Секретар РНБО Олексій Данілов про реєстр олігархів, вибори під час війни і те, коли закриють телемарафон

Уже понад три роки Олексій Данілов – секретар Ради національної безпеки і оборони. 

За його каденції багато рішень та ініціатив РНБО набули не лише широкого резонансу, але й викликали дискусії щодо їхньої юридичної виваженості. 

Наприклад, закон про олігархів, який Венеційська комісія нещодавно назвала таким, що "має потенціал використання у політичних цілях"

• Як цей висновок "Венеційки" вплине на реєстр олігархів?

• Хто з олігархів та політиків мав найбільший проросійський вплив в Україні перед великою війною? 

• Чому РНБО звернуло увагу на діяльність УПЦ (МП) лише після початку повномасштабної війни?

• Чи готова влада проводити вибори в умовах воєнного стану?

Про це "Українська правда" поговорила з секретарем РНБО. Нижче – скорочена версія розмови. 

Повну версію дивіться на youtube-каналі УП.

"У нас сьогодні жодна людина ще не внесена в реєстр олігархів"

– Рада нацбезпеки і оборони дуже довго була малопомітним для широкого загалу органом, але за час вашої каденції на посаді секретаря РНБО ситуація змінилася. 

Закриття каналів Медведчука, санкції щодо контрабандистів, законопроєкт щодо олігархів… Люди фактично з попкорном сиділи біля екранів телевізорів і спостерігали за цим у випусках новин та політичних ток-шоу. 

Чи не перетворилось РНБО з консультативно-дорадчого органу при президентові на його власний піар-інструмент? 

– Це абсолютно хибне уявлення про нашу роботу. 

Після першої й останньої зустрічі Володимира Олександровича з Путіним для нас стало цілком зрозуміло, що питання війни з Російською Федерацією – питання часу. І щоб готуватися до війни, ми мали провести дуже велику домашню роботу. А вона полягала якраз в тих речах, про які зараз ми з вами розмовляємо. 

Чи треба було це робити раніше? Ну, ви знаєте, коли Господь дає шанс людині займати ту чи іншу посаду, він її починає використовувати так, як вважає за необхідне. І президент Зеленський – перша людина, яка почала ламати схеми, які були за попередніх часів. 

Питання інформаційної безпеки, контрабанди, кланово-олігархічної системи – це все виклики для держави. І тут треба було наводити лад.

– Нещодавно Венеційська комісія наголосила, що Україні варто відкласти імплементацію антиолігархічного закону, бо він "має потенціал використання у політичних цілях".

Виходить, Венеційська комісія захищає українських олігархів? Чи все ж таки закон про олігархів виявився юридично недосконалим?

– Майте на увазі, що та (олігархічна – УП) система, яка була побудована, це був виклик для нашої державності. Йдеться про монополію не тільки на фінанси: монополію на політику, монополію на владу. І це дуже-дуже небезпечно.

Влада має належати народу. А коли в одних руках у вас концентрація медійних ресурсів, фінансових ресурсів, політичних ресурсів, то у вас є велика спокуса цим користуватися для лобіювання своїх інтересів. 

– Ви погоджуєтеся з висновком Венеційської комісії, що закон про олігархів "має потенціал використання у політичних цілях"?

– Венеційська комісія – звичайно, установа поважна, але треба розуміти, що кожна країна проходить певні часи свого становлення і в певні часи треба ухвалювати ті чи інші рішення. І якщо те, що записано в нашому законі про олігархів, комусь не подобається, майте на увазі, що це питання було на той час питанням національної безпеки. 

Одразу після того, як ухвалили цей закон, дуже багато людей почали дивитися, в який спосіб зробити так, щоб не потрапити під його дію. Окремі категорії осіб позбулися певних монополій на деякі процеси.

– Щодо реєстру олігархів. З огляду на рішення Венеційської комісії, він буде чи ні? Чи умовним Ахметову, Пінчуку, Коломойському можна видихнути і не очікувати, що вони рано чи пізно потраплять до нього?

– Ви такий короткий список оголосили. Я думаю, що він міг би бути набагато ширшим. 

У нас сьогодні жодна людина ще не внесена в реєстр олігархів. Справа в тому, що внесення тих чи інших осіб (в реєстр олігархів – УП) – відповідальна річ. Вони мають відповідати тим критеріям, які прописані в законі. І так сталося, що у нас на слуху саме 2, 3, 4, 5 прізвищ. А насправді все набагато було складніше.

