"Котяча зграя". Як танки Leopard, Abrams і Challenger можуть змінити хід війни України проти Росії 

На початку лютого українські військові почали опановувати західні танки. Таким чином досягла своєї розв'язки довготривала епопея під умовною назвою "Партнери, Україні потрібні танки!". 

Місяцями ледь не весь західний світ умовляв Берлін дати "зелене світло" на реекспорт танків Leopard 2 Україні. Врешті канцлер Олаф Шольц таки здався. Німеччина не просто дала необхідний дозвіл, але й пообіцяла, що сама передасть Україні 14 "Леопардів" однієї з найновіших модифікацій.

Обережну позицію Берліна, який не поспішав давати Києву важке озброєння, вдалося зламати завдяки створенню так званої "танкової коаліції" з 12 країн. Вони висловили готовність надати свої танки, щойно Німеччина дозволить передачу. А дехто, як Польща, готові були ділитись технікою навіть попри рішення Німеччини. 

Ще одним фактором стали заяви Великої Британії, яка першою вирішила передати 14 своїх важких Challenger 2. А США зі свого боку пообіцяли поставити Україні 31 танк Abrams.

Такі революційні зсуви в позиції Заходу викликали ейфорію в українському суспільстві. Багато хто почав запитувати, наскільки швидко західні танки дозволять Україні знову перейти в контрнаступ, як ЗСУ "крошитиме" росіян та коли зрештою слід очікувати перемоги.

"Українська правда" розбиралася, чим важливі західні танки для зміни ходу війни, коли ЗСУ зможуть опанувати нову техніку, а також які складнощі можуть виникнути при взятті на озброєння різнотипних закордонних машин. 

Скільки танків реально може отримати Україна 

Перед оголошенням рішення "танкової коаліції" та одразу потому лунали різні оцінки кількості машин, які може отримати Україна. 

За розрахунками українських та європейських медіа Україна має отримати близько 140 одиниць Leopard 2 лише на першому етапі. Однак до таких оцінок варто ставитись обачно. 

Наприклад, в Іспанії, яка ще влітку заявляла про готовність передати "Леопарди", місцеві ЗМІ згадували про 53 машини, які можуть опинитись в Україні. На ділі виявилось, що це загальна кількість машин, які наявні на зберіганні в іспанській армії. Реально ж Мадрид поки може поставити не більше взводу (4 одиниці) танків, оскільки інші перебувають у неналежному стані.

Непроста історія і з нідерландськими "Леопардами". Амстердам готовий передати Києву 18 машин. Але спершу їх треба викупити у тієї ж Німеччини, у котрої Нідерланди їх орендують.

Такі "але" чи застереження наявні майже у кожної з країн-коаліціантів.

За словами міністра закордонних справ Дмитра Кулеби, Україна розраховує у першій хвилі отримати від Заходу 120-140 сучасних танків західного зразка. Слід зважати, що серед машин, які назвав український дипломат, пролунали не тільки "Леопарди", а й французькі Leclerc, рішення про передачу яких у Парижі поки навіть не обговорювали.

Сьогодні найбільш реалістичною виглядає цифра у два танкових батальйони сучасних Leopard 2 (за НАТОвським стандартом це 80 машин), вже згадані 31 Abrams і рота (14 машин) британських Challenger 2.

Окрім сучасних західних зразків не припиняється збір по всій Європі танків радянського зразка, які де-не-де ще залишаються на озброєнні чи знаходяться на консервації.

Насамперед згадуються танки Т-72, які за рахунок США та Нідерландів проходять модернізацію на заводі Excalibur Army в Чехії. Загалом, Прага планує модернізувати 90 бойових машин, частина з яких мала надійти в ЗСУ в грудні 2022 року, а решта впродовж 2023-го.

Свої залишки радянської бронетехніки готова передати і Польща. Наразі йдеться про 60 машин, 30 з яких складають танки PT-91 Twardy, які є модернізацією ліцензійного варіанту радянської бойової машини Т-72М1.

Все гучніше лунають також і розмови про готовність Данії, Німеччини та Бельгії передати Києву Leopard 1 старого зразка, які в тому числі можуть бути викуплені у приватних компаній. Зокрема, Німеччина вже схвалила постачання Україні 178 танків Leopard 1 зі своїх запасів.

Leopard 1 практично на 20 років старіший за Leopard 2 і виготовлявся ще для протидії радянським Т-55 та Т-62, тому їхній стан та бойові можливості можуть викликати питання.

