Четвертий міністр оборони Зеленського. Чому президент міняє Резнікова на Умєрова

На початку лютого 2023 року президент Володимир Зеленський зібрав у себе в офісі журналістів провідних українських видань для розмови. 

Президент просив ЗМІ знизити градус критики щодо теми корупції в армії та Міноборони. Саме в ті дні розгорівся перший публічний скандал через закупівлі харчування для ЗСУ.

І президент просив не підкидати надмірної зради хлопцям в окопах. 

Початок лютого 2023-го – час важкої оборони Бахмута, формування "Гвардії наступу", переговорів про санкції і вступ в ЄС.

Усі ці процеси вимагали єдності суспільства. Зі свого боку Зеленський обіцяв, що не толеруватиме корупцію і буде жорстко на неї реагувати.

Як один із кроків недопущення корупції Зеленський також згадав і потенційну заміну міністра оборони. Мовляв, особистих підозр до Резнікова президент не має, але бачить, що міністр не може дати раду з тим величезним потоком викликів, які постали перед його відомством.

Про заміну Резнікова в лютому 2023 року Зеленський говорив як про річ загалом вирішену.

Однак від згаданої зустрічі на Банковій до дня реальної відставки глави МОУ минуло рівно сім місяців. 5 вересня Рада конституційною більшістю звільнила Резнікова, а Зеленський вніс кандидатуру Рустема Умєрова для призначення міністром оборони.

Чому ця заміна так затягнулась, що буде з Олексієм Резніковим, хто ще претендував на посаду глави МОУ та чому президент зупинився саме на Умєрові, дізнавалась "Українська правда".

Осінній бліцкриг: як Умєров став міністром оборони

У серпні 2023-го міністра Резнікова в ЗМІ та соцмережах "звільняли" ледь не щодня. 

Співрозмовники УП у владі одноголосно підтверджували швидку відставку глави Міністерства оборони, і так само одностайно розводили руками, зачувши питання: "А хто ж буде новим міністром оборони?".

Буквально до останнього часу реального кандидата в Зеленського не було. Велике європейське турне перед Днем Незалежності тільки відтягувало вирішення цього питання. 

"Кандидат з'явився дуже швидко і то буквально днів 10 тому. Зеленський покликав Умєрова, і той не зміг відмовитись. Очевидно, що Умєрова в команду ввів Єрмак, але рішення по МОУ – це рішення президента. Єрмака Рустем цілком влаштовував у Фонді держмайна", – розповідає не під запис один із близьких соратників президента. 

Умєров несподівано справді став компромісною кандидатурою, яка змогла задовольнити всіх: Зеленський бачить у ньому менеджера, прозахідні активісти – людину з репутацією, Єрмак – того, хто не зачепить важливих для глави Офісу двох заступників у Міноборони.

Формально Рустем Умєров прийшов у політику як депутат партії Святослава Вакарчука "Голос". Але партійна належність у депутата завжди корелювалась із його участю в житті Меджлісу кримських татар. Умовно кажучи, Умєров був одним із тих делегатів, яких кримськотатарський провід намагається інтегрувати в різні партії, щоб ефективніше захищати інтереси свого народу.

Колишній голова Фонду держмайна познайомився з Андрієм Єрмаком у часи, коли останній працював не головою ОПУ, а звичайним помічником президента. 

"Спершу за комунікацію з Меджлісом відповідав Сергій Шефір, але він це робив без ентузіазму. А Єрмак навпаки, слухав, цікавився, записував все у блокнот", – розповідають співрозмовники УП в Меджлісі. 

"У серпні 2019 року Андрій (Єрмак – УП) був радником президента. Тоді розробляли план візиту президента до Туреччини, а в нас у Туреччині дуже велика діаспора. Ми з тих часів почали працювати, давали свій інсайд", – пояснював в інтерв'ю УП колишній голова ФДМ. 

Вперше ж відкрито Умєров з'явився як член владної команди, ставши учасником делегації на переговорах із росіянами в Білорусі 28 лютого 2022 року. На тих переговорах також вперше був присутній російський олігарх Роман Абрамович. 

Згодом Умєров і Абрамович багато комунікували щодо вирішення гуманітарних питань у зоні бойових дій. 

У березні 2022 року в російського олігарха та екскерівника Фонду держмайна були навіть однакові симптоми отруєння. 

"Щось було червоне в очах. Ми заїхали до лікарів, нас подивилися. Нам сказали, що нічого не сталося дуже сильного, але щось не розуміють, що це. І потім ми вже до інших спеціалізованих лікарів поїхали, які займаються хімічними атаками, вони оглядали нас", – згадував в інтерв'ю УП Умєров.

А після того, як перемовини перебрались у Стамбул, зв'язки Умєрова з турецьким істеблішментом, які він здобув ще за часів роботи помічником Мустафи Джемілєва, відчутно допомогли українській команді.

За даними УП, Умєров особисто знайомий із президентом Ердоганом та має прямий контакт з правою рукою президента Туреччини Ібрагімом Каліном.

