Колгосп тварин. Як Путін спілкувався з соколом та індичками, поки його армія тікала з Ізюма й Херсона
22 листопада 2022-го під крижаним дощем президент РФ урочисто відкрив у Москві пам'ятник людині з сигарою. Новина, яка не варта часу, витраченого на те, щоб її прочитати. Якби не символізм.
Насправді Путін відкривав пам'ятник собі – такому, яким бачить себе в підручниках історії. Грозою світового імперіалізму та непохитним Фіделем Кастро на максималках. Мінус сигара, борода і революційна харизма. Плюс месіанство, вуглеводна та ядерна зброя.
Як і Кастро, єдине, що вдалося йому побудувати за десятиліття правління, це світ альтернативної реальності.
У цій вигаданій реальності Росія сьогодні готується до освоєння Місяця.
Санкції англосаксів зазнали фіаско, а імпортозаміщення переможно крокує країною.
Українська бабуся у валянках і "старомодном ветхом шушуне" з червоним прапором неіснуючої країни в руках ходить зустрічати з квітами російських визволителів.
Армія неухильно виконує вкрай розмиті цілі "спецоперації", що потопають у багнюці, як осінні дороги на Донеччині.
ДОРОГИЙ БРАТ Рамзан записує, дон, чергове тікток-відео, де самотужки, дон, захоплює Київ.
Вісник апокаліпсису Медведєв погрожує світу могутнім ядерним іблісом.
А європейці, які змерзли без російського газу, ось-ось повалять свої уряди й піднімуть прапор перемоги над Рейхстагом і Єлисейським палацом.
70-та (хочеться вірити, остання) осінь Путіна – найкращий приклад такого загострення. Поки "друга армія світу" перегруповувалася на дедалі вигідніші позиції, залишаючи Ізюм, Балаклію, Лиман і Херсон, полковник КДБ Путін поринув у імітацію кипучої господарської діяльності всередині країни.
Щосили він демонстрував народові, що на ввіреній йому території все гаразд.
Розповідав спеціально відібраним школярам про "резиновую попу", а матерям загиблих солдатів про те, що їхні діти загинули не дарма.
Особисто спілкувався з кречетом і переймався розвитком соколиної справи.
Нагороджував комсомольця-молодогвардійця Віктора Третякевича (посмертно) званням герой Росії із запізненням на 80 років, матір Рамзана Кадирова – Орденом пошани, а дружину Кадирова – почесним званням "Мати-героїня".
Слухав на Красній площі пісню "Священная война", виконану хором спеціально для нього.
Через відеозв'язок спускав на воду атомні криголами й урочисто відкривав племінний центр із відтворення індички в Тюменській області.
Діти, матері та індички красно дякували за турботу, а сокіл, як повідомляли очевидці, відмовився летіти з руки годуючої.
"...Усі ті нечисленні газети, які ще виходили, й досі запевняли нас, ніби він безсмертний, брехали про його діяння, використовуючи для цього архівні матеріали: нам щодня показували його так, ніби час застиг… владного, діяльного і добряче здорового, хоч ми давним-давно втратили лік його рокам; ми щодня бачили незмінні фото, на яких він знову відкривав усім відомі пам'ятники чи громадські заклади, яких так ніхто ніколи й не бачив, – чи головував на урочистих зборах, що нібито відбувалися вчора, хоча насправді їх проводили ще в минулому столітті", – описував симптоми схожого божевілля в романі "Осінь патріарха" Ґабріель Ґарсіа Маркес, великий друг Фіделя Кастро.
Про те, що відбувається в голові російського "патріарха", будують гіпотези найкращі розвідники та психіатри світу.
Отже, п'ять майже не вигаданих історій і бонус до них – ворожіння за книгою Маркеса, яка пояснює, що відбувається, і чим усе це зрештою закінчиться.
Дійові особи
Путін – симулякр у вакуумі. Володар пісного обличчя пенсіонера-кадебіста з непереборними проблемами шлунково-кишкового тракту;
Ґабріель Ґарсіа Маркес – письменник, знавець диктаторів, представник літератури "магічного реалізму";
Медведєв – пророк апокаліпсису в Телеграмі;
Шойгу – пранкер, що видає себе за міністра оборони й тероризує світових лідерів телефонними розмовами про українську "брудну бомбу";
Інші представники російської політичної фауни, а також індички, тигри, сокіл, орнітологи, воєнкори, англосакси.
