Хор солістів. Як "Голос" готується до возз'єднання у Верховній Раді
Після відходу Святослава Вакарчука з політики у партії та фракції "Голос" настали темні часи. Спершу, здавалося, його місце буде неможливо заповнити, а потім, виявилось, охочих це зробити стало надто багато.
Першою в роботу кинулася колишня айтішниця Кіра Рудик, яка вбачала в "Голосі" своєрідний Ring Ukraine 2.0 з жорсткою вертикаллю влади. Саме їй Вакарчук передав владу в партії за три місяці до складання мандату.
Водночас, ця вертикаль не влаштовувала людей, які ту партію, пліч-о-пліч з Вакарчуком будували – Ярослава Юрчишина, Юлію Клименко та колишню антикорупційну активістку Олександру Устінову.
Кожен із них боровся за лідерство і кожен робив це, як умів. Врешті, у червні 2021 фракція у Раді остаточно розкололась.
11 з 20 депутатів на чолі з Устіновою відділилися в парламентське об’єднання "Справедливість". Його наповнили львівські мажоритарники, колишні члени УГП, київські активісти – Роман Лозинський, Наталя Піпа, Ольга Стефанишина тощо.
Інші 9 залишилися у команді Рудик, яка фактично монополізувала партію. Це люди з бізнесу та держслужби – зокрема Андрій Осадчук, Рустем Умєров, Інна Совсун, і вже колишній голова фракції Железняк.
Так боротьба за "Голос" переросла у відкриту конфронтацію, місцями з привселюдним поливанням брудом. До заборонених прийомів вдавались обидві групи – від ситуативних домовленостей з Офісом президента в обмін на зміну голови фракції до пошуку компромісів з колишніми політичними ворогами.
Втім, як дізналася УП, вчорашні вороги почали вести діалог про об'єднання фракції.
Готовність переступити через дрібні, але публічні, подекуди принизливі звинувачення, чи не найкраще ілюструє фраза Юлії Клименко при зустрічі з УП: "А ми хіба розходились? То ми просто сварились!".
"Українська правда" розповідає, чому Устінова з Рудик можуть піти на мирову та якими будуть умови цієї домовленості. А також пояснює, чому це об’єднання – навіть якщо воно увінчається успіхом – уже нікого не врятує. Принаймні "Голос" як політсилу так точно.
Як ОП допоміг Устіновій скинути Железняка
Перемовини між двома частинами "Голосу" почалися задовго до виходу конфлікту в публічну площину й розвалу фракції.
Рудик, Железняк та Устінова вперше сіли за стіл переговорів ще за півроку до офіційного відділення "Справедливості", а саме в січні 2021.
Модератором цього процесу став нардеп Рустем Умєров – кримськотатарський бізнесмен, делегат Курултаю з групи Рудик, який тримався більш-менш нейтральної позиції у фракції.
"Рік ми вели перемовини. З одного боку була Саша (Устінова – УП) з іншого – завжди дві людини, Ярослав і Кіра. Точніше, до кінця минулого року головним перемовником був Ярослав, а потім стала Кіра. Моя роль полягала в тому, щоб підтримувати діалог, але сторони ніколи не могли досягти домовленостей", – розповідає УП Умєров.
Для самого Умєрова як компромісної фігури планувалась і більш значима роль – голови фракції (яка згодом дісталась Устіновій). "Справедливість" готова була дати за нього всі свої 11 голосів, утім Железняк на такий сценарій не пішов.
Після втрати влади у фракції, Железняк є найбільшим противником її об’єднання.
"Голосувати разом ми не будемо ніколи, хоч Святослава Вакарчука поверніть і посадіть. Це неможливо", – ніби переконує себе Железняк.
Поки переговори не приносили результатів, група Устінової шукала інші способи повернути собі владу у фракції. А з нею і такі технічні речі, як можливість ходити на погоджувальні ради, виступати на перервах і збиратися у фракційній кімнаті.
