Подія дня: Росія продовжує обстрілювати ЗАЕС. Як усе виглядає зсередини – пояснює працівник станції

Другий місяць росіяни регулярно обстрілюють Запорізьку АЕС, що розташована в окупованому Енергодарі.

Шостий місяць український персонал станції перебуває в режимі терору: люди живуть і працюють на найбільшій в Європі атомній станції під наглядом озброєних терористів.

Працівники станції є єдиним гарантом безпеки на надважливому та наднебезпечному об'єкті.

"Українська правда", спираючись на слова експертів, уже розповідала про можливі загрози, які тягнуть за собою обстріли ЗАЕС. Цього разу ми вирішили надати слово безпосередньо працівнику станції.

З міркувань безпеки ми не називаємо його імені. Чоловік є оперативним працівником на одному з працюючих енергоблоків. На ЗАЕС він працює позмінно: якщо немає обстрілу та заборони від керівника станції залишати робочі місця, може їхати додому.

"На цей момент нас знову обстрілюють ці п*дараси, вибачте за мою "французьку", посеред білого дня", – пише працівник ЗАЕС журналістці "УП" на початку інтерв'ю.

Обстріл як ЗАЕС, так і самого Енергодара, триває впродовж години нашого листування. Чоловік називає цей обстріл наймасованішим за весь час окупації.

– З початку липня "Енергоатом" регулярно повідомляє про обстріли території Запорізької АЕС – пошкодження азотно-кисневої станції, датчиків радіаційного моніторингу, пожежної частини. Як це все виглядає зсередини? Який масштаб руйнувань і наскільки вони критичні?

– Треба розуміти, що це об'єкт з ядерною технологією. Будь-яке втручання військового характеру – це вже критично. 

Азотно-кисневу станцію після обстрілу я не бачив, але руйнування на території є. Після того обстрілу (коли була пошкоджена станція – УП), спрацювала аварійна система захисту 4-го енергоблоку, після чого його відключили від електропостачання.

Пожежна частина наразі пуста. Її техніка призначалася для гасіння пожеж беспосередньо на майданчику ЗАЕС, тепер вона розташована на території місцевої пожежної частини, що подовжує шлях прибуття у випадку пожежі.

Пошкодження датчиків радіаційного моніторингу, пожежної частини – це все, щоб посіяти паніку серед населення. 

– А скільки наразі енергоблоків працює?

– Після відключення 4-го – два: 5-ий і 6-ий. У турбінних відділеннях 1-го і 2-го блоків знаходиться ворожа техніка, що не дає можливості їх безпечно експлуатувати.

– Ми правильно розуміємо, що росіяни обстрілюють станцію, щоб перебити лінії зв'язку з електромережею України й перепідключити ЗАЕС у російську мережу?

– На нашу думку, вони хочуть залякати людей перед можливим "референдумом" і, власне, перепідключити станцію до ворожої мережі. 

Або ж припинити її роботу. Якщо нам не буде куди постачати електроенергію, ми будемо змушені зупинити роботу блоків. У такому випадку запустити її заново буде дуже важко – треба, щоб працював хоча б один блок. Тоді від працюючого блоку можна розгорнути турбоагрегати до інших.

Зараз працюючі енергоблоки дають електроенергію для України та гарячу воду для міста (Енергодара – УП).

– Якщо росіяни переб'ють останню, четверту лінію, яка з'єднує ЗАЕС з українською електромережею, ви встигнете зупинити роботу блоків? 

– Так. Поки експлуатуючого персоналу для реакторної та турбінної установок достатньо, системи захисту працюють. Це так само, як на Чорнобилі.

Але це ядерна технологія, це не вугілля закидати у грубку – статися може будь-що. 

У ліцензійного персоналу є купа інструкцій по виведенню реакторної установки до "холодного режиму", але ніхто ніколи не розраховував дій персоналу на випадок війни, ядерного тероризму, шантажу.

– Можете, будь ласка, доступно пояснити, що відбудеться у разі, якщо буде перебито останню лінію зв'язку?

– У разі повного відключення працюючих блоків одразу спрацьовує система Аварійного захисту (АЗ). У реактор, у якому йде процес розпаду палива, поступово вводяться графітові стрижні, які гасять цей процес. 

Персоналу залишається лише перевести реакторну установку в "холодний режим", відвести тепло від активної зони реактора. Це як парова скороварка.

Є достатня кількість систем, яка – знову ж таки, під контролем персоналу – це зробить.

Але такі швидкі процеси екстреного розхолоджування можуть пошкодити паливні стрижні, що може призвести до забруднення контурної води.

Чорнобиля не буде – для цього є ми, персонал станції. Але треба, щоб світ отямився і перестав гратися із загарбниками у гру "засуджуємо, але нічого не робимо". 

– Уточню. Скільки у вас буде хвилин/годин, щоб вимкнути реактори після пошкодження останньої лінії зв'язку?

