Таємниці шевронів. Що розповідають про військових їхні нарукавні знаки
19 червня Валерій Залужний опублікував перше відео свого візиту на передові позиції українських військ. Побачивши його, користувачі соцмереж вибухнули коментарями. Приводом став патч, який був на головнокомандувачі Збройних сил України – Малюк Йода з франшизи "Зоряні війни".
Хтось радів, що тепер з українцями Бог, Залужний і Бебі Йода. Хтось перефразовував відому фразу "Нехай буде з тобою Сила" на "Нехай будуть з тобою ЗСУ". А хтось побачив у Йоді маркер прірви між цивілізаціями.
Шеврони українських військових – і затверджені у війську, і неофіційні, як Малюк Йода – дійсно стали маркером. Вони – наочний приклад того, як Збройні сили України крокують на шляху від радянської армії до сучасної.
Українські військові змогли позбутися "совку" в формі, в знаках розрізнення і, зокрема, в нарукавних емблемах. Щоправда, процес відходу від радянської естетики кардинально рушив з місця тільки після російського вторгнення в 2014 році.
"Коли ми обирали, що ж зробити із символом належності до видів Збройних сил, передусім ми виходили з імперативу, що ЗСУ не можуть бути нащадками ані російської, ані радянської армії. Відповідно, символіка не може виходити з якихось "надбань" радянської російської символіки. Тому основним джерелом для натхнення послужили армії України періоду української революції 1917-1921 років", – розповідає головний спеціаліст відділу військової символіки Аппарату головнокомандувача ЗСУ Олексій Руденко, якого ще називають головним художником Збройних сил.
Руденко – людина, яка тримала в руках президентську булаву раніше, ніж сам голова Української держави. В 1999 році він розробив та керував виготовленням офіційних символів президента (окрім булави, це штандарт, коллар та гербова печатка). Ордени Богдана Хмельницького та княгині Ольги – теж його авторства.
А відділ Руденка є одним з двох підрозділів, що офіційно займаються розробкою нарукавних знаків для української армії. Другий – це відділ військової символіки в Головному управлінні розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ.
Форма військовослужбовців під час повномасштабної війни цілком природно стала звичним для ока елементом повсякденного життя. Проте нарукавні знаки частенько залишаються для цивільних незрозумілим графічним малюнком.
Проте цей малюнок нерідко містить важливу та цікаву історію. Про роль конкретної військової частини в армії, її цінності, історичні події та персонажів, що надихають бійців.
Український військовий на правому рукаві носить емблему, що свідчить про його приналежність до конкретного роду чи виду військ. На лівому – знак військової частини, в якій він несе службу.
Нарукавні знаки ще називають патчами і шевронами. Другий варіант – не зовсім точний, тому що формально шеврони – це тільки кутові зображення (у формі Λ або V). Проте це слово стало настільки загальновживаним, що закріпилось в новому сенсі. І говорячи про нарукавний знак, людина радше використає слово "шеврон".
Що закодовано в армійських патчах? Чому вони саме такі? Як їх розрізнити?
Разом із Олексієм Руденком ми відповідаємо на ці запитання та розбираємо найцікавіші та найбільш показові нарукавні знаки.
На правій руці. Земля, вода і небо
Щит – це земля, трикутник – це повітря, коло – це вода.
Форма нарукавного знаку – перше, на що потрібно орієнтуватися, щоб зрозуміти: в якому виді збройних сил служить військовий.
Форма щита – традиційна для нарукавних знаків серед багатьох країн світу. І в Україні щитоподібні шеврони – в найбільшого за чисельністю виду військ, сухопутного.
Для повітряних сил обрали трикутник, вершиною вгору. Подібними були знаки розпізнавання на літаках Української Народної Республіки. Специфічна форма тризуба також запозичена з авіаційної техніки УНР.
Шеврони військово-морських сил вписані в коло, в якому інтуїтивно можна розпізнати ілюмінатор. Тризуб, поєднаний з якорем, використовувався ще в арміях УНР і Української Держави Скоропадського.
