Кирило Буданов: У нас є всі шанси для закінчення війни перемогою цього року
За всі роки існування Головного управління розвідки Кирило Буданов, який обійняв цю посаду в серпні 2020-го, є найбільш медійним очільником цієї структури Міноборони.
Інтерв'ю головного розвідника розтягують на цитати стрічки новин, до його прогнозів прислухаються.
"Українська правда" зустрілася з Будановим у день, коли російський президент Володимир Путін виголошував двогодинну промову перед Федеральними зборами.
В інтерв'ю УП Кирило Буданов пояснив, що означає анонс Путіна про призупинення участі РФ у договорі про стратегічні наступальні озброєння, поділився, чому Росія хоче якомога швидше закінчити війну, що відбувається з їхнім наступом, та розповів, коли очікувати на наш контрнаступ.
Також Буданов відповів на запитання про конфлікти в російському військовому керівництві, підготовку "вагнерівців", про роль Медведчука у Москві, та співпрацю оточення Путіна з ГУР.
І звичайно ж, ми спробували розібратися, як у січні 2023 року керівник ГУР ледь не став міністром оборони.
"Росія зараз не може задовольнити свої збройні сили звичайним озброєнням – куди вже лізти у високотехнологічне?"
– Ми записуємо це інтерв'ю після виступу Володимира Путіна перед Федеральними зборами. На вашу думку, яка була кінцева мета цього звернення?
– Я вам відповім питанням на питання, як то кажуть по-нашому: а яка кінцева мета всього того, що вони зараз роблять? Чи є взагалі ця мета?
Дивіться, чи є кінцева мета в їхньому розумінні? Чи існує вона взагалі навіть в їхніх головах? Це питання суто риторичне.
Цей захід був анонсований заздалегідь, тому вони не могли вже від нього відійти.
Вони мали щось сказати своєму соціуму в річницю великої війни. Вони – це я маю на увазі умовний Путін з компанією тому самому умовному народу на умовній Росії. Це мало бути.
Оскільки казати про щось конкретне приводів особливо не знайшли, вони були змушені з пустого в порожнє переливати.
– Були дві години історичного екскурсу, щоб вплинути на уявлення російського народу. Хіба ні?
– А до чого лекція підвела? Розумієте, лекція завжди має до чогось підвести аудиторію, яка її слухає. А до чого підвели? Ну, ні до чого. Ось війна, вона триває, ну і все. Це просто констатація факту.
– Як ви розумієте слова Путіна про те, що Росія призупиняє участь у договорі про стратегічні наступальні озброєння? Що це означає?
– Це чергова спроба маніпуляції і, на жаль, вже звичного для всіх ядерного шантажу світу. Наголошую: не України, а намагання ядерного шантажу світу.
В теперішній ситуації по факту що це може означати? Нічого. Тому що оборонно-промисловий комплекс Російської Федерації зараз не здатний виробляти в достатній кількості прогресивні зразки ракетного озброєння, особливо стратегічного й оперативно-тактичного призначення.
Тобто якщо б така заява була зроблена десь навіть до 24 лютого 2022 року – то так, тут можна було б серйозно задуматися.
Але цей рік повномасштабної війни повністю зруйнував усю віру світової спільноти в потужність оборонно-промислового комплексу Російської Федерації.
Чи можуть вони виробити, скажімо, якийсь дослідний зразок чогось? До прикладу, оперативно-тактичної ракетної зброї чи стратегічної зброї середнього радіусу дії? Адже коли вони згадують такі речі, зазвичай говорять про балістичні ракети з дальністю пуску в районі п'яти тисяч кілометрів. Ну, теоретично можуть виробити одну-дві.
А що далі? Якщо піти в гонку подібних озброєнь, у Росії немає навіть теоретичного шансу змагатися із Заходом. Вони зараз не можуть задовольнити свої збройні сили звичайним озброєнням – куди вже лізти у високотехнологічне?
"Вагнерівці" діють більш рішуче, хоч і сформовані із зеків"
– Дуже часто в суспільстві говорять про російську армію принизливо. Але люди, які воюють в окопах, кажуть, що ворог у нас досить лютий. Цікава ваша оцінка російської армії.
– Тут не може бути одностайної відповіді, тому що вона різна.
Як порівнювати підрозділ територіальних військ, сформований із мобілізованих, і, скажімо, елітний підрозділ повітряно-десантних військ або підрозділ приватної військової кампанії "Вагнер"?
