"Сенк'ю, містер Блінкен". Як і чому Порошенко уник арешту
Усього кілька хвилин знадобилось 19 січня Печерському райсуду Києва, щоб оголосити запобіжний захід Петру Порошенку.
Колишній президент, який два дні тому знервовано підривався з місця без дозволу судді, у середу спокійно піднявся сходами до Печерського райсуду зі словами: "Сьогодні ми твердо переконані в нашій перемозі".
Натомість незмінною була поведінка судді Олексія Соколова. Беземоційно і ледь не пошепки він зачитав рішення, з якого можна було розібрати хіба "особисте зобов'язання".
П’ятого президента зобов’язали на два місяці здати закордонний паспорт, не виїжджати за межі Києва й області без дозволу слідчого та за викликом з’являтись до суду.
"Вони і не сподівалися на арешт, – відповів згодом Порошенко на запитання УП, що ж змінилось у бажанні суду його посадити, – Вони намагались перешкодити моїй політичній діяльності, дискредитувати мене в очах виборців і світу".
Разом з прихильниками Порошенко переможно проспівав "Ще не вмерла України" й перейшов до більш приземлених речей, як то організація брифінгу.
"Марина, іди сюди! Марина!", – гримнув він на свою дружину, яка вже за кілька секунд стала за його спиною і без жодних спроб вийти перед камери сумирно простояла там всі 15 хвилин брифінгу.
Більш вигідні позиції призначались для однопартійців Порошенка. Деякі з яких, як от його багаторічна помічниця й колишня міністерка у справах ветеранів Ірина Фріз, увесь брифінг простояла з вологими очима.
У своїй промові Петро Олексійович згадав про молитву у Михайлівському соборі, загрозу російського вторгнення та об’єднання всіх демократичних сил і врешті Зеленського, адже зараз саме час "прихлопнути кришку піаніно".
Після цього він приобійняв Вікторію Сюмар і вийшов до натовпу, який безперестанку скандував "Путін – ху*ло, Зеля – сцикло". У позитивному ключі, крім, власне Порошенка, вустами ведучого натовп згадав ще одну людину.
"Сенк’ю, містер Блінкен", – кричав ведучий в сторону елітного готелю Хайят, де цього дня зупинявся держсекретар США Ентоні Блінкен.
З площі перед судом Порошенко поїхав не в СІЗО чи під домашній арешт, як сподівався багато хто на Банковій, а в ресторан "Царське село" святкувати свою першу медійну перемогу над Зеленським.
Чому Порошенка не арештували: причини
Події у Печерському суді, де розглядали "вугільну справу" Порошенка-Медведчука, одразу пішли не за сценарієм Банкової. На це було дві головні причини: якість виконавців та вміння замовників ставити задачі.
Як вдалося відтворити УП, початковий план "повернення Порошенка" виглядав зовсім по-іншому.
Впродовж місяця Офіс президента в координації з ДБР, СБУ та Офісом генпрокурора усіма силами нагнітали атмосферу довкола Порошенка.
Telegram-канали, афілійовані з радниками Андрія Єрмака, ледь не всі свята писали, що Порошенко таки сяде, а блогери і спікери зі "службового" пулу розмірковували про те, як надовго закриють "втікача".
Одразу кілька співрозмовників у команді Зеленського розповіли УП, що кейсом Порошенка опікується заступник голови ОПУ Олег Татаров. Наші співрозмовники пов’язують його з колишнім соратником Януковича Андрієм Портновим.
В ОП Татаров "курує" весь правоохоронний блок, в тому числі ДБР, але у цій історії саме йому довірено і непублічний "супровід" справи у Печерському суді.
Сліди Татарова простежувались, починаючи із самої підозри Порошенку. Її підписала не генпрокурорка Ірина Венедіктова, у якої конфлікт із замом Єрмака, а Олексій Симоненко.
Це той самий заступник генпрокурора, який відмазував Татарова від справ НАБУ і був одним із найпомітніших на його скандальному дні народження.
У день повернення Порошенка до України його мали чекати дві заготовки від Банкової.
Заготовка перша – слідчі ДБР мали затримати лідера "ЄС" після проходження паспортного контролю в аеропорту і доставити в суд. Акурат перед поверненням Порошенка його навмисно оголосили у всеукраїнський розшук.