Оригінальна форма нарукавних знаків – ще у двох родів військ: десантно-штурмових та Сил спеціальних операцій.
Шеврон десантників нагадує парашут. А маруновий колір знаку прийшов на заміну радянському блакитному. Берети українських десантників, як і їхніх колег з 59 країн світу, теж темно-червоні. Такий колір запровадили засновники цього роду військ – британці, які взимку 1923 року вперше в історії висадили близько 500 військових його Величності Георга V в Іраку.
Сили спеціальних операцій обрали для свого патчу форму діаманта, а точніше – профіль ограненого дорогоцінного каменя. Такий вибір має підкреслити особливу роль цієї молодої сили та її приналежність до військової еліти. І ССО єдині, хто виніс на нарукавний знак не тризуб, а стилізований двозуб Святослава Хороброго – великого князя київського та покровителя Сил спеціальних операцій. Його легендарний вислів "Іду на ви!" став бойовим гаслом ССО.
В основі емблеми механізованих військ – традиційний для військової форми оливковий колір. А синій тризуб тут слідує кольору піхоти УНР.
В гірської піхоти оливковий залишився лише на окантовці. Сам щит – сірий, що символізує колір скель.
Наймолодший окремий рід сил в українському війську – Сили територіальної оборони. Одна з найсерйозніших проблем для ТрО сьогодні – брак техніки. Проте в нарукавному знаку Сил ТрО повторюється емблема механізованих військ і додається елемент фортечного муру.
З одного боку, такий малюнок наближає їх до сухопутних військ, якими тероборонівці за суттю зараз і є. З іншого, підкреслює, що ТрО – це оборона краю, вона збирається з людей з внутрішнього боку фортеці.
Шеврони тероборони в кожній окремій бригаді ТрО обов'язково містять цей елемент фортечного муру. А емблеми зазвичай повторюють герби тих міст, звідки вони родом.
Коричневий колір тризуба для шеврона Медичних сил обраний недарма. Це колір кориці, або цинамону. В армії УНР його навіть називали не коричневим, а цинамоновим. І обрали цей колір для маркування військовослужбовців – медиків. Цинамон вважався поширеним лікарським засобом. Його корисні властивості відомі дотепер, а ефірна олія кориці входить до складу ліків проти застуди.
Чорний колір притаманний для родів військ, чия діяльність пов'язана з технікою.
Так було і за радянських часів. А моду задали французькі танкісти часів Першої світової, які носили чорні берети. Для цього є просте практичне пояснення: на чорному найменш помітні плями від мастил та пального. У військах УНР не відставали від цієї тенденції: там чорний був кольором інженерно-технічних частин.
Червоний – це вогонь, а в умовах війни – снаряди та ракети. Тому він лежить в основі емблем Ракетних військ та артилерії, Військ протиповітряної оборони сухопутних військ та Зенітно-ракетних військ України.
В багатьох арміях світу цим кольором так само позначають артилеристів. Артилерійський тризуб в армії УНР теж був червоним.
Червоний колір використовує і Військова служба правопорядку. Але в даному разі йдеться не про вогонь. Це традиційний колір підрозділів Військової поліції майже у всіх країнах-членах НАТО.
А білий тризуб сто років тому носила військова жандармерія УНР.
Білий – колір крил – інтуїтивно асоціюється з авіацією. Шеврони Авіації повітряних сил та Армійської авіації – яскравий приклад того, як розрізнити два види збройних сил лише за допомогою форми нарукавного знаку.
Те, що армійська авіація відноситься до Сухопутних військ, підкреслює і оливковий колір щита, притаманний "сухопутці".
Шеврони круглі – тож маємо справу з ВМС. За кольором тризубу на перших двох легко зрозуміти, хто чим займається. Білі крила – для Морської авіації, червоний вогонь – для Берегових військ, що артилерією та ракетними комплексами захищають узбережжя.
Емблема Морської піхоти помітно відрізняється від сусідніх двох. Вона тяжіє до тризуба Нептуна, або Посейдона.
