. Чи будемо ми якось їм допомагати?
– Перш за все ми маємо дбати про своїх громадян.
Значна кількість українців знаходиться в Ізраїлі і кілька сотень людей в Секторі Гази – це велика проблема.
Днями була вивезена в Україну група дітей з підконтрольної Ізраїлю території.
Що робити з Сектором Гази – це питання ми зараз всі разом намагаємося вирішити. Воно стоїть у пріоритеті, як, до речі, і попереднє, озвучене вами питання, по озброєннях, у нашого президента.
Він докладає максимум зусиль, щоб, перше, врятувати всіх наших людей, і друге, щоб безпекова допомога Україні ніяк не зменшилася.
– Чи стоїмо ми на порозі Третьої світової війни?
– Риторичне питання (замислюється). Відповідь на нього буде не така проста.
Це моя суб'єктивна оцінка: за сукупністю географії ми бачимо кілька конфліктів, які на перший погляд здаються регіональними, крім України, але вони всі пов'язані між собою одними й тими самими країнами, які втягнуті в ці процеси.
Тож так, я вважаю, що все ж таки ми досить швидко наближаємося до глобальної війни.
"Нас знову чекає битва за електроенергію"
– Ми зустрічаємося в жовтні 2023 року. Минулого року в цей же період РФ здійснювала масовані обстріли нашої енергетичної інфраструктури. До чого необхідно готуватися українцям найближчими місяцями?
– Ви згадали трагічну частину нашої історії, яка була пов'язана з намаганням росіян зробити нам блекаут.
Тоді він, слава Богу, не вдався. Але в їхніх планах особливих коригувань немає, тож вони будуть продовжувати це робити і в цьому сезоні. На жаль, нас знову чекає битва за електроенергію.
– Які реальні спроможності в них бити по нас? Чим вони битимуть?
– Сил і засобів у них достатньо, тому що останнім часом ракетні удари вони обмежено завдавали.
Певний запас ворог відновив. Цей запас не дуже значний, але достатній для того, щоб створити цілком реальні проблеми не тільки нашій енергетиці, але й нафтогазовій сфері, промисловим підприємствам, військовим об'єктам.
– Які засоби для сил оборони нам зараз необхідні, крім систем ППО?
– ППО – це і є найголовніша проблема. Тому що все, чим вони б'ють, так чи інакше літає. Тож нам потрібно набагато більше ППО, ніж зараз є.
– Чи ми можемо очікувати, що військова допомога з боку наших партнерів наступного року зберігатиметься на приблизно такому самому рівні, як зараз?
– Відповім трошки непрямо на ваше запитання.
До середини наступного року ми особливих проблем не бачимо з військовою допомогою. А далі все буде залежати від нас – як правильно зможемо всім донести, показати і пояснити наші потреби, а також налагодити збільшення виробництва у нас.
– Питання дещо провокаційне: чи треба цієї зими очікувати блекаутів у Москві?
– (Робить паузу і посміхається) Тимчасових, можливо.
Це цілком логічне явище, коли робиш якісь негарні кроки, рано чи пізно воно повернеться до тебе.
"На ЗАЕС росіяни намагалися зробити штучну катастрофу. Зараз ситуація набагато краща"
– У попередньому інтерв'ю "Українській правді" ви заявляли, що в нас були всі шанси закінчити війну вже цього року. Що пішло не так?
– Є об'єктивні та суб'єктивні причини – все в комплексі. Але, вибачте, більшість з пояснень цього становить державну таємницю і це просто не для публічного обговорення. З часом це все стане зрозумілим.
– Тоді на який час ми відстаємо від графіка?
– Ми з нього вибилися. Не відстаємо, а вибилися. Це зовсім інакше тлумачення.
– Тобто все пішло взагалі шкереберть?
– Не все пішло шкереберть. Давайте без уточнення і роз'яснення цього всього – ми вибилися з графіка – нехай кожен зробить свій висновок.
– Запитання до вас як до члена Ставки. Що варто очікувати в найближчій перспективі на півдні та сході?
– На півдні продовжується ведення нашої наступальної операції. От як там і що відбувається – будь ласка, запитуйте Генштаб.
Далі у нас відбуваються потужні події по поверненню Бахмута. Те, що там ідуть запеклі бої, точно не секрет ні для кого. Але, як бачите, повільно, крок за кроком воно там іде.
– Про Бахмут, власне, президент Зеленський у Вашингтоні заявив, що ми деокупуємо Бахмут. Чи до кінця року ми зможемо звільнити місто?
– Я дуже на це сподіваюся.
– В контексті півдня цікавить ситуація на ЗАЕС. Влітку всі говорили про загрозу теракту на станції. Яка наразі там ситуація?
– Вона все ще загрозлива, оскільки ми всі маємо пам'ятати, що станція залишається окупованою. І в принципі нічого глобально там не змінилося.
