"Пролунав вибух, мене залило кров'ю". Репортаж з Умані, де російська ракета вдарила по мирній багатоповерхівці

Свист, два вибухи, плач та стіна з диму – так місцеві мешканці багатоповерхівки на Комарова в Умані згадують ранковий ракетний удар росіян 28 квітня. Окупанти поцілили в мирний квартал раннього ранку, коли люди ще спали. 

В результаті, станом на вечір 29 квітня – 23 загиблих, серед них – шестеро дітей, поранених – 19. Двоє жінок вважаються безвісти зниклими. Пошукові роботи завершили.

Свідчення потерпілих та очевидців того страшного ранку – в нашому матеріалі. 

 "Ми всі у крові"

Подружжя Юлії та Олександра з Умані я зустрічаю у міській лікарні. Вони перебинтовані й ледве говорять від пережитого стресу. 

О 4:30 ранку – в момент влучання російської ракети у будинок – вони спали у своїй квартирі на 7-му поверсі. Вдома були також двоє дітей 10 та 11 років. 

"Ми прокинулись від двох вибухів, – пригадує Юлія, – розуміли, що нам треба тікати, але в голові стояв шум від вибухів. Я не розуміла, що мені робити".

Квартира була засипана склом від вибитих вікон, через що вони з Олександром порізалися. Діти не постраждали. 

"У мене не зупинялася кров на ногах, у носках було скло", – пригадує жінка. 

Коли вони вибігли на вулицю, побачили, як будинок палає.

"Купа людей, пожежа, горіли машини, приїхали рятувальники, діти в шоковому стані стояли і трусились. Я сама довго не могла заспокоїтись".

Родина каже, що не збирається їхати з міста, лише раз-по-раз висловлює ненависть до Росії.  

"В іншому місті може бути таке саме, – впевнена Юлія, – їм (росіянам – УП) абсолютно все одно куди стріляти. Вони вибирають такий час, коли люди бездієві, коли люди сонні. 

Ненависть як була, так і є. Вона лише наростає з кожною вбитою дитиною і українським солдатом, який вже не повернеться додому". 

"Два осколки в спині"

"Ніч, темно. Пролунав вибух, залило мене кров'ю", – пригадує Олександр Зубковський, якого також зустрічаю в місцевій лікарні Умані. 

Він працює охоронцем будівельних складів неподалік будинку на Комарова, де також відбулось загоряння. Спецслужби наразі встановлюють, чи це був уламок від однієї ракети, чи друга. 

"За 50 метрів від мене впала", – каже чоловік. 

Йому поранило спину та ноги. 

"Був великий гул літаків, я взяв телефон подивитися, який час, і тут – вибух. Я вже отямився, коли сидів на вулиці, оскільки дуже сильно лилась кров. Спина поранена і в нозі пробита вена була. Настільки сильно гуділи ці літаки, що я навіть не почув сирену", – пригадує Олександр та додає, що лікарі зашили йому рану, але в спині ще лишається два осколки. 

Від дітей лишились останки

Поки рятувальники розбирають завали, неподалік зруйнованої багатоповерхівки зустрічаю Наталю Чепелівську. Вона ледь говорить і час від часу під час нашої розмови робить паузи через сльози. 

"Ми досі не знайшли дітей", – ледь стримуючи сльози каже жінка.  

На восьмому поверсі багатоповерхівки мешкали її сестра з чоловіком і трьома дітьми.

"Кутової квартири не стало. Двоє діток досі десь під завалами… Їх немає ні в лікарні, ні в морзі…" – каже Наталя. 

Вони з сестрою – переселенки з Луганщини, мешкають в Умані понад шість років. 

"Десь о 4:30 було два вибухи. Телефонує моя сестра і каже, що діти загинули… Сімнадцять років хлопчику Кирилу і дівчинці Софійці одинадцять. Шестирічному хлопчику вдалось врятуватися. Кімнати, де були діти, взагалі немає. Ми одразу приїхали. Все в диму, немає під'їзду. Багато швидких, рятувальники розбирали завали", – розповідає Наталя.

"Хочеться, щоб ця війна закінчилась якнайшвидше, тому що невинні діти та люди помирають… Племінник, шестирічний хлопчик, зараз плаче – він дуже злякався. Коли його забирали, він так схопився за мене…"

29 квітня Наталі повідомили, що її племінників ідентифікували серед загиблих. 

"Сказали, що лишилися самі останки…" – розповіла жінка. 

"Не відповідає"

Задля розпізнавання тіл працівники поліції відібрали у потерпілих родичів зразки ДНК. Це дасть можливість порівняти їхні зразки з ДНК загиблих і встановити відсоток збігу.

В черзі на здачу зразків зустрічаю Катерину з донькою Оленою. З Кіровоградщини та Вінниці вони приїхали до Умані після новин про обстріл. Другу доньку Антоніну, яка під час ракетного обстрілу перебувала у багатоповерхівці на Комарова, жінка розшукує. 