Проте скоріш за все найближчим часом цей шеврон зміниться. У травні Володимир Зеленський анонсував створення Корпусу морської піхоти для формування нових бригад і розвитку цієї складової війська. Коли це станеться, і Морська піхота перетвориться на окремий вид Збройних сил, то і нарукавний знак прийме форму, притаманну тільки їй.
Якою вона буде? Олексій Руденко говорить про трикутник, гострий вугол якого дивиться вниз. А нептуновий тризуб у цьому трикутнику отримає держак.
"За чотири неповні роки існування УНР, Української Держави, ЗУНР, Директорії УНР було створено безліч абсолютно фантастичних, питомо українських і при цьому абсолютно європейських систем знаків розрізнення. І ми вирішили, що нині в нас є шанс примирити ці режими, часто між собою, м'яко кажучи, недружні.
В основу знаків розрізнення сержантської ланки лягли знаки розрізнення періоду Центральної ради 1917-1918 років. Знаки розрізнення на погонах – це періоди Української Держави гетьмана Скоропадського. Він формував структуру регулярного війська і в нього з'явилися погони. Частково використаний досвід армії ЗУНР. І нарешті – Директорії УНР.
Виявилося, що це все легко поєднується. Воно цілком відповідає європейським нормативам, стандартам НАТО, і при цьому є українським.
Серед тих наказів, що ми вивчали, нас дуже зацікавив наказ квітня 1919 року про встановлення в армії УНР нарукавних тризубів. Це були вирізані з тканини або викладені галуном тризуби. В різних малюнках до наказів є різні його моделі. Але головне – на рукаві мундиру був нашитий тризуб і була певна кольорова гамма армії УНР, яку ми вирішили відродити.
Від лицарів до мікросхем. Військове керування
Серед нарукавних знаків органів військового керування ми розповімо про три, які, на наш погляд, є найцікавішими.
В основі щита на шевроні командування Сухопутних військ три кольори. Оливковий – традиційний військовий колір захисту. Синій – притаманний механізованим військам. Червоний – артилеристам. Таким чином емблема частково пояснює, ким саме керує командувач цього виду військ.
Могло б здатися, що про танкістів забули. Але на них натякає лицарська рукавиця – подібна середньовічна атрибутика використовується саме в танкових військах.
Рука тримає пірнач – командний символ, атрибут влади курінних отаманів і полковників в Україні часів козацтва.
Емблема командування Сил спеціальних операцій відсилає до легенд про козаків-характерників, які володіли магічними здібностями. Вбити їх можна було лише срібною кулею в серце, тому вони першими безстрашно кидалися у бій. Також ці козаки могли ловити стріли руками, а кулі спрямовувати собі за пазуху. Інша сильна сторона характерників – здатність перетворюватися на вовків.
Тож вовкулака, що тримає в зубах дві стріли – це про спадковість бойових традицій від козаків-характерників до сьогодення. Ціла стріла в іклах звіра – нейтралізований ворог, зламана – знищений. І саме від вовка, тобто керівництва ССО, залежить – якого противника ліквідувати, а якого – лише позбавити здатності атакувати.
Мікросхема – перше, що впадає в око на шевроні командування Військ зв'язку та кібербезпеки. Потім помічаєш перехрещені блискавки, що були символом зв'язку за часів армії УНР. І нарешті звертаєш увагу на козацький бунчук – відзнаку гетьмана і кошового.
Так одна емблема об'єднала в собі одразу три епохи.
На лівій руці. Дванадцять українських бригад
При створенні нарукавних знаків для бригад в емблему можуть закласти символ бойових традицій частини, місце її постійної дислокації чи місце формування, а якщо вона має почесне найменування, то й пов'язану з ним легенду. В останньому випадку на інформаційній стрічці поверх щита ще розміщують девіз.
Серед загальних рекомендацій для шевронів: не використовувати нумерацію військових частин і не розміщувати написи всередині геральдичного щита.
До 2019 року нарукавні знаки затверджувались начальником Генштабу. З появою головнокомандувача ЗСУ шеврони для тієї чи іншої частини почав присвоювати він.