"Ми писали листи на Разумкова, коли він був ще головою ВРУ. Він сказав – "розбирайтесь самі". Пізніше я до нього підходжу й кажу – Дімо, ти голова парламенту, це не нормально, коли в нас є більшість фракції й вона нічого не може зробити! Але я розуміла, що вони з Железняком друзі, і на все це закривалися очі", – пригадує в розмові з УП Устінова.
Через неможливість стати "другом" для Разумкова, "Справедливість" вирішила стати його ворогом. Принаймні ситуативним.
Як відомо УП з джерел у команді президента, частина групи Устінової підтримала відставку Разумкова взамін на допомогу ОП зі скиданням Железняка.
Зрештою, про такий обмін "голосів на послугу" УП дізналася ще у вересні.
"Вони шукали різні шляхи, щоб скинути Яріка (Железняка – УП), і нічого у них не виходило. Можу сказати, що кілька людей зустрічалися з Андрієм (Єрмаком – УП), серед них Устінова була, але не тільки вона. Оця історія з ОАСКом – це ж вони Єрмаку принесли. Ми аж прифігіли від їхніх ідей", – зізнається в розмові з УП впливовий член Зе!команди.
"Оця історія з ОАСКом" стосується 17 грудня 2021 року. Тоді суддя славнозвісного Окружного адмінсуду Києва Руслан Арсірій, якого ще кілька років тому сама ж Устінова називала "перевертнем у мантії", призупинив дію положення фракції "Голос".
"Без втручання з боку Офісу президента нічого б не було. Жодне таке рішення не пройшло би", – підтверджує інформацію джерело УП в ОАСКу.
Якщо ця версія є правдивою, то "Справедливість" на чолі з колишньою антикорупційною активісткою Устіновою не збентежив не лише спосіб "рішання" питання. А й прізвище людини, через яку такі питання зазвичай проходять в Офісі – Олег Татаров.
Буквально за кілька годин після ухвали ОАСКу заступник спікера парламенту Олександр Корнієнко з трибуни ВР оголосив Устінову головою фракції.
"Стефанчук не хотів це навіть робити. Руслан відразу сказав, що марати руки в "срачі" "Голосу" не збирається. Саші (Корнієнку – УП) довелося брати удар на себе", – ділиться з УП член команди президента.
Устінова категорично заперечує допомогу ОП в історії з ОАСКом. Мовляв, 6 голосів за відставку Разумкова було волевиявленням окремих членів команди – зокрема, Ольга Стефанишина з комітету здоров’я нації, меддопомоги та медстрахування голосувала за зняття Разумкова, бо той поховав законопроект про медичний канабіс.
За словами Железняка, голосування за відставку Разумкова – не єдина ознака роботи "Справедливості" з Офісом.
"Устінова зустрічалась з Єрмаком ще з кількох питань: закон про олігархів – де питання було не в кількості голосів, а в якості, – і контроль над партією. Нащо останнє Устіновій – зрозуміло, нащо це владі – бо були довибори на 197 окрузі, Черкащина. Вони нас активно схиляли підтримали Войцеховського (кандидата від "слуг" – УП). І ще одне питання – це соц-економ", – розповідає депутат.
"Соц-економ" – це субвенція на соціально-економічний розвиток або, іншими словами, гроші на округи лояльних мажоритарників. Восени їх отримали дві львівські депутатки із "Справедливості".
Втім, як запевняє УП одна з них, Наталя Піпа, на окрузі якої за цю субвенцію мають добудувати спорткомплекс, вона далеко не єдина з опозиції, хто отримав кошти.
"Бондар з ЄС теж отримав підтримку, Гончаренку з ЄС дали 100 мільйонів на округ – це більше, ніж більшості "слуг". Якщо ти ходиш, пояснюєш, просиш, то ти попадаєш у пріоритет і отримуєш кошти. Тому мені смішно слухати те, що говорить Железняк", – каже Піпа.
