"Колаборанти в рясі"? Що чекає на Українську православну церкву (не) Московського патріархату

"Гоніння на церкву" – так зазвичай коментують прискіпливу увагу СБУ до їхньої діяльності представники Української православної церкви, яку пов'язують з Московським патріархатом.

Починаючи з листопада 2022-го, співробітники Служби безпеки України здійснили "паломництво" храмами УПЦ. Під час обшуків знайшли проросійську літературу, листування з "московськими кураторами" та паспорти РФ. 

Священникам, які, за матеріалами слідства, досі підтримують російські наративи, зв'язки з Російською православною церквою та моляться за патріарха Кирила, оголосили підозри.

У грудні Рада національної безпеки та оборони ввела санкції проти 17 діячів УПЦ. Серед них – головний фінансист цієї релігійної структури та колишній депутат Вадим Новинський, настоятель Києво-Печерської Лаври Павло, архімандрит Алексій з Херсона, який благословляв на "правління" колаборанта Володимира Сальдо. 

У суспільстві лунають заклики про повну заборону діяльності цієї церкви. За результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології в грудні 2022-го, 54% українців вважали, що діяльність УПЦ необхідно припинити. 

Один із варіантів, який пропонують громадяни та експерти-релігієзнавці – об'єднання УПЦ з ПЦУ – Православною церквою України. 

Усі три українські Лаври ще з часів експрезидента Віктора Януковича були передані в оренду УПЦ, а в суспільстві їх давно прозвали "окупованими русскім міром". Однак 7 січня в Києво-Печерській Лаврі таки зазвучала молитва українською. Настоятель ПЦУ Епіфаній провів у святині різдвяне богослужіння, а Успенський собор і Трапезна церква, що розташовані на території заповідника, повернулись у користування держави.

Чи може держава заборонити УПЦ, які реальні загрози несе існування цієї церкви в нинішньому вигляді, чи можливе об'єднання УПЦ з ПЦУ, як мінімізувати ризики колабораціонізму в умовах війни від тих, хто роками кричав про "один народ" та підігравав ФСБ – в нашому матеріалі.

Ієрархи і протидиякон-олігарх під санкціями

Березень 2022-го. Я їду в гуманітарній колоні із Запоріжжя до Маріуполя задля підготовки матеріалу про евакуацію людей. Супроводжує гумконвой митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука (Коваленко) з групою священників.

Перед моїм затриманням окупанти підійшли до Луки і після короткого діалогу з ним заявили, що я маю проїхати з ними. Мене відвезли до представників ФСБ, які вимагали зізнатися в тому, що я "агент СБУ", а не журналіст. Тримаючи в руках автомати, вони казали: "Лука в колоні головний і він від тебе відмовився. Тому давай, розповідай всю правду. Чи тебе почати бити?".

У той же день російські пропагандисти опублікували відео, де Лука каже, що рух гуманітарної колони "проходит с искушением", оскільки в ній виявляють агентів спецслужб із посвідченнями журналістів. Колону до Маріуполя тоді так і не пропустили, пояснивши, що там тривають активні бойові дії. 

Сьогодні на питання про подробиці тієї поїздки Лука зазначає: "Я все розповів СБУ".

Ще до повномасштабного вторгнення митрополит Лука на російських телеканалах розповідав про "гонения и обливания грязью УПЦ". Російська пропаганда використовувала це для створення картинки "тиску на церкву в Україні". Також у своїх інтерв'ю Лука постійно наголошує, що він "гражданин неба", а війна – це "наказание за грехи". 

Під час травневого собору УПЦ він виступав проти відмови від зв'язків із Москвою, але запевняє – лише через процедуру. "В нас є канони. Я точно розумію, що такі серйозні питання в такі часи не можна вирішувати", – казав Лука.

Митрополит Запорізький і Мелітопольський опинився серед 17 представників Української православної церкви, проти яких Рада національної безпеки і оборони України запровадила санкції на початку грудня 2022-го.

За даними правоохоронців, особи зі списку РНБО пропонували приєднати очолювані ними єпархії до РПЦ, погодились на співпрацю з окупаційною владою, просували проросійські наративи, виправдовували військову агресію РФ в Україні, мали російські паспорти.

"Обмежувальні заходи щодо цих осіб запроваджуються строком на п'ять років і стосуватимуться блокування активів, обмеження торговельних операцій, блокування на виведення капіталів за межі України тощо. Крім того, усі вони позбавляються державних нагород України, а також інших форм відзначення", – пояснили наслідки накладання санкцій в СБУ.

Відтепер ці особи також не зможуть набувати у власність земельні ділянки, приватизувати державне майно та права інтелектуальної власності.

Серед тих, хто потрапив під санкції – один із головних фінансистів УПЦ, ексрегіонал Вадим Новинський.

Останні роки він був позафракційним. Влітку склав депутатські повноваження, пояснивши це окупацією Росією Маріуполя, в якому проживали його виборці. Це відбулось напередодні введення в дію закону про олігархів. У Міністерстві юстиції наголосили на тому, що таким вчинком Новинський врятував свого бізнес-партнера Ріната Ахметова. 

