Хто такий мер Мелітополя Іван Федоров та за що його викрали окупанти РФ

Оновлено. 16 березня Івана Федорова звільнили з російського полону!

Це 150-тисячне місто з 1 березня знаходиться тимчасово в окупації, але не здається.

Мелітополь, як й інші міста та населені пункти України, став справжнім сюрпризом для окупантів. Там, де вони чекали на зустріч із квітами – щоденні багаточисельні протести переважно російськомовного населення, яке відправляє "визволителів" у відомому напрямку разом із "русским военным кораблем". 

Спроби загарбників встановити контроль над місцевим інформпростором та роздача пропагандистських листівок не дають результату. Росіяни не лише катастрофично переоцінили рівень лояльності українців до РФ, а й недооцінили рівень представницької демократії в Україні.

11 березня 2022 року росіяни викрали 33-річного Івана Федорова, мера Мелітополя. Наступного дня після захоплення Федорова близько двох тисяч мелітопольців не побоялися знову зібрати мітинг. На цей раз із вимогою відпустити міського голову.

Після захоплення Федорова президент Зеленський у своєму зверненні пояснив росіянам, у чому різниця між ними і українцями:

"Для будь-якої демократичної держави у світі зрозуміло: законно обраний мер міста – це справжній представник народу. Це не про ідеологію, не про політику, це про життя людей конкретної громади.

Можливо в Росії від цього вже відвикли за роки автократичної влади. Можливо там вважають, що там мер – просто начальник, якого легко прибрати.

Але у нас, в Україні, демократичний світ. Тому захоплення мера Мелітополя – це злочин не тільки проти конкретної людини, проти конкретной громади, проти України. Це злочин проти демократії як такої".

Хто такий Іван Федоров

Майбутній мер народився 29 серпня 1988 року у Мелітополі в сім'ї лікарів. Батько – отоларинголог у першій міській лікарні. Мати – завідуюча відділенням в пологовому будинку.

Брат Федорова теж пішов у медицину. Іван же обрав спочатку бізнес, а потім політику. Активізмом та громадською діяльністю Федоров захопився ще у школі – входив до самоврядування гімназії.

Після школи спершу продовжив навчання в рідному місті, оскільки родина почала будувати власний бізнес – медичний центр. Вступив до Таврійського державного агротехнологічного університету у Мелітополі, за спеціальністю – "Економіка та підприємництво".

На другому курсі вступив паралельно до Київського політеху на менеджмент. А у 2012 році, вже будучи депутатом міськради, Федоров закінчив Дніпропетровський регіональний інститут держуправління, який входить до академії при президентові. Отримав диплом магістра з державного управління.

Своїм "четвертим ВИШем" чоловік якось називав виконком міськради:

"Такого навіть у Гарварді не навчать. Божевільне навчання, яке я пройшов екстерном за три роки".

Федоров дійсно досить рано і швидко побудував кар’єру в державному секторі. І згодом став наймолодшим міським головою в історії Мелітополя.

З 2008 року він був помічником депутата і "полюбив громадське життя". А потім познайомився із тодішнім мером Дмитром Сичовим, який став його провідником.

"Політика манила мене, – розповідав Федоров в інтерв'ю, коли ще не був мером Мелітополя. – На бізнес я виділяв близько чотирьох годин на день, тому міг спокійно займатися громадською діяльністю, і я включився в роботу".

Його бізнес – це роздрібна торгівля та здача в оренду нерухомості та транспортних засобів. На початку 2010-х Федоров очолював "Центр комп'ютерної томографії", який згодом став "Єдиним розрахунковим центром Мелітополя".

Тоді, у 2010, у віці 22 років він обрався депутатом Мелітопольської міської ради. 

"У "дорослу" політику мене запросив мер Дмитро Сичов. Мій батько був депутатом міськради, я допомагав йому у роботі на окрузі. У мера з батьком стосунки були добрі, навіть дружні. Дмитро Вікторович запропонував мені балотуватися до міськради", – розповідав Федоров.

Першою його політсилою стала "Партія регіонів". Згодом пояснював: "У "Партії регіонів" були правильні гасла, але неправильні дії".

У 2014 він почав працювати заступником у іншого міського голови – Сергія Мінька. Курував комунальну, архітектурну та будівельні сфери. Паралельно увійшов до Запорізької облради від БПП "Солідарність" Петра Порошенка. Там працював у комісії з питань бюджету. 

Влітку 2019 року Федоров переміг у конкурсі на посаду керівника Департаменту транспортної інфраструктури КМДА.

"Професійний, молодий, енергійний", – стисло пригадує київський мер Віталій Кличко свого мелітопольського колегу у коментарі УП.

Пропрацював там лише кілька місяців і знову повернувся в рідну область – Кабмін призначив його першим заступником голови Запорізької облдержадміністрації.

На місцевих виборах восени 2020 року Федоров висувався в мери Мелітополя від партії попереднього градоначальника – "Команди Сергія Мінька". Переміг, отримавши 59,6% підтримки.

Окупанти і колаборанти

До війни патріотизм не був головною темою публічних комунікацій Федорова. Він більше робив акцент на адміністративних питаннях, розвитку міста.

Але один із соратників Федорова, який попросив не називати ім’я, запевняє, що конфлікт з проросійськими силами назрівав давно.

Він пригадує, що після Революції Гідності в місті залишався чималий вплив "Опозиційного блоку". Тоді його посунула вже згадана команда Сергія Мінька, до якої долучився і Федоров. 