– Це моментальне спрацьовування системи, це одразу відбувається. Більшу небезпеку несе влучання снаряду на майданчик відпрацьованого палива.

– "Енергоатом" писав, що під час одного з обстрілів окупанти цілилися саме в нього. У такому разі ви як працівники станції ні на що не зможете вплинути? 

– Вибуху не повинно бути, наскільки я розумію весь процес, але так, ми не зможемо контролювати відпрацьоване паливо, і станеться забруднення.

Усе залежить від того, чи будуть пошкоджені внаслідок влучання відпрацьовані паливні стрижні, ті, що у сховищі в контейнерах. 

Контейнери ці – герметичні й заповнені інертним газом, який сприяє виведенню остаточного тепловиділення. Порушення герметичності означатиме витік газу, нагрів стрижнів відпрацьованого палива та їхнє руйнування. Тоді вже – підвищення радіаційного фону та ймовірне рознесення вітром. 

Не Чорнобиль, але це нікому не потрібно.

– Чому "не Чорнобиль"? Секретар РНБО Олексій Данілов і деякі експерти заявляли, що навпаки – наслідки будуть ще гіршими, враховуючи розміри станції.

– Вони розглядають сценарій вибуху, у такому випадку – так, це шість Чорнобилів. Це найкритичніший сценарій, його озвучують, бо лише в такий спосіб світ може отямитися від сну, у якому він перебуває. 

– А що реально може призвести до великого вибуху – масове бомбардування?

– Є дуже багато змінних, які можуть призвести до будь-якого розвитку подій, і персонал з ними впорається. Вибух – це повна відсутність персоналу на станції. Або влучання чогось із дуже важкого озброєння в купол реакторного відділення, чого, я впевнений, на 99%, не станеться.

– Тобто поки на ЗАЕС перебуває український персонал, можна спати більш-менш спокійно? 

– Так, досвід роботи всього персоналу, без виключень, 20-30 років. 

– А скільки працівників "Росатома" перебуває на території ЗАЕС – 10-15 чи суттєво більше? Дехто з експертів стверджує, що їх треба боятися більше за російських солдатів.

– Не можу сказати точну кількість, не володію такою інформацією. Ми їх не бачимо зовсім, їх бачать тільки керівники. Вони становлять небезпеку тільки в присутності озброєних військових.

– Чи можуть вони в якийсь спосіб нашкодити станції – зламати, вимкнути, перемкнути щось у системі? 

– Власноруч – ні, знов таки, поки на станції є український персонал, основний оплот спротиву загарбникам. До процесу керування реакторною установкою працівників "Росатома" не допускають. 

 – У вас є відчуття або острах того, що з часом окупанти почнуть обмежувати вашу присутність і долученість до роботи ЗАЕС?

– Ні, не думаю.

– Наскільки взагалі реально перепідключити ЗАЕС на російську електромережу? Так, як вони хочуть – через Каховку до Джанкоя.

– Наскільки я знаю, наші бійці вже викреслили цей варіант. Декілька днів тому "втомилася" одна з ліній електропередач на окупованій території.

– Також запитаю про зброю: скільки і яку саме зброю росіяни зберігають на ЗАЕС?

– Та, що під естакадами – це 4 БТРи і 5-6 машин для транспортування людей. Ще якась техніка стоїть у машзалах 1-го, 2-го блоків. Це те, що ми можемо вільно бачити на вулиці.

– Чи бачили ви на свої очі, щоб окупанти вели обстріл безпосередньо з території ЗАЕС? "Енергоатом" заявляв, що із ЗАЕС росіяни обстрілювали Нікополь, що стоїть через річку.

– Так, ми бачили обстріли, але не по Нікополю – бачили, як росіяни відстрілювалися від наших дронів. Вони їх дуже бояться. 

Ще ці ідіоти стріляли по МКС, траєкторія польоту якої пару разів була над територією станції. МКС ввечері дуже помітно відсвічує, вони два дні по ній гатили, думаючи, що це дрон ЗСУ – це до їхньої тупості, яка входить у той 1%.

– Останнє, запитаю про психологічний бік цієї історії: яка атмосфера панує серед працівників станції? Що взагалі тримає колектив в умовах такого терору?

– Персонал тримає усвідомлення того, що ніхто, крім нас, не зможе керувати станцією. Ми і є безпека.

Але психологічно це важко: озброєні люди на території, техніка з "Z"-ками, залякування керівництва, викрадення персоналу безпосередньо з прохідної! 

До якогось моменту і це можна було терпіти, але вже тиждень, як вони почали бити по проммайданчику та місту, звинувачуючи в цьому ЗСУ! Учора загинув чоловік із собакою – працівник станції, який просто вигулював песика.

За час нашого інтерв'ю тривав наймасованіший обстріл міста та проммайданчика – близько 20 прильотів.

Ми сподіваємося, що про нас не забули. Що ми не лише привід для спекулювання "а вот смотрите, что может случиться если …". Така собі нова версія мервеловського серіалу "What if …?".

Ольга Кириленко, УП