Курган&Агрегат. Як прості хлопці з Близнюків не зрадили себе, стали зірками YouTube та перетворили суржик на культ

"Єсть така класна штука: ти про друге думал, кали пєсню писав, а люди уже видумують свій смисл, – діляться секретами творчості у групі Курган&Aгрегат. – Іноді ми пишемо класний рядок, только іще не поняли самі, шо воно придумалось. І ми такі: "Та! Люди шо-то своє паймуть". 

Курган&Агрегат – як кантівська річ у собі. Незалежно від вашого погляду на неї, суть цієї речі не змінюється. На YouTube-каналі групи з назвою "Блаженне село" спроб осягнути її тисячі. У коментарях пишуть різне:

"Наче Тарковського подивився". "С*ка, за душу бере, в мене навіть кіт розплакався". "Це на рівні Висоцького або навіть вище". "Думав поржати, в результаті поплакав". "Справжній арт-хаус". "Лише відоси Курта Кобейна стільки радості привносили в життя". "MTV Europe Music Awards, як мінімум!".

Курган&Aгрегат – це 27-річні Аміль, Раміль Насірови та їхній задумливий друг Жека, Євген Володченко. Вони – із селища Близнюки Харківської області. Глибинки, загубленої поза часом, простором, робочими місцями та ЗОЖ.

Кліпи, пародії та мініатюри, колаборації з Дашею Астаф'євою, концерти, фестивалі, зйомки у "Люксембург, Люксембург", фільмі Антоніо Лукіча – від невідомості до популярності минуло лише кілька років.

У 2014-му в YouTube з'явилося їхнє аматорське відео на пісню "Лове", написану у 10-му класі. Вульгарна підліткова історія про стосунки та секс набрала понад два мільйони переглядів. 2015-го їм написали: "Хочете виступити у Києві?".

Друзі порадилися і за свій перший у житті сольний концерт запросили $100 на трьох. Продешевили – столичний Atlas заповнили понад тисячу глядачів. Але самородки жодного разу про це не пошкодували. Як і про інші виступи та корпоративи, які не зробили їх багатими.

Історія Курган&Aгрегат – не про гроші та успіх. Не про реп. Не про добірні мати в текстах, від яких у людини церемонної може піти кров із вух. Це історія про Україну – таку, яку багато хто хотів би не помічати. Але про таку, якою вона є. Таку, якою її можна і треба любити, щоби зробити кращою.

Після випуску нового альбому "Зембонджу" Курган&Aгрегат провели спеціально для УП екскурсію своєю малою батьківщиною. І щосили намагалися донести головне: Близнюки – найкраще місце на Землі. А місцевий суржик – не естетство, а їхнє єство, через яке вже давно не соромно.

Близнюки. Лозова. Сором

Вирватися за 170 кілометрів у Харків – соціальний ліфт, який у Близнюках не мав альтернативи. Поки не з'явилися соцмережі та YouTube.

– Кали учітєля в школі спрашивали, куди ти будеш поступать, всі казали не в якийсь унівєрсітєт, а просто – в Харьков, – посміхається Жека.

Зліва направо: Жека (Євген Володченко), Аміль та Раміль Насірови

всі фото: Назарій Мазилюк

До популярності Курган&Агрегат Близнюків на мапі України ніби не існувало. Ті, хто виїжджав звідси до обласного центру, часто брехали: "Ми – з Лозової".

Пояснювати там, у великому місті, що таке Близнюки – довго й незручно. У Лозовій, до якої 20 кілометрів – 54 тисячі мешканців, підприємства, великий залізничний вузол. Лозова, де 2008-го рвонув склад із боєприпасами – це вже щось. З вигаданою приналежністю до неї уживатися у Харкові начебто солідніше.

У Близнюках є кілька багатоповерхівок. Квартири коштують близько $10 тисяч

– Є прям таке клєймо: як тільки вийшов студент з елєктрічкі з сумкою та судочками, які мамка в общагу передала – "колхознік". Да ще на суржику балакає, – каже Раміль.