Заготовка друга – джерела УП у владі в один голос пророкували, що того ж таки дня Петру Олексійовичу мали обрати запобіжний захід – домашній арешт. Аналогічний запобіжний захід раніше отримали всі інші фігуранти "вугільної справи". Віктор Медведчук давно сидить вдома, а бізнесмена Сергія Кузяру випустили із СІЗО під домашній арешт 12 січня.
До речі, за даними співрозмовників УП на Банковій та Різницькій, до звільнення Кузяри так само міг бути залучений Татаров.
Отож, план був такий: затримати, привезти в суд, відправити під домашній арешт.
Однак, від самого початку, ця нехитра комбінація почала сипатись: слабкою ланкою виявились виконавці.
Спочатку в Жулянах прикордонники не знали, що робити з паспортом Порошенка. Потім працівники ДБР не змогли втримати Порошенка, якого буквально пронесли через пропускний пункт його соратники. Арештовувати колишнього президента біля аеропорту в оточенні тисяч його прихильників ніхто не ризикнув.
Згодом збій відбувся у Печерському суді.
"Всі ми знаємо, що Печерський суд завжди провладний і все таке. Але є один великий нюанс у справах такого типу. Багато із суддів, які там працюють, особисто знають Кірєєва, і всі знають його історію. Люди бояться брати на себе відповідальність, бо як показує практика – ніхто потім за них не заступиться", – пояснює УП один із колишніх членів команди Зеленського, який добре розуміється у роботі судової системи.
Засідання у справі Порошенка вів суддя Олексій Соколов, якого сам фігурант призначив своїм указом в 2017 році. Працювати з Кірєєвим він не міг, але і повторювати його долю не захотів.
Те, що план обвинувачення на швидку посадку дав чергову осічку, стало зрозуміло, коли суддя Сколов закрився на 5 годин в нарадчій кімнаті. Якби рішення, до прийняття якого влада готувалась майже місяць, було готове, суду не було б чого зволікати.
Того дня команда Порошенка побоювалася "найгіршого рішення". Через це прихильники лідера "ЄС" на повному серйозі були готові блокувати виїзди з суду.
Але це не знадобилось, адже суддя Соколов відмовився ухвалювати рішення 17 січня. А 19-го, на тлі візиту державного секретаря США, закривати Порошенка було вже не з руки.
Зрозуміло, що візит Блінкена був погоджений ще до повернення Порошенка, на минулих вихідних. Так, принаймні, переконують у найближчому оточенні Зеленського. Але бої мітингувальників і поліції за автозак з попереднім президентом точно не додають аргументів чинному главі державі в розмовах про "внутрішню єдність перед обличчям російської загрози".
Однак джерела УП у Зе!команді у приватних розмовах пояснюють, що головною причиною дводенної заминки став не праведний бунт судді чи якийсь ціннісний конфлікт, а збіг двох невизначеностей: "Банкова не розуміла, чого точно хоче, а суддя не знав, як викрутитись із цієї ситуації".
"Головний підсумок суду це те, що суддя визнав доказову базу достатньою для застосування запобіжного заходу. Раніше ми чули різні "плівки" і бачили документи, а тепер суд визнав. Хоч, може, мені як громадянину хотілося б більш жорстокого рішення", – намагається тримати лице в розмові не під запис один із найближчих соратників Зеленського.
"Звісно, що ми тепер будемо говорити, що незалежний суд виніс незалежне рішення, і все таке. Але дякувати Богу, що суддя хоч визнав його підозрюваним. Тепер у Порошенка офіційний статус, перший офіційний запобіжний захід, йому доведеться виправдовуватися, що він не "верблюд" і не спільник Медведчука", – додає інший співрозмовник із команди президента.
За його словами, найгірший варіант був би, якби Порошенка просто відпустили.
"Що тоді довелося б робити з кумом Путіна? Як пояснювали суспільству, що той під домашнім арештом, а Порошенко собі просто на волі", – додає джерело в ОПУ. Згодом у своєму Telegram-каналі такий самий меседж повторив член наглядової ради "Укрзалізниці" Сергій Лещенко, який медійно адвокатує майже будь-які дії Володимира Зеленського та його оточення.
Стадіон так стадіон-2.0: наслідки
"Уся ця історія – це друга серія "Стадіон так стадіон". І в ній виграв Петро", – написав УП відразу після рішення суду один із колишніх близьких соратників Петра Олексійовича, з яким у нього наразі не найкращі відносини.
