Росіяни хочуть "закрити" Авдіївку в кільце й відрізати дорогу постачання – "омегівець" Майкл
З лютого 2023 року до найгарячіших напрямків на фронті додався Авдіївський. Росіяни посилили наступ на північ і південь від Авдіївки, почавши її обходити, як і багатостраждальний Бахмут. І, на жаль, мали успіхи на обох флангах.
Так Авдіївка опинилася у відносно широкому коридорі – на 7-10 кілометрів – між уже захопленими населеними пунктами.
Інтенсивність обстрілів зросла в рази. Наприкінці березня у місті анонсували вимкнення мобільного зв'язку. Авдіївку закрили для журналістів і волонтерів. В останній день березня там під обстрілами загинуло немовля.
Втім, це цивільний бік історії під назвою "оборона Авдіївки". Про військовий через фактично вибіркове закриття лінії фронту для журналістів відомо небагато.
Чи не єдиним джерелом новин стають звіти Американського інституту вивчення війни. В одному з них, до речі, йдеться про успішну контратаку ЗСУ на північний схід від Авдіївки.
Щоб дізнатися більше про тактику наступу російської армії на Авдіївському напрямку й оборону української, УП поговорила з військовослужбовцем загону спецпризначення "Омега" Нацгвардії України на позивний "Майкл".
Кілька днів тому Майкл повернувся з Авдіївського напрямку, на одній з ділянок якого провів сім місяців.
Через інтенсивність російського вогню та втрати у підрозділі найважчим періодом він називає захист Сєвєродонецька. І сподівається, що, на відміну від Сєвєра, в Авдіївці справа не дійде до боїв у місті.
Обстановка на Авдіївському напрямку
– Майкле, коли ви з підрозділом зайшли на Авдіївський напрямок?
– Підрозділ зайшов, здається, у липні – серпні, а конкретно моя група (нас до 20 людей) – у вересні.
– Якою ви тоді побачили Авдіївку?
– Зрозуміло, що вона вже тоді була частково потрощеною. Але якщо порівнювати… Зараз там взагалі будинки знищені авіабомбами. І поки ведуться бойові дії, то кращою ситуація не буде.
У вересні там було ще досить багато цивільних, власне, поки росіяни періодично не почали кидати бомби.
– Коли почалися посилені авіаудари?
– Якщо говорити про систематичні удари, то це 2-3 тижні тому (середина березня 2023 – УП). До того вони були більш періодичними, один-два, до п'яти ударів на добу.
А загострення на напрямку почалися ще з вересня. Уже тоді ворог рухався колонами від 3 до 6 одиниць техніки, наступаючи на Красногорівку. Якщо один штурм на день був, то це вважалося "нормально", так то в середньому – два-три.
– Приблизно в той же час росіяни почали активно наступати на Бахмут, але по Авдіївському напрямку ситуація об'єктивно ліпша. Чому?
– Вона об'єктивно ліпша тільки тому, що тут не було боїв у місті. Тут ворог так само намагався штурмувати, і я кажу не про групу з трьох людей, а 30-40 чоловік піхоти. Тоді ще дистанція дозволяла його нищити, як тільки він висувається. Та й це не було на слуху так, як Бахмут.
– На якій відстані від Авдіївки росіяни стоять зараз, якщо міряти по найкоротшому відрізку?
– Досить близько вони стоять по Опитному та Водяному – там, мабуть, десь 1,2 кілометра до дороги, якою вони можуть зайти. Але це однаково велика дистанція, бо місцевість просто так не дасть їм зайти в місто.
– Ви згадали про вересневі штурми Красногорівки. Чи було тоді зрозуміло, що росіяни обходитимуть Авдіївку?
– Складно було судити, бо в них тоді була велика кількість невдалих спроб (наступу – УП), і також відбувалися ротації. Тобто підрозділи постійно змінювалися, і зрозуміти, яка перед ними стоїть задача, складно. Про оточення міста тоді ще точно не йшлося.
– Коли ситуація почала змінюватися, коли на Авдіївському напрямку стало справді важко?
– Досить довго, місяців п'ять, ситуація залишалася контрольованою – ворога били на підступах. Потім, можливо, у них відбулася ротація, чи вони накопичили сили, але ми почали втрачати ділянку за ділянкою. Вони мали певний успіх.
І мені в принципі зрозуміло чому: бо з десяти спроб захопити певну ділянку – а вони собі можуть це дозволити – одна буде вдалою. Людей на це в них вистачає. От ви перед інтерв'ю згадували, що під час вашої роботи на напрямку було спокійно – це вони очікували поповнення особового складу.
