Пол Массаро: Я за реалістичне ставлення до Росії. Якщо це русофобія, так тому і бути
"Чувак із зовнішньої політики" (англ. foreign policy fella) – саме так представляється в твіттері 31-річний Пол Массаро. Він старший політичний радник Гельсінської комісії США – незалежної урядової агенції, що була створена у 1975 році для моніторингу та заохочення дотримання Гельсінських угод та інших зобов'язань ОБСЄ.
За його мікроблогом в твіттері слідкують понад 370 тисяч читачів. І всіх них Массаро намагається переконати: Росія – це держава-терорист, а найкращий спосіб зупинити війну – це дати українцям те, що їм потрібно для перемоги: балістичні ракети ATACMS та винищувачі F-16.
Амбассадор України в світі, Массаро виступає за максимальну військову підтримку України та запровадження найжорсткіших санкцій проти Росії.
З початку повномасштабного вторгнення він приїжджає в Україну вже втретє. В останню поїздку відвідав південь країни – Одесу, Миколаїв, Херсон.
"Українська правда" поговорила с Полом Массарою про те, чим українці вразили світ, про культуру свободи козаків і ковбоїв, про фантазії Заходу та про те, як українська перемога в цій війні відповідає національним інтересам Сполучених Штатів.
Повне інтерв'ю УП з радником Гельсінської комісії США ви можете переглянути у відеоформаті (не забудьте за необхідності увімкнути українські субтитри).
Пропонуємо кілька, на нашу думку, найцікавіших фрагментів з цієї розмови. Далі – Пол Массаро прямою мовою.
Про героїзм і політичне лідерство в світі постмодерну
Я дитина постмодерну, світу після Холодної війни, коли здавалося, що героїзм, хоробрість, мужність чи лідерство залишилися в підручниках історії. Ми ніколи не бачили цього вживу. А потім раптово, нізвідки з'явилися всі ви. І це просто як, о Боже, ось що таке відвага.
У нас був генерал Міллі, який приходив у Конгрес, і все інше, що ви бачили в пресі, на брифінгах, як-от: "Київ впаде за три дні. У Києва є три дні".
Ми не розуміли Росію, ми не розуміли Україну. Ми переоцінили Росію. Ми дико недооцінили український потенціал.
В той момент, коли Зеленський і його радники вийшли в ефір, все дійсно змінилося. Це відео вже стало легендарним: "Президент тут". Це було неймовірно, коли ми це побачили.
Це був момент, який для мене, і я думаю, для багатьох людей був чимось на кшталт: "Боже мій, ці люди, цей чоловік (Зеленський – УП), він зійшов з підручника історії". Я ніколи не бачив такого політичного лідерства. Я ніколи в житті не бачив такого героїчного народу.
Про ковбоїв та українців
Обидва наші народи були продуктами війн за незалежність і рухів за незалежність проти великих імперій: у нашому випадку – Британської імперії, у вашому – Російської імперії.
І ми також люди, які розсувають рамки, знаєте, "ковбої та козаки" – культура свободи глибоко вкорінена в кожному з нас.
Якщо ви подивитеся на класичну європейську модель держави, яка є чимось на кшталт "етнічна приналежність – релігія – мова", Україна має набагато більш американський стиль ідентичності, заснованої на цінностях.
У нас співіснує різноманіття, різні мови, різні етноси, різні релігії, високий рівень толерантності, але ми всі об'єднані навколо спільних цінностей, свободи та незалежності. Тож у цьому сенсі, я думаю, що немає двох більш схожих країн у світі, ніж Сполучені Штати та Україна.
Про минуле, сьогодення і майбутнє Росії
Частково наша проблема полягає в тому, що ми не розуміємо Росію. Думаю, що це невід'ємна частина американського менталітету, нашої ліберальної чутливості й нашого способу бачення світу.
Америка – країна других шансів. Ми хочемо вірити, що можна говорити з Росією, і віримо, що можемо її змінити. Також намагаємось вірити, що в пересічному росіянинові є щось хороше.
Але цим постійно користується Росія. Якщо дати росіянам хоч сантиметр, вони заберуть милю. Щоразу, коли хтось робить для них добру справу, вони зловживатимуть цим.
Слід припинити вестися на брехню Росії. Ментально вона не змінилася. У плані свідомості вона залишається такою ж, як і з часів монголів. Зміни, якщо і відбулися, дуже незначні. Це все ще імперія з колоніями.
Якщо це русофобія, то так тому й бути. Проте я за реалістичне ставлення до Росії. Я за те, щоб сприймати її такою, якою вона насправді є.
