Снайпери на даху, поранений "мер" і російські триколори. Як в окупованому Енергодарі минув День РФ

Окупаційна влада захопленої частини Запорізької області анонсувала 12-го червня в Енергодарі "святкування з подвійним розмахом". Оскільки крім Дня РФ місто відзначало ще й 52-гу річницю заснування.

"Гуляння" відбулись на центральній вулиці біля місцевого палацу культури "Сучасник" – під співи російських артистів і промови окупаційної влади, в триколорах та зі "святковим салютом" наостанок.

Попри заклики української сторони не відвідувати заходи через можливі провокації російських спецслужб, кілька десятків людей прийшли на концерт – хтось із цікавості, а хтось – із щирою підтримкою Росії. Не виключено, що частина найактивніших були завезені в місто. 

Самопроголошений "мер", зрадник від ОПЗЖ Андрій Шевчик, якого нещодавно було поранено, приїхав із лікарні, аби виголосити промову та запевнити: "Росія тут назавжди".

Детальніше про те, як окупанти святкували День Росії у місті енергетиків – у матеріалі.

"Вони тут роблять Росію"

Дорогою до Енергодара я бачу перефарбовану в російський триколор стелу. Востаннє я була тут на початку березня. Тоді вона була синьо-жовтою, працювала чинна влада, над містом майоріли українські прапори. Нині ж Енергодар не впізнати. 

На вулицях встановлені російські триколори, білборди "Мирный город Энергодар", "Поздравляем с Днём Города!", "12 июня. С Днем России!". В місті відсутній інтернет, періодично зникає мобільний зв'язок. 

Людям продають російські сім-картки "На связи". В магазинах черги, громадський транспорт майже не курсує. Рятують мешканців власні авто, велосипеди й таксі. 

Ціни на продукти та речі встановлені у гривнях та рублях.

"Ти живеш в окупації – то радій тому, що є, – чую розмову двох літніх жінок біля одного з магазинів. – Не місце випендрюватися". 

Трохи далі інші жінки теревенять про святкування Дня РФ: "Ну, так вони ж роблять тут Росію. От будуть щось святкувати".

11-го червня окупанти відзначали в місті 52-гу річницю Енергодара, наступного дня – День РФ.

У центрі міста біля міського палацу культури "Сучасник" встановили сцену. На день міста виступав російський співак із українським корінням Сергій Шестопалов та місцеві гурти, дитячо-юнацькі колективи. На День Росії – російські співачки Анна Семенович та Ірина Салтикова.

Людям роздавали кульки та прапори Росії, встановили столи, продавали їжу та напої. Територію оточили військові, на дахах прилеглих багатоповерхівок чергували снайпери.

Під час концертів працювали чоловік із камерою та дівчина – вочевидь, російські пропагандисти. Знімали без розпізнавальних знаків ні на мікрофоні, ні на одязі. До того ж постійно перебували поряд із кількома чоловіками, які виглядали та поводилися як представники спецслужб РФ. 

"Куди нам діватися?"

– Легко звинувачувати у тому, що ми тут лишаємось. А куди нам діватися? – каже мені місцевий мешканець Енергодара Євген. 

– Куди їхати, якщо все життя працювали на бізнес, на нерухомість? Тут все,– додає місцева мешканка.

Більшість літніх людей наголошують, що їхні діти виїхали, а вони вже "не в тому віці". 

– Діти поїхали, а я тут. А куди їхати? Де нас чекають? – каже місцева, яку зустрічаю на концерті 12-го червня. – Діти мені теж кажуть бути обережною, щоб не закинули зраду. Вони проти Росії. Але куди нам діватися?

Деякі родини розділилися через війну. 

– Я з мамою посварилася через це. Кажу, що піду на концерт, а вона кричить: "Ти що, патріот Росії?". Ну чому одразу патріот? Я просто йду з цікавості", – каже ще одна мешканка. 

Не виключено, що на святкуванні могли бути й завезені особи, оскільки вже за годину до початку біля сцени збиралися люди, розбирали прапорці та обирали місця за столом. Хоча під час розмови всі запевняли: вони – місцеві. 