Дійство супроводжують обурені голоси українців, які слушно зауважують: "Тьху, от немає що робити, окрім як всю цю московитську маячню читати!".
Путін і діти
В Калінінграді глава російської держави провів відкритий урок "Розмова про важливе" з переможцями олімпіад і конкурсів у галузі культури, мистецтва, науки і спорту.
В. Путін: Наші молоді люди, діти – дуже талановиті, сміливі й дуже відкриті. У них самих багато енергії, задумів, щоб творити.
Дитина №1: Мене звуть Смолін Олександр, мені 12 років. Я з міста Скопина Рязанської області. У мого тата 2 вересня день народження, і у зв'язку з карантином я не зміг зробити йому подарунок. Мій тато дуже сильно вас поважає, тому я хочу, щоб ви потиснули мені руку, щоб я зміг передати це рукостискання татові...
(Тисне руку і непритомніє від щастя.)
Дитина №2: Доброго дня, Володимире Володимировичу! Я Сидоров Лев, живу в місті Ярославлі. У мене до вас є таке запитання...
В. Путін: Давно звідти виїхав?
Дитина №2 (невпевнено): Ні, я там чотири роки живу.
В. Путін: Зрозуміло, а сюди ти приїхав коли?
Дитина №2: Десять днів начебто тому.
В. Путін: Як там із пожежами в тебе [в області]?
Дитина №2: Добре.
В. Путін: Що ж доброго, горить усе. Немає пожеж ніяких, усе гаразд?
Дитина №2: Так. (Непритомніє.)
В. Путін: Ну слава богу.
Разом із дітьми, що залишилися при тямі, виконує гімн Росії.
Ворожіння за Маркесом
"Він знав ще з самого початку, що його обдурювали, аби догодити йому, що йому лестили небезкорисливо, що скрізь на його шляху силоміць, зброєю, зганяли юрби людей з їхніми радісними вигуками і продажними гаслами: "Хай живе у віках його превосходительство!" – і він, старіший за свій вік, зучився жити цим злидарством слави, бо впродовж своїх незчисленних літ пересвідчився, що брехня зручніша за сумнів, вигідніша за кохання і тривкіша за правду; він уже нічому не дивувався, коли дожив до ганебної фікції – правління без влади, прославляння без слави і покори без авторитету".
Путін і тигр
Володимир Путін звернувся з відеозверненням до учасників II Міжнародного форуму зі збереження тигра.
В. Путін: За рахунок тигренят, які поправили здоров'я і навчені до життя в дикій природі, відновлюється популяція у двох регіонах Росії: Єврейській автономній області та в Амурському краї, де тигр мешкав історично, але з часом зник.
Російські воєнкори: А де були ці тигри і євреї 8 років, коли нацисти знищували народ Донбасу?
"Голос із прекрасного дальока": За даними Єврейського агентства "Сохнут", з березня 2022 року з Росії до Ізраїлю виїхали приблизно 20 500 євреїв, навчених до життя в дикій природі.
Ворожіння за Маркесом
"Важко було впізнати в цьому старезному дідові жалюгідну тінь людини, чия влада була така велика, що на його питання "Котра година?" – йому відповідали: "Як накажете, мій генерале!" – і справді, він не тільки порядкував годинами, як самому заманеться, а ще й міняв – відповідно до своїх планів – дні храмових свят, щоб об'їхати всю країну, встигаючи скрізь якраз на празникування...
Ця довголітня всюдисущість, коли він водночас підіймався нагору і спускався вниз, або ж милувався морем і мучився од згубного кохання, не була ані даром божим, як запевняли підлабузники, ні масовою галюцинацією, як подейкували критикани, – просто йому поталанило: в нього був вірний, мов собака, двійник".
Путін і державність
В. Путін виступив у Нижньому Новгороді на урочистому концерті, присвяченому 1160-річчю зародження російської державності.
В. Путін: Ми вдивляємося сьогодні в глибину століть і розуміємо, що зобов'язані не тільки берегти, а й гідно продовжувати традиції предків.
(Неприємно покашлює, вдивляючись в глибину століть.)
В. Путін: Бути частиною різноманітної російської цивілізації – це щастя, але і відповідальність, і обов'язок. Наша цивілізація самобутня, у неї свій шлях.