– Давайте поділимо. Як воює ПВК "Вагнер" і як воюють мобілізовані?
– Це небо і земля. "Вагнер" в усьому вищий. На жаль, це правда.
Так, їхні штурмові загони зазвичай сформовані із зеків, але командують ними досить фахові колишні військові. І вони діють рішуче, досить потужно.
Незважаючи на втрати, вони метр за метром потрошку просуваються вперед. І вони насправді єдині, кому це вдається.
– За рахунок чого вони вмотивовані?
– Певна їхня категорія, досить невелика – це якраз ті, які багато років у ПВК провели. Вони навіть внутрішньо мотивовані, в них є певний кодекс, можна так сказати.
А 90% – це зеки, які мотивовані виключно страхом. У них наказ наступати – вони наступають. Якщо зек не буде наступати, його просто стратять.
Це все у них робиться доволі публічно.
Тими чи іншими методами якось у них це працює, на жаль.
– Скільки "вагнерівців" воюють зараз проти нас?
– В активних бойових діях до 10 тисяч.
– Росія мобілізувала сотні тисяч людей восени…
– Вони мобілізували 316 тисяч. І мобілізацію вони не припиняли – ще раз хочу це повторити. Прихована мобілізація продовжується станом на зараз.
– Як мобілізовані воюють у порівнянні з "Вагнером"?
– Без особливої підготовки, з тим, що дали, з тим, що знайшли десь. Такий і результат.
"Росія планує невеликий ракетний удар"
– Вам відомо, що відбувається в Кремлі напередодні 24 лютого? Умовно кажучи, Путін кричить на всіх, що йому треба швидко результат?
– Знаєте, він кричав раніше. Зараз це вже така констатація: "Мені потрібно хоч щось, ну хоч вийдіть на адмінкордони Донецької і Луганської областей".
– Ми знаємо любов Російської Федерації до символізму стосовно дат. І, очевидно, багато українців переживають, що на 24 лютого Росія може зробити якусь гучну провокацію. Чи готується щось неочікуване?
– Давайте так: нічого незвичайного не буде. Звичайні намагання… Планується невеликий ракетний удар.
– На 24 лютого саме?
– 23-24 – у них дві дати. Повірте мені, ми таке пережили уже більше 20 разів.
– Вони зараз по-іншому комбінують свої обстріли. У них з одного боку шахеди летять, з іншого боку ракети, і ще так звані повітряні кулі відволікають наше ППО…
– Це вже досить старі методи. А що у них може бути нове?
– Тоді запитаю про 14 січня 2023-го. Того дня у кількох районах Києва були прильоти. Сигнал тривоги увімкнули лише після того, як ракети вже прилетіли. Чи правильно розумію, що тоді росіяни застосували якийсь новий вид озброєння?
– Це був експериментальний пуск ракети. Наскільки я пам'ятаю – це 48Н6ДМ пускової С300 (ракета, що має дальність ураження цілей до 250 км і швидкість 2,5 км/сек – УП).
Вони стояли в Брянській області і це був один з перших зафіксованих таких дослідних пусків. Я підкреслюю, що це дослідні пуски.
– Таких пусків може бути багато?
– Станом на зараз – ні. Це проблема Російської Федерації – вони так само, як і багато інших пострадянських країн, не можуть виробляти в достатніх обсягах зразки озброєння. Штучні екземпляри – будь ласка. А от серію – важко.
Там же з російського, по суті, лише корпус, вибухова речовина, програмне забезпечення. Все інше вироблене точно не в Росії.
Є така програма у них – паралельний імпорт. По суті, це узаконена контрабанда.
– Умовно кажучи, через Африку?
– Так. У багатьох випадках, коли ви тримаєте чіп, то це просто чіп. Коли ви монтуєте його в єдину систему, це стає системою озброєння. Тобто контроль таких елементів – важке завдання для всього світу.
Ви не можете проконтролювати, що, до прикладу, фірма Х придбала в Чехії якісь контролери виробництва Японії, а потім через умовну третю країну продала четвертій, а з четвертої без проходження митного контролю воно заїхало в Росію. Але їм значно ускладнили ці всі процеси. Тому вони не можуть виробляти озброєння в достатніх кількостях.