Примирення з Росією можливе лише після того, коли вона визнає свої історичні злочини, зокрема злочини Другої світової війни, адже росіяни мусять переступити через усю фантазію про "Велику Вітчизняну війну" й усвідомити існування пакту Молотова-Ріббентропа, а також те, що вони були союзниками нацистів і брали участь у розв'язанні Другої світової війни.
Мабуть, тоді, після усього цього, може бути примирення. Але це далеко в майбутньому. Тому ми повинні розглядати Росію такою, якою вона є сьогодні, – імперією, яка знову і знову кидає нас, світ, своїх сусідів у нестабільність, щоб переслідувати особисті колоніальні цілі.
Bavovna pic.twitter.com/1hfG8Bj75D
— Paul Massaro (@apmassaro3) April 2, 2023
Про сон розуму, який породив Путіна
За останні 30 років на Заході спостерігалася жахлива тенденція, якої нам було дуже важко позбутися – те, що я називаю ліберальним тріумфалізмом. Це уявлення про те, що ми виграли Холодну війну. І так, будуть невдачі, але, врешті-решт, тріумф демократії гарантовано.
Для мене це принципово закінчилося 24 лютого. Це не повинно було зайняти так багато часу. Це не повинно вимагати нескінченних криків, щоб отримати кожен новий транш зброї. Не потрібно вимагати нескінченних криків, щоб перейти до кожного нового пакету санкцій ЄС. І я розумію розчарування українців.
Я хочу пояснити – не виправдовувати, просто пояснити, – що Захід уже 30 років живе у світі фантазій. Я бачив це, я був там, я працював в уряді десять років. І я бачив, як ця фантазія втілювалася прямо на моїх очах у той момент, коли нам справді не слід було більше фантазувати.
Але все продовжувалося, тому що було багато жадібності. Це була суміш жадібності та видавання бажаного за дійсне, свого роду уявлення про те, що "Боже мій, якщо ми помиляємось щодо цього, якщо помиляємось щодо тріумфу демократії, це означає знову закритий світ, другу Холодну війну. Ми повинні закрити люки". І це було майже так: "Не дивись на це. Нічого не чую, нічого не бачу.. Ми просто не хочемо, щоб це було так. Тож ми будемо ігнорувати це".
І тепер ми більше не можемо ігнорувати це через українців. Ніхто не очікував, що ви будете битися. Ніхто не очікував, що ви будете перемагати. Ви просто подивилися на нас і сказали: "Привіт? Це ваші цінності. Вам потрібно прокинутися. Вам потрібно повернутися сюди та знову почати щось відстоювати. Вам потрібно пам'ятати, хто ви є". І ось ми почали згадувати.
Ми довго спали. Мені дуже сумно це говорити, але ми все ще наче продираємо очі від сну.
Про перемогу України і страх Заходу перед цією перемогою
Чи можемо ми зробити наступний крок до того, щоб сказати, що перемога України – це те, чого ми хочемо?
Ми застрягли в "будемо допомагати стільки, скільки потрібно". Ми застрягли в режимі хеджування, коли насправді не знаємо, що станеться, і не хочемо цього робити...
Я маю на увазі, що є також якийсь страх перед перемогою. А якщо Росія застосує ядерну зброю або виникне нестабільність? Багато з цих наративів нам потрібно розвінчати. Нам потрібно боротися з ними. Нам потрібно висміяти їх.
Нам потрібно прорватися через греблю, побудовану Росією за допомогою інформаційної тактики, і сказати: "Зачекайте. Очевидно, що перемога України – це те, чого ми хочемо. Навіщо ми це робимо, якщо не хочемо перемоги України? Чому ми взагалі даємо їм зброю? Навіщо ми все це робимо, якщо ми не намагаємося домогтися перемоги України?"
Перемога України – це добро в моральному сенсі. Але це також добре і з точки зору національних інтересів. Ви переглядаєте Стратегію національної безпеки США, і там "Росія, Росія, Росія, Росія, Росія і Китай, Росія, Росія і Китай, Росія, Росія".
Коли ще в історії ми могли знищити одного з наших головних противників без жодного солдата, жодної людини на полі бою, жодного літака в повітрі?
Отже, нам потрібно пробитися через цю інформаційну греблю. І це важко, тому що є страх. Зміни – це важко. Вибір між зрозумілим і незрозумілим. І я думаю в Берліні, Парижі, Вашингтоні все ще не наважуються сказати: "Добре, ми готові покінчити з Путіним, потенційно ми навіть готові покінчити з Росією. І новою парадигмою в регіоні стане сильна, цілісна, незалежна Україна, а також сильні партнери – сильна мілітаризована Польща".
Аліна Полякова, УП
Переклад: Оксана Смолійчук, Артем Якимишин, Поліна Кириллова, Юлія Кравченко і Мирослава Завадська