Проте існує безліч нарукавних емблем, які підрозділи створювали самостійно, ні з ким їх не узгоджуючи. Часом такі патчі легко впізнати: вони вибиваються з-поміж інших.
Ми відібрали для огляду 12 найбільш цікавих нарукавних знаків окремих бригад українського війська.
101-ша бригада охорони Генштабу імені Геннадія Воробйова
Головну функцію 101-ої бригади можна зрозуміти з її емблеми. Лицарська рукавиця та алебарди охоронців – це класичні символи вартових.
А за синім муром розташований Генеральний штаб – саме його охороняють бійці цього елітного з'єднання.
101-ша окрема бригада імені генерал-полковника Геннадія Воробйова не відноситься до жодного з видів збройних сил та підпорядковується безпосередньо головнокомандувачу та Генштабу.
Окрема президентська бригада імені Богдана Хмельницького
А ця бригада колись була Окремим президентським полком, відомим своїм Оркестром та Батальйоном почесної варти, які виконують церемоніальні функції на офіційних заходах за участі президента.
Після широкомасштабного вторгнення Президентський полк поповнився новими військовослужбовцями і розширився до бригади. Військовослужбовці Президентської бригади обороняють столицю на півночі, а також воюють на сході.
В основі емблеми бригади лежить "Сердюцька зоря" – сяючий хрест і пірначі (різновид булави у козаків). Сердюки – це бійці піхотних частин XVII – XVIII століть. Наймали їх гетьмани в якості власної гвардії. А козаки нерідко ставилися до них негативно – хто ж береться за військову справу за гроші?
За часів УНР традиція сердюцьких військ відродилася. З українізованих військових частин колишньої Російської імператорської армії були створені дві Сердюцькі дивізії. Традицію сердюків продовжив і гетьман Скоропадський: його уряд набрав з дітей хліборобів Сердюцьку дивізію для власної охорони.
Щит Окремої президентської бригади ім. Б. Хмельницького – малиновий. Уніформу саме такого кольору носили бійці у Сердюцькій дивізії.
72-га механізована бригада імені Чорних Запорожців
Зображення черепів, що зустрічаються на кількох емблемах бригад Сухопутних військ, називають Адамовою головою. Це символ не тільки смерті, але й безстрашності та презирства до неї. Такий мотив популярний у європейських країнах і зустрічається в багатьох арміях світу. Іноді компанію черепу складають схрещені кістки.
Адамова голова була зображена й на прапорі Чорних запорожців – кінного дивізіону армії УНР, що існував у 1918-1920 роках. На стягу майорів і девіз: "Україна або смерть". Чорні запорожці носили високі козацькі шапки з довгими чорними шликами і боролися з більшовиками.
Тепер на їхню честь названа 72-га окрема механізована бригада. Адамова голова і девіз на шевроні запозичені в Чорних запорожців. Чорний трикутник символізує шлик. А колір щита обумовлений тим, що герб Білої Церкви, де і дислокується 72 бригада, червоний.
Для російських пропагандистів нарукавний знак 72-ої бригади став ще одним приводом для фантазій – вони побачили в ньому емблему дивізії СС "Мертва голова".
30-та механізована бригада імені князя Острозького
Історики стверджують, що князь Костянтин Острозький провів 65 битв і лише три з них програв. Таким чином його називають не тільки гетьманом, політиком і меценатом, а й одним із найвидатніших полководців XVI століття.
Після того, як у 1514 році у битві під Оршею цей полководець на чолі війська Великого князівства Литовського розбив московитів, його ім'я стало відомим усій Європі.
Емблема бригади імені Костянтина Острозького – це стилізоване відображення печатки князів Острозьких. Червона частина щита тут символізує Волинь, що використовує саме цей колір на своєму гербі. А чорний – колір землі.
Dei Gratia, або Божою милістю – цю складову частину титулів європейських монархів і правителів бригада зробила своїм девізом.
