Олег Синєгубов: Як тільки росіяни відчують слабкість оборони Харкова, вони спробують штурмувати місто
Олег Синєгубов став керівником Харківської області буквально за два місяці до початку повномасштабної війни.
До цього понад два роки він працював головою Полтавської ОДА.
"В Києві була справжня війна за голову Харківської ОДА в області: Тимошенко хотів одного, Чернишов хотів іншого, Єрмак – когось третього, ще хтось там чогось хотів. Словом, зійшлися на компромісі – перевели людину з Полтави, бо він був на хорошому рахунку у президента", – розповідає УП не під запис впливове джерело в Харківській облраді.
Таким чином Синєгубов почав керувати Харківською областю у найвідповідальніший час в історії сучасної України.
До політичної діяльності голова Харківщини був доцентом кафедри цивільного права та обіймав посаду декана одного з факультетів у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
В інтерв'ю УП голова Олег Синєгубов розповів про найгарячіші місця в області, про те, як російські війська атакують Харків, пояснив, як окупанти вивозять та знущаються над нашими людьми, а також поділився баченням того, що очікує на Харківщину найближчими днями.
"Нам украй важливо втримати всі кільця оборони"
– Розкажіть, будь ласка, які зараз найгарячіші точки на Харківщині?
– Якщо брати Харківську область, у нас зараз весь акцент іде на Ізюм.
Наші Збройні сили тримають там свої рубежі. На півдні ворог намагався пробити нашу оборону, тому що йому потрібен ще більший коридор для того, аби переправляти свою техніку на Луганську та Донецьку області.
На півдні він намагався просунутися далі по напрямку Борової і далі.
Власне кажучи, через це ми й евакуюємо населення з Барвінкового та Лозової.
І, на жаль, ворог тероризує Харків, здійснюючи удари реактивними системами залпового вогню: "Град", "Смерч" і "Ураган".
Це удари по житлових районах – абсолютно хаотично і непрогнозовано, на жаль.
Прилетіло вже й до історичного центру, саме житлового центру Харкова.
– Надходить інформація, що росіяни чинять спроби прориву. Як ці спроби виглядають? Що вони роблять, чим стріляють?
– Якщо більш детально, то спочатку пішла піхота. Зав'язався стрілецький бій. Після того вони зрозуміли, що вибити нас не можуть, прорватися не можуть, тому почали відходити.
Це дуже важливо, тому що вони дійсно зазнали великих втрат живої сили. Далі почала працювати артилерія, танки. Ще була одна спроба, також невдала. Ворог поки що зупинився на старих позиціях.
– Ви вже говорили про обстріли Харкова. За вашими оцінками, російські окупанти все ще намагаються захопити місто? Такі спроби є?
– Ми теж не в рожевих окулярах і розуміємо, що, якщо тільки ослабимо оборону міста Харкова, ворог може цим скористатися. Тому ми тримаємо оборону повністю.
Не знімаємо її по Сумському напрямку, по Дергачівському напрямку, тобто це північно-західний, північно-східний, східний напрямки. Наша оборона тримає там свої позиції. Ворог постійно перевіряє нашу оборону вогнем.
Так, дійсно, спроб прорватися в них зараз немає. У них наразі є завдання утримати населений пункт Липці (розташоване за 20 км на північ від Харкова – УП) . Ми розуміємо, де вони там закопалися і тримають свої позиції.
Наше завдання – звільняти ці території, бо з Липецького району вони наносять удари по Харкову. "Гради", артилерія, реактивні системи залпового вогню працюють саме з цього населеного пункту, бо кілометраж дозволяє їм це робити до будь-якої точки міста Харкова, на жаль.
– Які території Харківської області ми не контролюємо?
– 22 територіальні громади області з 56 ми наразі не контролюємо. Вони знаходяться під тимчасовою окупацією. Дійсно, не можна сказати, що в деяких населених пунктах встановлений окупаційний режим. Вони їх використовують як транзитні зони. Просто проїхали і все. Їхньої присутності там немає і стратегічно це їм не потрібно.
Вони тримають свої рубежі у Вовчанську, Куп'янську – там сіра зона, де блокпости, по суті, перетинаються уже з нашими військовими.
Ми комунікуємо з цими населеними пунктами. У нас є інформація від розвідки від тих територіальних громад, які знаходяться під їхніх впливом.
Знову ж таки, давайте пройдемося по карті. Не контролюємо північний напрямок – це Липці, Циркуни. Далі йде Вовчанський напрямок – повністю Вовчанський район. Печеніги – там 50 на 50, їхньої присутності немає, але блокпости стоять і їхня техніка проїжджає. Куп'янськ-Вузловий – це зараз основний логістичний центр, куди доїжджає російська ворожа техніка і далі вже йде по Ізюмському напрямку. Далі Ізюмський район і нижче – Борова, де зараз крайня точка.
