Полковник Іван Павленко: Війна закінчиться, ми переможемо. Але війна в кіберпросторі не закінчиться ніколи
"Слава Богу, я не служив у радянській армії…", − сказав в одному з інтерв'ю головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.
48-річний полковник Іван Павленко − приклад того, як в українській армії на перші ролі виходить покоління командирів, яким "радянщина" не відома.
На книжковій полиці в його робочому кабінеті трактат Карла фон Клаузевіца "Про війну" сусідить із монографією Генрі Кіссинджера "Дипломатія". А принстонська збірка "Творці сучасної стратегії: від Макіавеллі до ядерної доби" − з автобіографією американського генерала Коліна Павелла "Моя американська подорож".
Іван Павленко народився в місті Глухів на півночі України.
− "Орки" там поруч. Мабуть, тому я на генетичному рівні завжди відчував небезпеку, − розповідає він про себе.
Можливо, це визначило вибір професії. Військове училище, академія ППО в Харкові, служба в військовій частині електронної боротьби. В 2014–2015 роках він багато часу провів у зоні АТО на сході України. Потім навчався в Сполучених Штатах, де отримав диплом магістра. Наразі очолює Головне управління РЕБ та кібербезпеки Генштабу ЗСУ.
В квітні 2022-го Івана нагородили Орденом Богдана Хмельницького. Коли ми питаємо, за що саме, відповідає: "Багато речей про електронну кіберборотьбу стануть відомими згодом, а може, і взагалі не стануть відомими".
Бійцями невидимого фронту зазвичай називають розвідників.
Але є ще один у буквальному сенсі невидимий для людського ока фронт. Те, що відбувається на ньому, виглядає не так ефектно, як палаючий Кримський міст, удар по крейсеру "Москва" або атака українських дронів на "Москва-Сіті". Але без роботи фахівців з радіоелектронної боротьби (РЕБ) на землі, в морі й у небі нічого з перерахованого не було б можливим.
Залишити противника без зв'язку, "приземлити" ворожий БПЛА, провести розвідку та передати координати цілей командирам "у полі", захистити фронтову авіацію від зенітно-ракетних комплексів противника, а наземні об'єкти в тилу від ракетних ударів − лише частина завдань, які вирішує РЕБ у сучасних війнах.
Напередодні професійного свята – дня фахівців РЕБ – полковник Іван Павленко розповів "Українській правді" про те, як радіоелектронна боротьба змінила сучасну війну, про сильні та слабкі сторони противника, чому росіянам у перші дні повномасштабної війни не вдалося покласти українську систему протиповітряної оборони, інтернет і мобільний зв'язок, а також про те, як росіяни двічі намагалися "зламати" його смартфон.
"Все, що існує в електромагнітному спектрі, є полем діяльності РЕБ"
– "Якщо ви щось не можете пояснити шестирічній дитині, ви самі цього не розумієте", – казав Альберт Ейнштейн. Якби дитина запитала у вас, що таке РЕБ, що би ви відповіли? Танкіст їде на танчику і стріляє. ППО збиває ракети. Чим займаються фахівці з РЕБ?
– Питання достатньо специфічне, щоб пояснити це дитині, бо насправді радіоелектронна боротьба – це самий пік технологій.
Але якщо по-простому, то саме ми заважаємо тому російському танкісту їхати на танчику і стріляти. По-перше, за рахунок радіовипромінювання його радіостанції знаходимо, (визначаємо – УП), де він знаходиться, обмежуємо його зв'язок і можливість коригувати вогонь. Звісно, виявивши техніку ворога, інформуємо про це нашу артилерію.
І друга основна задача – це радіоподавлення всього, що використовує електромагнітний спектр. Це радари, радіостанції, засоби управління дронами всіх типів. Крилаті ракети також наш профіль, а ще – супутниковий зв'язок. Тобто все, що існує в електромагнітному спектрі, є полем діяльності радіоелектронної боротьби.
На сьогоднішній день сюди додається і кіберпростір. Тому що зараз більшість радіоелектронних засобів мають програмне забезпечення. А значить, існує спосіб проникнення, злому і перехоплення даних.
Ну, мабуть, не для дитини, але я принаймні спробував пояснити більш-менш просто.
– Ну от давайте один конкретний епізод у сучасній війні, де РЕБ спрацювала дуже яскраво.
– Десь із весни на фронті з'явилися FPV-дрони. Сьогодні нам надсилають фотографії, коли 3-4 ворожих дрони валяються навколо нашого танка. Вони просто втрачають управління і падають. І ми зберігаємо наш екіпаж. Ось вам результат роботи засобів радіоелектронної боротьби.
