Велика паспортизація. Як "Україна" повертає скандальний ЄДАПС у виробництво біометричних паспортів

• У кінці 2021 року на державні тендери з виробництва біометричних документів раптово увірвалась компанія з колишнього об’єднання ЄДАПС, що мало давні корупційні зв’язки. Фірма отримала замовлення на сотні мільйонів гривень.
• Серед нових замовлень – півмільярда гривень від державного поліграфкомбінату "Україна", що виробляє паспорти. Незадовго до появи нового фаворита комбінат очолила пов’язана з ним людина. 
• Як з’ясувала УП, у цей же час від закупівель на ДП без пояснень усунули міжнародну компанію, яка роками постачала матеріали для паспортів. При цьому її український конкурент поставив продукцію дорожче і, ймовірно, застарілу. 
• Новому постачальнику вже переплатили близько 28 млн гривень. А ціна на паспорт для громадян виросла мінімум на 40 гривень. Крім того, повернення ЄДАПС може обійтись державі у десятки мільйонів гривень через компенсацію, якої тепер вимагає усунутий іноземний постачальник. 

Ця історія почалася далекого 2007 року. Тоді українцям розповідали про віяння 21 сторіччя – біометричний закордонний паспорт із вмонтованим чіпом. Виробляти його мало об’єднання приватних компаній, що монополізувало ринок документів.

Уявімо, що того ж 2007 в одному з куточків України народився її новий громадянин. Нехай його зватимуть Іваном. Так от на момент, коли в країні дійсно з’явились біометричні паспорти з тризубом, Іван уже ходив до школи.

Нові закордонні документи українцям почали видавати лише в 2015 році. Це було однією з вимог для безвізу з Євросоюзом. Монополіст уже давно пішов з ринку. Під пильним наглядом європейців паспорти виготовляло державне підприємство.

Кінець 2021 року. Вже більше 20 місяців світ живе в умовах пандемії. У час закритих кордонів потреба в закордонних паспортах впала. А за нею – і кількість виданої в Україні біометрики, яка в 2020 зменшилась у понад вдвічі, з 3,5 млн до 1,6 млн штук.

Однак тепер, після кількох хвиль коронавірусу і вакцинації, звикнувши до масок і тестів на кожному кроці, українці нарешті повертаються до подорожей. 

Серед тих, хто прийде отримувати документи, буде і наш Іван, якому виповнилось 14 років. Українець оформить свій перший паспорт – ID-картку, а разом і біометрику. Уже 1 січня 2022 український закордонний паспорт обійдеться хлопцеві дорожче – державне підприємство підняло ціну на виготовлення документів.

Різниця може здатись незначною – лише 40 гривень. Та й підвищення відбувається чи не щороку.

Однак цьогоріч за змінами криється історія непрозорої боротьби за потоки державних коштів і брехні керівництва держпідприємства. А також конфлікт з міжнародними постачальниками, що може обійтись державі в мільйони євро.

Це справжня ціна додаткових 40 гривень, що підуть в кишеню, здавалось, давно забутого приватного монополіста з минулого. Ім'я йому ЄДАПС. У минулому проти власників компанії відкривали кримінальні справи, а про їхні корупційні зв’язки досі ходять легенди. Повернення ЄДАПС на початку 2022 уже встигли помітити нішеві ЗМІ.

"Українська правда" вперше розповідає непублічну частину цієї історії – про те, як держава відмовилась від давнього міжнародного партнера на користь сумнівного постачальника з дорожчою і, можливо, менш якісною продукцією.

Мікросхеми для "схематозу"

Щоб отримати безвіз з Євросоюзом, Київ розробив нові закордонні паспорти з чіпами, куди вносяться біометричні дані: відцифрований підпис, відбитки пальців, образ обличчя. 

Завдяки захищеності даних і практичності цей вид документів наразі використовується не лише для подорожей за кордон. А й в ID-картці, посвідченні водія, дипломатичному та службовому паспортах тощо.

З 2014 року ці документи виробляє державне підприємство Поліграфічний комбінат "Україна". Для цього воно використовує продукцію приватних постачальників.