Єдине, що кризовий момент, слава Богу, ми пройшли. Я не буду відкривати вам дані, як і що для цього було зроблено. Але ми його на той час пройшли.
Проте це не знімає питання, що якщо Росія захоче знову щось подібне скоїти, в неї будуть всі можливості для цього.
Чи зможемо ми знову запобігти цьому? Сподіваюся, що зможемо.
– Щоб пройти цей кризовий момент на ЗАЕС, ви особисто підключалися?
– Саме по собі нічого у світі не відбувається – все, що можу сказати.
– Що насправді вони планували зробити на ЗАЕС?
– Хотіли штучно створити техногенну катастрофу. Справа не в підриві атомної станції в тому сенсі, як всі розуміють, що там бах – і розлетілася на всі боки радіація. Там набагато цікавіше вони хотіли зробити: штучне перевантаження системи і контрольований викид радіації. Тобто локалізований за місцем.
Всі подібні ігри завжди дуже погано закінчуються. За нашим розумінням, це точно призвело би до реальної ядерної катастрофи.
"У Кадирова проблеми з нирками, а чи насправді загинув Пригожин, я не знаю"
– Як загибель власника ПВК "Вагнер" Пригожина вплинула на розстановку сил у російській армії?
– Щодо загибелі Пригожина, давайте так: все, що можу вам сказати, що дотепер жодного факту, підтверджуючого його загибель, ми так і не маємо.
Я не знаю, загинув він чи не загинув.
А як вплинуло те, що показали? Ну, цілком зрозуміле певне послаблення всередині ПВК відбулося. Для нас це добре, чого тут приховувати. "Вагнер" був дуже серйозним супротивником, коли діяв саме як ПВК.
Але ви маєте пам'ятати, що коли вони почали вихід з Бахмуту, я ж сказав, що більше ми їх як ПВК "Вагнер" в Україні не побачимо. Зрештою, ви можете це побачити зараз.
– Вони ж укладають контракти з Росгвадією зараз?
– Це невеликий відсоток – перше, що треба сказати. І друге: вони заключають (контракти – УП) як окремі фізичні особи, кожен окремо.
– Що змінює смерть Пригожина в контексті нашої війни?
– Це дає величезний шанс і надію на те, що ПВК "Вагнер" як єдиний організм не буде тут воювати. Це насправді була величезна проблема для України. Хто б що там не казав, але вони вміли воювати.
– Напередодні заколоту Пригожина чи була у нього якась комунікація з ГУРом? Чи українська розвідка була якось причетна до заколоту?
– Я не певен, що зможу надати вам відповіді на подібні питання. Вибачте. Залишимо це питання відкритим.
– Тоді запитання про Кадирова. Було багато новин про його хворобу, секретар РНБО Данілов навіть заявляв, що його могли отруїти. Але водночас Кадиров постив відео і фото, з'являвся в медіа. Можете пояснити, що відбувається?
– Проблеми зі здоров'ям у нього є, це правда. Той епізод, який ви зараз згадали, він справді хворів, але одужав.
Це теж треба визнати, подобається нам це чи не подобається.
– Що значить хворів? Ковідом перехворів чи що?
– У нього з нирками проблеми. Була загроза життю, але він це пройшов.
– Генерал Сергій Суровікін. Як йому живеться після Пригожина?
– Його зняли з посади командувача Повітряно-космічними силами, дали номінальну посаду.
Живеться йому нормально. Зрозуміло, вже не має такого впливу, як мав. Але, зрештою, знову ж таки, для України це добре.
Він був досить жорсткий у прийнятті рішень і не боявся брати на себе відповідальність. А це для нас проблема.
Тепер спокійно собі живе, займається аналітичною роботою.
– У заколот він був серйозно інтегрований?
– Не можна сказати, що він був інтегрований у заколот. Просто він мав дуже близькі стосунки з Пригожиним.
Він зробив все для того, щоб в розумінні росіян не видавати злочинні накази по нанесенню ударів по своїм же.
А ПВК "Вагнер" – це ж Росія. Його роль там була.
"У Росії є людина, яка завжди приносить нам проблеми – це генерал Беседа"
– Хто в Кремлі відповідає за Україну, хто найбільш поінформований?
– По економічних питаннях реально вплив має Кирієнко.
А якщо загалом, то на будь-яке рішення в РФ може впливати пан Вайно (голова АП РФ – УП).
Мало хто в нашій країні таке прізвище знає. Але насправді його вплив величезний.
Є ще військовий блок, там Шойгу зберігає свій вплив.
– Після історії з Пригожиним його вплив підвищився?
– Він видихнув, давайте так скажемо (сміється).
– Серед російських генералів, хто зараз найбільш небезпечний супротивник для нас?
– Не готовий відповісти. Але є людина, яка завжди приносила проблеми Україні. Це генерал Беседа (керівник 5 служби ФСБ – УП). Дуже проблемна людина. Він багато зла накоїв для України. Ну нічого, час все розставить.