Росстат: Близько 22,6% населення Росії не має доступу до централізованої каналізації. Більшість таких сімей користуються вигрібними ямами.
Народ глибинний (продовжуючи традиції предків): Ви просто не розумієте. Наша цивілізація – щастя і обов'язок, а каналізація – то інше.
Ворожіння за Маркесом
"Він щиросердно вірив у Порядок Заради Прогресу, та й як було не повірити, якщо в ті часи всі його зв'язки з дійсністю зводилися до читання урядової газети, – "яку видавали тільки для вас, мій генерале, її тираж – один примірник, там друкувалися повідомлення, котрі вам подобалося читати, фотознімки, котрі вам хотілося побачити, рекламні оголошення, над якими ви могли помріяти про інший світ, не схожий на ваші одноманітні сієсти!.."
Він краще, ніж будь-хто, знав тягар своїх літ: у ньому вже ледве стачало сили волі, щоб зносити внутрішні руйнування свого організму; зимовими вечорами він не міг заснути, не втихомиривши пестощами й колисанками – "Спи, моє дитя!" – ниючого болю грижі; в нього аж серце заходилося, коли він вичавлював із себе по краплині свою душу, наче крізь якийсь фільтр, геть позабиваний пліснявою за стільки самотніх годин, які він просиджував щоночі на стільчаку; його давно вже зраджувала пам'ять, і він не знав точно, хто що робить і хто чим дише".
Путін і сокіл
Президент Росії В. Путін зустрівся з орнітологами соколиного центру "Камчатка". "Ми ваше доручення щодо відродження соколиної справи виконали", – відзвітував керівник центру. Під час зустрічі сокіл сів на руку Путіна, який заздалегідь надягнув спеціальну рукавичку.
В. Путін (соколу): Спроби створити однополярний світ останнім часом набули потворних обрисів.
Сокіл (з розумінням): Саме так.
В. Путін: Необхідно зміцнювати російську ідентичність і самобутність. Сиди на попі рівно і не крякай.
Сокіл (стрепенувся): Так точно. І не крякаю.
Сокіл неохоче злетів з руки Путіна, тричі вдарився оземь і обернувся вісником апокаліпсису – Дмитром Медведєвим у чорному шкіряному плащі з кривавим підбоєм.
Д. Медведєв: Ми слухаємо слова Творця в наших серцях і коримося їм. Ці слова і дають нам священну мету. Мету зупинити верховного володаря пекла, яке б ім'я він не використовував – Сатана, Люцифер або Ібліс.
В. Путін: Тьху ти, ібліс. Лихо з розуму.
Ворожіння за Маркесом
"Ретельне обстеження було вкрай невтішне: виявилося, що артерії в нього немов скляні, в нирках повно піску, наче на пляжі, а серце геть потріскалося без кохання, отож старий лікар – на правах давнього приятеля – сказав йому прямо: "Час уже кидати кермо, мій генерале! треба вирішити принаймні, в чиї руки ви нас передасте, інакше тут почнеться така веремія!.." – але він поспитав здивовано: "А хто це вам сказав, ніби я збираюся вмирати, любий мій лікарю? Хай собі інші вмирають, на дідька воно мені!" – і звів усе на жарт: "Ось позавчора я бачив себе по телевізору – такий молодчага, що куди там! Просто бик для кориди!" – і зареготав, згадавши, як із мокрим рушником на голові куняв перед німим телевізором, бо в ці останні свої самотні вечори вже й не вмикав звуку".
Путін і кінець історії
В. Путін у режимі відеоконференції взяв участь у запуску племінного центру з відтворення індички в Тюменській області.
Під керівництвом Володимира Путіна проведено тренування наземних, морських і авіаційних стратегічних сил стримування, під час якого відбулися запуски балістичних і крилатих ракет.
В. Путін: Шановні колеги, сьогодні в Тюменській області запускаються перші птахівничі майданчики племінного центру з виробництва індички.
До слова запрошується міністр сільського господарства Патрушев Дмитро Миколайович.
Д. Патрушев: За підсумками року в м'ясному тваринництві очікуємо на успіхи практично в усіх напрямках. І звичайно ж, не припиняється племінна робота. Потреби в селекційному молодняку практично повністю задовольняються за рахунок вітчизняної генетики.