Весь ланцюг виглядає так:

1. міжнародні компанії виробляють чіпи, професійною мовою – безконтактні електронні носії (БЕН);
2. приватна поліграфічна компанія купує ці мікросхеми і створює основу для майбутнього документа – пластикову обкладинку зі вбудованою "флешкою";
3. інша, ІТ-компанія прописує спеціальну операційну систему для цих БЕНів, що працюватиме з ними, наче Windows з комп’ютером, буде забезпечувати запис і зчитування біометрики;
4. комбінат "Україна" виробляє із заготовок зразок документа;
5. державні органи, у випадку із закордонними паспортами – Міграційна служба – використовують ці бланки, вносять в них дані, перетворюючи зразки на фінальний продукт, професійною мовою – персоналізують документ.

Протягом останніх 8 років у державного поліграфкомбінату було кілька основних партнерів у цьому критично важливому виробництві. Серед них – міжнародна компанія Linxens із головним офісом у Франції і виробництвом у Таїланді. Вона працює на ринку більше 35 років. Для українських паспортів постачає обкладинки з чіпами. Точніше – постачала до недавніх пір.

У 2020-2021 світ зіткнувся з дефіцитом мікросхем, що використовуються у багатьох галузях: від персональної електроніки й автомобілів до, власне, біометричних документів. Однією з основних причин стала пандемія Covid-19: локдауни стимулювали попит на ноутбуки, побутову техніку і водночас стали причиною скорочення виробництв на фабриках.

На початку 2021, Linxens надіслала до поліграфкомбінату "Україна" листа, в якому попередила про проблеми на ринку. Їхня переписка є в розпорядженні УП.

"Ми спостерігаємо значне збільшення цін та термінів постачання чіпів ID-рівня. Згідно з останніми даними від NXP та Infineon (виробники чіпів – УП), стандартний час постачання їхніх продуктів досяг 26-28 тижнів+ після замовлення", – йдеться в листі французького постачальника, датованому 8 лютого 2021 року.

Компанія просить державне підприємство завчасно поділитись своїми планами на закупівлі, щоб забезпечити безперебійні поставки. У Linxens кажуть, що неодноразово звертались до комбінату з такими листами. І зрештою, їх почули.

"Тимчасово виконуючий обов’язки директора Поліграфкомбінату Сергій Курош вислав на компанію Linxens лист-замовлення з проханням, не відкладаючи, розпочинати виробництво обкладинок та з обіцянкою, що незабаром буде підписано контракт", – пригадує в розмові з УП представник європейської фірми. 

Він – іноземець і не бажає відкритих конфліктів в Україні. Тому чоловік просить не називати своє ім’я, обмежившись сухим "представник компанії".

Лист-замовлення, про який він каже, з Києва відправили 9 липня 2021 року.

"Поліграфкомбінат "Україна" люб’язно просить вас прийняти наше замовлення на виготовлення та постачання палітурного матеріалу для виготовлення бланків документів", – пише т.в.о. директора комбінату Курош.

Він додає, що найближчим часом укладе з постачальником договір, за яким надішле передоплату. Іноземці приймають замовлення, відправляють підтвердження графіку і вартості поставок і просять підписати контракт до 11 серпня 2021 року.

У Linxens кажуть, що попри бюрократичну незавершеність, одразу взялись готувати поставки: закупили матеріали і виробили частину обкладинок. Причиною такої довіри була багаторічна співпраця. У листах приватна компанія послужливо називає комбінат "Україна" своїм ключовим клієнтом і обіцяє захищати його інтереси.

На початку серпня, за твердженням європейців, вони отримали фінальний договір, затвердили і відправили назад. Однак у Києві його вже не підписали.

За ці кілька днів, поки компанія узгоджувала папери, на українському поліграфкомбінаті змінилось керівництво. І воно проігнорувало домовленості.

Працівники Linxens написали ще кілька листів на комбінат: далі пропонували свої послуги, звертали увагу на відсутність відповідей і просили про особисту зустріч з керівництвом держкомпанії.

З Києва або не відповідали взагалі, або казали, що через пандемію стратегічне підприємство не проводить зустрічей. Один раз запропонували закупівлю на менші об’єми, але і цю ініціативу залишили без продовження.

У середині жовтня 2021 року, приблизно в ті самі дні, коли іноземці, за графіком, мали розпочати поставки в Україну, вони востаннє пропонують співпрацю. Але все дарма.

У цей період на порозі поліграфкомбінату "Україна" з’явився той, хто займе місце міжнародної компанії. А менше ніж за місяць він отримає багатомільйонне замовлення на ту ж продукцію, яку так і не купили в Linxens.

