"Будь-які договори з Росією – це історія про Троянського коня і данайців". Філолог Олег Сучалкін про війну в Україні в дзеркалі античності

Класика – зразок, який варто знати хоча б для того, щоб вчитися на помилках. Для західної цивілізації, до якої належить і Україна, класика – це античність.

Олег Сучалкін тридцять років читає античних авторів у оригіналі. Він викладач кафедри історії зарубіжної літератури і класичної філології Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Один із корпусів якого згорів на самому початку війни, інший зруйнований, до третього влетіла бомба, а головна будівля стоїть без вікон.

Олег Сучалкін живе на Салтівці. Прилетіло до сусіднього будинку, у дворі зруйновано школу, де навчалися троє його дітей. Під бомбами у Харкові він був два місяці: вдень спускався з котом у метро, ​​ніч проводив у коридорі за двома стінами. Викладав звідти.

У вільний час бився на кіберфронті в українській ІТ-армії. Комп'ютерами та програмуванням він займається теж тридцять років.

По покупки виходив рідко. Коли продукти закінчувалися. Одного разу збирався, але чомусь не пішов за посилкою від дітей до "Нової пошти". А потім дізнався, що саме тоді до неї влетіло, і ті, хто стояли в черзі, загинули. 

Коли ракета вибухнула поряд із будинком, виїхав із котом до сина на Закарпаття.

"Що дали мені ці два місяці в Харкові під бомбами? Нічого. Хіба що пережив на власній шкурі те, що дізнався від Гомера: війна – це неприродний стан для людей".

Своїм досвідом осмислення нашої війни через античність, впізнавання гомерівських сюжетів у сьогоднішніх реаліях, а долі Путіна та Росії – в історії Персії, яка пішла війною на Стародавню Грецію, Олег Сучалкін ділиться з "Українською правдою".

"Порівняння та зіставлення – метод, яким користувався давньогрецький письменник Плутарх, знаходячи цілком несподівані паралелі в біографіях греків та римлян і таким чином представляючи античну історію в новому світлі", – розповідає Олег.

І ще він твердо знає, чому Україна переможе. Про це йому теж каже античність.

"Троянський кінь – "жест доброї волі" з боку греків"

– Говорячи про фразу "російський військовий корабель, йди на х*й", колишній киянин, а нині викладач Тартуського університету Роман Лейбов зауважив: "Згадується Леонід із його 300 спартанцями під Фермопілами. Це така історія про античність. "Путін – х*йло" – добре, звісно, ​​але це все-таки більш кумедний вираз, ніж епічний. Щодо корабля, то тут були потрібні саме епічні слова". 

Які ще епізоди цієї війни, гідні античного епосу, можна згадати та з чим порівняти?

– Аналогія "українці на Зміїному – спартанці під Фермопілами" – хороша, але не зовсім точна, як будь-яка аналогія. На вимогу царя Ксеркса "здати зброю" цар Леонід відповів знаменитою фразою "molōn labe", тобто "прийди і візьми". Український прикордонник указав ворогові протилежний напрямок руху. Хоча так само епічно, як і Леонід.

Усі основні патерни нашої війни можна знайти в першому епосі – "Іліаді" Гомера.

У війні беруть участь боги – політики, і люди – решта.

Casus belli (привід для війни – УП) – надуманий та нікчемний. Данайці 10 років воюють через Єлену, яка втекла зі своїм коханцем Парісом від чоловіка – Путін воює з міфічними "бандерівцями".

Ми ведемо війну на виснаження – так само, як греки та троянці.

Для перемоги нам необхідні HIMARS – стріли Філоктета, що б'ють без промаху, без яких неможливо було здолати Трою.

Переговори та договори під час воєнних дій непродуктивні – герої Гомера порушують клятви. Троянець Пандар під час перемир'я стріляє з лука, щоб убити Менелая, одного з грецьких героїв. Путін обстрілює Одеський порт наступного дня після домовленості щодо вивезення українського зерна.

Чорнобаївка – це річка Скамандр, яку Ахілл завалив трупами троянців так, що розлючений бог річки мало не втопив героя.

Партизанська війна – вилазка Діомеда та Одіссея до табору троянських союзників фракійців.

Лукашенко – гомерівський Терсит – демагог із комуністичними нахилами, з якого всі сміються.