"У РФ розуміють, що чим довше це буде тривати, тим більше й швидше прийде повна руйнація"
– Перед записом інтерв'ю ми почали говорити про наступ Росії. І ви якось дуже спокійно про це говорите, мовляв, наразі не бачите у них потенціалу для великого наступу. При цьому раніше ви говорили, що навесні будуть тяжкі бої. То що відбуватиметься весною?
– Весною буде дуже багато подій, які, можливо, будуть визначними в цій війні.
– Давайте розкладемо історію. До чого готується Росія на весну?
– До виконання задачі номер один. Тобто до 31.03.2023 – це черговий в них дедлайн – вийти на адмінкордони Донецької і Луганської областей.
– У Бахмуті зараз дуже гаряче. Вони намагаються зайти у місто зі сходу і півночі. Яка зараз там ситуація?
– Наразі більше з півночі. Я б це більше назвав приміські бої. Але в реальності – це переважно приватний сектор.
– Ми маємо силу втримати Бахмут?
– Ну, як ви бачите, Бахмут як стояв, так і стоїть.
– У Бахмуті ми втрачаємо величезні ресурси, насамперед людські. Можете пояснити для аудиторії, чим Бахмут для нас є стратегічно важливим?
– (Дратується) Знаєте, мені таке питання нещодавно задав один журналіст. Я перервав запис і відповів йому, що думаю. І не думаю, що це буде порушувати якусь етику.
Давайте гіпотетично, без прив'язки до країни. До прикладу, уявімо, що я на цій самій посаді у Франції. І от чиїсь війська штурмують умовне місто Марсель.
Ну і ви б мені сказали: "Нащо ми це робимо, давайте просто його здамо, скільки ж людей там знищили"...
– Вибачте, але я не запитував, нащо ми це робимо. Прошу пояснити, чому Бахмут є стратегічно важливим у цій битві.
– Стратегічно важливий кожен міліметр нашої Батьківщини, і це треба зрозуміти.
Я казав багато разів, знову ж вам повторюю, що кожен втрачений метр ситуативно, можливо, врятує життя одному-двом бійцям. Але от при поверненні цього метра – це забере життя у десяти бійців.
– Тобто треба втримати, тому що повертати буде в рази важче?
– Класична тактика каже, що у тих, хто наступає, має бути мінімум трикратна перевага сил, а на ділянках прориву – семикратна.
– Чи правильно я розумію, що Росія все-таки намагається затягнути війну на роки?
– Ні, абсолютно не так. От рівно навпаки. Росія всіляко намагається, наскільки можливо швидше закінчити війну. Але їхній військовий блок все ще намагається довести, що "ми зможемо, давайте вже обмежимося Донецькою і Луганською областями, але ми точно це зробимо, і зупиняємо".
Там є певна кількість людей, які вважають, що затягування конфлікту йде на руку Росії. А є певна кількість людей, яка вважає, що це йде на руку Україні.
Проблема в тому, що насправді, хоча я ненавиджу цих всіх москалів, але там теж є недурні хлопці і дівчата. І вони чітко розуміють, що часу немає ні в кого. Чим довше це буде тривати, тим більше й швидше прийде повна руйнація і збройних сил, і економіки.
– Кожного дня західні партнери погоджуються передавати нам все більше й більше нової зброї: танки, БМП, артилерія і так далі. Ці поставки вже йдуть?
– Так, вони реально надходять.
– З того, що вже є і має прийти в Україну, нам вистачає на контрнаступ?
– (Посміхається) Провокативне питання. Це точно те, що нам необхідно для успішних дій проти загарбника. Чи потрібно нам більше зброї? Потрібно.
Всі це розуміють і, в принципі, абсолютно відверто про це говорять.
– Раніше ви казали, що він планується навесні. Все йде за планом?
– Плюс-мінус, так.
"Готовий допомагати Пригожину і Шойгу знищувати один одного"
– Ми говорили про "вагнерівців". Останніми тижнями ми бачимо публічний конфлікт власника ПВК "Вагнер" Пригожина з міністром оборони РФ Шойгу. Що цей конфлікт означає для нас?
– Це нам точно в плюс, скажімо так, в будь-якому випадку. Чим більше буде сварок і серйозних конфліктів у них всередині системи, тим швидше прийде наша перемога.
– Тобто нехай сваряться?
– Абсолютно. Причому готовий допомогти обом одночасно. Тільки щоб вони знищили один одного (посміхається).
– У попередньому інтерв'ю ми з вами детально говорили про Суровікіна. Він був відповідальний за великі обстріли нашої енергосистеми, ви описували його як дуже жорстоку людину. Але так сталося, що його відсунули, і місце Суровікіна зайняв Герасимов. Що там відбулося?