Сам Новинський має церковний сан протидиякона. Свого часу він був посередником між експрезидентом Віктором Януковичем і митрополитом Володимиром (Сабоданом). Є прихильником зв'язків УПЦ з РПЦ.

Новинський підтримував антиукраїнську пропаганду, виступав проти санкцій відносно проросійських медіа та заявляв про наміри придбати частку телеканалу "НАШ" депутата-втікача Євгена Мураєва. Він має власний благодійний фонд, який співпрацює з єпархіями УПЦ.

Також олігарх розповідав, що дарує церковникам дорогі авто.

Рішення РНБО про накладання на нього санкцій Новинський назвав "переслідуванням за релігійними переконаннями" та додав, що оскаржуватиме їх застосування в українських та міжнародних судах.

Під санкції потрапив і намісник Києво-Печерської Лаври Павло (Лебідь). Він неодноразово висловлював антиукраїнську позицію, заявляв, що "Крим ніколи не був українським", не міг пояснити свої статки, хамив журналістам та виступав проти створення ПЦУ. 

У зв'язку з тим, що в січні 2023-го сплив термін оренди УПЦ на храми в Києво-Печерській Лаврі, Павло записав відеозвернення до президента Володимира Зеленського. Намісник закликав його не забирати в них храми і зробити так, щоб "ті люди, які не мають нічого спільного з церквою, не указували, коли нам святкувати Різдво Христове, не указували нам, до якої церкви ходити".

Митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар (Швець) також потрапив під санкції.

Він дотепер є членом Священного Синоду УПЦ, попри те, що ще у 2016-му молився за Чорноморський флот Російської Федерації. Після розголосу в УПЦ тоді зазначили, що "провели з ним бесіду".

Але Лазар не припинив співпрацю з окупантами і регулярно проводить молебні, які відвідує самопроголошений голова окупованого півострова Сергій Аксьонов. Останній вітає Лазаря з днем народження, проводить із ним зустрічі й говорить про "подальшу співпрацю".

Кримська єпархія відіграла значну роль в окупації півострова. Нині підсанкційний єпископ Бахчисарайський Каліник (Чернишов) відомий тим, що його храм під час анексії Криму був базою для російських військових. Там розташовувались казарми окупантів, зберігалась зброя, продукти. Про це розповідав представник ПЦУ в Криму архиєпископ Климент.

У 2014-му на Театральній площі в Євпаторії Каліник благословив сепаратистів з місцевого загону "народного ополчения", а також цивільних осіб, "які активно допомагали силам опору неонацизму". За свою діяльність Каліник нагороджений окупантами грамотою та має паспорт громадянина РФ.

До санкційного списку потрапив і митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич).

У 2014-му, після смерті митрополита Володимира (Сабодана), він був одним із претендентів на посаду керівника УПЦ. Також він є фігурантом справи ГПУ часів Юрія Луценка про нібито спробу Віктора Януковича незаконно змістити митрополита Володимира. Колишні представники УПЦ називають його одним із головних проросійських ідеологів у керівництві УПЦ.

Серед тих, хто потрапив до санкційного списку РНБО − митрополит Чернівецький і Буковинський Мелетій (Єгоренко), одна з довірених осіб Онуфрія в міжнародних комунікаціях, а також так званий "міністр закордонних справ УПЦ", митрополит Феодосійський і Керченський Платон (Удовенко), єпископ Коктебельский Агафон (Опанасенко), єпископ Джанкойський і Роздольненський Алексій (Овсянніков), архиєпископ Ровеньківський і Свердловський Аркадій (Таранов) і єпископ Костянтинівський Паїсій (Шинкарьов), відомий тим, що освячував відділок міліції "ДНР" та брав участь в інших заходах окупантів.

Зазвичай санкції вводять проти іноземців, а відносно своїх громадян порушують кримінальні провадження.

– Зараз держава пішла простішим шляхом, тому що санкції мають моментальний ефект і є відповіддю на запит суспільства щодо колаборантів і проросійських діячів, – каже релігієзнавець, професор Острозької академії Андрій Смирнов.

Голова Української Гельсінської спілки з прав людини Євген Захаров вважає, що такий шлях може мати негативні наслідки у міжнародних судових інстанціях, якщо особи зі списку будуть оскаржувати санкції.

– Таким чином правоохоронні органи підміняють собою суд і людей фактично призначають майже злочинцями, – каже правозахисник. – Є претензії? Збирайте докази, оголошуйте підозру, вирішуйте питання про запобіжний захід, проводьте розслідування, ідіть з ним у суд і нехай суд вирішує.

Голова Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Климент зазначив, що принцип відбору прізвищ у санкційному списку для нього незрозумілий.