Та й Троянський кінь – не що інше, як "жест доброї волі" з боку греків, які нібито втомилися від війни та відпливли на батьківщину. Так і написали на боці дерев'яної статуї: "В подяку за майбутнє успішне повернення додому греки присвячують цей дар богині Афіні". Авжеж. Троянці затягли коня в місто і дізналися, що таке "дар данайців", коли ті вночі вискочили з коня і, перебивши варту, відчинили своїм міські ворота. А так Троя і залишилася б непереможною.

– Фраза про корабель добре вкладається в українську національну ідею, як вона сформульована у Подерв'янського: "Від*біться від нас, будь ласка". Чи були в античності такі національні ідеї?

– Та ось та сама відповідь Леоніда Ксерксу: "Прийди і візьми". Фраза залишилася у століттях. Або коли спартанця запитали, чому Спарта не будує стін, він відповів: "Чоловіки Спарти – це її стіни". Один із варіантів національної ідеї афінян звучав так: "Хто не був в Афінах, той бовдур".

Але нам, українцям, націдея греків близька не за формою, а за духом. "Від*біться від нас, будь ласка" – це відповідь вільної людини, яка почувається вільною. Навіть у висловлюваннях.

У грецькій свідомості був чіткий поділ на "греків" і "варварів" за принципом "вільний / раб". Римський історик Тит Лівій писав: "З чужинцями, з варварами кожний грек був і буде у вічній війні, бо не щось мінливе і тимчасове, а незаперечний закон природи змушує їх плекати взаємну ворожнечу".

Перси для греків – варвари, оскільки у Персії вільний лише цар, а інші – його раби. Ми теж протистоїмо варварам.

"Зараз наш Геллеспонт – Сіверський Донець"

– "Я читав історію Пелопонеської війни Фукідіда, – сказав Борис Джонсон в інтерв'ю The Sunday Times у 2017 році. – Для мене було очевидно, що Афіни та їхня демократія, їхня відкритість, їхня культура та цивілізація були аналогом Сполучених Штатів та Заходу. Росія для мене була закритою, недоброзичливою, мілітаристською та антидемократичною, як Спарта". Чи згодні ви з цією паралеллю?

– У тому, що каже Борис Джонсон, є частка істини.

Спарта – військовий табір, закритий для чужинців та недемократичний, оскільки знала недоліки демократії, де домінує думка більшості, яка далеко не завжди вірна. І спартанці мали свої "Z" і "V": "Λ", грецьку букву лямбда – на щитах. Як спосіб навіяти ворогові страх. "Λ" означало Лакедемон, Лаконіку – область, де розташована Спарта.

Але я не став би порівнювати Росію, тим більше путінську, зі Спартою: вони зовсім різні.

Наприклад, у Спарті просто немислимі загородзагони або відмова від участі у війні. Але головне – спартанці шанували свої закони і створили систему виховання, якою захоплювалися решта греків: всі знають, говорили вони, що таке добре, але тільки спартанці вміють вчиняти добре.

Плутарх писав, що "бути спартанцем, це швидше бути філософом, ніж любителем фізкультури", і захоплювався дотепністю лаконців. Від якої й поняття "лаконізм".

Але щодо Джонсона цікаво інше. Джонсон читав Фукідіда і в одній телепередачі сторінками цитував грецький текст гомерівської "Іліади". Словом, Джонсон досить добре знає античність. Путін в інтерв'ю Оліверу Стоуну обмовився про "маршрут Одіссея за золотим руном", тобто не знає про античність нічого. За золотим руном у Колхіду ходив Ясон, а маршрути Одіссея проходили у зовсім інших місцях.

Нинішнє протистояння, окрім усього іншого, – це війна знання проти дурості та невігластва.

– З якою війною із історії античності асоціюється у вас вторгнення Росії в Україну?

– Зі знаменитим походом перського царя Ксеркса проти Греції у V ст. до н. е.

Ксеркс зібрав величезну армію, яка, рушивши, випивала річки, – щоб покарати Грецію, помстившись за поразку персів у Марафонській битві, і поневолити.

Перський цар був не тільки реваншист, а й типовий тиран-самодур. Щоб його військо переправилося через Геллеспонт – протоку між Європою та Азією, яку тепер називають Дарданеллами,– перські будівельники звели міст. Але почався шторм, міст розкидало. Ксеркс розлютився, наказав відрубати голови будівельникам і висікти море. На середину Геллеспонта випливли кати і завдали морю триста ударів бичем. 