– Минулого року ви говорили про 86 людей, які підпали під один з чотирьох критеріїв олігархів, що прописані в законі. Але мала бути подальша перевірка. Зараз список цих людей зменшився чи лишився таким самим? 

– Звичайно, він зменшився. 

Але ми знаходимося в стані війни, і сьогодні дуже складно розуміти, що сталося з тими чи іншими активами, які знаходяться на окупованих територіях. 

"Усі групи, які мали якийсь стосунок до росіян, сьогодні знаходяться або у Відні, або у Москві"

– Восени 2021 року ви говорили про те, що група Медведчука була однією з тих, хто намагався воювати за проросійський вплив на території України. Водночас ви зазначали, що таких груп загалом було щонайменше чотири. Хто очолював інші три, і як у них склалася доля?

– Усі групи, які мали якийсь стосунок до росіян, сьогодні знаходяться або у Відні – є такі у нас "видатні" діячі, які там перебувають вже довгий час і мали безпосередній стосунок до росіян, або у Москві – які безпосередньо мають стосунок до ФСБ. 

– Гаразд. Ви натякнули, що це – Фірташ та Мураєв. Хто ще?

– Це ви сказали.

– Але з того опису, який ви зробили, можна дійти такого висновку. Хто четвертий?

– Є ще група, яка була при владі за часів Віктора Федоровича. Ви не всіх ще назвали.

– Так ви назвіть.

– Послухайте, ви журналіст. Вам займатися цими речами.

– А ви – секретар РНБО.

– У мене багато прізвищ, це не значить, що я їх всі маю називати.

– А чому ви їх не можете назвати?

– Ми після війни з вами побачимо ще дуже багато різних прізвищ, дуже багато різних історій. Але зараз не на часі про це говорити.

– Але хіба суспільство не має знати про те, хто саме намагався захопити владу, якби тут встановився російський режим?

– Дивіться, перш за все це люди, пов'язані з росіянами, вони зараз знаходяться в Москві. Ви не всіх перелічили.

Читайте також: Два плани Кремля. Хто мав керувати Україною, якби впав Київ

– То давайте перелічимо більш точно. У вас же більше інформації.

– Люди, які працювали з Януковичем – вони вам не відомі?

– Сівкович?

– В тому числі і Сівкович, в тому числі і брати Клюєви. Тут же перелік великий. 

Для росіян питання впливу на нашу територію ніколи не буде зніматися з порядку денного. І вони використовують для цього всі без винятку речі. Зокрема, і тих людей, яких ви назвали. 

Вони (ці люди – УП) були і в певній мірі, мабуть, ще є заручниками. Тому що свого часу, коли вони починали контактувати з тими чи іншими особами з боку Російської Федерації, майте на увазі, що там у кожного другого під одежею вже червоні зірки і погони. Потім – шантаж. Потім – інші процеси (або заведення в бізнес, або спільні якісь проєкти). От і все.

– Ми всі знаємо, як РНБО боролося зі впливом Віктора Медведчука. Що РНБО робило для того, щоб мінімізувати вплив цих інших груп, про які ми з вами щойно згадали?

– Я у вас зараз ніби на допиті. 

Всі наші рішення, які ухвалювались на засіданнях Ради національної безпеки і оборони, були публічними. Жодного рішення не було підкилимного. Чи можемо ми зараз казати, що ця робота закінчена? Ні, ця робота триває.

– Так ви можете пояснити, як саме щодо цих трьох груп ви в РНБО працювали? 

– Не всі документи, які у нас виходять, мають відкритий гриф. Дуже багато було випадків, коли ми передавали інформацію відповідним органам, для опрацювання тих чи інших речей. Це і СБУ, і розвідка, і ДБР, і НАБУ, і інші інституції. Але це – непублічний процес. 

– Окремо хотіла вас запитати про Андрія Портнова, якого не один рік пов'язували з верхівкою російської влади. 

Він має майно в Росії, намагався дискредитувати проєвропейські реформи, які відбувалися в Україні, та мав великий деструктивний вплив на українську судову систему. 

Разом із тим РНБО не вводило щодо нього якихось персональних санкцій. Чому?

– Я не можу керуватися емоціями. Ми працюємо тільки з документами. Якщо є документи, ми працюємо. Якщо жоден орган не подав документи (немає значення тут, чи то Портнов, чи то якесь інше прізвище), ми не можемо самі собі вигадувати і користуватися емоціями. Нам потрібні документи.

– Чому щодо Портнова таких документів не було?

– Мені складно сказати. Я не знаю, це не до мене питання.