Для Офісу президента Умєров корисний також своїми зв'язками ще й із Саудівською Аравією. Не дивно, що саме він був одним із членів української делегації на нещодавній "мирній" зустрічі безпекових радників у Джидді.

Тож рішення призначити Умєрова в Міноборони може видаватись несподіваним тільки на перший погляд.

Його призначення, яке має відбутись на наступному засіданні Ради, уже запустило цілий ланцюжок кадрових перестановок. 

Так, в ОПУ вирішили звільнити очільницю Антимонопольного комітету Ольгу Піщанську та призначити її замість Умєрова керівницею Фонду держмайна. 

Згідно з інформацією УП, про такі перестановки Піщанська дізналася ледь не з новин у медіа й іти на роботу в ФДМУ не хоче. Натомість новим головою АМКУ стане спеціально для цього звільнений голова Донецької ОДА Павло Кириленко.

Найближчими тижнями депутати планують призначити ще міністра культури та інформаційної політики. Очолити це міністерство може колишня керівниця "Українського культурного фонду" Юлія Федів. 

За даними УП, Федів вже зустрічалася з цього приводу з президентом, головою Офісу та представниками парламентських фракцій.

Зараз, щоправда, ОП ще проводить останні перевірки щодо кандидатки, а вона сама має залагодити справи на нинішніх роботах та сформувати свою команду в Міністерстві. 

Однак жодного з цих призначень могло б і не бути, якби до цього був реалізований один із двох інших задумів Зеленського із заміни Резнікова.

Зимовий похід: як Буданов не став міністром оборони

Вперше про звільнення Олексія Резнікова серйозно заговорили наприкінці січня. 

Цим розмовам на Банковій передувала гучна публікація контракту Міністерства оборони про закупівлю харчів для військовослужбовців за завищеними цінами. 

На той момент реальною проблемою для ОПУ було не так звільнення Резнікова, як пошук йому нового місця в команді. 

"Олексій класний переговорщик. У нього важливі прямі контакти, і цим не можна нехтувати. Він все-таки командний гравець, і не можна його так просто втрачати, бо він може приносити ще користь", – пояснював тоді УП один із впливових посадовців на Банковій. 

В лютому президент бачив заміною Олексія Юрійовича керівника Головного управління розвідки Кирила Буданова. Останній щиро подобається Зеленському через сміливі операції, які втілює в життя ГУР. 

Буданов остерігався нового призначення, але прямо відмовляти президенту не хотів. 

"Міністерство оборони – це величезна машина, де більша частина колективу є людьми передпенсійного віку. Якось швидко реформувати цю структуру і показувати миттєві результати там неможливо", – пояснювали вагання розвідника високопоставлені джерела УП в силових відомствах. 

"Кирилу було б дуже важко покидати ГУР, де він за час війни налаштував всю роботу під свій стиль управління. Але Буданов справді готувався до роботи в МО", – зізнавалися згадані вище співрозмовники. 

Якби керівник ГУР очолив Міністерство оборони, то Резнікова все одно залишили б у Кабміні. 

Позицією, на яку він радо погоджувався, була посада міністра юстиції. Резніков бачив себе у Мін'юсті завдяки серйозному бекграунду в юридичному бізнесі. 

Натомість чинного міністра юстиції Дениса Малюську мали б відправити послом у Нідерланди. Там він міг би працювати над запуском трибуналу в Гаазі над російськими воєнними злочинцями.

На заваді став голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, який відстоював Малюську і домовився із президентом, що Резнікова краще перевести в Міністерство стратегічних галузей промисловості. 

"Давид прийшов до Зеленського і каже: "Стоп, ми хочемо Льошу покарати чи підвищити?" Президент сказав: "Покарати". Арахамія: "Так ми ж його в Мін'юсті, виходить, підвищуємо! Давайте дамо йому міністерство Рябікіна, нехай запустить там роботу", – пригадують діалог президента з головою фракції "СН" свідки тієї розмови. 

Власне, після зустрічі із Зеленським голова фракції "Слуга народу" відкрито поділився з депутатами своєї політсили таким планом кадрових перестановок.

Як виявилося згодом, на той момент ніхто не попередив Резнікова про те, що його можуть перевести в Мінстратпром.

"Я можу прокоментувати, що це для мене є новиною. Зі мною жодної розмови про Міністерство з питань стратегічної промисловості не відбувалося з президентом України", – відреагував одразу після заяв Арахамії Резніков. 

"Якщо раптом мені така пропозиція надійшла б від президента України або прем'єр-міністра, то я відмовився б від неї", – додав тодішній очільник МО. 

Після медійних казусів і неузгоджень у команді звільнення Резнікова відклалося. 

Літня кампанія: як Кубраков не став міністром оборони

11 липня 2023 року 11 країн-партнерів утворили "літакову коаліцію" і визначили умови навчання українських пілотів на західних винищувачах F-16.

"F-16 захищатимуть небо України та східний фланг НАТО. Українські повітряні сили готові опанувати їх якнайшвидше", – написав тоді міністр Резніков, підводячи риску під багатомісячними надскладними переговорами.