Через дві з половиною тисячі років водні перепони, як і раніше, поділяють армії Європи та Азії, і зараз наш Геллеспонт – Сіверський Донець.

Поразка Греції здавалася неминучою, боротися з військом Ксеркса було неможливо. Як на початку нашої війни здавалося немислимим боротися з "другою армією світу, що володіє ядерним арсеналом".

Але перша баталія – знаменита битва при Фермопілах – показала, що похід персів приречений. Щоправда, Ксеркс цього не зрозумів. Так, спартанці на чолі з царем Леонідом загинули, але їхня жертва справила величезне враження на весь грецький світ.

Стародавня Греція не була єдиною державою – це був світ полісів, кожен із яких мав власні закони, календарі та алфавіти. Подвиг спартанців об'єднав розрізнені поліси, що змагалися один із одним. І це ще одна аналогія з нашою війною, напередодні якої українське суспільство було поділено на Схід / Захід, порохоботів / зелеботів тощо. А об'єднали Україну подвиги захисників Зміїного, "привида Києва", наше "вірю в ЗСУ".

У Фермопільській ущелині Ксеркс здобув перемогу багато в чому завдяки колаборанту Ефіальту, який показав персам обхідний шлях у тил грецького війська. Наразі СБУ розбирається, хто був нашим Ефіальтом в окупації Херсона та півдня України.

Я сказав, що Ксеркс після Фермопіл не зрозумів, що похід персів приречений. Це стало очевидно через пів місяця, коли в битві біля острова Саламін перський військовий корабель вирушив у добре всім нині відомому напрямку.

Так, Україна поки не має потужного флоту, але й спартанці довго були виключно сухопутною армією. А згодом збудували флот, який зміг здолати найкращих мореплавців Греції – афінян.

"Золота доба Путіна – це епоха Газманова, Лепса та Прилепіна"

– Після звільнення Харкова у 1943-му до міста приїхав "червоний граф" Олексій Толстой та написав: "Я бачив Харків. Таким був, напевно, Рим, по якому в п'ятому столітті прокотилися орди німецьких варварів. Великий цвинтар…". Сьогодні Харків зруйновано ще більше, ніж 1943-го. А Маріуполь і Сєвєродонецьк взагалі стерті з лиця землі. З якими варварами античності можна порівняти нинішню орду?

– Я продовжив би аналогію з походом Ксеркса. Коли перси взяли Афіни, то пограбували їх, будинки спалили, храми зруйнували – помстилися грекам за непокору. Знищувати українські міста немає жодного сенсу, це просто помста за непокору.

До речі, нинішній Іран є спадкоємцем Стародавньої Персії. І характерно, що Путін, який відкинув європейську демократію і створив у Росії "особливу демократію", яка, скоріше, є східною сатрапією, шукає союзника саме в Ірані.

– Росію називають останньою імперією. З урахуванням знань про розпад імперій минулого, звідки прийде її смерть – зсередини чи ззовні?

– Внутрішні протиріччя занапащають імперії, але це тривалий процес. Путін своєю безглуздою війною просто прискорив його. 

Якщо продовжити аналогію з походом Ксеркса проти Греції, невдачі у війні сприяли розпаду Перської імперії. Почалися повстання сатрапів – "губернаторів" провінцій Перської держави, та проблеми в економіці: зросли ціни на зерно, настав голод.

Ксеркс змінив близько сотні державних чиновників, проте це його не врятувало, і він був убитий змовниками – своїми найближчими радниками: начальником царської гвардії Артабаном і євнухом Аспамітром, яких підтримував син Ксеркса, майбутній цар Артаксеркс. 

Євнухів навколо Путіна достатньо, а спадкоємця немає. Як тиран він розуміє, що спадкоємець зрадить першим. Але при цьому відсутність спадкоємця, продовжувача справ, позбавляє сенсу всю його діяльність.

– У самій Росії Путіна порівнюють не з Ксерксом. Рік тому колишній помічник Путіна Сурков порівняв його з римським імператором Октавіаном Августом, за якого народилася імперія як державна форма. Чи згодні ви з цим порівнянням?

– Імператор Октавіан – геній пропаганди, який створив культ своєї особистості. Лицемір, який заявляв про відновлення республіки, хоча насправді заснував спадкову імперію. Воювати не вмів і тому не любив, був патологічно підозрілим, зраджував соратників – на його совісті смерть Цицерона. Був дріб'язковий, образливий і мстивий. 