Команда Порошенка і справді переграла опонентів одразу на двох напрямках.
Перша перемога – він зберіг свій ядерний електорат, в який команда Зеленського мала поцілити "вугільною справою".
Намагання прив’язати прізвище "гетьмана" до прізвища "зрадника і кума Путіна" було спробою вибити з-під Порошенка обжиту ним електоральну нішу: патріотичний і проєвропейський виборець не мав би підтримувати людину, яка "торгувала на крові".
Але команда "ЄС" продумано обороняла свою "останню територію".
За день до повернення лідер партії "ЄС" дав великий брифінг у Варшаві, запросив у літак супроводжувати його десяток депутатів та погодився на присутність журналістів, в тому числі тих, хто викривав "вугільні оборудки". Під Жулянами був зібраний досить людний мітинг, який захистив його від затримання і міг стати стіною на випадок арешту в суді.
Це була системна робота, яка медійно спрацювала на ядро "Європейської солідарності" – прихильники Порошенка не вірять підозрам чи "плівкам Медведчука", але вірять трансляціям з аеропорту та суду.
Другий, куди більш важливий успіх Порошенка полягає у тому, що Банкова своїми руками зробила із нього опозиціонера №1.
Цілком очевидно ручне ДБР звертатиметься до апеляційного суду, щоб посилити запобіжний захід Порошенку. Але тепер, якщо прокурори доб’ються навіть не домашнього, а реального арешту, в СІЗО поїде уже не Порошенко, а "єдиний лідер опозиції".
Адже в чому тепер опозиційність Юлії Тимошенко чи тих же Володимира Гройсмана, Олега Ляшка та іже з ними? Опозицією тепер може називатись тільки той, кого влада реально переслідує. Ну і хто не кум Путіна.
Прихильники Зеленського, які ненавидять Порошенка, так і не отримали обіцяної "крові". Натомість виборці п’ятого президента міцно згуртувалися навколо свого лідера.
Більше того, прискіплива увага Офісу президента до Порошенка, особиста неприязнь до нього Зеленського, медійна активність лідера "ЄС" нарешті дозволили йому подолати головне прокляття – Порошенко отримав шанс вирватись зі свого електорального гетто.
Тепер він неодмінно спробує захопити собі тих виборців, які раніше не могли вибрати між умовними Гройсманом та Кличком. Тепер є шанс на появу лідера-страдника, яких так любить український виборець.
Банкова, не бажаючи того, зробила Петра Олексійовича знову цікавим. Образно кажучи, почався новий сезон політичного серіалу, в якому акторам попередніх серій вже може не знайтися місця.
Зіркою другого плану першої серії цього серіалу "Лідер" стала поки що лідерка партії "Голос" Кіра Рудик. Мало того, що вона особисто зустрічала Петра Олексійовича в аеропорту, то ще й публічно оголосила про об’єднання "Голосу" і "Євросолідарності" в боротьбі з владою.
За даними УП, мова йде лише про ту частину "Голосу", яка орієнтується на Рудик. На фоні клінчу у фракції, ця група вела перемовини щодо можливої співпраці з трьома стейкхолдерами: Віталієм Кличком, Дмитром Разумковим та Порошенком.
Після шоу в Печерському суді, акції Разумкова та Кличка відчутно впали в ціні.
Для Петра Олексійовича набути кількох депутатів "Голосу" – не така уже й перемога. Але для нього важливе інше – можливість показати початок консолідації опозиції під його началом.
***
Із риторики Порошенка впродовж двох "судних днів" схоже, що він не дуже збирається воювати із своїм безпосереднім кривдником Зеленським.
Поки влада не може справитись із наростаючою напругою в суспільстві через можливу російську агресію, Петро Олексійович нарешті отримав шанс повернутись в реальність другого туру президентських виборів, коли він був єдиним "лідером опору".
Для цього, правда, треба добитись, аби всі інші опозиціонери зійшли з дистанції, бажано – погодились працювати із Порошенком, за прикладом "Голосу".
Як зробити це із 47% антирейтингу – головне питання для штабу Порошенка.
Говорячи слоганами 2019-го, зараз команді Петра Порошенка треба переробити старе гасло "Якщо не Порошенко, то Путін" у більш прийнятне для потенційних союзників "Не за Порошенка, а проти Путіна".
Роман Романюк, Роман Кравець, Ольга Кириленко, УП