Він продасть обкладинки дорожче і поставить їх пізніше. Але конкурувати з ним іноземці не зможуть. Та й про його появу дізнаються лише згодом. Як і про те, що дорогу їм перейшла легенда українського "схематозу".

[UPCLUB]

Новий старий постачальник

Новим продавцем обкладинок стала українська компанія "Поллі-Сервіс". Це зовсім не безособова "прокладка". Навпаки – доволі зрозумілий гравець на ринку. "Поллі-Сервіс" виготовляє пластикові картки і документи вже більше 15 років. 

Наразі вона належить до групи Industrial Innovation Group, формальні власники якої – маловідомі українці Ірина Обіденко і Микола Войтович, громадянин Об'єднаних Арабських Еміратів Матар Таріям і декілька офшорів. Раніше ця компанія входила до значно більш відомої групи – ЄДАПС, Єдиної державної автоматизованої паспортної системи.

Протягом тривалого часу цей консорціум був монополістом з виготовлення документів і голографічних захисних елементів. Він зайняв нішу в 2004, після Помаранчевої революції на якийсь час був усунутий, а потім знову повернувся і утримував положення фаворита до 2013 року.

Лобістом групи компаній виступав колишній народний депутат від Партії Регіонів, згодом – заступник глави Міграційної служби, Василь Грицак.

Керував ЄДАПСом бізнесмен Юрій Сидоренко. У 2006 році правоохоронці казали про його корупційні зв’язки і про те, що чоловік переховується за кордоном. Те саме згадували і в 2014. Однак засуджений він так і не був.

Водночас, отримав офіційні звинувачення у США. Слідство стверджувало, що Сидоренко разом із племінником у 2005-2010 роках платив хабарі посадовцю зі структури ООН Мауріцио Сициліано. Суд у Штатах зрештою вирішив, що ця справа йому непідсудна.

У 2013 році "Сім’я" Януковича, підминаючи всі потоки державних коштів під себе, посунула ЄДАПС. І після Революції гідності всі документи став виробляти державний поліграфкомбінат. Бізнес Сидоренка не те щоб заліг на дно, але провідних позицій не займав.

У 2015-2017 роках фірми колишнього консорціуму об’єднались під новою назвою Industrial Innovation Group. Офіційно Сидоренко вийшов з компанії, що прибрала до рук його заводи, патенти і навіть людей. У складі цієї групи залишились менеджери ЄДАПСу. Співрозмовники "Економічної правди" говорили, що бізнесмен продовжував співпрацювати з об’єднанням.

Постачальник обкладинок "Поллі-Сервіс" також увійшов у нову групу. І в 2021 році дохід цієї компанії на тендерах раптом сягнув небачених розмірів.

За час існування системи публічних закупівель Prozorro піковим періодом для цієї компанії був 2018 рік. Тоді, за даними системи YouControl, "Поллі-Сервіс" отримав замовлень на 121,9 млн гривень за поставки пластикових карток і устаткування. Така сума сформувалась завдяки одному великому замовленню, а зазвичай річні держзакази компанії не перевищували 12,7 млн гривень.

Та вже у 2021 фірма отримує від держави 515,2 мільйона. Це не лише більше за вартість усіх її держтендерів протягом останніх 5 років, а й майже уп’ятеро перевищує весь її дохід у 2020.

Серед клієнтів – далеко не лише комбінат "Україна". Компанія з колишнього ЄДАПСу постачає службові посвідчення для Офісу генпрокурора і його регіональних підлеглих, Національного антикорупційного бюро і Держприкордонслужби, перепустки для податківців, обладнання для карток "Приватбанку". У списку останніх покупців є філія Адміністрації морських портів, відомчий готель "Укргазвидобування" та навіть комунальний магазин Київради.

Але основне джерело доходу – поліграфкомбінат, який вже віддав "Поллі-Сервісу" замовлень на 503,6 мільйона. Усі вони не проходили через публічний конкурс. Як стратегічне підприємство зі специфічною продукцією "Україна" має право обирати постачальників на переговорній процедурі. Але внаслідок цього у відкритому доступі не публікуються навіть копії договорів – лише короткий звіт, що закупівля відбулась.

