"Ненависті до Росії більше, ніж страху". Репортаж із Дніпра, де окупанти обстріляли багатоповерхівку
Суботній день 14 січня обернувся трагедією для мешканців однієї з багатоповерхівок Дніпра. Російська ракета влучила в їхній будинок. Станом на 11:10 ранку 17 січня – 44 загиблих, 75 поранених, щонайменше 35 зниклих безвісти.
Рятувальники продовжують розбирати завали, лікарі – боротися за життя дніпрян, а рідні загиблих – проклинати Росію, яка з війною прийшла в нашу країну.
Деталі з місця трагедії – у нашому репортажі.
"Рятувались через вікно"
Дніпрянина Олега я зустрічаю в одній із лікарень Дніпра. Його тіло всіяне ранами та подряпинами.
Олег разом із дружиною мешкав у сумнозвісній багатоповерхівці, в яку влучила російська ракета. У цей звичайний вихідний вони дивом залишилися живими.
"Був тривалий вибух, все порозміталось", – пригадує Олег. Йому все ще важко розмовляти і навіть довго тримати очі розплющеними – через опіки та рани від скла.
"Вийти самі з квартири не могли, тому що двері завалило. Через вікно 4-го поверху нас витягали. Дуже радий, що живий, що дружина в порядку. Дякую нашим рятувальникам, медикам, ЗСУ. Сподіваюсь, що все буде добре", – розповідає УП потерпілий, який, здається, так і не відійшов від шоку.
Рятувальники у коментарі УП пояснили, що через те, що будинок був панельним, після вибуху практично всі панелі склалися і випали назовні. Люди опинилися глибоко під завалами, а тому рятувати іх було надзвичайно складно.
"Троє померли в першу годину після надходження, 8 вкрай важкі у реанімаційному відділенні", – розповідає УП про загиблих лікар одного з медзакладів Дніпра.
"Трьох пацієнтів одразу з реанімаційної зали направили в операційну. Каміння, шматки бетону, металеві уламки діставали з ран голови, грудей, живота, кінцівок хірурги. Більше 20 літрів препаратів крові перелито", – каже медик.
Ще в один із медичних закладів доставили 12 дітей, яких рятувальники витягли з-під завалів.
За даними рятувальників, щонайменше 41 людина може досі перебувати під завалами багатоповерхівки.
"В момент втратили все"
Голова та руки місцевої мешканки Наталії в подряпинах та перебинтовані. Вдень 14 січня жінка була вдома. За добу після влучання російської ракети в багатоповерхівку я зустрічаю її у черзі на написання заяв у поліцію про фіксацію злочину РФ.
"На кухні стояла. Поставила для вінегрету варити картоплю, моркву. Не було світла, і вайбер не працював у спальні, а лише біля вікна", – каже Наталя.
"От я стала, нахилилась і читаю. І в цей момент так – "бах" і полетіла. Я ні вибуху не почула, нічого. Я в один момент полетіла і все. Рами, скло – все на мене посипалось. В мене з руки тече кров, з голови кров. Я вибігла, а там все валяється – бетон, двері, перегородки. Не знаю, як я пройшла ще й зі своєю собакою. На дев'ятому поверсі я живу. Я вибігла і кричала рятувальникам: "Допоможіть!"", – пригадує жінка.
Поки спускалася з дев'ятого поверху, Наталя чула крики та стогони людей.
"Скільки буду жити – стільки буду пам'ятати їх. Сьогодні я взагалі ні на одну секунду не могла заплющити очі… Я лежу, а в мене перед очима це пекло! Будь вони прокляті ті тварі. Крім ненависті та болю я не відчуваю нічого", – зізнається мешканка багатоповерхівки, яку розбомбили росіяни.
Ще одну постраждалу з Дніпра, Тетяну Решетілову, я зустрічаю біля зруйнованого будинку.
"Ось там, де ви бачите свалку – була моя кухня", – намагається жартувати жінка, демонструючи залишки своєї квартири. Вона каже, що врятуватися їй вдалося дивом, оскільки за кілька годин до прильоту ракети пішла з квартири.
"Мені пощастило. Я пішла у мінсоцполітики. Хоча зазвичай у цей час я вдома, – розповідає жінка. – Піду ставити свічку за порятунок".
"Коли летять двері, вікна, клуби диму… Що ми робили? Шок, а потім почали вибігати – босі, голі", – каже мешканка зруйнованої багатоповерхівки Юлія. Вона 10 років прожила в будинку на другому поверсі.
"Коли ми вибігали, вже все було завалено, ледь вдалось прорватися", – у шоковому стані вона стоїть у черзі до поліцейських, аби написати заяву на визнання їх потерпілими. Зізнається, що досі не усвідомлює, що відбулось.
"В один момент втратили все…", – гірко зітхає жінка.
Під завалами
На вулиці 2 градуси морозу та мокрий сніг, через їдкий запах диму важко дихати, але це не зупиняє роботу рятувальників ані на хвилину. Під гул техніки, генераторів, при світлі прожекторів вони розбирають завали всю ніч.
"Є хто живий?" – опівночі 14 січня кричать рятувальники, які працюють над розбором завалів у Дніпрі.
У цей момент глушиться уся техніка, оголошується хвилина тиші. Працівникам важливо почути будь-який сигнал, який подають ще вцілілі люди.
"Є! Там хтось є! Жінка!" – кричать рятувальники. Вони продовжують розкопки максимально обережно, адже кожен невірний рух – загроза смерті для потенційно врятованої людини.
"Визначається час – "хвилина тиші" – для того, щоб всі повністю припинили роботи і розпочали проведення звукової розвідки. Ми повинні почути, що є люди під завалами, які подають сигнали – відгукуються або стукають по батареях, якщо є можливість", – розповідає заступник начальника Управління ДСНС в Дніпропетровській області Олег Кушнірук.