– Переважна більшість священнослужителів, які опинилися під санкціями своєї держави, ніяк на них не відреагували, дехто прокоментував. Загальний посил такий, що накладені обмеження практично не впливатимуть на життя і діяльність духовенства. Адже вони не мають ані значних коштів на банківських рахунках, ані бізнесу чи чогось іншого, про що йдеться в документах РНБО, – зазначив Климент.

Священники-втікачі

За даними СБУ, суди вже оголосили 5 обвинувальних вироків священнослужителям УПЦ. 

На початку грудня 2022-го Новомосковський суд Дніпропетровщини засудив священника Сєвєродонецької єпархії УПЦ Андрія Павленка до 12 років позбавлення волі.

За даними слідства, через Телеграм він передавав окупантам інформацію про розташування позицій українських військових та їхньої техніки.

"Бойовик, з яким він був на зв'язку − колишній мешканець Лисичанська, у 2014 році став на бік сепаратистів. З 2014-го до 24 лютого 2022-го в самоназваній "ЛНР" він був продюсером "Казацкой медиа-группы", "Казацкого радио", фільму "Ополченочка". Після 24 лютого брав участь у бойових діях в районі Попасної. Зараз воює під Бахмутом", – розповіли в СБУ.

Суддя Вікторія Березюк, яка виносила вирок, розповіла УП, що справу не встигли розглянути по суті, оскільки обвинувачений уклав угоду з прокурором.

– Він визнав провину у повному обсязі. Але деталі не розповідав і це його право. Судом навіть враховано його "щире каяття" як пом'якшуюча обставина, – зазначила суддя.

Наскільки щирим було це каяття?

В середині грудня Андрія Павленка обміняли на полоненого американця Суеді Мурекезі, якого окупанти викрали в Херсоні, прийнявши за "солдата НАТО". В окупованому Донецьку його судили як учасника проукраїнських мітингів та за розпалювання ворожнечі. Муркезі приїхав у Херсон в 2020-му та займався там криптовалютуванням. 

За даними ГУР, включити священника до обмінного списку було російською ініціативою. Павленка на підконтрольній РФ території особисто зустрів керівник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин.

"Я відчуваю радість від того, що Луганщина – це Росія. Я думаю, що ми так і залишимось землею руською і ніколи більше українська скверна не торкнеться нашої землі", – заявив Павленко та подякував Пригожину і "всім нашим захисникам".

Настоятелю Ізюмської єпархії Єлисею (Іванов) вдалося втекти до Росії напередодні звільнення Харківщини ЗСУ.

Під час окупації частини Харківської області митрополит в коментарі російським пропагандистам заявив, що не підтримує рішення Собору УПЦ в травні 2022-го про "повну незалежність від Москви".

"Я не хочу порушувати єдність вікову з патріархом московським і всієї Русі. І як правлячий архієрей Ізюмської єпархії я ухвалив рішення: ми залишаємось в тому статуті, який ще був до 27 травня. Ми поминаємо патріарха та молимось за нього", – сказав Єлисей та додав, що нещодавно бачився з настоятелем РПЦ Кирилом.

Після втечі в Росію він знову промайнув на російських каналах з керівником окупаційної військово-цивільної адміністрації Харківської області Віталієм Ганчевим. Вони розповіли про продовження роботи "для наших громадян" вже у Бєлгородській області.

30 вересня керівництво УПЦ відсторонило митрополита Єлисея від посади, а на його місце призначили митрополита Харківської єпархії Онуфрія (Легкого).

В ізюмському храмі під час недільної служби ми зустріли колегу Єлисея – отця Кирила, який також залишався в місті під час окупації. Вчинок Єлисея він коментувати відмовився, але наголошує на тому, що Єлисей міг злякатися переслідувань окупантів.

– Знаєте, я дуже боюсь осудити, – каже священник УПЦ. – Ті, хто когось називає колаборантом, нехай приїде на окуповану територію і поживе там, а потім говорить.

Втім, на питання про майбутнє УПЦ він категорично заперечив можливість об'єднання з ПЦУ та пояснив, що "потрібно бути вірним".

– Я вважаю, що церква не винна. Я служу тут, а не в Росії, – наголошує він.

Також священник не бачить проблеми у згадуванні патріарха Кирила під час молитв, додаючи: "потрібно молитися і за ворогів", а "церква має бути поза політикою".

Ще один священник-втікач – настоятель Свято-Успенського кафедрального собору в Херсоні архимандрит Алексій (Федоров). Журналісти помітили його у кремлівській залі під час оголошення анексії чотирьох українських регіонів 30 вересня 2022-го. Він духовний наставник зрадника Володимира Сальдо.

"За декілька днів до звільнення міста священник у супроводі російських загарбників втік до тимчасово окупованих районів півдня України. На території собору співробітники СБУ виявили колекцію ікон, викрадених військовими з будинку почесного консула Литовської Республіки під час окупації Херсона", – пояснили в СБУ.

В церковних приміщенях також знайдені перепустки, виписані на ім'я "федерального советника военно-гражданской администрации РФ" та російські паспорти місцевих священників, які вони отримали під час окупації Херсона.