І десь орієнтовно в цей час на Банковій почались активні пошуки, ким його замінити. Очевидно, що тут не було прямого наслідкового зв'язку, але якраз на середину липня зійшлося багато факторів, які зробили відставку Резнікова можливою.

Завершились основні переговорні треки щодо розблокування поставок західного озброєння, як-то ракет і літаків, в яких Резніков безпосередньо був залучений.

З іншого боку, наростала напруга в середовищі військових, у яких є претензії до швидкості і стабільності поставок амуніції та зброї. УП описувала загалом дикі ситуації зі зривом поставок в Україну, оплаченої авансом (!) зброї, тоді як українські та західні компанії не виконали контракти з Міноборони на десятки мільярдів гривень.

Це означає, що військові під час контрнаступу не отримують атрпостріли та міни, а в МОУ часто бракує грошей, щоб укласти нові контракти. Співрозмовники УП в уряді переказували кілька натягнутих розмов міністра оборони з міністром фінансів, коли Сергій Марченко на прохання дати грошей "рекомендував" повернути виведені мільярди й купити на них все, що треба.

"У Марченка навіть була дискусія з Резніковим, мовляв, якщо є можливість купити снаряди по одній гривні чи по три – які ви купите? Льоша відповів: "І ті, і ті – мені треба все, що є на ринку". А Марченко й каже, що так доведеться купувати всі снаряди по три, бо далі ринок рівняється по вищій ціні", – переказує розмову міністрів один зі співрозмовників в уряді. 

Власне, те, що Резніков не зміг побудувати робочу систему контролю за закупівлями зброї і тилового забезпечення – це і є фундаментальна причина його відставки.

Укладання контрактів у МОУ в травні 2022-го і серпні 2023-го відчутно відрізняються в кращу сторону. Але за перші буремні місяці вторгнення закупівельники Міноборони уклали стільки сумнівних угод, що тепер це коштує армії мільярди де факто втрачених гривень і гальмує багато важливих проєктів.

Саме зі схожими аргументами в серпні до президента Зеленського несподівано завітав міністр цифрової трансформації Михайло Федоров і запронував знайти заміну для глави МОУ. Його ідея полягала в тому, щоб призначити міністром оборони віцепрем'єра з відбудови Олександра Кубракова.

У Зеленського відбулось навіть кілька раундів переговорів із Кубраковим, але перепризначення йшло зі скрипом. Причина полягала в тому, що віцепрем'єр ставив умову: він перейде в МОУ, тільки якщо збереже контроль за Мінінфраструктури, залишивши там керівником когось зі своєї команди.

Мовляв, він дуже довго збирав туди команду, вона складно запускала великі проєкти і тепер, коли ці проєкти мають нарешті показати результат, прихід нового керівництва може все розбалансувати.

Зеленському не сподобалось, що йому ставлять умови. Розмови часом йшли навіть на підвищених тонах. Врешті президент вирішив лишити Кубракова на його нинішньому місці. 

Як переказують люди з команди Зеленського, президент не захотів створювати "Кабмін у Кабміні". Якщо врахувати, що Міноборони зараз найбільший розпорядник коштів у країні, а Мінінфраструктури стане таким, коли зайдуть гроші від партнерів на відбудову, побоювання президента можна зрозуміти. 

Після Кубракова Зеленський ще обдумував призначення в МОУ чинного міністра стратегічних галузей промисловості Олександра Камишіна. 

Але той тільки обжився в новому відомстві й відверто не дуже рвався в Міноборони. Хоча й не відмовив би Зеленському, якби той наполягав.

***

5 вересня Верховна Рада урочисто звільнила Олексія Резнікова з Кабміну. 

Після голосування "за" 327 народних депутатів вся фракція монобільшості стоячи й із оплесками проводжала міністра. 

Віцеспікерка Олена Кондратюк та перший заступник голови ВРУ Олександр Корнієнко навіть покинули свої місця у президії, щоб спуститися в урядову ложу Ради, аби на прощання обійняти Резнікова. 

На мить склалося враження, що це не відставка, а привітання з новою посадою. 

Щоправда, що далі буде з Резніковим, наразі достеменно невідомо. 

Після дивного звільнення посла у Великій Британії Вадима Пристайка у високих кабінетах ширилися розмови, що на його місце відправлять у Лондон саме Резнікова. Тим паче у нього там чимало "відставних" друзів, як, наприклад, Борис Джонсон і Бен Воллес. 

На запитання УП, чи справді Резнікова планують відправити в Лондон, один із топів президентської команди ввечері 5 вересня відповів: "План саме такий". 

Однак, за даними джерел в дипломатичних колах, через посольство України у Великій Британії офіційний агреман на призначення Олексія Юрійовича ще не приходив. 

Тож мимоволі згадується питання, що його колись поставив президенту соратник по партії: "Ми хочемо його покарати чи підвищити?" 

Роман Романюк, Роман Кравець – УП