Війна закінчилася! Про День перемоги і людину, яка подарувала світу 24 години щастя

Новинарям на війні присвячується

Німеччина беззастережно капітулювала перед західними союзниками і Радянським Союзом, повідомляє інформагенція "Associated Press".

Історична подія відбулася в Реймсі сьогодні, 7 травня, о 2:41 ранку за французьким часом, в червоному шкільному будиночку, який є штаб-квартирою генерала Дуайта Ейзенхауера. 

Капітуляція, що поставила крапку у війні в Європі після п'яти років, восьми місяців і шести днів кровопролиття і руйнувань, була підписана від Німеччини начальником генерального штабу німецької армії генерал-полковником Густавом Йодлем.

Уточнення: у повідомлення АР вкралася помилка. Насправді ім'я Йодля – Альфред.

Пряма мова Йодля: "З підписанням цього документа німецький народ і збройні сили, на краще це чи на гірше, віддають себе в руки переможців. У цій війні, яка триває вже понад п'ять років, народ і армія домоглися таких успіхів і зазнали таких страждань, яких, мабуть, не зазнавав жоден народ у світі. У цей час я можу тільки висловити надію, що переможці будуть ставитися до них великодушно".

Джерело: кореспондент AP Едвард Кеннеді, чия замітка з безпрецедентно довгим заголовком, що починався зі слів "Війна закінчилася!", вийшла на першій шпальті газети "The New York Times".

Деталі: недільного ранку 6 травня 1945-го глава корпункту AP в Парижі Ед Кеннеді отримав запрошення від ставки командування союзницьких військ взяти участь в історичній події. Що це буде за подія, йому не повідомили.

Кеннеді був одним із найдосвідченіших воєнних кореспондентів. Він писав новини та репортажі з Іспанії про громадянську війну, з Судетської області Чехословаччини в момент німецької анексії, був відряджений до британської армії в Єгипті, висвітлював бої в Африці, став свідком визволення Італії та Франції. Тому до цензури воєнного часу звик і ставився з розумінням.

Ед прибув на аеродром під Парижем і побачив там ще 16 кореспондентів найбільших світових видань та інформаційних агентств.

Коли літак відірвався від землі й узяв курс на північний схід, головний комунікаційник ставки Ейзенхауера, бригадний генерал Френк Аллен, сказав, що поїздка пов'язана з майбутньою капітуляцією німців. У кожного з тих, хто був у літаку, Аллен взяв розписку про нерозголошення – новина про капітуляцію не мала з'явитися в медіа раніше, ніж верховне командування дасть на це згоду.

Після того як літак сів у Реймсі, журналістів відвезли до штаб-квартири союзницьких військ. Вони чекали 9 годин, перш ніж стали свідками капітуляції Німеччини.

Крім Йодля Акт про капітуляцію підписали американський генерал Волтер Беделл Сміт, французький генерал-майор Франсуа Севез і радянський генерал-майор Іван Суслопаров. Останній був керівником радянської військової місії при штабах західних союзників у Європі. Документ він підписав на свій страх і ризик, не дочекавшись згоди від керівництва. Лише після закінчення церемонії підписання в Реймсі з Москви надійшла відповідь, яка забороняла Суслопарову це робити.

Негайна поява новини про підписання цього документа, вважав Кеннеді, давала надію на те, що бойові дії на фронтах і безглузді людські втрати припиняться.

Пряма мова Кеннеді: "Близько 4 години ранку (7 травня – УП) з'явився Аллен і сказав: "Джентльмени, генерал Ейзенхауер хоче, щоб ця новина була негайно оголошена через її можливий ефект у порятунку життів, але його руки зв'язані на високому політичному рівні, і ми нічого не можемо з цим вдіяти. Реліз призначено на 3 годину дня у вівторок (через 36 годин після підписання капітуляціі в Реймсі – УП) за паризьким часом".

Я дізнався від високопоставлених офіцерів верховного командування, що відтермінування було замовлено з Вашингтона на прохання росіян, які хочуть провести ще одну церемонію в Берліні.

Це звучало дивно. Капітуляція в Реймсі була беззастережною. Будь-яка друга церемонія підписання була б безглуздою, якщо не брати до уваги радянських пропагандистських цілей".

Що передувало: про беззастережну капітуляцію Німеччини союзники по антигітлерівській коаліції вперше заговорили в січні 1943-го на конференції в Касабланці. До того ні про що подібне не згадували – щоб прийти до розуміння цілей війни та контурів перемоги, як і зараз в історії з Росією, знадобилося чимало часу.

"Об'єднані нації переконані в тому, що мир може бути досягнутий тільки в результаті беззастережної капітуляції держав осі", – заявив президент США Франклін Рузвельт на підсумковій пресконференції в Касабланці.

У міру того як перемога у війні наближалася, відносини союзників ставали дедалі прохолоднішими. У березні 1945-го Сталін звинуватив США і Великобританію в пошуках сепаратного миру з Німеччиною за спиною СРСР. Рузвельт відповів, що йдеться не більше ніж про локальне військове питання – капітуляцію німецького угруповання в Італії.