Що ж змусило державу непублічно змінити партнера? Ані державний поліграфкомбінат, ані приватна фірма за тиждень не змогли відповісти на запитання, надіслані "Українською правдою". Але раніше, менш публічно, вони вже озвучували свої аргументи.

В кінці грудня 2021 року "Поллі-Сервіс" опублікував на своєму сайті пресреліз. Чи то діючи на випередження, чи помітивши перші матеріали в ЗМІ, фірма заявила, що "офшорні посередники" розпочали проти неї "брудну кампанію". 

"Державне підприємство "Поліграфічний комбінат "Україна" 23 жовтня 2021 року затвердило Політику, яка базується на національних пріоритетах… ", – каже новий постачальник. – "Компанія "Поллі-Сервіс" єдина з національних виробників надала вичерпний пакет документів, що підтверджують повну відповідність кваліфікаційним вимогам".

Поліграфкомбінат також встиг пояснити свої дії – 17 січня у листуванні з міжнародним постачальником Linxens.

"У світлі світової кризи та глобального дефіциту на ринку напівпровідників… Поліграфкомбінат "Україна" був змушений шукати нові рішення, які б дозволили максимально зберегти закупівельну вартість витратних матеріалів… та мінімізувати супутні витрати", – йдеться у листі.

Далі державний комбінат уточнює: "Інтелектуальна власність приватних компаній на програмний продукт призводить до зниження рентабельності, що є неприйнятним для державного підприємства".

Отже, серед аргументів: протекціонізм, криза і потреба знизити ціну на продукцію. На кого натякають словами про "офшорних посередників, яких відсторонили від монополії" та в поясненнях про "інтелектуальну власність на продукт", можна здогадатись.

Без замовлень може залишитись не лише згадана вище Linxens. Протягом останніх років комбінат "Україна" купляв продукцію в дюжини інших іноземних фірм з Франції, Німеччини, Тайланду, Швейцарії, Естонії та ОАЕ.

А український виробник операційної системи для біометрики – компанія "Уніт" – дійсно уходить корінням в офшори. Журналісти-розслідувачі пов’язували її з міністром-втікачем часів Януковича Едуардом Ставицьким. 

При цьому чимала кількість патентів, що стосуються вироблення і оформлення паспортів, належать колишньому ЄДАПСу. Компанія з його орбіти ще до Революції гідності розробила низку спеціалізованих комп’ютерних програм.

І тепер, з приходом нового виробника обкладинок, цій же компанії під назвою "ОТІ" замовили модернізувати систему для запису даних в паспорти.

Різку зміну постачальника навряд можна назвати захистом національних інтересів. З кількох причин.

• Ціна

"Поллі-Сервіс" продав обкладинки не дешевше, ніж планували французи. Навіть дорожче.

У компанії Linxens не захотіли оприлюднювати ціну, яку вони пообіцяли Україні. За даними джерел "Української правди", іноземці у 2021 році теж підняли вартість. Але навіть із цим зростанням, їхній продукт був дешевшим.

Ціна від Linxens у мала становити 4,09 євро за обкладинку. Ціна українського постачальника – 146-147 гривень, тобто близько 4,6 євро за нинішнім курсом. Таким чином різниця сягає 0,5 євро за екземпляр.

В тих об’ємах обкладинок, які комбінат вже закупив, а це 1,8 мільйона штук, набігає близько 28,8 млн гривень переплати.

• Терміновість

Виправдовуючись перед іноземцями, "Україна" згадувала коронакризу, яка затягує поставки чіпів. Українська компанія пришвидшити процес не могла. І не лише тому, що теж використовує іноземну продукцію.

За попередніми домовленостями з Linxens, компанія мала почати поставки вже 15 жовтня 2021 року. Лише на п'ятнадцять днів пізніше, ніж від початку просив поліграфкомбінат.

При цьому перший контракт з вихідцями із ЄДАПС був підписаний 11 листопада – майже на місяць пізніше.

• Якість

Копії договорів з новим виробником обкладинок не опубліковані, технічні деталі продукції ніхто не висвітлював публічно. Спроба провести все "по-тихому" суттєво відрізняє нинішню ситуацію від 2015 року, коли впроваджувались біометричні паспорти.

Тоді чиновники звітували перед суспільством, що зразок українського документа пройшов різноманітні перевірки, в тому числі, європейськими експертами з якості захисту інформації. МЗС вихвалялося, що отримало позитивні відгуки про захищеність, дизайн, якість і функціональність паспортів.

