Бойові дельфіни, загибель лінкора "Новороссийск", підводні диверсанти і песик Патрон
Військово-морський інститут США (United States Naval Institute, USNI) повідомив, що російські військові кораблі поруч із Севастополем охороняє загін бойових дельфінів.
Як свідчать супутникові знімки, спеціальні вольєри, де утримують дельфінів, з'явилися біля входу в Севастопольську бухту в лютому 2022-го, коли Росія розпочала повномасштабний напад на Україну. Завдання спеціально тренованих дельфінів нібито може полягати в тому, щоб охороняти кораблі від диверсантів.
Війна вплинула не лише на "бойових" дельфінів. The Guardian повідомляє, що з початку бойових дій в Україні Туреччина зафіксувала збільшення кількості загиблих ссавців − понад 80 дельфінів знайшли мертвими на узбережжі.
На думку вчених, підвищене шумове забруднення в північній частині Чорного моря, викликане приблизно 20 російськими військовими кораблями і військовими діями, що тривають. Це могло витіснити дельфінів до берегів Туреччини і Болгарії, де вони викидаються на мілину.
"Українська правда" поспілкувалася з Павлом Гольдіним, доктором біологічних наук і фахівцем з морських ссавців про те, як у Радянському Союзі виникла програма підготовки бойових дельфінів, наскільки успішно вони можуть виконувати завдання і чому війна у Чорному морі стосується не лише бойових дельфінів.
Прийшов, побачив, затонув
Ніхто досі не знає достеменно, чому в 1955-му році біля Севастополя зазнав аварії лінкор "Новороссийск" – один із найпотужніших кораблів радянського флоту. Вибух стався посеред ночі, коли корабель стояв у Севастопольській бухті. Він почав кренитися, а за кілька годин перекинувся через борт і обернувся на смертельну пастку для своєї команди.
Загинули понад 600 осіб – не лише переважна більшість екіпажа, але й моряки з інших кораблів, які намагалися їх рятувати.
Причиною загибелі "Новороссийска" могло стати його італійське походження.
В 1911-му році, коли його спустили на воду в Генуї, корабель називався "Giulio Cesare", тобто Юлій Цезар. Він пережив дві світові війни та пройшов кілька серйозних модернізацій. Після завершення Другої світової, коли країни-переможниці ділили між собою італійський флот, "Giulio Cesare" дістався Радянському Союзу, де його перейменували на "Новороссийск".
За однією з версій, корабель підірвали італійські диверсанти. Мовляв, у такий спосіб вони помстилися Радянському Союзу за те, що в них відібрали корабель. Аж у 2013-му році цю стару версію підтвердив один із колишніх італійських військових, які свого часу займалися подібними спецопераціями.
– Важко сказати, чи дійсно це було причиною загибелі корабля, але це не важливо, – каже Павло Гольдін. – Важливо, що версія з бойовим плавцем зацікавила військових в Радянському Союзі. Був такий морський офіцер Андрій Калганов – розвідник за фахом і авантюрист за складом характеру. Він дізнався, що у Сполучених Штатів є бойові дельфіни. Це його зачепило, і він став активно просувати ідею, що Радянському Союзу теж треба завести собі бойових дельфінів.
Авантюрність і паранормальність
США справді за п'ять років до загибелі "Новороссийска" зацікавилися, чи можна використовувати дельфінів у воєнних цілях. Для цього вони збудували океанаріум у Сан-Дієго, де паралельно з тренуванням бойових дельфінів проводили наукові дослідження.
Саме тут, наприклад, з'ясувалося, що дельфіни орієнтуються у воді за допомогою ехолокації: видають ультразвук, а потім слухають, як він повертається назад після того, як зустріне на своєму шляху перешкоду. Сьогодні про це знають навіть діти, але на початку 1950-х це було визначне наукове відкриття.
Тут проводилися і значно сміливіші дослідження. Наприклад, нейробіолог та психоаналітик Джон Ліллі годував дельфінів ЛСД і одночасно вживав психоделік сам, щоб знайти спільну мову з тваринами.
– Врешті-решт його звільнили, тому що фінансувати такі експерименти – це було занадто навіть для американських військових, – розповідає Павло Гольдін. – Але я звертаю увагу на ці речі, аби показати, що від самого початку, в самій ідеї використовувати дельфінів у військових цілях, був такий собі елемент авантюрності та паранормальності.