Що собою представляють сучасні західні танки

Abrams – основний бойовий танк американської армії, серійне виробництво якого триває з 1980 року. Його вага – понад 62 тонни, має просунуту систему керування вогнем: лазерні далекоміри, прилади нічного бачення, бортовий комп'ютер, який допомагає обирати цілі та наводитись на них. 

За перших спроб України домовитись про отримання "Абрамсів" США заявляли, що керувати такою машиною досить непросто. Начебто через свої габарити вона не дуже підходить для роботи в умовах українського бездоріжжя, має газотурбінний двигун, який працює переважно на авіаційному паливі і є не найоптимальнішим варіантом для України. 

Натомість у ЗСУ запевняли партнерів, що зможуть упоратись з усіма цими нюансами, аби тільки легендарний танк опинився на озброєнні української армії. 

Логіка українських військових більш ніж зрозуміла. Свого часу "Абрамси" створювались як протидія радянським танкам, які наразі стоять на озброєнні в Росії (і в Україні). На полі бою ці танки зустрічались у конфліктах на Близькому Сході, і, як показав досвід, зокрема, війни в Іраку, американці на голову розбивали радянські Т-72 армії Саддама Хусейна.

Leopard 2, так само як і "Абрамси", стріляє 120-міліметровими снарядами НАТОвського стандарту, тому проблем з постачанням боєприпасів виникнути не повинно.

Німецькі танки дещо легші за американські та, на відміну від "Абрамсів", мають дизельні двигуни, що полегшить їх використання в Україні.

Найголовніша перевага "німців" у тому, що вони є найбільш розповсюдженою моделлю в арміях європейських країн, на озброєнні яких налічується близько 2,4 тисячі машин цього типу. 

Про готовність направити в Україну "Леопарди" вже заявляли Польща, Норвегія, Португалія, Іспанія, Фінляндія, Нідерланди, а Канада навіть встигла відзвітувати про направлення перших бойових машин. 

Європейські армії переважно озброєні машинами Leopard 2 версії А4. Попри умовний рівень оснащення 90-х років, вони мають тепловізори, цифрові системи управління вогнем та інші елементи, характерні для сучасних танків.

Німеччина має намір поставити в Україну щонайменше 14 танків сучаснішої версії Leopard 2 A6. На відміну від А4 танк цієї генерації оснащений новою системою управління вогнем, не гідравлічними, а електричними приводами, командирською панорамою, додатковим бронюванням башти. 

Крім цього, A6 відрізняється новою гарматою Rh-120 L/55 з подовженим стволом, що збільшує початкову швидкість снарядів та бронепробиття.

Водночас вага машини складає близько 62,5 тонни, що на 7,5 тонни більше за показник A4.

Читати більше: Коаліція дала "зелене світло". Що відомо про передачу танків Leopard 2 і скільки ми їх отримаємо

Британський Challenger 2, так само як і його американські та німецькі побратими, має 120-мм гармату L30A1 завдовжки 55 калібрів. Однак на відміну від "Абрамсів" та "Леопардів", вона не гладкоствольна, а нарізна і використовує неуніфіковані з НАТО боєприпаси роздільного заряджання: 

• бронебійно-підкаліберні; 
• осколково-фугасні;
• унікальні бронебійно-фугасні снаряди HESH, які можуть ефективно знищувати оборонні укріплення та легкоброньовану техніку противника на відстані до 8 км.

Ще однією важливою відмінністю "британця" є його вага. З додатковими модулями бронювання базові 64 тонни можуть збільшитись до 75 тонн, що робить його найважчим у майбутньому парку ЗСУ.

Загалом, вага, яка пояснюється додатковим обладнанням та підвищеним рівнем захисту, сильно відрізняє західні танки від російської та радянської техніки, яка переважно не перевищує 50 тонн. 

Коли приїдуть західні танки

Строки передачі танків є одним із частих запитань, які чують представники оборонних відомств України та країн-партнерів.

На фоні заяв про ймовірний новий великий наступ росіян, який "от-от почнеться" чи вже йде, українці воліли б отримати бойові машини "тут і зараз", але не все так просто.

Найбільш дискусійним видається постачання американських "Абрамсів". Проблема в тому, що американські танки будуть надходити в рамках Ініціативи сприяння безпеці в Україні (USAI). Якщо перекладати з бюрократичної на людську мову, це означає, що бойові машини закуповуватимуться у промисловості, а не вилучатимуться безпосередньо з запасів Пентагону. 