Трохи ясності в ситуацію вносять джерела УП у Зе!команді, які пояснюють, що співпраця ОП зі "Справедливістю" – справа виключно ситуативна.
"Та нехай розберуться самі з собою! Вони ж там всі демократи. Треба з кожним окремо говорити, тому що ніхто не може взяти на себе "обязи", що хтось буде головним і зможе забезпечити голосування цілком всіх депутатів групи. Це занадто енергозатратно.
Нам легше піти до "Довіри" чи до "За майбутнє" – там хлопці конкретні і зрозумілі", – пояснює УП один із тих, хто в монобільшості займається збором голосів.
Цікаво, що раніше сама "Справедливість" присоромлювала крило Рудик за співпрацю з Офісом президента. Утім їхня історія співпраці була дещо іншою.
За інформацією УП, Рудик і Железняк намагалися вибудувати роботу з ОП, зокрема ходили на кілька зустрічей на Банкову – втім такі перемовини успіхом не увінчались.
Крапку в них спершу поставило голосування за зняття Разумкова, якого в жовтні активно "валив" Офіс – група Рудик на нього не дала жодного голосу. А згодом – і підтримка Порошенка.
Умови та перспективи об’єднання двох груп
Об’єднавчі перемовини між Рудик і Устіновою активізувалися рівно за рік після початку – у січні 2022. Причиною тому стало ніби як прагнення обох груп достойно завершити свою каденцію у Верховній Раді й консолідувати зусилля перед можливим російським вторгненням.
"З’явилась загроза, до якої ми маємо готуватись і проти якої ми маємо об’єднувати свої зусилля. Плюс – повертався Петро Олексійович, і в мене було натхненне відчуття, що всі мають бути разом", – каже Рудик.
"Зрозуміло, що я не хочу бути з Рудик у наступному політичному сезоні. Є питання і до цінностей, і до зв’язків. Але буде краще, якщо ми об’єднаємось і хоча б частково виконаємо зобов’язання, які на себе взяли", – пояснює свою позицію Клименко зі "Справедливості".
Втім для людей, які півроку публічно змішували один одного з брудом, такі причини для раптової дружби виглядають трохи дивно. Точніше, неповно.
По-перше, Устінова, яка нині є головою фракції, з особистих причин скоро робитиме політичну перерву.
По-друге, ухвала ОАСКу щодо положення фракції є тимчасовою. Вона зупиняє його дію до розгляду справи по суті, щоб швидко припинити порушення – у випадку групи Устінової, як ідеться в позові, це неможливість подавати законопроекти.
Якщо під час розгляду справи по суті Арсірій змінить свою позицію, або група Рудик переможе в апеляції, керівництво фракцією може повернутися назад до Железняка.
Тож групі Устінової вигідніше дійти порозуміння з Рудик до того, як ОАСК повноцінно візьметься за їхню справу.
І по-третє, Рудик як лідерці партії важливо мати принаймні номінальну підтримку фракції. Особливо, з огляду на поступове наближення парламентської кампанії.
Головне, про що треба домовитись двом політикиням – це спільний вектор руху та компромісне прізвище нової голови фракції. Охочих, наскільки відомо УП, небагато. Можливо, вибір впаде на Юлію Клименко чи згаданого вище Рустема Умєрова.
На пропозицію ввести позицію співголів у фракції – тобто призначити одну людину із "Справедливості", одну з групи Рудик – крило Устінової наразі не погоджується.
Серед питань, які треба з’ясувати Устіновій і Рудик, також розтрата мільйона гривень, на предмет якого ДБР перевіряє "Голос", повернення членства в партії для деяких нардепів і встановлення запобіжників для зловживання владою з боку Рудик.
Останнє частково вже виконане – нове положення фракції фіксує, що людина може перебувати на посаді голови фракції лише один рік.
Яка ж імовірність об’єднання "Голосу"?