В кремлівській залі 30 вересня був помічений і митрополит Луганський і Алчевський Пантелеймон (Поворознюк), відомий своєю співпрацею з ватажками "ЛНР".

У листуванні кремлівських ідеологів, "зламаному" і оприлюдненому хакерами проєкту "The Dark Side of the Kremlin", його характеризували так: "Користується повагою віруючих як молодий та інтелігентний єпископ. Уродженець Луганщини, позиціонує себе як прихильник єдності Російської церкви".

У Кремлі також був помічений архімандрит Іоанн (Прокопенко) із Запорізької єпархії, який наразі перебуває в окупованому Мелітополі. Він публічно підтримав проведення псевдореферендуму та закликав місцевих приходити на голосування.

Втік до Росії і представник УПЦ МП із Сум митрополит Роменський і Буринський Iосиф (Масленіков). Журналісти інформаційно-аналітичної платформи "Духовний фронт України" восени помітили його на одній із літургій у РФ.

За даними українських спецслужб, він отримав російський паспорт, є довіреною особою настоятеля РПЦ Кирила (Гундяєва) та регулярно літав до Росії.

Всі ці п'ятеро священників-втікачів також потрапили до санкційного списку РНБО.

Священники під підозрою

З листопада представники Служби безпеки України провели близько сотні обшуків по храмах УПЦ. Знайшли літературу, яку назвали проросійською, листування з "кураторами із Москви", георгіївські стрічки, паспорти РФ.

Підозри отримали понад 20 осіб.

Зокрема, на лаві підсудних опинився священнослужитель Києво-Печерської Лаври Захарій (Войтенок), під час богослужіння якого в храмі співали пісні про "звон над Россией". В суді він запевняв, що не чув, про що співали за 15 метрів від нього і що "вони самі по собі".

Суд оголосив йому особисте зобов'язання до 29 січня. Це значить, що він не може виїжджати за межі Києва без дозволу слідчого і має з'являтися на будь-який виклик правоохоронців.

Під домашній арешт суд відправив митрополита Кіровоградської єпархії Іоасафа (Губень). Опубліковане журналістами травневе листування з предстоятелем РПЦ він пояснив тим, що "таке надсилає канцелярія багатьом священникам".

За даними слідства, єпископ входив до найближчого оточення патріарха Кирила (Гундяєва), з яким координував поширення прокремлівських поглядів на Кіровоградщині. Вказівки від кураторів з Москви, за даними слідства, надходили у вигляді письмових циркулярів, а також під час особистих зустрічей на території Росії. 

Сам Губень зазначив, що це не так: "Де я, а де патріарх Кирил?". Адвокат Губеня запевнив, що його підзахисний співпрацює зі слідством і не буде тікати.

В опублікованих листуваннях прокремлівських чиновників, які здобули хакери проєкту "The Dark Side of the Kremlin", Губеня характеризували так: "противник автокефалії, налаштований промосковськи". Також зазначали, що він мав добрі стосунки з лідером "Единого Отечества" Валерієм Кауровым, "який допомагав йому відбивати храми у раскольників".

Валерій Кауров і його ГО відомі організацією хресної ходи в Одесі, акцій на захист російського православ'я та російськомовного населення. Також "Единое Отечество" виступало проти навчань НАТО в Одесі та автокефалії ПЦУ.

У 2014 році Кауров втік до Росії та проголосив себе президентом "Одесской народной республики". Зараз, за даними СБУ, він так і мешкає у РФ та час від часу приїздить до окупованого Криму. У 2021 році український суд надав дозвіл на заочне розслідування щодо сепаратиста. 

На лаві підсудних перебуває й одногрупник настоятеля РПЦ та митрополит Тульчинський і Брацлавський 73-річний Іонафан (Єлецьких). За даними слідства, він входив до найближчого оточення Кирила та комунікував із ФСБ Росії. Під час обшуків виявили його листування з Кирилом, проросійську літературу та молитви за РФ.

Інкриміновані Іонафану злочини – розпалювання міжрелігійної ворожнечі, дії спрямовані на насильницьку зміну конституційного ладу, посягання на територіальну цілісність, виправдовування агресії РФ – Іонафан не визнає.

"Наклепи на мене йдуть з усіх сторін, – зазначив Іонафан. – Мої батьки поховані в Україні, мої рідні живуть у Києві. Думаю, що доведу слідчим, що я не ворог, а той, хто любить Україну і є її патріотом".

"Я один з перших, хто ще у 2014 році закликав до припинення бойових дій і переговорів. Тоді ще це можна було зупинити. Це мені теж хтось поставить у вину?" – сказав Іонафан.

Правоохоронці просили запобіжний захід для Іонафана. Втім, суд їм відмовив, пославшись на похилий вік священнослужителя і стан його здоров'я.

Підозру за "виправдовування російської агресії" отримав отець Олег (Нехаєв) із Запорізької Єпархії УПЦ.