За даними американського видання "The Washington Post", реальні строки поставок можуть затягнутись до кінця 2023 року. Американські чиновники погоджуються, що поставки можуть зайняти "багато місяців", але конкретних строків не називають.

Єдине, на чому наголошують у Білому Домі, що навчання українських військових роботі з "Абрамсами" почнуться протягом найближчих тижнів, а не місяців.

Більш оптимістичні прогнози лунають щодо німецьких "Леопардів 2". Їх, за словами міністра оборони Німеччини Бориса Пісторіуса, варто очікувати в ЗСУ не пізніше березня. 

Своєю чергою британський міністр оборони Бен Воллес прогнозує, що Challenger 2 з'являться трохи пізніше – ближче до літа.

Такі строки можуть здатися затягнутими, оскільки Велика Британія була першою, хто заявив про готовність постачати танки, і однією з перших, хто почав навчання українських танкістів.

Утім, за словами Воллеса, такий строк прив'язаний до проведення навчання, яке окрім безпосередньо опанування танків передбачатиме його використання у складі підрозділів. 

У 2023 році в Британії пройдуть навчання близько 19 тисяч українських військових. І якщо враховувати, що Лондон планує передати Києву не тільки танки, а й САУ AS-90 та БТРи FV430 Mk3 Bulldog, можна припустити, що вся ця техніка разом із військовими може стати основою окремої механізованої бригади виключно на британській техніці.

"Танковий зоопарк" та проблеми з логістикою

Повільна швидкість поставок має свої причини. Найперше, все впирається в опанування танків українськими військовими. Причому йдеться не тільки про підготовку екіпажів, а й про навчання груп з обслуговування та ремонту техніки. 

Підготовка і перепідготовка екіпажів для роботи на західних зразках може зайняти до двох місяців. Натомість ознайомлення зі специфікою обслуговування і ремонту – справа більш довготривала і може забрати від 3 до 5 місяців.

Ще один фактор, який впливає на строки взяття на озброєння ЗСУ західних танків – наявність логістичних центрів, які б могли оперативно займатись їхнім ремонтом та обслуговуванням.

У випадку незначних поломок, за наявності необхідних деталей, такі роботи можуть проводитись українськими спеціалістами. Однак, якщо йтиметься про більш складні випадки, техніку доведеться відправляти або до країни-виробника, або до країни, де такі логістичні центри вже налагоджені. "Леопарди" і "Абрамси", наприклад, можна буде обслуговувати у Польщі, а Challenger 2 відправлятимуться до Великої Британії.

Ще один важливий фактор, який впливає на роботу з технікою в ЗСУ – її різноманіття. Через строкатість моделей, модифікацій і варіацій озброєнь, які передають Україні партнери або які "трофеять" у росіян на полі бою, серед військових уже давно ходить термін "зоопарк". І танків ця обставина теж стосується.

Саме так виглядає перелік деяких з трьох десятків моделей і їхніх варіацій, які вже є і ще плануються до взяття на озброєння ЗСУ.

Очі розбігаються? А уявіть, як це все опановувати та ремонтувати і як не розгубитись? І це ще не всі танки, які наразі перебувають на стадії обговорення.

Танкові сили сторін

Щоб зрозуміти, наскільки можуть змінити ситуацію додаткові танкові сили, слід нагадати, з якою кількістю бронетехніки сторони підходили до 24 лютого 2022 року і з чим підходять до нової гарячої фази.

Згідно з даними "The Military Balance", на початок повномасштабного вторгнення в Україну РФ мала близько 3,5 тисячі бойових танків на озброєнні та близько 16 тисяч одиниць на консервації. Друга цифра видається масштабною, однак вона є точно перебільшеною, враховуючи, в яких умовах складують танки в Росії.

Зберігання бронетехніки – процес доволі трудомісткий і витратний. Наскільки розконсервування є проблематичним, свідчать спроби реанімувати стару західну броню на кшталт Leopard 1. Що вже казати про стару радянську техніку, яка пережила на полігонах під відкритим небом лихі 90-ті в Росії, де розтягували все, що "не так" лежало після розпаду СРСР. 

Україна на лютий минулого року могла протиставити Росії тільки 850 танків на озброєнні та близько 1100 на зберіганні.