"Вони (представники "Опозиційного блоку" – УП) постійно нам заважали, постійно шукали якісь "брудні справи", щось вигадували, щоб нас скомпрометувати", – каже співрозмовник.

Серед цих "вони" виділяє два прізвища: Євген Балицький і Галина Данильченко. Перший – екснардеп, нині член Запорізької обласної ради. Друга – мелітопольська місцева депутатка, працівниця заводу Балицького. Обидва представляють "Опоблок".

Балицький відомий тим, що під час Революції гідності голосував за "диктаторські закони". Після початку російської агресії родина депутата зберегла бізнес у Криму.

У 2018 Балицький їздив "у відпустку" на окупований півострів, а потім підігравав російській пропаганді: мовляв, кримчани "ушли" від України і не хочуть повертатись через "держпереворот", "бандерівців" і "спалених людей в Одесі". 

З приходом у Мелітополь окупантів Федоров чітко визначав місто як українське і не здавав його окупантам. Засуджував злочинну поведінку окупантів і писав про мужній опір міста.

Він щоденно виходив на зв’язок у соцмережах, запевняв містян, що окупація – тимчасова.

На початку березня 2022 разом із іншими керівниками міст і регіонів, які героїчно тримають оборону від російського окупанта, отримав від Зеленського орден "За мужність".

А от згадана депутатка Данильченко проявила себе колабораціоністкою. Після викрадення мера, вона проголосилась його "виконуючою обов’язків" і сказала, що в місті "нова реальність".

Фактично заявила про створення окупаційної влади і закликала не чинити опір загарбникам, називаючи це "народовладдям".

"Влада" виходить на вулиці з рупором і каже: не хвилюйтесь, все буде добре, ми прийшли вас захищати, ми сформуємо нову владу", – розповідає співрозмовник УП у регіональній владі.

За його словами, окупанти завезли в місто працівників ФСБ і свої внутрішні війська. І тоді в регіоні почались репресії.

Викрадення мера Мелітополя

За два дні до викрадення Федоров заявив: місто ніяк не співпрацює з росіянами.

"Вони не намагалися нам допомогти, вони не можуть нам допомогти, і ми не хочемо їхньої допомоги.

Путін заявив, що звільняє історично російські землі та російськомовних людей від "нацистського режиму". Але у Мелітополі та інших переважно російськомовних південних і східних містах до російських військ ставляться як до окупантів".

Опір Мелітополя та його адміністрації не могли пройти повз увагу РФ. 

Федорова викрали 11 березня, приблизно о 15:45. На опублікованому відео, група військових просто посеред міста тягнуть чоловіка у невідомому напрямку.

Голова Запорізької облради Олена Жук після викрадення назвала окупантів бандитами. А Федорова – прикладом ефективного керівника громади:

"Діючи виключно в інтересах мешканців міста, відчуваючи їх підтримку, він виконував свої посадові обов’язки навіть після того, як російські військові окупували адміністративні будівлі Мелітополя. Була організована волонтерська допомога, робота з відновлення пошкодженої інфраструктури, охорони від мародерства".

Відреагував на черговий злочин росіян і Віталій Кличко:

"Окупувавши місто, громаду залишили без її обраного керівника! Щоб паралізувати життєзабезпечення Мелітополя і таким чином деморалізувати і підкорити місцевих мешканців. Це – акт терроризму!".

Щоб хоч якось виправдати свої дії, Кремль використовує стару схему. Пропагандистські ЗМІ Росії оперативно та дружно повідомили, що "генпрокуратура" так званої "ЛНР" відкрила проти Федорова справу "за фінансування тероризму".

Мовляв, він допомагав "Правому сектору" – одній з головних страшилок російської пропаганди. Організація заборонена в РФ і підконтрольних їй "республіках" на окупованій українській території.

Через кремлівські медіа окупанти закликали повідомляти їм про "злочинну діяльність Федорова". Однак ані про його місцезнаходження, ані про те, що відбувається з викраденим мером, ніхто не розповів.

12 березня Зеленський заявив, що Федорова катують, аби він заявив на відео свою підтримку окупаційної влади РФ. Пізніше у Запорізькій адміністрації теж повідомили: Федорова вивезли в окупований Луганськ, де йому інкримінують справу про "тероризм".

"Ми знаємо, що він живий, – запевнив президент. – І люди сьогодні, дві тисячі людей вийшли в Мелітополі, незважаючи на те, що він окупований російськими військами – вони вийшли, тому що вони побачили, куди вони забрали мера".

Інші жертви репресій в Мелітополі

Федоров – не єдиний, кого викрали окупанти в місті. Те саме сталось із координаторкою протестів Ольгою Гайсумовою, депутаткою Запорізької облради Лейлою Ібрагімовою, ​​головою райради Сергієм Приймою.

Крім того, в області загарбники викрали ще й міського голову Дніпрорудного Євгенія Матвєєва. 

Поки УП готувала цей матеріал, під переслідування потрапив чоловік депутатки Запорізької облради Ірини Славової. Про це вона написала вранці 15 березня, але згодом пост видалила. За словами джерел УП у місті, Славова затримали російські військові, допитували про його дружину і потім відпустили.

При цьому у Мелітополі залишаються українські депутати, які не визнають самопроголошену окупаційну владу. Міськрада навіть провела сесію, на якій закликала владу почати розслідування проти колег-колаборантів.

Соня Лукашова, Євген Руденко, УП