– Тобто здебільшого російські війська використовують Харківську область як транзит?
– Для того, щоб транзитні маршрути налагодити, їм потрібно ще відбивати свої позиції, розширювати цей логістичний коридор, щоб ми не діставали їхню ворожу техніку вогнем.
Ну, і звичайно, ми добре усвідомлюємо, що, як тільки вони відчують якусь слабкість щодо оборони Харкова, вони можуть спробувати брати місто штурмом. Тому нам украй важливо тримати всі кільця, всі оборонні позиції в належному стані.
"В Ізюмі зараз росіяни намагаються проводити мобілізацію"
– Що відбувається на окупованих територіях Харківщини? Чи є випадки катувань наших людей?
– Коли ми звільняли населений пункт Гусарівка по напрямку Балаклії, яка теж зараз знаходиться під окупацією, ми там побачили, що сім'ю спалили заживо. Бачили, що фельдшера було застрелено пострілом у голову, і на ньому були сліди від катувань. Також фіксуємо інші звірства, на жаль.
Це не так масово, як у Бучі, однак ми достеменно не знаємо, що зараз відбувається в місті Ізюм, яке зараз перебуває в окупації, в якому критична ситуація з гуманітаркою. Якщо ще два тижні тому нам вдавалося партизанськими шляхами довозити туди хоч щось, за що я вдячний органам місцевого самоврядування і волонтерам, то наразі така можливість повністю припинена. Ми не можемо ані вивезти звідти людей, ані завезти туди гуманітарну допомогу.
Коли ми звільняли населений пункт Вільхівка, так само там були зафіксовані факти, по яких зараз працюють правоохоронні органи – і щодо зґвалтувань, і щодо нелюдського ставлення до місцевих мешканців, про що вони самі розповідали.
Люди зі сльозами на очах зустрічали наших військових, коли вони зачищали цей населений пункт від окупантів.
Ми всі ці факти фіксуємо, а далі вже справа за правоохоронними органами.
– Чи переходив хтось із голів громад, які опинилися під окупацією, на російську сторону? Є зрадники?
– У Куп'янську був перший випадок державної зради у Харківській області. Напевно, це один із перших випадків в Україні, коли очільник міста одразу почав співпрацювати з ворогом.
Йому першому в Харківській області була пред'явлена підозра за ознаками статті про державну зраду. За нашими даними, його дуже щільно охороняють спецслужби Російської Федерації. Він знаходиться зараз там, періодично виїжджає до РФ.
– А для чого виїжджає в РФ? Яка мета його поїздок?
– Напевно, для якоїсь комунікації, для зустрічей з керівним складом Російської Федерації.
У Вовчанську інша ситуація. По цьому місту ми з'ясовуємо щодо місцевої влади. За нашими даними, місцева влада на нашій стороні, але певні люди співпрацюють із ворогом. Були спроби з Вовчанського району викрадати місцевих голів територіальних громад. Ми їх звільняли.
Не буду зараз називати нікого з міркувань безпеки, але вони тримаються героїчно. Хоча цей населений пункт найближче розташований до кордону з Російською Федерацією, напевно, мав би бути більш лояльним до росіян, але ні. Хлопці й дівчата на місці тримаються, патріотично налаштовані й чекають наших військових для звільнення своїх територій.
Нам відомі місцеві колаборанти, які навіть пропонують нашим аграріям у Вовчанському районі засіватися під їхніми прапорами. Вони навіть називають, скільки це приблизно буде коштувати, скільки буде коштувати зібрати врожай. Ці люди, на жаль, так само працювали і в державних органах влади, не буду називати в яких, але є такі приклади.
Наприклад, щодо мера міста Балаклія триває досудове розслідування, підозру ще не пред'явлено, але думаю, що це відбудеться незабаром. Ця людина зі своєю сім'єю одразу виїхала до Російської Федерації, коли дізналася, що в прокуратурі Харківської області порушено справу за ознаками державної зради.
– Хто воює проти вас? В Луганській і Донецькій області ми чули і про кадировців, і про строковиків. Хто бере участь у бойових діях на Харківському напрямку?
– На Харківському напрямку під час активних фаз також ми фіксували, що чеченські танки їздили у нас. У наших військових особливе ставлення до цих тіктокерів.
Коли ми звільняли Вільхівку, нам розповідали, що коли вони захопили наших волонтерів, які перебували добу в полоні, так само люди там представлялися, що вони з "ЛНР"/"ДНР", і казали, що не розуміють, що роблять на цих територіях. Тобто вони так само присутні на наших територіях.
Вони також намагаються зараз проводити мобілізацію по Ізюмському району, по місту Ізюм, шантажем змушуючи місцевих мешканців ставати до лав збройних сил Російської Федерації.