Втім, будь-яка техніка є ключовим фактором лише за умови її вмілого використання.

За даними Генштабу ЗСУ, росіяни вже втратили 3280 танків, тобто фактично ту саму кількість, з якою вони підійшли до повномасштабного вторгнення.

Оцінки нідерландського проєкту Oryx, який документує втрати в українсько-російській війні, трохи скромніше – 1727 російських танків, з яких понад тисяча не підлягають відновленню. Однак слід робити зноску на те, що нідерландський проєкт рахує виключно ту техніку, яка фіксується на фото чи відео. 

Найбільших втрат зазнала "легендарна" Перша танкова армія, котру в Росії визначали як ключову для проведення контрударів у разі війни з НАТО. Більшість її складу, за даними британської розвідки, ЗСУ ліквідували ще навесні минулого року на Сумщині, Київщині, Чернігівщині та Харківщині. 

Остаточного удару Перша танкова зазнала під час контрнаступу на Харківщині. Тоді під час хаотичного відступу лише в Ізюмі росіяни покинули понад 200 одиниць техніки. 

Загалом же, за статистикою Oryx, ЗСУ вдалося "затрофеїти" понад 500 російських танків. Ця цифра перевищує кількість усіх танків, які поставили в Україну західні партнери, тому не дивно, що такий своєрідний спосіб "демілітаризації" країни-агресора вже встигли наректи "російським лендлізом" для України.

Для порівняння, за даними вже згаданого Oryx, втрати ЗСУ з 24 лютого 2022 року склали близько 450 танків.

Звісно, про повну рівність у силах сторін наразі говорити поки не випадає. Російські заводи все ще мають потужності виробляти, ремонтувати та розконсервовувати танки. 

Про яку саме кількість техніки йдеться, наразі говорити складно. За оцінками експертів, з якими розмовляла УП, може йтися про ще близько тисячі-півтори одиниць техніки різних модифікацій на рік. Утім, той факт, що РФ вже забирала танки в Білорусі, є підтвердженням того, що проблема із забезпеченням технікою в російській армії все ж відчутна.

"Ударний кулак" Залужного

Наприкінці грудня 2022-го головнокомандувач Валерій Залужний заявив, що для успішного ведення війни ЗСУ треба 300 танків, 500 гаубиць та 700 бронемашин. Згодом міністр оборони Олексій Резніков уточнив, що ця кількість озброєння потрібна для проведення конкретних операцій, а не загальна цифра, яка необхідна для перемоги.

За оцінками спостерігачів, Україна все ще може розраховувати на близько 400 своїх танків без урахування трофейної російської техніки. Плюс до цього, упродовж року Київ отримав щонайменше кілька сотень танків радянських зразків від Польщі, Чехії, Словенії та Північної Македонії. 

Якщо зважати на такі цифри, можна говорити про умовний паритет з росіянами. Але слід враховувати, що сучасна війна геть не схожа на війни минулого. Наразі на фронті практично не спостерігається прямих апокаліптичних танкових баталій на кшталт Курської битви.

Танки використовуються для розсічення ліній оборони ворога та подавлення вогневих сил противника при наступі. Саме тому з них формують так звані "ударні кулаки", про які ми часто чуємо від військових.

Якщо враховувати уже озвучені обіцянки партнерів, то впродовж року Україна може розраховувати приблизно на 300-500 західних танків як сучасного, так і більш старого типу.

Такою кількістю техніки можна озброїти від 8 до 15 мотопіхотних або механізованих бригад, тобто по суті повноцінно сформувати 1-2 оперативні напрямки дій Збройних сил України. Що і може слугувати тим самим "ударним кулаком".

Якщо танки почнуть надходити в Україну умовно в березні, то заявлені 300 одиниць будуть доставлені орієнтовно впродовж трьох місяців. Саме з такими строками обумовлені прохання західних партнерів не поспішати з наступом ЗСУ.

Спочатку варто буде провести злагодження взводів, рот, батальйонів, які мають завершитись командно-штабними навчаннями з використанням підрозділів та частин з важкою технікою. РФ пробуватиме до цього часу здійснювати свої масштабні наступальні дії і максимально ослабити найбоєздатніші українські частини. 

Тому головним завданням ЗСУ на цьому етапі війни є стримання наступального запалу ворога, щоб перейти до ще одного контрнаступу.

Євген Будерацький, УП