На своїй сторінці в забороненій в Україні соцмережі "ВКонтакте" Нехаєв репостив проросійські пости та зображення на кшталт "Молитесь за русских. Потому что русские – это жизнь", "В СССР я родился, в СССР и умру", "Не будите медведя" із зображенням Володимира Путіна.

Нам у коментарі Нехаєв зазначив, що підозра надумана.

– Вони (СБУ – УП) що хочуть, те і творять, – каже отець Олег. – Була надана команда "старт" чи "фас", і на церкву почалися гоніння.

Водночас він підтверджує свою позицію щодо війни, яка озвучена в соцмережах.

– Я вважаю, що це йде війна Сполучених Штатів Америки на нашій території нашими руками. Росія теж винна – потрібно домовлятися. Краще поганий мир, ніж хороша війна. Це моя позиція. Щодо мене – нехай суд вирішить, винний я чи ні.

Підозру за розпалювання релігійної ворожнечі отримав ректор Почаївської духовної семінарії та вікарій Тернопільської єпархії архієпископ Шумський Іов (Смакоуз).

За даними СБУ, він "поширював через соцмережі дописи, якими принижував національну честь та гідність українців".

Під час обшуків у приміщеннях семінарії та вдома у підозрюваного СБУ виявила "літературу, яка повторювала "тези" Кремля щодо внутрішньої ситуації в Україні".

Ми звернулися до Іова по коментар, однак нам повідомили, що він відмовився від спілкування.

Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання до 25 січня. У разі, якби Іов, не узгодивши зі слідчим, залишив місце свого постійного проживання, він міг бути затриманий та заарештований. Згодом він уклав угоду зі слідством та сплатив 8500 гривень штрафу і витрати на експертизу.

В грудні 2022-го на в'їзді до Києва правоохоронці затримали священника Харківської єпархії УПЦ. У телефоні служителя церкви виявили "чимало номерів російських операторів, листування проросійського спрямування, компрометуючі матеріали пропаганди країни-агресора".

"Скоро "бендери" нас всіх тут "з'їдять" або здадуть куди треба", – йдеться у листуванні священника.

Статті, за якими йому оголошують підозри: 161 (розпалювання релігійної ворожнечі), 436 (виправдовування збройної агресії РФ проти України), 111 (державна зрада), 109 (дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу) та 110 (посягання на територіальну цілісність) Кримінального кодексу України.

– Скільки б правоохоронці не шукали ракетно-зенітний комплекс, вони не знайдуть його в монастирському підвалі, – каже релігієзнавець та новий голова Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський про обшуки у храмах УПЦ та підозри. – Проблема цієї церкви в тому, що вона впродовж десятиліть отруювала своїх парафіян ідеями "русского мира", "триединого народа".

І коли у 2014 році почалась війна, вони заявили, що їхні віряни знаходяться по обидва боки лінії розмежування. Але самих їх важко було назвати нейтральними, тому що вони багато говорили про мир, багато закидів робили українській владі і ніколи – російській.

Вони вимагали миру від Порошенка і ніколи – від Путіна.

Путін неодноразово звертався до релігійного питання і говорив, що "ріжуть по живому". Але вони ніколи не казали: "Не треба нас звільняти".

Колишній представник УПЦ Олександр Драбинко був секретарем покійного митрополита Володимира (Сабодана). Він фігурував у справі щодо викрадення монахинь із Києво-Печерської Лаври, надав свідчення проти свого спільника.

Згодом Драбинко став свідком у справі ГПУ щодо можливої незаконної спроби усунення митрополита Володимира, де фігурував Вадим Новинський, Антоній (Паканич) та Віктор Янукович. Перебував під захистом правоохоронців. Зараз він служить в ПЦУ та переконує у важливості контрдиверсійних заходів, які проводить СБУ.

– Ці заходи є важливими і їх потрібно було робити не зараз, а ще починаючи з 14 року, і взагалі релігійне питання тримати під контролем, – вважає Олександр Драбинко.

– Добре було б, якби церква сама видаляла усі "хворі місця", але, вочевидь, має бути лікар зі скальпелем, який буде відшуковувати та видаляти ці ракові пухлини для того, щоб вони не отруювали весь організм. Тому УПЦ має подякувати державі та СБУ за те, що проводиться така "очистка" від тих людей, які співпрацювали з окупаційним режимом або були готові, – каже Олександр Драбинко.

Архімандрит та професор Стокгольмської школи теології Кирило Говорун наголошує на тому, що, попри емоційність навколо теми УПЦ, останнє слово має бути за судом.

– Я сподіваюсь,що навіть в умовах війни Україна залишатиметься правовою державою, і вердикт щодо винуватості або невинуватості виноситиме не СБУ, а український суд. Адже в нас не можна карати за думки, – каже Говорун. Та додає про дві найголовніші цілі "контрдиверсійних заходів": зменшення колабораціонізму всередині УПЦ та об'єднання українського православ'я.