Співрозмовники УП по обидві сторони конфлікту сходяться на думці, що перемовини наразі конструктивні, утім дуже крихкі.
"Це як похід по льоду: ти робиш крок, зупиняєшся, пробуєш. Одні з найскладніших перемовин, у яких я була, хоча, нагадаю, я продавала Amazon компанію за мільярд доларів", – не без пафосу каже Рудик.
І паралельно – пускає, якщо не прорубує, на цьому тонкому льоду величезну тріщину.
Без погодження зі "Справедливістю" у середині січня Рудик дала "сольник" у Жулянах у день прильоту Порошенка. А за пару тижнів пішла на з’їзд партії УДАР, де в першому ряду сиділа біля того ж Петра Олексійовича.
І якщо перший раз група Устінової вирішила ввічливо промовчати, то після з‘їзду УДАРу таки повернулася до свого звичного способу фейсбук-комунікації.
"Тепер я знаю, як виглядає політична проституція, і я не лише про самозванців. Просто огидно і соромно", — написала Устінова, викладаючи те саме фото Рудик і Порошенка.
У листуванні з УП вона ледь не прямим текстом заявила про припинення перемовин з Рудик. Мовляв, як можна гуртуватися з людьми, які намагаються вторгувати місце в списку Порошенка за продаж бренду "Голосу".
Тоді як Рудик коротко відписала УП, що для неї це не кінець: "Мета об‘єднання – вище, ніж пост на 133 лайки".
***
Насправді "Голос", навіть у випадку успішного об’єднання фракції, уже не має шляхів для спасіння чи реінкарнації своєї політсили. Усі мости й дороги давно спалені.
У річній боротьбі за владу, лідерство та визнання обидві групи "Голосу" системно знищували один одного, не оглядаючись на можливі репутаційні ризики.
Тож не дивно, що останні дані соціологічних досліджень фіксують рівень підтримки партії, яку заснував Святослав Вакарчук, на рівні якихось 1-2%. Це менше ніж, наприклад, у віртуальної партії іспанського блогера Шарія чи "Свободи", яка навіть не представлена в парламенті.
Втім історія з рейтингом "Голосу" – не лише про відхід Вакарчука і міжусобиці його "нащадків".
Справа в тому, що "Голосу" йшов у парламент лише для одного: працювати в коаліції зі "слугами". Влітку 2019-го команда Вакарчука навіть не розглядала можливості переходу в опозицію на пару з "Європейською солідарністю" чи "Батьківщиною".
За інформацією УП, під час парламентської кампанії члени "Голосу" та "Слуг" навіть непублічно обговорювали можливий склад Кабміну. "Голос" міг ніби як отримати одне-два міністерства.
Наочний приклад рівня очікувань "Голосу" – заява керівниці виборчого штабу Юлії Клименко про готовність висувати лідера "Океану Ельзи" у прем’єри (!).
Однак, блискавичний результат "слуг" на виборах і формування монобільшості нівелювало будь-який сенс перебування "Голосу" в парламенті.
Залишившись за бортом коаліції, партія Вакарчука так і не змогла знайти своє місце в українській політиці. "Голос" пробував різні варіації свого існування: "надпозиція", опозиція – але це спрацьовувало.
І не варто недооцінювати вчинок Вакарчука. Уникнення відповідальності за всіх людей, яких він особисто привів у парламент, та його небажання займатися реальною політикою – було початком кінця партії.
Що і підтвердив час: партія Вакарчука без самого Вакарчука існувати не може.
Тож усім членам "Голосу" не залишається нічого іншого аніж шукати новий політичний тролейбус, щоб отримати квиток у новий парламент. Будь на ньому назва "Партія Разумкова", "24 серпня" чи "Європейська солідарність". У списку останньої, за даними УП, Рудик уже розраховує на кілька місць для себе і своїх людей.
А все що нині відбувається – забавки на політичному цвинтарі. Бо як відомо: те, що мертве, померти не може.
Ольга Кириленко, УП