Але тут інше питання – масштабування. По-перше, треба дуже швидко знайти фахівців, зробити ці засоби у великій кількості та доставити у війська.
А по-друге, більшість експертів, навіть іноземних, станом на 2022-й рік не уявляли масштаб застосування дронів у сучасній війні. Було приблизно таке розуміння ситуації: Афганістан, база і здалеку маленький квадрокоптер. І його треба виявити та подавити.
Можу сказати, що сьогодні, якщо брати територію від Запоріжжя до Лимана, на деяких ділянках фронту в нас буває 250-300 дронів одночасно в повітрі.
– Ворожих?
– Різних. Змінилась парадигма війни. Раніше ми вважали, що основний засіб ведення бою – це вогневе ураження сил противника. Ми і зараз так вважаємо. Але способи підвищення ефективності цих засобів, виявлення противника і наведення зброї абсолютно змінилися. Це принесли нові технології.
Насамперед це дрони. Тому що вони, по-перше, є відносно недорогими, якщо порівняти, наприклад, вартість танка і навіть високотехнологічного дрона.
А по-друге, масовість виробництва і функціональність дронів справді вражає. І разом із цим автоматично виникло питання раідоелектронної боротьби, тому що цьому всьому треба протидіяти. Дуже часто бувають ситуації, коли лише засоби РЕБ можуть цю задачу виконати. Рій FPV-дронів ніяка вогнева система збити не може.
Для електронної боротьби обмежень по кількості не існує взагалі. Електромагнітна хвиля впливає однаково і на 1, і на 221 дрон водночас. Але для того, щоб цей інструмент був ефективний, потрібно побудувати систему, яка складається з науковців, виробничих потужностей, підготовки фахівців.
Якщо раніше можна було використовувати фахівців після курсів підготовки, то зараз нам потрібно в деяких випадках шукати виключно людей, які мали відношення до радіоелектроніки в минулому. Треба брати радіоінженера, який вже мав досвід, і доучувати його.
Радіоелектронна боротьба – це безперервна конкуренція між заходами радіоелектронного захисту, з одного боку, і радіоелектронного подавлення – з іншого. Наприклад, росіяни створили систему захисту від радіоподавлення…
– Як вона називається?
– "Комета". Але ми вже маємо можливість протидіяти цій системі.
Відповідно, завтра вони вигадають щось інше, і ми створимо інші системи радіоелектронної боротьби, які ефективно впливатимуть на ці засоби. Це безперервний процес.
"Росіяни готувалися до війни давно і системно"
– Сьогодні в армії багато говорять про те, що до початку війни росіяни десятиліттями свідомо вбивали нашу армійську структуру – забирали старі танки, щоб ми самі їх не ремонтували, забирали в нас ракети, які в нас тепер летять. Чи помічали ви, що вони впливали на підготовку українських радіоінженерів, переманювали фахівців?
– Коли ми говоримо, що в 2014-му війна трапилася раптово, це не так – нічого не було раптово. Росіяни готувалися до війни давно і системно.
Всі технології, які цікаві в Україні саме з точки зору радіоелектроніки, контролювалися росіянами. Вони намагалися вивезти ці технології з України, часто разом із фахівцями. До 2014-го року дуже багато фахівців виїхали з України.
В Україні є підприємство, яке виробляє засоби супутникової навігації, звідти виїхала велика кількість фахівців. Тоді ж не було розуміння, що буде війна. Просто їм пропонували набагато кращі умови в Росії. Сім'ї, робота, контракти – все це було гарантовано. І ці люди просто виїжджали, а потім почалася війна.
– В чому сильні та слабкі сторони російських військ радіоелектронної боротьби?
– Треба розуміти, що наш ворог дуже серйозний. Вони зрозуміли роль РЕБ після війни в Грузії в 2008-му, коли втратили свої літаки, коли завдяки, до речі, українському комплексу РЕБ, втратили зв'язок.
Вони зробили висновок. За моїєю інформацією, близько 2 млрд доларів вони витратили на РЕБ з 2008 по 2012 рік.
У них є державна програма розвитку РЕБ. У них є війська РЕБ. До початку війни це було близько 18 тисяч чоловік, 5 бригад, близько 30-40 військових частин. 4 окремі спеціалізовані науково-навчальні організації, тобто це військові училища і при них дослідницькі центри.