В УПЦ ситуацію з обшуками та підозрами називають показовим обвинуваченням їхніх представників до вироку суду.

– Ще до суду священників на всю країну називають зрадникам, а звинувачення їм оголошується за статтями, які нічого спільного з державною зрадою не мають, – каже голова Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Климент. – Нікому не хотілося б, щоб у свідомості людей ці факти воскрешали асоціації з трагічно відомими подіями в не такій вже далекій історії нашої держави, коли тоталітарними органами винні просто призначалися.

Втім, очільник Служби безпеки України Василь Малюк заперечує предвзяте ставлення правоохоронних органів до представників УПЦ.

– Якщо людина в рясі і з кадилом – це не є пом'якшуючою обставиною при вчиненні злочину, як і обтяжуючою, – зазначив Малюк. – Це середовище (церква – УП) є сприятливим для функціонування ворожої резидентури. І наша задача як органу державної безпеки під час війни – максимально швидко та якісно вичистити це середовище від "ФСБшників у рясах".

Не всі такі

– Там не всі такі, – каже релігієзнавець Ігор Козловський, коментуючи проросійські настрої в УПЦ. – Там є люди, які усвідомлюють свою відповідальність, допомагають тим, хто потребує, чимось допомагають армії, тобто стоять на проукраїнській позиції. Але керівники…

Так, вони засудили війну, але ж не засудили Росію, ідеологію "русского мира", не визнали її єрессю, не засудили самого патріарха Кирила, не засудили колаборацію, а тільки почали говорити, що і серед інших є колаборанти.

Ми розуміємо, що в церкві є певні проблеми, і з цим потрібно працювати. Але вони замість цього починають розганяти хибну систему виправдовування – "нас гонять за віру, за Христа". Але вас не гонять, а задають питання. Вас запитують про зв'язки з Росією, з окупантами, з патріархом Кирилом, який благословляє війну проти України.

Релігієзнавець Кирило Говорун вважає, що найбільша проблема УПЦ саме з єпископатом.

– На мою думку, кількість пасивних та активних проросійських діячів серед єпископату вища, ніж серед духовенства та вірян. Цьому є кілька пояснень. Перш за все те, що їх систематично корумпували або шантажували компроматом, у тому числі з Росії. Чимало людей з УПЦ Росія робить своїми агентами впливу. 

При цьому я знаю, що багато представників УПЦ є проукраїнськими і багато роблять для перемоги України, вірять в це. Так, є ті, хто саботує цей процес і співпрацює з ворогом. От саме на останніх і мають бути спрямовані зусилля СБУ, – пояснює Говорун.

Таку думку підтримують і деякі представники УПЦ.

– Якщо у мене велика родина і хтось скоїв злочин, то що, треба всіх у тюрму чи розстріляти? Це можна називати як хочеш, але обшуки – певні засоби політичного тиску. Якщо людина особисто щось вчинила, є органи, які мають розібратися, але не з політичної точки.

Церква – це зріз суспільства і в церкві є люди з різними поглядами, і серед священників є люди з різними поглядами, – переконує прессекретар Полтавської єпархії УПЦ Михайло Волощук, який не підтримує дії колег-втікачів.

УПЦ як агент російського впливу

Листування з пошти кремлівських ідеологів, яке оприлюднили хакери проєкту "The Dark Side of the Kremlin", свідчить про те, що Росія активно використовувала релігійне питання для дестабілізації ситуації в Україні з 1997 року.

В Росії відповідальним за цей напрямок був голова Асоціації православних експертів та зв'язків з Російською православною церквою Кирило Фролов. Він також є одним із координаторів проросійських козацьких організацій на території України та фінансування УПЦ МП за часів Майдану. Співпрацював із організаціями "Український вибір" Віктора Медведчука і "Комітет спасіння України", який пов'язують з Сергієм Курченком.

"Мережа УПЦ МП ідеальна для масової пропаганди проти НАТО", – йдеться у листуваннях Фролова. Він координував, ймовірно, з ФСБ висування на посади в УПЦ МП "своїх" священників. Серед них згадували вінницького Іонафана та одеського Агафангела. Останнього називали в переписках "столпом русской церкви". А про нині підозрюваного Іонафана Фролов писав: "Вважає себе учнем митрополита Кирила і чекає допомоги з Москви".

Регіони, в яких вони розповсюджували свою мережу – переважно Київ, Одеса, Харків, Донецьк, Закарпаття і Крим.

Найбільший акцент в 2014-му робили на Харків та Одесу через їхню наближеність до кордону РФ та вихід до моря. Завдяки листуванням Фролова зі зламаної пошти кремлівських чиновників вдалось з'ясувати рівень фінансування "православного крила" на прикладі Одеси.

У березні 2014 на "православну частину антимайданівського наметового містечка" було перераховано 40 тисяч доларів, але загалом вони просили 90 тисяч. Координатори проросійських акцій отримували 50 доларів за добу, рядові "дружинники" – 35, "комендант" – 60, "заступник коменданта з православно-ідеологічної частини" та "цілодобова охорона" – по 50 доларів. Також у звіті йшлося про роботу відеооператора, кухаря, господарські потреби.