– Це ще один такий приклад внутрішньоусобної боротьби у них.
Восени цей процес пішов. Тоді Герасимова фактично усунули, хоча він у них є другий військовий після Шойгу. Герасимов почав шукати способи, як усунути Суровікіна.
І от ближче до зими він розпочав, не побоюся такого вислову, "спеціальну операцію" проти нього. Вона включала в себе: проведення перевірок, комісій, інспекцій та доведення в правильній формі цих результатів до вищого керівництва Російської Федерації.
Вони намалювали картину, що виключно через пана Суровікіна було втрачено Херсон. Виключно через пана Суровікіна – страшенні втрати Російської Федерації. Виключно через нього з'явилася проблеми наркоманії й алкоголізму в армії.
Ну і там багато таких було прикладів. Єдине, на мій погляд, що вони реально правильно йому інкримінували, це була ненормальна витрата запасів ракет.
Насправді було доведено майже до нулів по всіх категоріях ракетного озброєння. Словом, так Герасимов повернув собі позиції.
"З головою СБУ Малюком ми обговорювали кейс Кірєєва"
– Хочу перейти на тему переговорів. Я розумію, що зараз офіційних переговорів України і Росії немає…
– І не може бути.
– Російські медіа і зараз доволі часто згадують про Романа Абрамовича в контексті обміну полоненими та зернової угоди. Він залишається посередником між Києвом та Москвою?
– Яким посередником, якщо перемовин нема?
– В політиці зазвичай все одно існують тіньові контакти. Хіба неформального спілкування з росіянами через Абрамовича немає?
– Мені про це достовірно не відомо.
– Коли ми говоримо про переговори, не можу не згадати про Дениса Кірєєва. Він входив у склад офіційної делегації України, але 5 березня його вбили. Ви коментували, що Кірєєв був штатним працівником ГУР…
– Я вже публічно відповів на всі питання. Можу лише сказати, що все на стадії розслідування. Давайте дочекаємося результатів.
– Ви публічно говорили, що його вбили в автомобілі СБУ, і знаєте, хто це зробив. Людина, яка це зробила, продовжує працювати в Службі?
– Слухайте, я ж не є працівником Служби безпеки.
Єдине, що можу сказати, що інформаційний сплеск відбувся. Це гарантія того, що розслідування колись закінчиться, бо поховати його неможливо.
– Ви зустрічалися з керівником СБУ Малюком. Чи на тій зустрічі обговорили кейс Кірєєва?
– Звичайно, ми з ним проговорили питання, яке тоді було на перших шпальтах у всіх медіа.
Ми чудово з ним порозмовляли про те, що давайте не розпалювати ворожнечу серед наших організацій і служб, бо нам є чим займатися.
– Чи є конфлікт між контррозвідкою СБУ та ГУР?
– Ми з паном Малюком говорили про те, що такого не може бути. Ми працюємо на єдину державу Україна. І в стані війни це взагалі нонсенс якийсь. Це нереально, так не може бути.
Ми з керівником СБУ зробили всі висновки, публічно все сказали.
Триває слідство, воно розставить всі крапки.
"В адміністрації президента РФ до Медведчука прислухаються"
– Нещодавно працівник української розвідки Андрій Черняк офіційно заявив, що найближче оточення Путіна співпрацює з ГУР. Це було ІПСО для росіян чи правдива інформація?
– Це було питання, яке поставив представник преси. Він на нього отримав абсолютно пряму відповідь. Не розкрили ні прізвищ, нікого. Зрозуміло, і вам я теж їх не назву.
– Чи багато агентів ГУР в оточенні Путіна?
– Про кількість теж не скажу. Вони є.
І оскільки ситуація в Російській Федерації насправді погіршується з кожним днем, то знаходити людей, які йдуть на співпрацю, кожен день стає все легше.
– Яка мотивація найближчому оточенню Путіна співпрацювати з вами?
– Можливість нормального існування в майбутньому. Це не буде, я думаю, великою таємницею для вашої аудиторії, що у нас тісні взаємовідносини з багатьма країнами світу.
– Яка гарантія, що вони вас не обманюють?
– Ну це ж дуже легко перевіряється. Ми віримо не словам, а лише фактам.