Історія з підписанням капітуляції в Реймсі впала каменем на параноїдальну підозрілість Сталіна. "Договір, підписаний у Реймсі, не можна скасувати, але його не можна і визнати", – заявив він.

Вимога Сталіна – остаточна і беззастережна капітуляція Німеччини має відбутися в окупованому радянськими військами Берліні. Американці, які були зацікавлені в тому, щоб СРСР вступив у війну з Японією після розгрому Німеччини, вирішили не загострювати відносини й уникати "ескалації" з союзниками.

Для організації повторного підписання документа в Берліні потрібно було кілька днів. Так з'явилося 36-годинне табу на публікацію новин про капітуляцію в Реймсі.

Пряма мова Кеннеді: "Я розумів значення воєнної цензури, коли це було необхідно для збереження життів наших солдатів або коли від наших повідомлень залежало підтримання бойового духу як на фронті, так і вдома. Але я абсолютно не розумів, чому я повинен мовчати про те, що так важливо для мільйонів людей на всій планеті, коли замовчування було необхідно лише невеликій групі людей…

Абсурдність спроб замовчування новин такого масштабу була занадто очевидна. Я знав з досвіду, що з таким самим успіхом можна спробувати піддати цензурі схід сонця".

Що було далі: 7 травня о 14.27 німецьке радіо у Фрайбурзі транслює звернення міністра закордонних справ Німеччини Шверіна фон Крозіга про беззастережну капітуляцію.

Кеннеді розлючений. З одного боку, разом з іншими журналістами він підписав документ про нерозголошення, який мав діяти ще 12 годин. З іншого – очевидно, що тепер безглуздо намагатися тримати в таємниці цю інформацію.

Журналіст вимагає від військового командування, щоб заборону на поширення новини зняли, але отримує відмову. Після цього штабним телефоном, який не прослуховувався цензорами і до якого Кеннеді мав доступ, він зв'язується з лондонським бюро AP і надиктовує текст про закінчення війни в Європі. Кілька хвилин по тому це повідомлення потрапляє у стрічку новин інформагенції та розлітається по всьому світу.

Гримнула буря. Генерал Аллен скасував акредитацію "Associated Press" на всьому європейському театрі військових дій. У паризькому корпункті відключили телефони. Агентство випустило повідомлення, що новина про капітуляцію в Реймсі потрапила в стрічку з вини кореспондента, і звільнило Кеннеді.

Журналісти, зокрема ті 16, які вирішили зберігати в секреті капітуляцію Німеччини в Реймсі, кляли Кеннеді. "Це жахливий вчинок, справжній удар по всіх, хто працює в журналістиці", – писала "The New York Times", яка днем раніше опублікувала новину Кеннеді на першій шпальті.

Блискучій кар'єрі Еда прийшов кінець. Повернувшись до Сполучених Штатів з Європи і втративши роботу в АР, він переїхав до Каліфорнії, де влаштувався в провінційні видання спочатку в Санта-Барбарі, потім у Монтереї.

"Я був переконаний, що мій обов'язок – повідомляти новини... Я вважав, що відмінність "Associated Press" від нацистської преси в тому, що перша повідомляла новини, а друга – цензуровані новини", – пояснював Кеннеді головний вчинок у своєму житті…

29 листопада 1963 року "The New York Times" надрукувала замітку: "Монтерей, Каліфорнія. Едвард Кеннеді, який порушив цензуру, щоб повідомити новину про капітуляцію Німеччини у Другій світовій війні, помер сьогодні від травм, отриманих під час удару автомобілем у неділю. Йому було 58 років".

Нагадаємо: на вимогу Сталіна капітуляцію, яка відбулася в Реймсі 7 травня 1945-го, "повторили" наступного дня в передмісті Берліна Карлхорст. Вже після того як Черчилль і Трумен у радіозверненні до співвітчизників повідомили про перемогу над Німеччиною.

Документ був підписаний 8 травня о 22 годині 43 хвилини за середньоєвропейським часом, коли в Москві вже було 9 травня. Так з'явився День перемоги, яий десятиліття по тому в сучасній Росії мутував у "день побєдобєсія" і "можем повторить".

В радянській і сучасній російській історіографії "першу" капітуляцію Німеччини в Реймсі дотепер називають "попереднім протоколом".

2012-го року в США видали книгу "Війна Еда Кеннеді: Перемога, цензура і Associated Press". Передмову до неї написав тодішній глава інформагентства Том Керлі. За 67 років по тому, як було звільнено Кеннеді, він вибачився перед сім'єю репортера за помилку своїх попередників. "Це був найгірший з можливих у тій ситуації вчинків… Якщо закінчується війна, не можна притримувати таку інформацію. Світ має знати про це", – сказав він.

На похороні Кеннеді місцевий пастор завершив свою промову словами: "Він подарував світу ще двадцять чотири години щастя".

Чому це важливо: історію творять люди, про яких зазвичай не пишуть на перших шпальтах газет – сьогодні і завжди. 

Ця історія про людину, завдяки якій весь світ, окрім "однієї шостої частини суші", дізнався про перемогу на добу раніше, ніж це планували політики заради "вищих" державних інтересів.

Михайло Кригель, УП