Дельфінячі програми фінансувалися таким же чином, як програми спостереження за НЛО. Не те щоб американські військові серйозно розглядали можливість використання дельфінів у бою, але в них були на це кошти, тому вони вирішили спробувати.
O tempora, o mores!
Розвідник та авантюрист Калганов був особисто знайомий із тодішнім головнокомандувачем ВМФ Радянського Союзу Сергієм Горшковим, якому під час війни він врятував життя. Завдяки цьому знайомству Калганов отримав кошти на спорудження воєнного дельфінарію.
В середині 1960-х у Козачій бухті в Севастополі побудували басейни та вольєри для дельфінів, вертолітний майданчик та іншу інфраструктуру, потрібну для утримання та дослідження дельфінів.
Самих дельфінів було роздобути не складно – на той час в Чорному морі їх ловили сітками у промислових масштабах, тому кількасот відловили спеціально для експериментів. Досвіду утримування дельфінів тоді ще не було, тому багато тварин гинули. Втім, з огляду на часи та звичаї це навряд чи сильно засмучувало людей, які цим займалися.
– Над дельфінами проводили безліч наукових експериментів, зокрема й дуже жорстоких – каже Павло Гольдін. – Наприклад, з'ясовували, як вони витримують нафтове забруднення. Для цього поливали поверхню води нафтою і реєстрували, за який час дельфіни загинуть.
Ставили також експерименти на мозку дельфінів, щоб з'ясувати закономірності сну та вищої нервової діяльності. Звичайно, дельфін помирав після такого експерименту, оскільки робилося це в нестерильних умовах. Тварин не шкодували і втрачали сотнями. Тоді це вважалося нормальним. Науковці, які цим займалися, теж вважали це прийнятним.
"Начальство було дуже вражене"
Паралельно з такими науковими дослідженнями у Севастополі тренували бойових дельфінів. Принаймні, намагалися це робити. Одна з задач, які перед ними ставили – нейтралізація бойових плавців, тобто диверсантів.
Для цього розробили спеціальну дельфінячу зброю, наприклад, штик-ніж, що надівали на голову дельфіна, та навіть спеціальний підводний пістолет. Дельфіни несли бойове чергування на базі підводних човнів у озері Донузлав, а також у Севастопольській бухті.
– Наскільки ефективними виявилися бойові дельфіни у доручених їм завданнях?
– Жодного підводного диверсанта за ті роки вони не впіймали. І взагалі, всі ці програми використання дельфінів з бойовою метою як у США, так і в СРСР виявилися "пшиком". Реально дельфінів у бою ніхто не використовував. Єдиний раз, коли американці спробували, це була війна у Перській затоці в 2003-му році, коли намагалися задіяти дельфінів для пошуку мін у донних відкладах.
– Успішно?
– Військові сказали, що вони щось зробили. Але перевірити це незалежно неможливо. Може, хтось і знайшов міни, а сказали, що це зробив дельфін.
Хоча, слід сказати, що дельфіни справді вміють шукати на дні заховані в піску предмети. Наприклад, рибу, яка ховається від них. Але чи дійсно це можна якось використати і чи працюватиме це в бойових умовах – під великим питанням.
– Якщо десятиліттями в СРСР виділяли великі гроші на підготовку бойових дельфінів, а результатів не було, як вдавалося підтримувати інтерес до цієї справи?
– Мені розповідали історію, що в якийсь момент приїжджала висока комісія з Москви, якій треба було показати якісь результати від витрачених мільйонів.
Комісію спочатку поїли коньяком, а потім демонстрували гідроканал (щось на зразок аеродинамічної труби, але замість потоку повітря створюється потік води для випробування чи дослідження суден або інших об'єктів – УП), в якому мали відбуватися плавання дельфінів. Але замість дельфінів у гідроканал запускали оголених дівчат, щоб вони там плавали. Начальство було вражене і знову давало мільйони на тренування бойових дельфінів.
Бойові дельфіни змінюють професію
Після розпаду Союзу бойові дельфіни з Севастопольського дельфінарію продовжили забезпечувати безбідне життя своїм мучителям, але вже в мирний спосіб: стрибали крізь кільце та возили на собі дресирувальників на радість публіці.
Можливо, завдяки все тому ж "паранормальному" іміджу їх також використовували для так званої "дельфінотерапії".