Що ще сказати? На щастя, корупція – це прекрасна штука, яка знищила дуже великий потенціал російської РЕБ. Зробили макет, гроші розікрали, щось зліпили, показали і з Богом.
От вони розповідали, що російський комплекс "Хібіни" – це система захисту літаків від ракет – працює бездоганно, і взагалі – російські літаки непереможні. Потім виявилося, що на землі валяються "Хібіни" раптово згорівших російських літаків.
– А яка ситуація з виробництвом у нас?
– У нас трошки не так. По-перше, у нас дуже велика кількість іноземного обладнання. По-друге, з початку війни все-таки менталітет змінився. Ставлення до РЕБ змінилося.
Тепер весь світ знає таку станцію як "Буковель-AD". Її виробляє приватна компанія, і там немає корупції. Там бізнес. Чим якісніша станція, тим краще її будуть купувати.
З державними підприємствами працювати складніше. Але я не став би так сильно критикувати оборонпром у частині РЕБ. Так, ми могли б працювати краще, але, тим не менш, робота проводиться. Звичайно, їх не так достатньо, як потрібно, але все ж засоби є.
Є нюанси з документацією і допуском до експлуатації, бо з держбюджету нічого не може бути взято просто так. Це тривалий процес. Умовно, нещодавно зіткнулися з проблемою: зробили хороший засіб, все класно, почали передавати для тестування у війська, вони зразу кажуть: "Все, не підходить взагалі, тому що антена висока і на БМП її зриває гілками просто моментально". Зразу треба переробляти. А інша антена – це кусок роботи. Це просто як приклад.
– Чи можна сьогодні говорити про кількісний або якісний паритет українських і російських засобів РЕБ?
– Я вам скажу так: по кількості – ні, не можемо. Чисельність ворога достатньо велика і велика кількість ментально хворих людей працює на ворожий військово-промисловий комплекс. На жаль, багато засобів у них.
Але по якості, скажу однозначно, ми маємо більш технологічне обладнання. На рівні сухопутних військ наші засоби є достатньо технологічними і в більшості випадків кращими. Розвиток нашої системи РЕБ відбувається дуже швидко. На жаль, деталізувати тут не можу, але прогрес є.
"Основне підтвердження, що РЕБ успішна, коли противник перестроюється на інші частоти"
– На відміну від вогневого ураження противника, роботу РЕБ неможливо побачити неозброєним оком. Як оцінити її ефективність?
– Давайте на прикладі того самого російського "Орлана-10".
Його можна подавити засобами РЕБ, але він все одно буде літати і виконувати свої завдання. Часовий ресурс польоту "Орлану" 18 годин. Тому дуже часто люди кажуть: що той РЕБ робив? Де його ефект? "Орлан" літає так само туди–сюди. Але я поясню, в чому різниця.
Щоб навести артилерію на ціль, "Орлан" повинен в ході прольоту побачити район, який його цікавить, зосередитися на цьому районі, провести зйомку, потім передати інформацію про те, що виявив, після цього відкоригувати перший артилерійський удар. Для цього потрібне безперервне управління "Орланом". А в режимі нашого радіоподавлення саме цього в нього немає. Тобто він продовжує літати, не зупиниться, не впаде, не вибухне в повітрі. Він буде літати і чекати, поки припиниться вплив РЕБ.
Так само, якщо ми виявили зв'язок противника і здійснили радіоподавлення. Ми проводимо дорозвідку, але дуже часто важко зрозуміти, у нього є зв'язок чи ні.
Основним підтвердженням того, що радіоподавлення успішне, є те, що противник перестроюється на інші частоти. До речі, в перші дні війни, коли "орки" літали в районі Києва, ми використовували радіостанції для того, щоб здійснювати радіоподавлення управління авіації противника. Хлопці тоді записали похоронний марш, який лунав в ефірі у росіян. Я вам кажу, вони тоді міняли частоти миттєво. 10 секунд – зміна. Позитивний ефект одразу.
Ще одна дуже важлива річ, ефективність РЕБ завжди вимірюється у відсотках. Тому що все це випромінювання, його не можна пощупати. Наприклад, беремо мережу зв'язку танкового батальйону. Там є 10, припустимо, радіоліній. Якщо ми подавили всі радіолінії, то зв'язок називається зірваний, це 100%. Якщо подавили 70%, то це називається порушено. Якщо подавили 50%, це називається ускладнено. Так рахується ефективність радіоелектронної боротьби на прикладі зв'язку.