– Вам відомо, хто ваш ворог на Авдіївському напрямку?
– Росіяни в перемішку з "ДНРівцями". Останні, на мою думку, більш "обкатані", вони там довше сидять. У ЗМІ бачив інформацію, що тут хтось "вагнерівців" знайшов, але я особисто з ними не стикався.
– На прикладі Бахмута добре видно, що окупанти штурмують його піхотою, а Вугледар, наприклад – важкою технікою, танками зокрема. Який тип наступу вони застосовують на Авдіївці?
– Починалося все з техніки – піхота на ній зверху, піхота всередині. Технікою вони прямо до позицій намагалися заїхати. Коли ми почали палити техніку, вони стали більше рухатися піхотою. Тоді ми вже думали, як їх знищувати до того, як вони дійдуть до наших позицій, щоб не зав'язався бій.
Десь за пів року вони зробили висновки і почали висаджуватися взагалі на окупованій частині й далі рухатися окремо, на відстані, не в бойових порядках, щоб ми їх не понищили.
– Точкою, по якій росіяни прагнуть "замкнути" оточення Бахмута, вважається сусідня висота – Часів Яр. Чи є аналогічна точка по Авдіївці?
– По Авдіївці такої точки в принципі немає. Вони протиснули Красногорівку й протискають внизу Опитне, Водяне. Їхня задача – "закрити" місто у кільце й відрізати дорогу, по якій відбувається постачання. Це першочергова задача.
Бахмутський сценарій, думаю, їх тут не влаштовує, бо вони розуміють, що зазнають дуже великих втрат. Тобто їм було б краще просто "закрити" місто.
– Тобто замкнути кільце одразу за межею Авдіївки, перед Ласточкіним?
– Так. Але якщо в них так не вийде – бо для цього треба доволі великий ресурс, – вони намагатимуться лізти в саму Авдіївку. Також далі продавлювати Опитне.
– Опитне, Водяне, наскільки я розумію, українська армія втратила десь у середині лютого?
– Зовсім недавно, так. Втім об'єктивну оцінку по цих населених пунктах я дати не можу.
– Красногорівку, Веселе – також втрачено?
– Якщо дивитися на DeepState, то частково так. Було таке, що ми намагалися її (Красногорівку – УП) відбити, були бої. Але я так розумію, що коли я був на напрямку, то вона вже була під окупантами.
– Чи є розуміння, чому росіянам вдалося протиснути фланги й почати обходити Авдіївку? Що пішло не так?
– Тут складно сказати, бо вони ж не конкретно Красногорівку протиснули. Вони тиснуть на всіх флангах, шукають щілини, слабкі місця в обороні. Там, де пройшли, можливо, був стик підрозділів, можливо, ще щось.
Найімовірніше, що вони просто когось вибили – вони ж переважають і в особовому складі, і в техніці, і в артилерії.
– Що в такому разі може робити українська армія, яка об'єктивно має менше людей і менше техніки?
– Діджиталізація, сучасні ударні дрони, протитанкові засоби від західних партнерів, грамотне виставлення розрахунків, що знищуватимуть піхоту та техніку.
Ми можемо 5-6 місяців в умовах щоденних штурмів тримати лінію – і я вважаю, що це досить непогано, – а потім у них (росіян – УП) починається якийсь успіх.
У нас люди докладають титанічних зусиль, щоб зберегти кожну частину території. Росіянам кількість особового складу дозволяє втратити дві-три роти, а потім отримати позитивний результат.
– Як росіяни ведуть штурм на Авдіївському напрямку?
– Зараз у них активно працює й прикриває авіація, раніше піхота рухалася з технікою. Спочатку, як я вже казав, вони висувалися великими групами, потім меншими. Втім, результату особливого не було.
Але з часом… Якщо вони можуть дозволити собі десять спроб штурму, то на десяту вони матимуть позитивний результат.
Специфіка "Омеги", оборонна війна та потреба в ударних дронах
– Ви служите в "Омезі" – спецпідрозділі, про який загалом не надто багато відомо. Які задачі ви виконуєте, з яким озброєнням працюєте?
– З початку повномасштабного вторгнення ми виконували різні завдання. Ходили на зачистку сєпарів у Сєвєродонецьку, брали полонених. Розставляли протитанкові засоби для знищення ворожої техніки, працювали в небі – намагаємося діджиталізуватися в цьому напрямку, щоб не ризикувати особовим складом.
Тобто ми працюємо і в небі, і на землі. По-різному знищуємо ворога.
– Тобто в межах вашої групи є і аеророзвідники, і, наприклад, мінометники?