Кирило Фролов і зараз продовжує вести блоги на російському сайті "Русская линия". Остання його стаття під назвою "Ликвидация Православия как цель "проекта Украина" повністю присвячена подіям навколо УПЦ МП в Україні. Він пише про те, що відрив УПЦ від московського патріархату – це "головна мета США в Україні", та переконує, що "в Росії немає іншого вибору, як діяти до переможного кінця".

З початком війни на Донбасі в 2014-му риторика УПЦ МП не змінилась. Представники церкви активно співпрацювали з колишніми членами Партії регіонів і разом брали участь в офіційних подіях та проросійських заходах. Вони апелювали до переговорів з РФ і називали війну в Україні "громадянською".

– Зберігаючи канонічний зв'язок з московським патріархатом, УПЦ залишається в орбіті впливу РПЦ, і навіть після закінчення війни ці зв'язки можуть бути відновлені, – каже про реальну загрозу від УПЦ професор Острозької академії Андрій Смирнов. – Тут важливо раз і назавжди перерізати цю пуповину духовних зв'язків УПЦ з Московським патріархатом.

Головну загрозу з боку УПЦ релігієзнавець Ігор Козловський пояснює так:

– Їхні ідеї спотворюють реальність, вони заперечують реальність і спрямовані на знищення реальності під назвою Україна та український народ, українська ідентичність. Ця ідеологія антиукраїнська, людиноненависницька і реваншистська. І якщо вони продовжують її так чи інакше пропагувати, значить, працюють на ворога, і це вже є проблемою національної безпеки.

В перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну очільник УПЦ Онуфрій засудив війну та звертався до настоятеля РПЦ Кирила, щоб той попросив Володимира Путіна припинити її. Але Кирил благословив військових армії Росії на війну проти України.

Відповідно до рішення травневого Собору, зі статуту УПЦ мають бути видалені всі згадки про їхню залежність від РПЦ, окрім посилання на грамоту, видану патріархом Алексієм 1990 року. Але досі нова редакція статуту не опублікована. Водночас в документах РПЦ збереглися згадки про залежність УПЦ від неї.

– Можна почистити статут, але там є згадка про грамоту Московського патріархату 1990 року, в якій сказано, що УПЦ є частиною РПЦ, – каже професор Андрій Смирнов. – Тобто це не є автокефалія. А якщо вони її оголосять, будуть накладені санкції вже з боку Московського патріархату. Тому митрополит Онуфрій уникає будь-яких різких кроків і вичікує, як будуть розвиватися події далі.

Окрім цього Верховною Радою України ухвалений закон про перейменування релігійніх громад, який досі не працює у повному обсязі. Відповідно до нього, релігійна організація, яка має зв'язки з країною-агресором, має вказати це у своїй назві. 

В УПЦ заявили, що "цей закон до нашої церкви ніякого стосунку не має, тому що жодним чином ніде не прописано, що ми маємо стосунок, субординацію, керування з якимось закордонним центром, де є держава-агресор".

За кілька тижнів до повномасштабного вторгнення РФ в Україну депутати від ОПЗЖ звернулися із заявами до Конституційного суду щодо закону, але той днями визнав його правомірним.

– Вони намагались намацати нерв нової влади. Згадували Порошенка, говорили, що однією з причин вторгнення стала поява ПЦУ. В принципі, це правда. Причиною вторгнення стало бажання українців мати свою церкву, незалежну від Москви, свою мову, державу, герб, збройні сили і так далі. Але в УПЦ винуватять в цьому не агресора, а об'єкт агресії, – каже голова Держслужби України з етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський та додає, що, на його думку, раніше УПЦ правоохоронні органи не чіпали через значну підтримку у владі та силових структурах.

– Очевидно, в СБУ були їхні прихильники. За моїми спостереженнями, таких було немало, – каже він.

Священник УПЦ Дніпропетровської єпархії Андрій Пінчук, який відкрито критикує РПЦ і виступає за публічне засудження патріарха Кирила, поділяє проблеми їхньої церкви на дві групи.

– Перша – неготовність до змін, яких вимагає час, – каже Пінчук. – Це і проблема з богослужіннями, і проблема парафіяльного життя, і відсутність майданчиків для обговорення. 

Друга –зовнішні чинники: повне ігнорування і небажання відновити спілкування з Константинопольським патріархатом, агресивна риторика по відношенню до ПЦУ та небажання з ними сідати за стіл переговорів, зневажливе і поверхневе ставлення до держави, президента.

Що буде далі з УПЦ

За даними реєстру Опендатабот та релігієзнавців, на даний час в Україні офіційно зареєстровано понад 8 тисяч парафій УПЦ. 

У низці регіонів місцева влада вже заборонила діяльність УПЦ МП та звернулась із заявами до народних депутатів із проханням на законодавчому рівні заборонити їхню діяльність. 