Процитую ще з біографії Августа, яка написана римським істориком Светонієм: "Навіть його друзі не заперечують, що він був схильний до перелюбу. (…) Подейкують, що і пізніше був падкий на молодих дівчат, яких звідусіль приводила навіть його власна дружина". Якщо це Путін – гаразд.

І, до речі, "золота доба Августа" закінчилася кривавим політичним експериментаторством Тіберія, Калігули, Нерона – пошуком нових способів управління імперією. Виходячи з аналогії Суркова, на Росію після Путіна чекає те саме.

– Зі шкільної програми в Україні викинуто російських письменників як трансляторів імперського світогляду. Але залишається самий імперський твір усіх часів та народів – "Енеїда" Вергілія. "Ти ж пам'ятай, громадянине римський, як правити світом, ∕ Будуть мистецтва твої: у мирі тримати народи, ∕ Милувать щирих підданців і вкрай довойовувать гордих".

Замінити "римський" на "руський" – отримаємо рашизм у чистому вигляді. Чи готові ви пожертвувати Вергілієм задля деімперіалізації навчальної програми?

– По-перше, я не згоден з тим, що, якби замінити одне на інше, отримаємо рашизм. Росія, як каже історичний, та й нинішній також досвід, не здатна "правити світом".

По-друге, після нашої перемоги світ не припинить слухати Чайковського та Стравінського і читати Толстого та Достоєвського. Думаю, і ми також. Але поки що йде війна – так, "геть від Москви".

По-третє, європейська цивілізація немислима без культури давніх греків та римлян. Достатньо пригадати афінську демократію чи римське право. Так, римляни були жорстокі, але Pax Romana, "Римський мир", приніс цивілізацію диким племенам. Рим побудував, фігурально висловлюючись, карту і ландшафт Європи: пам'ятники римської архітектури можна зустріти й у Франції, і у Швейцарії, і в Іспанії. Багато європейських міст виникло там, де знаходилися римські військові табори. Про це іноді говорять самі назви міст: наприклад, Ланкастер, Манчестер походять від латинського castrum – "табір".

"Золота доба Августа" – це також золота доба римської літератури, час великих поетів: Вергілія, Горація, Овідія. І навіть епоха самодура та тирана Нерона – це час Сенеки та Петронія.

"Золота доба Путіна" – це епоха Газманова, Лепса та Прилепіна. Порівнювати Вергілія з Прилепіним безглуздо.

І в цілому, якщо "римський світ" цивілізував Європу, то "руський" – антицивілізаційний і руйнує все на своєму шляху, веде навспак до варварства. Достатньо подивитися на так звані ОРДЛО. І на низку їхніх правителів за останні вісім років.

"Греки знали те, що нам тільки доведеться пережити і зрозуміти"

– А з ким із античних фігур можна порівняти Зеленського?

– У Стародавніх Афінах щорічно проводили голосування черепками – остракізм, ostracon – "черепок". Кожен афінський громадянин дряпав на черепці ім'я людини, яка має надмірну політичну силу. Потім черепки зносили в одне місце, підраховували, і якщо був кворум – не менше 6 тисяч черепків, – людина, ім'я якої найчастіше зустрічалося, відправлялася у вигнання на 10 років. Це було почесне вигнання, остракізму зазнавали багато видатних діячів.

В один із періодів тривалої Пелопонеської війни найбільшу політичну силу мали три людини: Гіпербол, до якого ніхто не відчував ні найменшої поваги, проте, як пише Плутарх, народ часто звертався до його послуг; молодий Алківіад та досвідчений Нікій, які мали ще більший вплив, ніж Гіпербол.

І ось, за ініціативи Гіпербола відбувся суд черепків. Гіпербол сподівався, що у вигнання вирушить або Алківіад, або Нікій, але сталося те, чого ніхто не очікував: більшість голосів отримав Гіпербол. Молодий та недосвідчений Алківіад домовився з досвідченим Нікієм про те, щоб їхні прихильники голосували за Гіпербола.

Я не порівнюю Зеленського з Алківіадом – тут цікаво інше: зрілим та досвідченим властиво недооцінювати молодих. Зеленського недооцінили багато хто, а головне – його недооцінив Путін, який відчуває зараз те саме, що відчував Гіпербол. А Зеленський сьогодні домагається, щоб Путіна піддав остракізму увесь світ.