"Ніхто не дозволить нікому проводити вибори в несправедливий спосіб"

– У жовтні 2021 року ви викликали фурор своєю заявою про те, що виступаєте за жорстку президентську республіку. Чи не вважаєте ви, що в українських реаліях це може з часом привести до авторитаризму?

– У нас неможливий авторитаризм, і це було доведено вже неодноразово. І коли дехто хотів його собі так побудувати, влаштувати, навіть в м'якій формі, це закінчилося дуже погано – Ростовом, якщо ви пам'ятаєте. З нашим народом побудувати авторитаризм неможливо, ми – не росіяни. 

Якщо ми обираємо всім народом президента, то він має нести певну відповідальність, і я би думав, що він тоді мав би очолювати виконавчу владу (за Конституцією, президент не є головою виконавчої влади, – УП) для того, щоб бути відповідальним за процеси, якщо це – всенародне обрання. Якщо б ми президента обирали у Верховній Раді, це вже інше питання. 

– В умовах воєнного стану, згідно з Конституцією, вибори неможливі. Водночас ми можемо чути від деяких представників української влади (наприклад, від Руслана Стефанчука, який є спікером парламенту) про те, що "заборони проводити вибори під час воєнного стану немає".

Як ви ставитеся до таких заяв ваших колег по владі? Як ви взагалі оцінюєте можливість проведення дострокових виборів зараз?

– Держава має забезпечити всім без виключення громадянам участь у виборчому процесі. Мені складно уявити, як будуть голосувати хлопці і дівчата, які сьогодні знаходяться під Бахмутом, які знаходяться сьогодні на інших ділянках фронту. Як це фізично зробити? А якщо вони не будуть голосувати, тоді це несправедливо. Вони захищають нашу країну. От вони мають кинути і кудись іти голосувати чи як? Хто собі як це уявляє? 

А ті громадяни, які знаходяться зараз за межами нашої країни, які тимчасово виїхали? 

Тут багато виникає питань, на які треба давати відповіді. Ніхто не дозволить нікому проводити вибори в несправедливий спосіб. 

"Людини, яка керує телемарафоном, в цій країні не існує"

– У жовтні 2021 року ви зазначали, що "Україна – не Росія, держава не може з медіа зробити щось обов'язкове до перегляду". Утім, під час війни саме РНБО ухвалило рішення щодо запровадження в Україні єдиного телемарафону.

Як довго, на вашу думку, він повинен існувати? І для чого він взагалі зараз потрібен?

– Ну, дивіться, ви ж пересмикуєте речі. Ви ж кажете, це було у жовтні 2021 року, а потім переходите на війну. Жовтень 2021 року і велика війна – це різні речі.

Те, що стосується свободи слова, повірте, у нашій країні вона обов'язково буде. Просто зараз війна. Але вона (свобода слова – УП) є і зараз: ви сьогодні будь-яку думку можете прочитати, тому що інформаційні інструменти, які є в сучасному світі, закрити неможливо. Їх на сьогоднішній день є величезна кількість. 

– Для чого зараз продовжує існувати єдиний телемарафон?

– Для інформування населення про той стан справ, який у нас є на сьогоднішній день у країні.

– Хіба зараз цю роботу не можуть виконувати канали окремо один від одного? 

– Усі провідні канали знаходяться в телемарафоні. Усі без винятку. Ніхто їх не редагує, що їм треба робити, кого вони запрошують, хто є гостями у них…

– Але, наприклад, депутати опозиційних сил скаржаться, що не мають доступу до єдиного телемарафону, щоб озвучувати свою позицію. 

– У депутатів опозиційних сил є телеканал "Рада". Це – телеканал тієї інституції, в якій вони працюють. Нехай ідуть і відстоюють там своє бажання бути присутніми.

– Виходить, ви не бачите загрози зараз в єдиному телемарафоні?

– Людини, яка керує телемарафоном, в цій країні не існує. Журналісти запрошують собі тих гостей, яких вважають за необхідне. 

– Так а для чого тоді єдиний телемарафон?

– Я ж вам пояснив, що у нас – війна. Може, хтось забув. Може, хтось забув, який у нас вплив (олігархічних медіа – УП) був до цього часу, і що це – дуже небезпечно? 

З урахуванням того, що частина каналів є в олігархів у руках, будуть переважати їхні власні внутрішні амбіції над державними інтересами. А це – дуже небезпечно під час війни. 

Щойно закінчиться війна – все повернеться на круги своя і кожен буде робити все, що завгодно. Нам дуже небезпечно зараз займатися політичними процесами на телеканалах. 

Софія Середа, УП