– Так, є і мінометні розрахунки – 60-ті, 82-гі, 120-ті міномети, є і аеророзвідка, ударні дрони, дрони-камікадзе. З протитанкових засобів – "Джавеліни", "Стугна", "Корсар". Лоб у лоб ми ж ворога не переб'ємо – його значно більше.
– Чи виконуєте ви завдання у сірій зоні або в тилу ворога?
– Були такі задачі: зайти на позиції ворога і закріпитися там, далі нас змінюють Збройні сили й стають в оборону. Або ж зайти в сіру зону, щось замінувати і вийти.
– Тобто ви також працюєте фактично як штурмові групи?
– Зараз ні, бо зараз Авдіївський напрямок не дозволяє так просто пересуватися – у ворога теж "пташки" літають і вдень, і вночі. Вони так само закуповують БПЛА і досить якісно проводять розвідку. Я б сказав, що вони "літають" навіть частіше, ніж ми.
Також у них працюють "Ланцети" – дрони-камікадзе російського виробництва.
От таких задач, щоб прямо в тилу ворога, у моєї групи не було.
– Які задачі зазвичай ставляться конкретно перед вашою групою?
– На сьогодні це полювання за ворогом. Ми виставляємо протитанкові розрахунки, проводимо комплекс заходів для виявлення ворога і спостерігаємо. Коли ворог рано чи пізно почне лізти, наступати чи просто пересуватися, ми його знищуємо.
– Я правильно розумію, що "омегівці" – це універсальні бійці, які мають вміти майже все?
– Узагалі – так, бо задачі ставлять різні. І висунутися, і вступити в бій з ворогом, і злітати, і в мінометному розрахунку бути, і в протитанковому. Тобто глобально ми вміємо все. Але треба розуміти, що ми вже рік сидимо в обороні, у нас іде оборонна війна. На штурми от зараз готують "Гвардію наступу".
– Щодо оборони – яка, на вашу думку, найефективніша тактика для зупинки російського наступу?
– Я вважаю, що ми повинні досягти якихось домовленостей щодо сучасних БПЛА, які б могли вилітати та знищувати їх ще до висування.
Також у нас немає таких засобів РЕБ, як у них. Чомусь це питання взагалі не піднімається. Західні партнери надають якісь пушки (антидронні рушниці – УП), але…
От у росіян система РЕБу у формі малесенького замаскованого ящика – ти його не виявиш, це не велика радіолокаційна машина! Він цей ящик включає, і він цілий день працює. Раніше в них такого не було.
Загалом – я думаю, що рецептом успіху є сучасні дрони. Зараз у нас дефіцит дронів-камікадзе, які добре себе показали. Також нам треба дрони під скиди, це недешева штука, але це збереже нам велику кількість життів.
– Серед аеророзвідників також є думка про те, що не треба використовувати "Мавіки" під скиди, які завдають незначної шкоди противнику, бо потім немає чим проводити розвідку. Що скажете?
– Я особисто бачив, як хлопець зі 110-ої бригади "затрьохсотив" близько 20 людей скидом з одного "Мавіка". Тобто він повертався, перезаряджався і знову вилітав.
Там яка була штука: позаду росіян стояв кулеметник, який не давав відійти – їм треба було або закріпитися, або назад дороги немає. І так вони бігали по посадці туди-сюди й не знали, що їм робити.
Цей хлопець "Мавіком" над ними злітав і кидав воги (боєприпаси для підствольного гранатомета – УП) – так близько 20 "трьохсотих". Тому навпаки – треба ще більше використовувати скиди, це буде цікавіше.
– А що з більших дронів ви використовуєте?
– У мене був "Кажан" – це аграрний дрон, який зараз переробили під скид. Він може нести або дві 82-гі міни, або 4 заряди до РПГ – їх можна і на піхоту, і на техніку скидати. Хороша штука.
Зараз ще є цікавіша модель ударного дрону – "Шуліка", його офіційно ще немає. Він летить на висоті 400 метрів, скидає таку ж вагу, як "Кажан", але він більш маневрений і швидкий. Його не так чути. Це, скажімо, як 8 і 14 айфон.
– Яка його приблизна вартість?
– Від 18 тисяч доларів і вище, залежно як його комплектувати. Тобто яка там буде камера, батарея – це ніби як при виборі ноутбука.
– Такі дрони, імовірно, вам не постачає держава, Нацгвардія. Як ви шукаєте на них кошти?
– Або зв'язуємося з виробником, або виходимо на фонди, або шукаємо гроші. Просимо про донати. Зараз ще є проблема з поставками цих дронів. Китай, наскільки мені сказали, перекрив постачання деяких деталей. Тому все йде дуже повільно.
Ольга Кириленко, УП