– Сміх – зброя. Війна породила десятки сатиричних мемів. Чи викликають вони у вас у пам'яті античні аналогії?

 – Прообраз інтернет-мемів – глузливі пісеньки непристойного змісту, яких співали солдати під час тріумфальної ходи римського полководця.

Коли Цезар святкував тріумф за перемогу в Галлії, його солдати співали таке: "Галлів Цезар підкорює, Нікомед же – Цезаря", – натякаючи на поширені чутки про любовні стосунки Цезаря і віфінського царя Нікомеда.

Очевидно, ці солдатські пісеньки – один із елементів римської сатури – "суміші, всякої всячини", від якого згодом відгалужується сатира.

Інше джерело мемів – крилаті слова – карбовані латинські фрази. Багато з них добре характеризують нашу війну з Росією. Homo homini lupus est – "людина людині – вовк" – про ставлення Путіна до всього світу. Homo sapiens non urinat in ventum – "людина розумна не мочиться проти вітру" – теж про Путіна, який почав війну з нами. Timeo Danaos et dona ferentes – "бійтеся данайців із дарами прибулих", що стосується троянського коня, – про будь-які договори з Росією.

– Античний афоризм, що зараз найчастіше згадується – si vis pacem, para bellum: "жадаєш миру – готуйся до війни". А який латинський вираз для вас характеризує сьогоднішню ситуацію?

– Inter arma tacent Musae – "коли говорить зброя, Музи мовчать". Осмислення того, що відбувається сьогодні, прийде згодом. А поки що наука і мистецтво спостерігають і запам'ятовують. Аналізуватимемо після війни.

– Головне надбання античності – гуманізм: віра в людину, любов до неї. При цьому вся антична історія – низка воєн. А війна немислима без дегуманізації ворога. Як це протиріччя укладалося в античній голові, філософії, літературі?

– Укладалося (сміється – УП). Процитую Геракліта: "Війна – цар всього, отець всього. Одних вона представляє богами, інших – людьми; одних вона робить вільними, інших – рабами".

Звісно, ​​Геракліта не слід розуміти буквально – він філософ, а не мілітарист, але, гадаю, це і є відповідь на запитання.

Той же Фукідід вважав, що, доки природа людини незмінна, війни триватимуть. Війна – один із різновидів того, що греки називали agōn – "змагання, протиборство", і цю змагальність греки бачили практично в усьому: Олімпійські ігри – це теж agōn. Agōn – це і "бій", "битва", наприклад, "агонія" – бій життя і смерті.

Але греки знали і зворотній бік війни. Фукідід каже, що у мирний час люди керуються кращими помислами, а війна вчить насильству і таким чином перевертає догори дригом весь життєвий уклад. 

І навіть гомерівська "Іліада" показує, що війна є неприродним станом для людей. Найяскравіший епізод: Пріам цілує руку Ахілла, який убив сина Пріама – Гектора. Не може батько цілувати руку вбивці сина.

Протиприродна війна ще з однієї причини, про яку каже вже Софокл: "Не ненавидіти, але любити властиво нам за природою".

Наведу один факт. У 472 році до нашої ери, через 8 років після Фермопільської баталії та Саламінської битви, Есхіл поставив у афінському театрі трагедію "Перси", в якій розповідається про розгром перського флоту в битві біля острова Саламін. Під час вистави, як повідомляють античні джерела, глядачі – ті самі афіняни, хто брав участь у Саламінській битві, хто втратив у війні близьких – плакали, співпереживаючи стражданням персів. Неймовірно, правда?

Греки знали те, що нам ще тільки доведеться пережити і зрозуміти.

– Чому Україна вистоїть і переможе, що підказує античний досвід?

– Процитую Геродота: "Елліни почали битися врукопаш поза проходом, і загинуло дуже багато варварів, бо за їхніми загонами воєначальники тримали батожжя і батожили всіх без розбору, весь час підганяючи їх, щоб вони йшли вперед. Багато з них повпадало в море, а інші, яких було ще більше, позатоптували живцем один одного".

Кількісна перевага обернулася для Ксеркса перевагою у кількості трупів. Одні борються за свою землю, свій дім та сім'ю, а головне – за свободу, інші – "незрозуміло, за що".

Андрій Краснящих, для УП