Загалом у них зараз є два виходи. Перший: виїжджати на територію РФ. Вони це представляють як єдиний план порятунку.
Другий варіант: якщо люди все-таки вирішують залишатися – це ставати до лав Збройних сил.
"Росіяни вивозять наших людей, забирають мобільні й паспорти"
– Для чого людей мобілізують – зрозуміло. Але для чого їх вивозять в Росію?
– У росіян тактика щодо наших населених пунктів наступна.
По-перше, вони беруть місто в облогу, доводячи його до гуманітарної катастрофи, не забезпечуючи ані "зелених" коридорів для евакуації, ані коридорів для постачання гуманітарної допомоги.
Коли люди починають голодувати, вони починають грати в добрих поліцейських і пропонують вихід. Якщо люди погоджуються, вони можуть щось привезти, але зараз нічого не везуть, бо в них у самих нічого немає.
І вони пропонують вихід – порятунок, наприклад, "зелений" коридор із міста Липці до свого Бєлгорода.
Казали нам: ми погоджуємо коридор, але туди. Це смішно. Ми ж не можемо своїми автобусами вивозити людей з окупованої території на територію агресора. Це нонсенс. Вони роблять такі пропозиції.
При цьому забирають мобільні й паспорти. Людям дуже важко потім кудись виїхати з Російської Федерації, можливо, через Білорусь чи якось ще, тому що в них немає жодного документа.
Люди у своїй більшості залишаються на місці. Але за нашими даними, декілька тисяч змушені були виїхати на територію Російської Федерації.
– Що з ними там відбувається, ми не знаємо, правильно?
– Не знаємо. Поки що немає інформації. Як мені відомо, зараз Офіс президента та профільне міністерство під керівництвом Ірини Верещук розробляють програми та методології, за якими можна буде ідентифікувати цих людей, зв'язатися з ними для того, щоб допомогти і забезпечити переміщення на інші безпечні території.
– Ви вже сказали, що росіяни проводять мобілізацію на тимчасово окупованих територіях. У Донецькій і Луганській областях вони також створили фільтраційні табори для патріотично налаштованих людей. У Харківській області росіяни таке роблять?
– Так. Справді, вони влаштовують фільтраційні табори. Ми вживаємо відповідних заходів на територіях, які не знаходяться під окупацією, щоб вони не змогли встановити людей, які воювали в 2014-му році.
Щоб ви розуміли, орки одразу вилучають із управлінь соцзахистів списки громадян, які користуються пільгами, колишніх військових, правоохоронців.
У нас розроблений чіткий алгоритм. Фактично поліцейські в нас виходять останніми з тих територій, які знаходяться в окупації.
Чесно кажучи, не заради якогось червоного слівця або ще чого, поліція дійсно працює на всі 100%.
Зараз у нас по Харкову патрульна поліція, ризикуючи власним життя, здійснює патрулювання. Серед них є загиблі. Вони борються з мародерами, розвозять гуманітарну допомогу навіть на Північну Салтівку, куди навіть волонтери не можуть доїхати, тому що там постійно тривають обстріли.
Щодо окупованих територій – поліцейські до останнього контролюють ці території, а потім виходять із населених пунктів. Вони змушені виходити, тому що до них перших приїдуть окупанти, як і до військових.
– Скільки загалом із 24-го лютого загинуло мирного населення в Харківській області?
– Є дані (інтерв'ю записувалося ввечері 19-го квітня – УП). У нас близько 30 дітей і цивільних від 565 до 725. Ці дані уточнюються, тому що у нас є різні джерела.
Основне джерело – дані Національної поліції, які фіксують це все. Також є дані підрозділів Державної служби з надзвичайних ситуацій. І є дані від екстреної медичної допомоги про тих людей, які загинули у лікарнях або дорогою.
На жаль, люди продовжують залишатися під завалами. Ми розуміємо, що там не один десяток наших людей. Якщо брати Північну Салтівку, там є зруйновані багатоповерхівки, де ми вимушені були лише ліквідувати пожежі, щоб вони не перекинулися до інших будинків. А завали, на жаль, у нас поки немає можливості розібрати.
– До чого ви готуєтеся на найближчі дні?
– Станом на зараз (вечір 19-го квітня – УП) можу сказати, якщо у нас оперативна та військова обстановка не змінюється, але саме станом на зараз. Я переконаний, що масованої атаки на місто Харків зі спробою прориву не буде. Це якщо ми враховуємо ті сили і засоби, якими зараз володіє ворог на півночі, на північно-східному напрямку.
Мені все ж таки здається, що ворог буде далі нарощувати свої військові спроможності на Ізюмському напрямку, і вся активна фаза у нас буде проходити саме там.
Паралельно, на жаль, будуть провокації по місту. Провокації щодо обстрілів мирного населення. Та можливі провокації у зв'язку з великодніми святами.
Роман Кравець, УП