– Пам'ятаєте минулорічну історію з українським Байрактаром, який кружляв над Києвом, по якому гатили з усіх видів зброї. Чи можна було його подавити силами РЕБ?
– Це була технічна несправність. Таке буває з будь-якими системами. Я вам відповім так: будь-яку систему можна подавити силами РЕБ, тобто не існує систем, які не можна подавити. Але деталі цієї історії за межами нашої розмови.
– Класика ведення сучасних війн – до першого масованого удару створити сильні перешкоди або взагалі вивести з ладу РЕЗ противника.
– Так, перший крок – треба подавити систему ППО.
– Якою мірою це вдалося росіянам у перші дні повномасштабної війни?
– Однозначно цей вплив був. Частково він був ефективним, але в більшості випадків – ні.
Перша причина – у них дуже багато пропаганди і не так багато дійсно супер ефективних систем. Наприклад, станція "Красуха" з такими великими "вухами" – вона в усьому світі була на обкладинках журналів… Да, були такі. Одну знищили на півночі Київської області. Ну, як мінімум, знищили апаратний причіп.
По-друге, велика честь і хвала нашим ППОшникам. Вони дуже навчені, постійно змінювали позиції, вміли працювати в умовах радіоперешкод.
Тому я вам скажу так: десь на третій-четвертий місяць, з моєї точки зору, та навіть швидше, пара місяців – і росіяни, як то кажуть, здулися.
– Тобто абсолютної переваги їхньої РЕБ не стало?
– Та її і не було. Так, був вплив. Але цей вплив не створював, скажемо так, критичної загрози для наших систем ППО.
– Можете згадати конкретний епізод війни, де наші засоби РЕБ зіграли вирішальну роль?
– В перші дні повномасштабної війни використання засобів РЕБ, на мою думку, не дозволило російським гвинтокрилам десантуватися в районі Гостомеля. Вони декілька разів виходили з території аеропорту, поверталися, виходили знову на Київське водосховище, заходили назад. Можливо, були ще якісь причини, але це ознака впливу засобів РЕБ.
"З 24 лютого 2022-го знищено в межах 80-120 російських станцій РЕБ"
– Зараз на Півдні наші військові постійно говорять, що російська РЕБ є великою перешкодою для наступу. Які російські системи радіоелектронної боротьби завдають нам найбільше клопоту?
– На жаль, вони беруть кількістю. Кількість антидронових засобів у росіян просто зашкалює. В багатьох районах наші оператори безпілотників вже забули, що таке літати без перешкод.
Щодо технологічності… По-перше, антиросійські санкції діють. В галузі РЕБ, системах радіоподавлення дуже багато китайських складових і дуже багато неякісного обладнання.
При цьому вимушений визнати, що "Поле-21" – це достатньо технологічна система. Вона передбачає глобальне закриття навігації. Ця велика потужна система зазвичай працює на велику відстань, але на певній висоті. А все, що внизу, десятки метрів, воно просто не покривається. Тобто наші люди вчаться, видивляються, шукають. Я вам скажу, що наші пілоти дуже винахідливі й це допомагає їм.
Система "Житель" теж достатньо технологічна, за рахунок величезної потужності вони досягають успіху. Але не забуваємо, скільки десятків цих систем ми вже знищили.
– Чи існує статистика того, скільки російських станцій РЕБ було знищено за час повномасштабної війни?
– Вона існує, але я не готовий вам зараз назвати число. За весь час з 24 лютого 2022-го буде в межах 80-120. Тут залежить від того, що саме рахувати. Якщо рахувати лише великі станції, то 60-70.
– Можна лише уявити, як би виглядали перші дні вторгнення росіян в Україну, якби ліг мобільний зв'язок та інтернет? Як вдалося тоді цього уникнути?
– У нас є дуже багато різнотипних засобів і каналів передачі даних. І немає зарегульованості, це перевага. Якщо у московитів всі системи знаходяться під контролем ФСБ, їх не так багато, вони контрольовані і, відповідно, якщо система контрольована, то і кількість каналів передачі даних обмежена та передбачувана.
В Україні за рахунок відкритості й дерегуляції в цьому напрямку існує багато різних провайдерів, але все це одна мережа. Якщо перебили великий кабель в одному місці, все одно з'являться інші канали. Бо ІР-трафік побудований так, що він дозволяє самоорганізовуватися. Думаю, це основна причина того, що в перші дні вторгнення вдалося зберегти зв'язок.