54-та механізована бригада імені Івана Мазепи
Що спільного між нарукавним знаком 54-ої бригади, купюрою в десять гривень та Києво-Печерською Лаврою?
Емблема з шестикінцевою зіркою та півмісяцем.
Саме вона була зображена на гербі гетьмана Івана Мазепи, який зробив свій внесок у розбудову української козацько-гетьманської держави.
Їх можна розгледіти на 10-гривневій банкноті із зображенням гетьмана. Вона відновлена на північному фасаді Церкви Всіх Святих у Києво-Печерській Лаврі. А з минулого року – і на емблемі 54-ої бригади, яка у травні 2022 року отримала назву на його честь.
Бригада взяла за девіз фразу про право шаблі авторства Мазепи. "Нехай вічна буде слава, Же през шаблі маєм права!" – писав він у своїй Думі.
57-ма мотопіхотна бригада імені Костя Гордієнка
Символ на емблемі 57-ої бригади нагадує букву рунічного алфавіту. Проте насправді руни тут ні до чого.
Це – наконечник стріли. Він є частиною герба Костя Гордієнка, кошового отамана Олешківської і Кам'янської січі (це землі сучасної Херсонщини), що свого часу об'єднав свої сили з Мазепою у війні проти Петра І.
Тепер на землях, де колись керував козаками Гордієнко, базується бригада, що з 2019 року носить його ім'я.
Гордієнко використав у своїй геральдиці шляхетський герб Несобя. Окрім стріли він має ще і зображення хвоста чорного орла. За легендою, в XI столітті перед однією з битв між чехами та поляками останні передбачили свою перемогу в ній, підстреливши хвіст чорного орла. Так і виник цей герб, частина якого за тисячу років опинилася на емблемі українських бійців.
93-тя механізована бригада "Холодний Яр"
В цій чорно-білій емблемі поєдналися історія та сучасна література.
В 1919 році на землях УНР у районі лісового урочища Холодний Яр на Черкащині утворилась Холодноярська республіка, що стала осередком спротиву радянській владі на Правобережній Україні. Вона проіснувала лише чотири роки – у 1922 році ЧК заманила її отаманів у пастку та захопила без жодного пострілу.
В 2009 році побачив світ роман Василя Шкляра "Чорний ворон", за який автору присудили Шевченківську премію. Головний герой книги був списаний з командира Лебединського полку Холодноярської республіки Івана Черноусова, що мав псевдонім "Чорний Ворон".
Військові 93-ої бригади обрали назву "Холодний Яр", хоча місце їхнього базування не на Черкащині, а в Дніпропетровській області. Проте селище міського типу, де вони дислоковані, має назву Черкаське. А самі військові пояснювали, що географічний принцип ні до чого, тому що легенда Холодного Яру важлива для кожного українця.
Символом своєї бригади вони зробили чорного ворона – після роману Шкляра саме такі асоціації викликала Холодноярська республіка у масовій свідомості.
17-та танкова бригада імені Костянтина Пестушка
Історія Холодноярської республіки знайшла відображення в найменуванні ще однієї бригади. 17-та танкова Криворізька бригада названа на честь Костянтина Пестушка – головного отамана Холодного Яру.
Проте в центрі емблеми стоїть лицар. Танкові війська в своїй символіці використовують саме лицарську атрибутику. Наприклад, в емблемі 1-ої танкової Сіверської бригади зображений кінь у лицарських обладунках, а в емблемі 3-ої танкової Залізної бригади – лицарський шолом.
Бо що таке нинішні танкові війська? Це наступники важкої кавалерії лицарського часу.
Тло і облямівка щита виконані в основних кольорах герба Кривого Рогу та вказують на почесне найменування частини – Криворізька. А чорний трикутник нагадує чорний шлик на шапках бійців у дивізії Пестушка. До того ж чорний, як ми вказували раніше – традиційний колір танкових військ.
92-га механізована бригада імені Івана Сірка
Кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко – той самий персонаж картини Репіна "Запорожці пишуть листа турецькому султанові", який носить густі вуса, тримає в руках люльку і з хитрим прищуром дивиться кудись убік.
