"Україна хоч знає, що ми воюємо? Чи вже все, мир настав?". Епізод з життя танкістів Адама під Бахмутом

О 5-6 ранку, коли в більшості українських міст тільки починають з'являтися ознаки життя, на асфальтованих дорогах прифронтової Донеччини вже гарчать пікапи, "Хамві", "Козаки", БМП і танки.

Частина цих машин повертається з нічних штурмів, які з початку травня стали доволі регулярним явищем на Бахмутському напрямку, частина – тільки виїжджає на позиції.

Попри те, що формально цей час вважається ранком, на сході вже кілька годин як "день" – сонце в липні тут починає вставати ще до третьої години ночі.

Одними з тих, хто з самого ранку заповнює донецькі дороги своїми модернізованими Т-64, є танкісти Адама. Це кілька екіпажів, які працюють у зведеній тактичній групі полковника, Героя України Євгена Межевікіна з позивним "Адам".

– Ну що, як там Київ, Україна? За нами сумує? Вона хоч знає, що ми тут воюємо? Чи вже все, мир настав?

Цими словами журналістів УП в один із літних днів зустрічає командир танкової роти на позивний "Полтава". У Полтави сива коротка борода, чорна кепка з гербом України і деяке здивування на обличчі від того, що до них приїхали журналісти.

Саме він щиро й водночас з іронією цікавиться в нас, чи пам'ятають люди про війну за межами фронту, і коротко окреслює ситуацію на своєму напрямку:

 – Ми зараз плавно переходимо з оборонних дій до наступальних. Бо наші хлопці, штурмові загони, обходять Бахмут по флангах – це не секрет. Ми намагаємося плавно йти вперед.

– Де потенційно може замкнутися це оточення? – уточнюємо в Полтави.

– Одразу за Бахмутом, – пояснює він.

– На східних околицях Москви, – серйозним голосом долучається до нашої розмови командир танкового екіпажу на позивний "Хом'як", який при нас взуває берці для виходу на роботу. 

Хом'як і Полтава квапляться на своєрідну стоянку для танків – посадку, з якої хлопці, прогрівши машини, виїжджають на вогневу позицію. 

Сьогодні на чергування заступають два екіпажі – Хом'яка та Лютого. Як дізнаємося ми вже в кінці дня, в обидвох сьогодні будуть цілі й навіть "отвєтки" від росіян, від яких доведеться прискорено тікати з позиції.

Танкісти не беруть нас із собою на роботу, втім дозволяють закріпити на одному з танків екшн-камеру.

Як працюють радянські Т-64 в руках танкістів Адама? Як хлопці ставляться до надходжень нової техніки в новосформовані, зокрема не танкові, підрозділи? Та що, на їхню думку, дозволило силам оборони перейти в наступ на Бахмутському напрямку?

Про це – у новому репортажі "Української правди" зі сходу.

Євген Руденко, Ольга Кириленко, УП