"Потім в першу чергу проводиться робота там, де є поранені, в другу чергу вже працюємо з тілами загиблих людей", – пояснює чоловік.
Жінку з-під завалів рятувальники наполегливо й обережно рятували цілу ніч. Декілька разів зупиняючись, аби її почути і скоординувати дії.
Також вони залучали спеціально навчених собак-рятувальників, які вміють розшукувати людей під завалами.
"З 2008 року ми займаємось пошуком живих людей, а з 2013 ще й пошуком загиблих", – каже керівниця кінологічного загону "Антарес" Лариса Борисенко з Павлограду.
"Наші собаки відчувають легеневе дихання живої людини або трупний запах, якщо людина вже загинула. Причому це як свіжі трупи, так і закопані та згорілі рештки. Наші собаки єдині, хто співпрацює з генштабом ЗСУ в пошуках тіл загиблих", – розповідає кінолог.
Десь за 10 годин по тому, як відбувся перший контакт із жінкою, яка перебувала під завалами, працівники ДСНС таки врятували її. Жінку одразу транспортували до лікарні. Однак у відповідь на наше прохання поспілкуватися з постраждалою лікарі зазначили, що це наразі неможливо, оскільки вона не говорить.
"Вона може видавати звуки, але нас вона не чує", – пояснили медики.
Деякі мешканці зруйнованого будинку кликали рятувальників на допомогу ліхтариками на телефонах.
"Щодо телефонів не знаю, але деякі надсилали смс. І люди, які отримували смс, приходили до штабу і говорили приблизно з якої це квартири, з якого поверху. Тоді ми проводили аналіз і таким чином визначали місцезнаходження цих людей", – розповів заступник начальника ДСНС Дніпропетровщини Олег Кушнірук.
Загалом, станом на 15 січня, українські рятувальники змогли врятувати 39 осіб, з яких 6 – діти.
Чим стріляли росіяни
За даними командування повітряних сил ЗСУ, в будинок у Дніпрі влучила російська ракета Х-22, яку називають вбивцею авіаносців.
Маса її бойової частини – близько 950 кілограмів, максимальна дальність – до 600 кілометрів.
Пуски ракет здійснювались із Курської області та з акваторії Азовського моря.
14 січня Росія випустила 5 таких ракет по території України.
"Одна з ракет Х-22, запущена з району Курської області близько 15 години 30 хвилин 14 січня 2023 року, влучила в багатоповерхівку у місті Дніпро (по вулиці Набережна Перемоги). Радіолокаційними засобами виявлено приблизне місце запуску, висота, швидкість польоту. Жодних сумнівів, що це була саме ракета Х-22 – немає", – зазначили в ЗСУ та додали, що в них немає вогневих засобів, здатних збивати даний тип ракет:
"З початку воєнної агресії Росії по території України було випущено понад 210 ракет цього типу. Жодна не збита засобами протиповітряної оборони".
Про те, що російська ракета була збита ППО, і тому впала на будинок, заявив Олексій Арестович – позаштатний радник голови Офісу президента Андрія Єрмака. Цю заяву підхопили російські пропагандисти, а в Україні вона спричинила справжній скандал. Втім, "здогадки" Арестовича спростовують не лише ЗСУ, а й самі мешканці будинку.
"Ми з моїм чоловіком дуже часто чули ППО. Цього разу це було не ППО!" – каже місцева мешканка будинку Ольга, яка разом із чоловіком тікала з квартири під час влучання ракети.
"Десь о пів на четверту пролунав один вибух, а не два чи три. Потужний вибух. Я сиділа на кухні і бачила полум'я вогню і як все посипалось. Я стала кричати і бігти з квартири в домашньому одязі", – пригадує жінка.
За даними мережі хакерів-розслідувачів InformNapalm, наказ про удар по багатоповерхівці у Дніпрі віддав російський воєнний злочинець, командир 52-го гвардійського важкого бомбардувального авіаційного полку Олег Тимошин. У червні за його ж наказом було завдано ракетного удару по ТЦ "Амстор" у Кременчуці.
Дніпряни в розмовах кажуть, що трагедія 14 січня підсилила їхню ненависть до Росії.
"Коли той Путін вже нап'ється людської крові? Рідкісна гадина", – каже місцева мешканка Любов та додає: "Ненависті до Росії більше, ніж страху".
Об'єднані болем
Волонтери та звичайні громадяни в перші години після трагедії об'єдналися. До пунктів незламності дніпряни принесли продукти, воду, ліки і теплі речі.
Місцева влада організувала місця для обігріву, волонтери – їжу та теплий чай, а також – юридичні консультації та психологічну допомогу.
"З перших годин вибуху наш загін почав надавати першу домедичну допомогу людям, які постраждали від цього вибуху", – розповідає голова Дніпропетровської організації "Червоного хреста" Людмила Лашко.
"В нас чергує лікар, юрист, психолог. Наш загін швидкого реагування чергує по периметру цього вибуху. І приймаємо допомогу від населення", – додає Людмила.
Окрім цього для постраждалих організували місця для ночівлі.
"Люди настільки об'єдналися в цій трагедії, що ми вже просимо їх нічого не нести, бо не знаємо, кому це видавати", – каже одна з місцевих волонтерок Дніпра.
"Коли я дивлюсь на цю трагедію, в мене подвійне відчуття, – каже Ксенія, яка мешкає в будинку, що неподалік зруйнованого. – З одного боку, мені дуже шкода загиблих і травмованих, а з іншого, я захоплююсь нашим вмінням об'єднуватися і допомагати один одному".
Вікторія Рощина