Міністерство внутрішніх справ України ще 2017-го заборонило залучати священників УПЦ до капеланської служби в Національній гвардії.

Керівництво Української православної церкви звернулося до президента України з проханням "забезпечити право на свободу совісті та віросповідання для вірян Української Православної Церкви".

Голова Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ митрополит Климент у коментарі УП зазначив, що не розуміє, чому прискіплива увага правоохоронців прикута лише до них.

– Хочеться думати, що така щоденна церковна активність СБУ не відволікатиме її від виконання основних обов'язків, покладених на неї не лише законом, але і викликами військового часу. Звісно, у суспільства виникає питання, чому тільки до УПЦ така щільна увага силових органів? Адже в інтернеті не складно знайти інформацію, до прикладу, про єпископів ПЦУ, які мають російські паспорти, отримані вже після початку агресії російських військ проти України, та їхню згоду на співпрацю з окупаційною владою та її спецслужбами, – сказав Климент та надав посилання на матеріали про відповідних представників ПЦУ і фото паспортів.

Насправді правоохоронці звітують і про підозри й священникам інших конфесій. Наприклад, нещодавно СБУ оголосила підозру представнику Римсько-католицької церкви, який, за даними слідства, публічно виправдовував збройну агресію РФ та заперечував воєнні злочини російських загарбників проти українців, зокрема у Бучі. Також у судах слухаються справи відносно представників ПЦУ, яких підозрюють у колаборанстві.

Що чекає на УПЦ найближчим часом? Заборонити її діяльність в Україні де-юре неможливо, оскільки церква не має статусу юридичної особи. І до того ж це антиконституційно. Будь-який європейський суд визнає це.

Тож які варіанти?

– Потрібно провести релігійну експертизу, щоб встановити, чи є в них церковно-канонічний зв'язок із РПЦ, – вважає релігієзнавець Віктор Єленський. – По статуту вони дійсно вичистили все, що стосується МП. Але, якщо зв'язок є, можна закрити 9000 громад. Але лише через суд. Втім, релігійні громади можуть існувати і без реєстрації. Вони зможуть збиратися і молитися в ім'я Бога. Лише не зможуть орендувати храми.

За словами Єленського, якщо УПЦ повністю відмовиться від московського патріархату, а не лише відмежується, то фактично опиниться у "сірій зоні", і в них з канонічної точки зору є лише один варіант – вести діалог з ПЦУ. 

– Але ж, коли вони трошки оговтались від вторгнення, знову в них головним ворогом стала ПЦУ, патріарх Варфоломій, Константинополь. І це ж все йде не від звичайних людей, а від керівництва, якому є що ділить. І от зберегти свою корпорацію для них стало питанням номер один, – каже релігієзнавець.

Втім, за словами священника УПЦ Андрія Пінчука, який є автором звернення щодо необхідності засудження настоятеля РПЦ Кирила, Синод дав чітко зрозуміти, що не має політичної волі до перемовин з ПЦУ і не націлений на докорінні зміни – розрив відносин з Москвою та самоочищення від колаборантів.

– Зазвичай у таких випадках, коли церква неспроможна щось зробити, ці дії на себе перебирає держава, – каже Пінчук та додає, що, якщо не вирішити питання зараз, в майбутньому ми можемо відчути серйозніші проблеми.

– Богослужіння УПЦ є провідником російських наративів. Тому що частина богослужінь була замінена під час правління Романових, частина була створена за їхнього правління. І певна частина парафій ще продовжує згадувати в молитвах патріарха Кирила (Гундяєва), – пояснює Пінчук.

"Русский мир" вбивався в УПЦ десятиліття. Організовано вбивався. Скільки його потрібно вибивати? Ще одне питання. 

Неправильно, що держава дозволяє церквам, в першу чергу УПЦ, безконтрольно навчати у своїх семінаріях. На мою думку, держава має взяти це під повний контроль. Адже церква існує у суспільстві. Це не відокремлений острів в океані.

Окрім цього, експерти наголошують на тому, що важливо вимагати від УПЦ виконання закону про перейменування.

Ігор Козловський переконаний, що швидко вирішити проблему з УПЦ не вийде, адже крім духовенства існують й віряни.

– Це тривала робота. Санкціями і законами ви свідомість не зміните. Вони лише для того, щоб громадяни усвідомлювали свою відповідальність, – каже релігієзнавець. 

Релігійне питання із лозунгами про "тиск на православ'я" роками використовувала Росія як метод гібридної війни проти України. А сама церква була зручним місцем переховування агентів російських спецслужб. І зараз так важливо покласти цьому край. 

Але навіть в умовах війни та емоційного накалу в суспільстві важливо зробити цей "процес очищення УПЦ" правомірно. Аби не залишити жодного шансу колаборантам в рясах, які ідейно або за гроші здавали інтереси України, уникнути покарання і зберегти свою "агентурну мережу".

Вікторія Рощина, для УП