В. Путін: Молодняк справді хороший, гідний дідів і прадідів. А що думає з цього приводу міністр оборони? Вам слово, Сергію Кужугетовичу.
С. Шойгу: Встановлене вами завдання в рамках часткової мобілізації 300 тисяч виконано.
Наші втрати в спецоперації склали 5 937 осіб. Із них воскресли і повернулися до війська 88 380 осіб. Доповідь закінчено.
В. Путін: І це ми всерйоз поки ще нічого не починали.
А ті, хто намагається шантажувати нас ядерною зброєю, мають знати, що роза вітрів може розвернутися в їхній бік. І це не блеф.
На екрані зненацька з'являється нове вікно. У ньому туляться один до одного Емманюель Макрон і Олаф Шольц.
Е. Макрон і О. Шольц (разом): І це не блеф!
Д. Медведєв: Ізидіть, ібліси!
Макрон із Шольцем вистрибують із вікна відеоконференції.
В. Путін: Сьогодні нам як ніколи потрібно відновлювати й нарощувати селекційний потенціал, покращувати якості потомства, проводити геномну оцінку власних теличок з метою вибору потенційних матерів для майбутніх биків-плідників, що дасть змогу надалі отримати найвищу якість вітчизняної генетики.
Але при цьому ми повинні пам'ятати свою ідентичність, традиційні цінності нашого суспільства. (Заводиться.)
Хіба ми хочемо, щоб у нас тут, у нашій країні, у Росії, замість "мами" і "тата" був "батько номер 1, номер 2, номер 3"? Зовсім збожеволіли вже!
Д. Патрушев (заспокійливо): Володимире Володимировичу, дозвольте нам усім разом натиснути на символічну кнопку, давши старт нашому об'єкту, з обіцянкою, що наступного року ми випустимо першу продукцію.
В. Путін: Будь ласка, прошу.
(Разом натискають кнопку.)
В. Путін (піднесено): На наших очах іде непростий процес більш справедливого світоустрою...
На екрані відеоконференції з'являється нове вікно. У ньому голова комітету начальників штабів Збройних сил США Марк Міллі.
М. Міллі (волає): Ідіоти! Ви натиснули не на ту кнопку…
Все зникло – кадебісти, індички, тигри, бики-плідники, орнітологи, воєнкори, пропагандисти, переможці олімпіад і конкурсів у галузі культури, мистецтва, науки і спорту.
І лише вічний, як сама благодійність, фонд Сергія Притули після релокації продовжуватиме збирати донати у Всесвіті на байрактари для захисту колеса сансари.
***
Чим насправді усе це закінчиться?
Путін піде на "концерт Кобзона" – найкоротшим шляхом або через Гаагу. Глибинний народ затамує подих в очікуванні свого нового месії з міцною рукою. Деякі чекатимуть з новими трофейними унітазами.
В "Осені патріарха" Маркес докладно описав цей час Ч.
"Аж до вечора ми виносили з палацу протухлі останки корів, наводили сякий-такий лад у цьому неймовірному гармидері, опоряджали тіло, – а втім, так нічого й не змогли вдіяти, щоб зробити мерця схожим на той легендарний образ, яким ми звикли його уявляти…
А тим часом у залі урядових засідань лунали заклики до згуртування в боротьбі з віковічним деспотизмом, заклики розділити порівну трофеї влади, – звістка про його смерть, яку вже годі було втаїти, об'єднала всіх: тут зібралися ліберали й консерватори, котрі помирилися нарешті після довгих років запеклої ворожнечі, генерали з верховного командування, що вже втратили колишню свою владу, три останні міністри з цивільних, примас-архієпископ, – усі вони, всупереч його волі, сиділи нині за довгим столом з горіхового дерева й домовлялися, як сповістити народові про велику кончину, щоб люди не вийшли на вулиці.
Вирішено було спочатку обнародувати перший бюлетень – про легке нездужання, що змушує його превосходительство відійти від громадських справ та скасувати надалі аудієнції, а трохи згодом другий бюлетень мав оповістити, що хворий все ще змушений залишатися в своїх покоях – у зв'язку з природним для його віку слабуванням; і, нарешті, без ніяких оголошень, удосвіта спекотного серпневого вівторка на всю потугу задзвонять дзвони собору, звіщаючи про смерть державного діяча так, щоб ніхто й ніколи не дізнався напевне, він це помер насправді чи ні".
Михайло Кригель, УП