А на поліграфкомбінаті навіть розповідали, який саме чіп буде вмонтований в обкладинку. Йшлося про "флешку" німецького виробника Infineon.

Зараз же цей чіп могли замінити на інший. У своїх листах у Київ компанія Linxens пише, що їхній конкурент "Поллі-Сервіс" використовує інший носій – нідерландський NXP. Саме по собі це не є проблемою, оскільки обидва виробники є сертифікованими і відомими на ринку.

Однак за даними Linxens і джерел УП, наближених до комбінату, йдеться про конкретний чіп – P60. Він є дещо застарілим.

У розпорядженні УП є лист від NXP, який поліграфкомбінат "Україна" отримав ще в 2019 році. Вже тоді виробник рекомендував клієнтам використовувати їхню новішу розробку – P71. Компанія попереджала: не може гарантувати, що у старого чіпа збережеться міжнародна сертифікація, яка є одним із необхідних елементів для паспортів.

Крім того, усі системи, які зберігають чутливі дані, мають проходити в Україні експертизу Держспецзв'язку. Згідно з офіційним реєстром відомства, наразі позитивні висновки має лише "флешка" на основі чіпа Infineon, закріплена програмою від уже згаданих айтішників "Уніт".

Раніше такі дозволи мав і ЄДАПС, але зараз він у реєстрі не значиться. Ймовірно, строки його висновків спливли.

Можливу причину, чому українська компанія використовує застарілий чіп, привідкривають її документи, подані на деякі держтендери. Кілька разів "Поллі-Сервіс" пропонувало клієнтам аномально низьку вартість продукції, вдвічі нижчу за конкурентів. І додавало офіційне пояснення такої ціни. Серед кількох пунктів там йшлося про "наявність значних залишків матеріалів від попередніх замовлень".

Співрозмовники УП, близькі до комбінату "Україна", припускають, що матеріали могли бути поставлені зі складів у Єгипті, де колишній ЄДАПС, а нині Industrial Innovation Group займався проектом системи видачі документів. Однак жодних доказів цьому УП не знайшла.

• Конфлікт з міжнародним постачальником

Зрозумівши, що їх фактично обманули, європейці відклали свою послужливість у спілкуванні з "Україною". 12 січня Linxens заявили державному комбінату матеріальну претензію в 1,5 мільйона євро.

В таку суму постачальник оцінив збитки від непідписаного зрештою замовлення на обкладинки.

"На жаль, частина матеріалів і робочої сили, що була задіяна у виготовленні замовленої продукції, унікальна і не може бути направлена на інші замовлення".

У Києві знайшли виправдання: мовляв, лист, відправлений влітку 2021 року, був не замовленням, а лише попередженням про плани. Комбінат нагадав, що договір укладений не був, а значить, ніхто ніяких зобов’язань на себе не брав.

Іноземці відступати не планують. Наразі вони поставили "Україні" дедлайн для виплати грошей – 10 лютого. У противному випадку – погрожують позовом до суду.

"Україна" під надійним дахом 

Перші ознаки, що легенда українського схематозу знову з’явилася на горизонті, стали помітні 2,5 роки тому, незадовго після зміни влади. У серпні 2019 року Industrial Innovation Group, колишній ЄДАПС, провело форум "Електронна Україна", який активно піарило в ЗМІ. 

Тоді група розповідала про свої потужності та досягнення, говорила, що може допомогти державі створити мережу електронних сервісів. На цей захід завітав нинішній глава фракції "Слуга народу" Давид Арахамія, який прийшов у політику з IT-сфери.

Співрозмовники "Української правди" в Кабміні вважають, що саме Арахамія привів старий ЄДАПС до нової влади. Сам депутат лобізм заперечує.

"Дійсно, зустрічався на самому початку каденції з Таріямом (офіційний співвласник IIG – УП). З ним познайомив посол ОАЕ в Україні, отримав запрошення виступити на їхньому івенті в Парковому, оскільки я у минулому айтішник. Відтоді не мав жодних контактів", – йдеться у відповідях Арахамії, які "Українській правді" передала пресслужба партії.

Нардеп запевняє, що далекий від теми поліграфкомбінату і ніколи не опікувався його роботою:

"Мені дуже мало відомо про його діяльність, за винятком постійних скандалів, пов'язаних з групами впливу, які борються через пресу".