На емблемі бригади, що названа на його честь, перехрещені не просто мушкети, а турецькі тюфекі – як символ боїв козаків під проводом Сірка проти Османської імперії.
Частокол внизу щита – це частина фортеці, він символізує Запорозьку Січ. А жовтий і зелений кольори – основні на гербі Харківської області, де і базується 92-га бригада.
19-та ракетна бригада "Свята Варвара"
19-а ракетна бригада носить ім'я великомучениці Святої Варвари – покровительки ракетників і взагалі тих, хто має справу з вогнем. Проте на емблемі з'єднання зображений скорпіон. Чому?
Річ у тім, що бригада була озброєна тактичними ракетними комплексами "Точка-У". Це зброя класу земля – земля. І їхня траєкторія польоту якраз нагадує хвіст скорпіона.
А для більшого ефекту жало скорпіона перетворили на ракету, і тепер здається, що членистий хвіст скорпіона показує її шлях.
Щодо вогняного кольору щита – він, як ми писали раніше, притаманний саме артилеристам.
77-ма аеромобільна бригада
Цю емблему Олексій Руденко називає результатом невдалого жарту.
Все почалося з портвейну "777", що випускався ще з радянських часів. Для того, щоб відкрити і розпити його в під'їзді, не потрібний був штопор – пробку можна було вийняти, розігрівши шийку пляшки сірниками. Дешевий, міцний і неякісний – якийсь час він був доволі популярним і мав народну назву "Три сокири".
Коли після повномасштабного вторгнення Україна отримала британсько-американські М777, про портвейн згадали, і високоефективні гаубиці стали називати так само, як радянську "бормотуху". Зв'язок сокир і сімок повернувся до загального вжитку.
А влітку 2022 року почали формувати нову бригаду – з двома сімками у назві. "І коли з'являється 77-а бригада, їм жартома кажуть: "Ну, будете Дві сокири". Ха-ха-ха, посміялися", – розповідає Руденко.
Але минув час, і виявилося, що сміх сміхом, а ця аналогія глибоко запала в думку військовослужбовців цієї бригади. Так на їхній емблемі з'явилися дві крилаті сокири.
13-та єгерська бригада
Нарукавний знак 13-ої єгерської бригади Олексій Руденко називає притчею во язицех.
Кордон між Україною та Білоруссю простягається більш ніж на тисячу кілометрів, переважно це ліси та болота. Єгерська бригада потрібна для боротьби з противником у лісовій та болотистій місцевості. Тож зрозумілі мотиви оленя та стріл на знаку цього військового з'єднання.
Проте візуально – за поєднанням кольорів та зображенням – він суттєво відрізняється від інших шевронів. В них теж зустрічаються і зображення звірів, і зброя, але там вони мають войовничий характер, іноді надихаючий, і ніколи не депресивний.
До того ж, на нарукавних знаках не пишуть назви бригад. Шеврон став винятком і в цьому.
"Це кліп-арт. Заходите в інтернет, знаходите якісь символи, і… поїхали", – каже про нього Руденко.
Бонус. Високоякісний тролінг
На чисельних інтерв'ю начальника військової розвідки України Кирила Буданова, які він дає в своєму кабінеті, позаду нього можна побачити картину: сову, що несе в пазурах кажана. І це зображення навряд чи залишить байдужим представників російської військової розвідки.
Річ у тому, що кажан – ще з 1993 року є їхнім офіційним символом.
А мудра та загрозлива сова з'явилася на емблемі ГУР МО в 2016 році. Сови полюють на мишей, і, вочевидь, саме це міркування стало ключовим при виборі цього символу.
Для більшої прозорості натяку – сова тримає меч, що направлений на контури Російської Федерації.
Родзинкою цієї емблеми став вислів "Sapiens dominabitur astris" ("Мудрий пануватиме над зірками"). Він набуває особливого значення, якщо знати гасло російської розвідки. І звучить воно так: "Вище нас – тільки зірки".
Так емблема військових розвідників стала декларацією про те, хто є головним ворогом України.