Якщо людина каже, що завтра піде дощ, а дощ не пішов. Але він каже: "Помилився, от післязавтра точно буде". А післязавтра він теж не пішов.
Можливо, він помилився, але в такому випадку, чи буде довіра такій особі? Ні, не буде. Це алегорична відповідь на ваш запит.
– У Москві перебуває ще один персонаж – це Віктор Медведчук. Що він зараз там робить?
– Він намагається нав'язати себе як суперексперта з українського питання і повернутися в обойму активних діячів з боку Російської Федерації. Намагається розробляти якісь концепції вирішення питань з Україною.
Працює великою командою, це всі його знайомі, які в різний час тікали з території України в Росію.
– Можете прізвища називати?
– Прізвища ці відомі, повторюватися немає сенсу. Наприклад, є такий пан Єрмолаєв (український політтехнолог – УП).
Він насправді не дурна людина. Проте чи може він створити щось, не кажу позитивне чи негативне, а щось реальне? Ось запитання саме в цьому.
– Секретар Ради національної безпеки Олексій Данілов заявив, що Медведчук готує для РФ якусь концепцію поділу України. Ви це підтверджуєте?
– Я про це й говорю. Медведчук разом з людьми, яких він хоче показати як суперекспертів з питань України, намагається виробляти різні концепції.
– Хто до нього прислуховується?
– До нього там прислуховуються, тому що з розумінням України у них погано. Вони чіпляються за будь-яку соломинку. Їм потрібна хоч якась надія: давайте слухати – он людина, можливо, розумні думки висловить.
Не буду називати прізвища, але певна категорія з адміністрації президента Російської Федерації прислуховується до його думок. Він не командує там, це не так. Але прислухаються.
– Сергій Кірієнко, наприклад, слухає його?
– Обмін думками там існує.
"Я хочу виконувати ті завдання, які мені ставлять"
– Не можемо обійтися без політичних питань. Кілька тижнів тому голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія у своєму telegram повідомив, що Кирило Буданов очолить Міністерство оборони, а Олексій Резніков йде працювати в Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості. Згодом той же Арахамія поінформував, що найближчим часом ніяких звільнень і переводів по міністерствах не буде. Що відбувається?
– Романе, по-перше, це з якого переляку висловлювання певних людей у своїх – я без образ – твітерах, фейсбуках, інших соцмережах стали офіційною інформацією?
– Це ж голова президентської фракції повідомив.
– Я жодним чином не оцінюю висловлювання когось. Розумієте, офіційна інформація – це та, яка доведена офіційними каналами.
Назвати офіційним каналом доведення інформації через ваш чи когось, до прикладу, instagram – це якось дивно.
– Ви зараз хочете сказати, що це була неправда?
– Я абсолютно не знаю. І, до речі, продовжуючи вашу думку, мушу сказати одну річ: від мене ви точно нічого не чули.
– Президент вам пропонував піти працювати в Міністерство оборони?
– Давайте так: виходячи з посади, на якій знаходжуся, зі зрозумілих причин не можу коментувати ті питання, які я обговорюю з тими чи іншими державними функціонерами і в першу чергу з першою особою держави.
– Щоб поставити крапку у цій темі: міністром оборони ви хочете бути?
– Я хочу виконувати ті завдання, які мені ставлять. І, в принципі, завжди це роблю з натхненням.
– Ви не відповіли ні так, ні ні.
– Це кожен зрозуміє, як хоче (посміхається).
"Інколи бувають не зовсім успішні операції, але в яких, як то кажуть, є краса гри"
– Хто для вас найбільший герой за цей рік повномасштабної війни?
– Ви здивуєтеся, але герой у мене є. Це український народ.
– Якою спецоперацією ГУР ви найбільше пишаєтеся?
– (Замислюється). Максимально важке питання. Розумієте, я пишаюся будь-якою успішною операцією.
Інколи бувають не зовсім успішні операції, але в яких, як то кажуть, є краса гри.
Буває й таке інколи. Я ж не кажу, що в нас тут всі супермени, які тільки перемагають. На жаль, це не так. Тому ухилюся від відповіді.
– Ви неодноразово говорили, що до кінця літа цього року ми вийдемо на кордони 1991 року і війна закінчиться. Все по плану?
– Дасть Бог, всі шанси для закінчення війни нашою перемогою з поверненням всіх наших кордонів зразка 91-го року у нас є.
Це мої думки й оцінки. Від них я нікуди не відходжу.
Роман Кравець, УП