Ну і знову ж таки, в ті дні ніхто ні з ким не домовлявся і не просив, просто брали і робили. Оператори не сварилися між собою, не шукали особистих інтересів, а просто мовчки забезпечували функціонування системи, не питаючи, скільки це коштує, хто кращий, хто гірший. Це дуже велика річ, згуртованість нації.
– Під час активних бойових дій багато хто з українців лишалися без будь-яких засобів зв'язку й почувалися "сліпими кошенятами", а це викликало паніку. Чи є поради, що робити, коли втрачаєш засоби для отримання інформації про те, що насправді відбувається?
– Вихід номер один – це звичайні радіоприймачі. У нас залишилося державне мовлення на середніх і коротких хвилях. Місцева влада повинна інформувати населення про частоти цього мовлення.
– Всі знають про західну зброю, яку ми отримуємо: Himars, Leopard, Patriot, які надходять від союзників. І не так багато говорять про західні системи РЕБ. Чого найбільше бракує сьогодні? Скажімо, потужних мобільних комплексів чи окопних засобів типу антидронових рушниць?
– Не вистачає всього. Розумієте, не буває такого, щоб це вже не треба. Все потрібно.
Щодо конкретики, ви розумієте, що засоби РЕБ завжди відносилися до чутливої теми. Ви можете прочитати в інтернеті все, що завгодно. Скажу так: відсотків 5 від того, про що пишуть, це дійсно засоби, які працюють. Все інше в більшості своїй реклама.
Так, західні партнери, звісно, нам допомагають засобами достатньо високої якості. Ну, і при цьому вони вчаться в нас. Вони вчаться в Третій світовій війні, давайте казати відверто. Це війна, в якій воюють не росіяни з українцями, це війна двох цивілізацій. Це воює ментальність людей, які хочуть жити вільними, і ментальність рабів. Імперія воює зі свободним світом.
Тому нічого дивного немає. Плюс ми знову ж таки розуміємо, що "орки" – це велика країна, дуже багата, і в них не було обмежень, навіть незважаючи на корупцію, закуповувати найкращі найтехнологічніші засоби. І знову ж таки повторюся, вони своїм військам РЕБ приділяють дуже серйозну увагу, так само, до речі, як і КНР.
"Telegram у мене в телефоні фізично не існує"
– Коли журналісти працюють у зоні бойових дій близько до "нуля", військові майже завжди вимагають вмикати режим "авіа" на телефоні. Наскільки це важливо?
– Так, це дуже актуально і важливо. Наприклад, у росіян є система "Леєр 3", яка створює оманну базову станцію і вона може на якійсь території виявляти телефони і відсилати повідомлення.
Вона не може послухати вашу розмову, але може визначити місцезнаходження телефону. Велика загроза – це скупчення телефонів. Ми розуміємо, що на території ведення бойових дій ніяких скупчень інших людей, крім військових, не буває. Тобто це однозначно військові. Тому, звичайно, потрібно вимикати телефони, щоб вас не могли відслідкувати. До речі, в 2014 році у нас було багато втрат саме через використання мобільних телефонів у зоні бойових дій. Це серйозна загроза.
– Чи були спроби росіян з 2014-го року отримати віддалений доступ до вашого смартфону?
– Двічі точно були. Раз у районі Авдіївки і раз, здається, Красногорівки.
Це виглядало так. Мій телефон працював, потім у нього заряд батареї раптом падає до нуля, я його перезаряджаю, але він знову показує 0% заряду батареї. Я виключаю повністю на певний час, включаю і він мені показує, що заряд 100%.
Деталі я розповідати не буду, але різке падіння заряду – це індикатор того, що з телефоном щось не так. Це примус перезавантажити телефон. Коли ви перезавантажуєте його, в телефоні з'являється закладка, яка дозволяє отримувати доступ до всіх файлів.
Мені довелося двічі міняти телефон, тому що 100% гарантій, що телефон чистий, вам ні один спеціаліст не дасть. Самий надійний спосіб – це просто відірвати себе від цього IMEI і номеру.
Якщо ви хочете бути впевненими, що ваш телефон – ваш, по-перше, ніколи не приймайте телефон у подарунок. Ідіть в магазин, а краще пошліть туди когось близького, хай купить перший ліпший, який не був призначений саме для вас. Це як розвідники в фільмах не сідають в перше таксі.
По-друге, я вам скажу відверто: в телефоні не повинно бути нічого, крім телефонної книги. Telegram у мене в телефоні фізично не існує. Якщо ми спілкуємося, то використовуємо Signal, можливо, WhatsApp. Ну, і в будь-якому разі інформація, яка там передається, має бути обривчаста, якщо ви не знаєте суті, то ви її не зможете скласти до купи. Ну, а взагалі переговори, які стосуються серйозних службових питань, телефоном просто не здійснюють. Десь так.
