"Росіяни Бахмут не візьмуть!" Як на Донеччині працюють артилеристи 58-ї бригади

З середини липня Бахмутський напрямок – один з найгарячіших на фронті.

70-тисячне місто, що славилося "Артемівським заводом шампанських вин" (нині – "Артвайнері"), практично щодня опиняється під артилерійським обстрілом. 

До розбитого вщент Горлівського інституту іноземних мов, його гуртожитка та однієї з місцевих шкіл за останні кілька тижнів додалися розбиті "Ураганами" приватні будинки, пошкоджений Бахмутський індустріальний коледж, зруйнований готель "Атлантік" і офіс "Вільного радіо".

На під’їздах почали з’являтися найстрашніші написи цієї війни – "люди". Зазвичай вони означають, що росіяни близько.

Як і по всій Донеччині, на Бахмутському напрямку окупанти продовжують використовувати техніку "випаленої землі" й накривають українські міста артилерією, щоб зрівняти їх із землею.

Втім, українські військові припускають, що враховуючи складність міського бою, у сам Бахмут окупанти, імовірно, спочатку не підуть. Вони спробують обійти місто через Соледар з півночі та через Опитне-Зайцеве з півдня, а потім взяти його в оперативне оточення.

Щоб завадити такому сценарію, на Бахмутському напрямку наразі активно працює як українська піхота, так і артилерія.  

На позиціях останніх, а саме 58-ї окремої мотопіхотної бригади ім. І. Виговського ЗСУ, вдалося побувати "Українській правді".

У момент приїзду УП екіпажі двох самохідних артилерійських установок 2С1 якраз виїжджають на роботу: треба поцілити в техніку окупантів.

– За Костянтина Бєлова, який загинув, захищаючи свободу України на Харківщині, залпом триста тридцять три! – Віддає команду на постріл двом САУ командир батареї на позивний "Байкал".

Уже після відпрацювання цілі "Байкал" каже журналістам УП – ціль вражена, й оптимістично додає, що "росіяни Бахмут не візьмуть".

Детальніше – у репортажі УП з передової.

Ольга Кириленко, Назарій Мазилюк, УП