– Російські медіа повідомляли, що після початку повномасштабної війни Беседу арештували й відправили в СІЗО. Що з ним відбувалося?
– Беседа був на певний проміжок часу відсторонений від виконання своїх обов'язків. Але потім все налагодилося. Зараз він займається своєю роботою, на жаль, зовсім не на користь Україні.
– Чим конкретно він займається?
– Активними операціями на території України.
– Тоді поясніть, чим робота ГРУ РФ в Україні відрізняється від роботи тут ФСБ?
– Кардинально різні підходи, різні люди, різні форми, методи роботи. ГРУ – це більше воєнна розвідка. ФСБ – це робота більше по цивільних. Якщо в загальному брати, то по політиках, по бізнесменах і так далі.
ГРУ має більше концентрувати свої зусилля все ж таки на роботі з військовими.
– ФСБ зараз намагається вербувати українських чиновників?
– Це питання не до мене, а до СБУ, вибачте.
– Тоді як ви оцінюєте роботу російської розвідки під час повномасштабної війни?
– Агентурна розвідка провалена, а радіоелектронна й кіберрозвідка на дуже високому рівні знаходиться. На максимально високому, я б сказав.
– Чи були великі спецоперації російської розвідки під час повномасштабної війни, чи вони вміють лише труїти власну опозицію за кордоном?
– Якихось серйозних не пам'ятаю. Єдине, що можна визнати, це операції їхньої спеціальної розвідки.
На жаль, їхні диверсійні групи досить непогано працюють в наших прикордонних частинах на півночі країни.
Вони заходять через Росію – Брянська, Курська області. Там вони заходять, проводять засідки дуже часто, інколи навіть нальоти роблять і виходять назад.
"Світ виявився не готовий до війни такої інтенсивності"
– За вашими оцінками, скільки може тривати війна?
– Щодо ресурсів, давайте по факту поговоримо.
По оцінці економіки, без особливих проблем Росія може її собі дозволити до 2025 року. За кількістю техніки – до 2026 року максимум. Можливо, трохи швидше, тому що темпи відновлення техніки, які відбуваються зараз у них, не такі високі.
Тобто ми виходимо з вами десь на 2025 рік. По людському ресурсу, очевидно, що їм вистачить надовго.
Але хто б там не казав, якщо оцінювати сукупно наш людський ресурс, то там теж надовго. У нас країна не така маленька.
Інша справа, а чи готова Російська Федерація іти до верхньої межі, до останнього?
По факту, всі вони воюють мобілізованими, відчувають брак боєприпасів, брак озброєнь.
– Але ж вони перекривають цей брак через співпрацю з Іраном і Північною Кореєю?
– А ми перекриваємо цей брак через співпрацю зі Сполученими Штатами, Британією, цивілізованим світом. І що? Все одно ви маєте розуміти, що сукупні витрати озброєння боєприпасу набагато більше, ніж те, що можна виробити. Як нам з нашими союзниками, так і їм з їхніми союзниками.
Світ виявився не готовий до війни такої інтенсивності. І це, до речі, один із висновків, які точно будуть робити всі країни після цього.
Всі будуть намагатися нарощувати свої арсенали.
– Коли у війні настане час для переговорів?
– Що ви маєте на увазі? Просто переговори в якийсь момент? Замороження конфлікту?
Цього не можна допускати. По-перше, це буде зрада людей, які залишаться на окупованих територіях. По-друге, неправильно з точки зору пам'яті тих, хто загинув, і тих, хто зараз воює.
Можливість для дипломатії буде в той момент, коли війна буде завершена.
Жодна війна у світі не закінчилася без підписання двостороннього, багатостороннього договору про закінчення війни чи чогось подібного. Багато є форматів, але завжди війна закінчується – треба ж якось порозумітися всім.
Але в нашому випадку це можливо виключно, коли окупанти покинуть або хоча б почнуть покидати Україну по кордонах 91-го року.
А росіяни хочуть – давайте, все залишаємо, як зараз, і починати розмову.
Ні, я ж вам кажу, це буде просто зрада наших людей.
Про це ж теж треба пам'ятати, що кілька мільйонів людей в окупації зараз живе, і вони чекають, коли їх звільнять. Це, до речі, одна з основних функцій держави.
– З боку РФ відбувається реальне промацування точок саме по переговорах?
– Цілком імовірно, ви праві.
– По лінії розвідок це відбувається?
– Ні, відбуваються намагання прощупати міжнародну позицію та позицію всередині України абсолютно різними шляхами.
– Давайте так, ваша особиста думка: от реально, коли прийде час переговорів?
– Або коли ми воєнним шляхом повернемо наші території, або коли складаються події так, що буде чітка впевненість, що Росія реально починає виводити свої війська по кордонах 1991 року.
Роман Кравець, УП
Фото та відео Назарій Мазилюк
