"У нас немає права на поразку, бо ми її не побачимо – росіяни просто всіх вб'ють". Репортаж із позицій "Свободи"
З початку великої війни добровольчий батальйон "Свобода" у складі 4-ої бригади оперативного призначення Нацгвардії пройшов чи не всі найгарячіші точки цієї війни: Київщину, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ.
"Свобода" останньою виходила зі стертого під нуль росіянами Рубіжного на Луганщині, де тривалий час тримала оборону на хімічному заводі "Зоря".
Однією з останніх – із Сєвєродонецька, де півтора місяця, без паритету озброєння, захищала місто під пекельними авіа- та артобстрілами.
Та однією з останніх – із Лисичанська, останнього великого міста на Луганщині, яке утримувала українська армія.
Наразі батальйон воює на Донеччині, неподалік від окупованої з 2014-го року Горлівки. Обстановка тут, як розповідають бійці, суттєво спокійніша, порівняно з Сєвєродонецьком чи Лисичанськом.
Та й бої зовсім інші: уже не міські, а серед полів, териконів і окопів.
Втім дехто такого затишшя побоюється чи не більше за регулярні обстріли.
– Темп війни тут задаємо ми, – розповідає боєць "Свободи" Максим Луцик, з яким журналісти УП провели найбільше часу під час роботи на позиціях.
До 24 лютого Максим був студентом третього курсу Київського національного університету імені Шевченка, потім – стрільцем, аеророзвідником і врешті зв'язківцем. У 2014-му, коли Росія вперше вторглася в Україну, йому було лише 12 років.
Попри те, що добробат "Свободи" заснований партійцями ВО "Свобода", у ньому воюють дуже різні люди. Часто далекі від партії, але з великим бажанням захистити свою землю й не допустити війну до своїх підростаючих дітей та онуків.
– Я вважаю, що ми маємо покінчити з цим, ця війна має стати останньою. Вона має закінчитися нашою перемогою, – каже боєць із позивним "Дід", що в дощ проводить УП "екскурсію" окопами батальйону.
– Це війна за право існування української нації. У нас немає права на поразку, тому що ми її просто не побачимо – вони просто нас усіх вб'ють, – додає заступник голови ВО "Свобода" і віднедавна мобілізований боєць батальйону Андрій Іллєнко.
Від місця запису наших інтерв'ю до позицій росіян – менше кілометра. Звуки "виходів" і, рідше, звуки "приходів" звучать регулярно. Єдині, хто їх бояться – місцеві собаки.
Історії війни та життя бійців батальйону "Свобода" – у репортажі "Української правди".
Ольга Кириленко, Назарій Мазилюк, УП