А пізно вночі після того, як концерт закінчився, я помітила великий пасажирський автобус, який рухався містом. 

Чимало молодих місцевих мешканців принципово не пішли на концерт. 

– Кому війна, а кому гуляння та розваги, – каже один хлопець, якого зустрічаю в кафе неподалік від центру міста. 

Ще один місцевий додає: 

– Тут частина мешканців ще досі сидять у підвалах. От нещодавно мого знайомого після 12-ої ночі затримали військові, протримали в камері. Він розповів, що там дуже багато людей зараз. І навіть начальника пожежної частини досі тримають там.

Деякі підлітки й діти не зовсім розуміють складності ситуації. Для них це просто можливість відпочити з батьками та розважитися. 

Втім, цікаво, що під час святкування Дня міста дві пісні виконували українською. Також в Енергодарі досі працює магазин із продажу українських вишиванок.

"Росія тут назавжди"

12-го червня окупаційна влада повідомила у своєму Telegram-каналі про встановлення на в'їзді в Енергодар таблички "Россия навсегда". Таким же був головний лейтмотив виступу самопроголошеного очільника міста, державного зрадника від ОПЗЖ Андрія Шевчика.

Він нібито спеціально вирвався з лікарні з перев'язаною рукою, а його охоронці ще досі перебувають на лікуванні в окупованому Криму.

Наприкінці травня в будинку Шевчика прогримів вибух, в результаті якого він та охоронці були важко поранені. Перед виходом Шевчика сцену та територію поряд ретельно обстежили військові з вибухотехніками та собаками. На сцені він також стояв із охороною.

– Завдяки Господу Богу, завдяки вам, які переживали за мене та молилися за моє найшвидше одужання, я тут. Я дякую вам, – розпинався Шевчик російською перед невеликим натовпом людей із прапорами.

Колаборант також наголосив, що "зараз ними пишеться історія":

– Тут все просто та ясно. Народ може самовизначатися. Народ пам'ятає свою історію. Запам'ятайте цей день. Ми з вами творимо історію і від нас залежить, як будемо жити ми та наші діти.

Втім, серед людей не всі впізнали нового "мера". 

– Хто це? – лунало в натовпі, – Якийсь військовий?

Не всі запам'ятали і його промову. 

– Сказав, що все буде добре, – кажуть мені відвідувачі концерту, коли питаю, що ж розповів "новий мер".

"Хто винний?"

– Ну, хто винний? Так буває, – каже під час свого виступу російська співачка Ірина Салтикова. – В нас дуже велика країна. Ми приїхали вас підтримати. Бажаю вам терпіння і здоров'я.

– Росія вже не піде звідси, вона прийшла за своїм, – каже місцева мешканка Тетяна, яка радіє окупації. – Історично це території Росії. Вся атомна станція будувалась за гроші Росії, я там пропрацювала десятки років.

Таких любителів Росії серед відвідувачів концерту вистачало. На питання, чи погано їм жилось до 2-го лютого і чому не їхали в РФ, відповідали коротко: "Так, в мене все було українською. А це вигадана мова. Нехай ті, хто не хочуть в Росію, їдуть на Захід. Хоча ним вже давно зацікавлена Польща", – каже мешканка Тетяна, слово в слово повторюючи тези російської пропаганди.

Ті ж, хто за Україну, здебільшого ігнорують такі зібрання або просто спостерігають осторонь. 

– Ну, я проти Росії, але куди їхати? Тут хоч пенсію дають ще, а де хто чекає нас? – каже одна жінка, яку зустрічаю на концерті. 

Що відчувала я? Лють і ненависть. До Росії, яка прийшла у мій дім і до людей, які тримали російські триколори й видавали їх дітям.

Ті ж, хто хоч якось проявляє свою проукраїнську позицію, давно "на олівці" окупантів або в їхніх підвалах. Вони страждають за свої переконання в той час, як "любители русского мира" розпивають алкоголь у центрі окупованого міста.

І саме так зараз живе Енергодар. Наче в якихось паралельних реальностях.

Вікторія Рощина