Пересічний українець, який не слідкує за комбінатом "Україна", навряд чи помітив би цю боротьбу за вплив. Вона дійсно активізувалась у другій половині 2019 року. Сайти, які прийнято називати "зливними бачками", взялись передруковувати матеріали про нібито корупцію за участі попередніх керівників комбінату "Україна" та іноземних постачальників. 

Адвокатське об’єднання, очолюване Андрієм Котулом, менеджером як старого ЄДАПСу так і відродженої IIG, написало в СБУ заяву проти колишнього керівництва поліграфкомбінату. І Служба безпеки України дійсно почала офіційне розслідування.

Правоохоронці ніколи не звітували про цю справу, і навіть представник компанії Linxens, яка фігурує в матеріалах, дізнався про це від УП. Хоча влітку 2021 СБУ вже проводила обшуки і вилучала ноутбук і записники в колишнього директора комбінату, а згодом одеського губернатора і міністра охорони здоров’я Максима Степанова.

Фабула справи прописана не дуже чітко: мовляв, чиновники у змові з іноземцями розікрали близько 4,4 млн євро (100 млн. гривень) на закупівлях матеріалів для документів.

Оскільки суто корупційні історії – не підслідність Служби безпеки, в це провадження вписали і "розголошення державної таємниці". "Таємними" правоохоронці вважають технології захисту української біометрики, для якої іноземні робити лише заготовки. 

Наступні дзвоники на поліграфкомбінаті пролунали навесні 2021 року. Тоді джерело "Економічної правди" повідомило, що новим керівником держпідприємства можуть призначити Тетяну Бондаренко, яка є подругою топ-менеджерки колись ЄДАПСу, а тепер Industrial Innovation Group Ірини Обиденко.

При цьому тоді ж навесні дві компанії з IIG обмінялись між собою патентом на український паспорт. Його власником стала та сама "Поллі-Сервіс", яка на той момент ще не зайшла у велику гру.

Співрозмовник на комбінаті тоді називав кандидатуру Бондаренко погодженою в Офісі президента. За п’ять місяців, у серпні 2021 року, вона дійсно посіла місце керівника. І саме нова директорка відмовилась від співпраці з іноземцями на користь близького до себе виробника.

При цьому в її призначенні був не лише прихований, а й абсолютно публічний конфлікт інтересів. На той момент Бондаренко судилася з комбінатом. Жінку звільнили з посади заступниці директора в 2017 році через те, що СБУ відмовила їй у доступі до держтаємниці. У 2020 році вона виграла суд, поновилась на роботі, але була звільнена вдруге. І вдруге виграла суперечку, відсудивши ще й понад 580 тисяч гривень компенсації.

Судові розгляди як на момент призначення, так і досі ще не завершені остаточно. І сам факт такої суперечки створює протиріччя між професійними обов'язками і особистими інтересами.

Це підтвердило і Нацагентство з питань запобігання корупції, коли жінка звернулась туди за роз’ясненням. 

Та як показали події, що розгорнулись одразу після призначення Бондаренко, 580 тисяч гривень її компенсації – навіть не вершина того айсбергу, що заховався всередині "України".

Чи України.

Чому до суду досі не пішли іноземці? Ймовірно, справа у нравах європейських бізнесменів, які не воліють одразу судитись, розкриваючи на загал деталі свого виробничого процесу. 

Вони бережуть комерційну таємницю. Як і українці, які, щоправда, дещо плутають це поняття з державною непрозорістю.

І на держпідприємстві з символічною назвою український протекціонізм перетворюється на протекцію конкретних українців.

P.S.: Після виходу матеріалу до "Української правди" надійшла відповідь "Поллі-Сервісу" на запит, надісланий 1 лютого. У ньому компанія повторила свій реліз про те, "офшорні посередники" організовують проти неї "брудні публікації" через те, що їх відсторонили від нібито корупційної співпраці з поліграфкомбінатом.

"Поллі-Сервсі" стверджує, що його обкладинки відповідають "всім необхідним вимогам", зокрема ДСТУ. При цьому компанія не відповіла на інші запитання УП: про те, який саме чіп вони використовують, чи проходив він експертизу Держспецзв'язку і чи має фірма зв'язок з бізнесменом Юрієм Сидоренком.

Соня Лукашова, УП