"Зранку включила новини, побачила, що обстріли в Умані, – розповідає Олена, оскільки мамі важко говорити через сльози. – Зателефонувала сестрі – не відповідає. Зять і племінниця теж. Потім мама почала плакати і телефонувати, що їх немає, що не виходять на зв'язок". 

Жінка каже, що спочатку не усвідомлювала жахливість ситуації. 

"Я ж до останнього не думала, що все так критично, а потім дивлюсь відео, і там просто знесло ту сторону, де вони проживали. Не знайшли, навіть немає тіл. Зараз мама буде здавати ДНК". 

Мама Катерина йде здавати зразок ДНК і сподівається, що, можливо, диво таки станеться. 

Свист, вибухи, пожежа

У школі неподалік зруйнованого будинку, яка стала головним штабом для постраждалих мешканців, зустрічаю Валентину Федорівну. В нині зруйнованій багатоповерхівці вона прожила 20 років. Пані Валентина говорить з паузами – беруть гору емоції, адже майже всіх загиблих вона знала особисто. 

"Ми народились у сорочці. Але майже всі наші сусіди пішли… Їх більше немає…" – каже жінка. 

"Одразу дим, гар. Ми хотіли вибігти на балкон, але заклинило двері. В піжамі, накинула ось цю куртку і вибігла на вулицю. Добре, що в нас другий поверх". 

Її сусід Микола з дев'ятого поверху теж врятувався. Він пригадує, як прокинувся, коли на голову почали падати речі та стеля.

"Речі, вікна – все повилітало. Двері заблокувало, вибратися нам допомогли рятувальники",– розповідає Микола.

Вранці пожежники оперативно прибули на місце трагедії та загасили пожежу. 

"Паралельно була здійснена евакуація з будинку і врятовано 17 осіб. Проведена розвідка стану будівлі", – розповіла нам речниця ДСНС Черкащини Юлія Норовкова.

"Цей будинок з двох під'їздів, він панельний, якби з іншого боку був удар – він би весь склався", – розповідає мешканець Умані Євген, який був свідком трагедії. 

"В кутову стойку вдарило, і тому це його врятувало (від повного руйнування – УП). А якби трохи вище і посередині – весь би склався".  

"Я виглядаю у вікно і бачу лише клуб диму", – каже ще один свідок Віктор, який мешкає в будинку поблизу. 

Коло будинку я зустрічаю Ігоря з валізами. Він з родиною повертається до Харкова, з якого рік тому втік через обстріли. 

"Коли вікно на голову впало – тоді і прокинулись", – ніби намагається жартувати Ігор.

Місцеві додають, що після трагедії чимало мешканців задумались про виїзд з міста. 

Олексій показує мені свою напіврозбиту автівку, яку придбав тиждень тому. Каже, що мешкає на першому поверсі, прокинувся завчасно, під час тривоги, та встиг врятувати себе і дружину.  

"Жінку виніс на руках. Всі живі. Квартири майже немає", – каже Олексій та додає, що нещодавно повернувся з війни.

"Як колишній військовий я дуже шкодую, що всіх їх під***ів не за***ив під Донецьком". 

Він також вважає, що росіяни працювали по старих картах. 

"Раніше тут знаходились військові частини і бази. І думаю, що вони просто ще досі користуються старими картами і луплять", – каже чоловік. 

Пошуки тривають

Вже другий день рятувальники продовжують розбір завалів. 

"Наразі нами та міською владою розроблений оперативний штаб на базі школи і ще два окремих у наметах, де зосереджена уся необхідна допомога для постраждалих. Це і харчовий блок, і допомога необхідними речами для постраждалих", – розповів голова Черкаської ОДА Ігор Табурець. 

Завезені матеріали для утеплення і облаштування навколишніх будинків, які також постраждали. Родини, які звернулись по допомогу з житлом, були розселені у соціальні гуртожитки. 

Місцеві мешканці Умані приносять до центрального штабу у школі теплі речі, їжу, засоби гігієни.

За словами рятувальників, удар був настільки сильним, що перші поверхи будинку провалились до підвалу. 

Також вони розповідають про складнощі з якими зіштовхнулись під час розбору завалів – висота та складність конструкції. 

"Після проведення основних розборів до завдання приступили рятувальники-верхолази, які обстежують верхні поверхи", – розповів рятувальник. 

Керівник Черкаської ОДА Табурець розповів, що росіяни вдарили по Умані ракетою марки Х-101. 

"Це справжній геноцид українського народу. Тому ми будемо відповідати за кожного загиблого, за кожну загиблу нашу дитину і нашого воїна", – сказав Табурець. 

За словами міської голови Умані Ірини Плетньової, в зруйнованому будинку зареєстровано 216 людей. З них – 109 проживали у 46 фактично знищених квартирах. 

Відповідна експертиза має встановити, чи відновлюватимуть дану будівлю. 

Жалоба

Через трагедію в Умані оголошена триденна жалоба. 

До місця ракетного удару люди несуть квіти, лампадки й іграшки, аби вшанувати пам'ять загиблих мирних мешканців, яких вранці 28 квітня вбила російська ракета. 

Вікторія Рощина, УП