Коли в 2014-му році Росія захопила Крим, тварин із Севастопольського дельфінарію відправили "працювати" до Росії і за деякими неперевіреними даними до Казахстану. Але потім російські військові купили нових дельфінів, щоб буцімто тренувати їх для воєнних дій. Ймовірно, про них і повідомив Військово-морський інститут США.
– Чи були подібні програми тренування бойових дельфінів у інших країнах? І чи продовжують США сьогодні займатися цим?
– Інші країни, наскільки мені відомо, таким не займалися. Напевно, тому що в цьому немає практичного сенсу.
Щодо США, то складно сказати, але важливо те, що в цьому знову ж таки немає ніякого сенсу. Немає жодного позитивного практичного досвіду виконання дельфінами бойових завдань. Зокрема. видається абсурдним, що дельфін може стримати якогось підводного диверсанта. Так само, як абсурдним є використання підводних диверсантів як таких. Їх взагалі ніхто не бачив останні 50 років, тому що цю роль зараз успішно виконують роботизовані апарати.
Людство винайшло безліч усіляких підводних роботів, здатних замість людини працювати під водою. Використовувати у XXI-му столітті дельфінів у бойових цілях – це так само, як використовувати сьогодні бойових слонів.
Військова сфера, як і багато інших, стає все більш технологічною та більш науково обґрунтованою. Умовно кажучи, якщо Ілон Маск хоче полетіти на Марс, то він готує місію на Марс. А не їсть ЛСД, щоб побачити Марс у своїх галюцинаціях.
– Але песик Патрон успішно виконує бойові задачі, так само, як інші його родичі. В чому принципова різниця між Патроном та дельфінами?
– Передусім в тому, що собака живе поруч із людиною понад 30 тисяч років. Це величезна частина еволюційної історії людини й еволюційної історії собаки. Тобто ми є частиною собачого світу, а собаки є частиною людського світу.
Патрон, хоча він і песик, є частиною людської культури. І я думаю, що це головна різниця між собакою та дельфіном. В першому випадку йдеться про тварин, з якими ми разом еволюціонуємо, а в другому – про тварин, які самі собі живуть у дикій природі й нас не потребують.
А щодо фізичних здібностей пса, то я не сумніваюся, що завдяки своєму нюху він може знайти те, що потрібно людині, і в такий спосіб виконувати поставлені задачі. Але врешті-решт, гадаю, мине кілька років або кілька десятків років, і ці самі завдання можна буде так само успішно виконувати технологічними засобами – без собаки.
Не солдати, а жертви
– Днями еколог Іван Русєв із національного парку "Тузлівські лимани" розповів у Фейсбуці про те, що військові дії сьогодні призводять до масової загибелі дельфінів. Що, за вашою інформацією, відбувається, і чи справді дельфіни страждають від військових дій?
– Під час бойових дій у Чорному морі радари російських суден та підводних човнів, а також шум численних двигунів створюють для дельфінів реальну небезпеку.
Гострий шум від радарів призводить до так званої акустичної травми. У дельфінів пошкоджуються органи слуху, і вони втрачають здатність до ехолокації, тобто не можуть орієнтуватися в просторі. А оскільки це травма, то на додачу вони відчувають гострий біль. Гостра травма може бути навіть смертельною, а може стати хронічною, і тоді дельфін частково втрачає здатність здобувати рибу.
В Туреччині у березні понад 80 дельфінів-білобочок викинулися на берег. Розтини цих тварин не показали наявності інфекцій чи інтоксикації, тому серед робочих гіпотез лишається акустична травма.
Крім того, болгарські колеги спостерігають зараз надмірну кількість морських свиней (один із трьох видів китоподібних у Чорному морі – УП), що гинуть в рибальських сітках. Загалом, вони гинуть щороку, але навесні зазвичай відносно небагато. Останні ж місяці у сітках гине приблизно вдвічі більше тварин, ніж у цей сезон у минулі роки. Це також може бути наслідком того, що на них тисне фоновий підводний шум російських воєнних суден. Гинуть в сітках і дельфіни афаліни, що зазвичай є вкрай рідкісним явищем.
Для того, щоб зробити надійні висновки, треба проводити розтини тварин на місці загибелі та брати тканини вуха для лабораторного аналізу. Ми над цим працюємо.
Щодо так званих бойових дельфінів на вході у Севастопольську бухту, то можна лише уявити, що відчувають ці нещасні тварини. Дельфіни на війні – не солдати, а жертви.
Дмитро Сімонов, для УП