– Багато хто з керівної ланки ЗСУ розповідав, що на початку повномасштабного вторгнення отримував повідомлення від росіян з пропозицією перейти на їхній бік. Чи пропонували вам таке?
– Скажу вам відверто: не отримував. Не знаю чому. Дуже образливо (посміхається). Але багато з моїх знайомих, так, звичайно, отримували.
– І як реагували?
– Та ніяк. Я вам скажу, що в перші дні всім було дуже важко, але переляканих, людей в істериці я не бачив. Тобто всі якось згуртувалися. Працювати набагато простіше було.
– Чому?
– Перші два місяці можна було вирішити будь-яке питання за один день. Зараз складніше…
Не знаю, можливо, нам треба подивитися на досвід того ж Ізраїлю, тому що ми маємо розуміти, що "орки" нікуди не дінуться. На жаль, ми і до цього історично були буфером між Московією і Європою, а тепер тим більше.
"Всьому, що літає, повзає, бігає, плаває, потрібно протистояти"
– Цю війну часто називають війною дронів. І майже ніколи війною засобів боротьби з дронами. Чи не чіпляє це вас як фахівця радіоелектронної боротьби?
– Війна дронів – це те, що є на сьогоднішній день. Дрони – "номер один" сучасної війни. А слідом за ним знаходиться "номер два", який впливає на ці засоби.
Взагалі кіберборотьба в електромагнітному спектрі – це майбутнє. Бо справа ж не в дронах як таких, справа в роботизованих системах.
Сьогодні ми говоримо не лише про те, що літає. Ми говоримо про те, що завтра з'явиться, те, що ходить, повзає, бігає, плаває. І всьому цьому треба протистояти, якщо це зброя противника, і все це треба захищати, якщо це наша зброя. І це можна робити лише за допомогою засобів радіоелектронної боротьби. Така проста відповідь. Дві складові: ми повинні захищати своїх роботів і боротися проти роботів чужих.
– Люди переважно не дуже підковані в специфічних термінах. Хотілося б запитати, умовно, де закінчується радіоелектронна боротьба і де починається кіберборотьба?
– Щоб по-простому, давайте кілька випадків. Ми класифікуємо все це від способу впливу. Якщо ви використовуєте електромагнітні хвилі, то це радіоелектронна боротьба. Якщо ми використовуємо дроти, то це кіберборотьба.
Але, наприклад, ваш телефон використовує електромагнітний спектр для того, щоб функціонувати. І щоб до нього добратися, треба радіоелектронний засіб, який повинен доставити можливості кіберрозвідки до цього телефону, отримати інформацію і потім передати туди шкідливий контент. Це спрощений приклад.
Якщо ж говорити суттєвіше, є більш серйозні системи, наприклад, сучасний авіаційний радар. В ньому обов'язково є програмне забезпечення. Треба виявити частоти цього радару, виявити слабкі місця, провести зондування, а після цього створити програмний продукт, який буде впливати на цю систему, і доставити туди його засобами радіоелектронної боротьби.
І це та середина, яка називається кіберборотьба в електромагнітному спектрі.
– А чи є в нас можливості та спеціалісти для ведення кібервійни?
– Якщо говорити більш узагальнено, ми розуміємо, що у Збройних силах проводять кібероперації, про які ніхто ніколи не розповість, але коштують вони недешево. Відповідно, і спеціалісти і написання програмних продуктів також коштують недешево.
Але, по-перше, іншого шляху немає, все одно треба розвивати цей важливий напрямок. По-друге, для цього треба готувати людей. ІТ-спеціалістів можна найняти, це один спосіб. А другий спосіб – ІТ-спеціаліста можна навчити.
Можна зробити, як в Ізраїлі – ІТшник навчається за контрактом, служить в армії, а потім знаходиться в резерві. Тобто ще раз кажу, в принципі, способи є. Так, це дорого, але це не критичні суми, це не щось недосяжне.
Ми прекрасно розуміємо, що війна закінчиться, ми переможемо. Але війна в кіберпросторі не закінчиться ніколи. Більше того, з програшем на землі "орки" ще більше полізуть у кібердомен. Тому вже зараз треба готуватися і нарощувати спроможності.
Михайло Кригель, Євген Будерацький, фото – Дмитро Ларін, УП