Місто затягує мешканців глибинки у свою бетонну вирву. Тисне показною освіченістю та конформізмом. Вбиває село ментально. Примушує соромитися відображення у дзеркалі.

– В мене був знайомий, з яким ми їздили на падкурси (підготовчі курси для вступу до вишу – УП). Він на суржику балакав до Панютіно (27 кілометрів від Близнюків – УП). Кали Панютіно проєзжаєм, – всьо: сразу на рускій переходить, – згадує Жека.

Під час карантину маршрутки від Близнюків до Лозової ходять нечасто. Таксисти беруть близько 230 гривень

Абсолютна більшість мешканців Близнюків живе у приватних будинках

Велосипеди – типовий транспорт для маленьких населених пунктів України

Разом з Амілем Жека тулився у гуртожитку технічного університету сільського господарства імені Петренка. Раміль (якщо це не жарт) теж випустився з нього, але пізніше зі ступенем магістра. А до того осягав готельно-ресторанний бізнес у технікумі та менеджмент в академії міського господарства. Згодом пройшов курси барбер-майстра.

Харків намагався ламати хлопців, але удар пом'якшувала творчість. Сумуючи за Близнюками, Жека, наприклад, написав нетлінний хіт "Крик душы" – про те, як добре повертатися додому.

Пізніше в одному з небагатьох інтерв'ю хлопці згадають: під час виконання цієї пісні вони побачили дівчину, що плакала біля сцени. "Шо ти?", – запитали у неї після концерту. "Хочу у своє рідне село, до батьків", – відповіла вона.

Леон. Дукан. Валя

У 1959 році Близнюки стали цілим смт із шістьма тисячами мешканців. Але за останні 60 років населення скоротилося приблизно вдвічі.

Сьогодні життя тут тримається на торгівлі, сфері обслуговування, залізниці, спогадах і на автошляху T 2121, що пронизує, мов голка, селище наскрізь.

– Примєрна картінка Близнюків – на три "Жигуля" єсть одна іномарочка, – каже Раміль.

Рамілю подобається стригти людей. Якби не музика, він, швидше за все, працював би барбером

У селищі зустрічається дуже багато авто, зроблених ще у СРСР

Згідно з картами Google, на невеликій площі населеного пункту вміщується багато корисного: суд, парк, магазини, АЗС, СТО, кілька салонів краси, банкомати та Rozlyvayka Shcho Pratsyuye Pislya Odynadtsyatoyi.

– В Близнюках всі самі приятні воспомінанія храняться. Це – як архів всього приятного, – ділиться Аміль.

– Це – фундамент нашого творчєства, – погоджується Раміль.

– Дєтство наше, – доповнює Жека.

Аміль зіграв головну роль у фільмі Антоніо Лукіча "Люксембург, Люксембург"

Центр Близнюків, навколо якого обертається основне життя селища

Вони стоять навпроти торговельного центру з яскраво-червоними вивісками про найважливіше: "Побутова хімія", "Продукти", "Горілка", "Тютюн". Поруч непримітна будівля, де раніше гудів клуб "Леон". У ньому проходили дискотеки, що надихнули друзів на пісню про сільську бійку – "Кривавий кулак".

– Я на цьому місті, чесно говоря, тоже адин раз в ліцо получив, – показує Жека. – Только даже руки не підняв. Потому шо я таді був п’яний, і я дуже хотів получити в ліцо. Реально була така задача. 

Я помню, що Аміль був рядом, і він мені казав, що це тупо. А я всьо равно получив, і тільки таді поняв, що це – тупо. 

На тлі друзів Аміля та Раміля Жека виглядає задумливим і не дуже балакучим

У "Леоні" відзначали випускні. У радіусі сто метрів від нього, згадують хлопці, батьки тримали оборону, влаштовували так званий "захист незайманості". Намагалися контролювати, щоби випускники не пили зайвого. Тільки те, що їм поставили на столи – шампанське та вино.

Але молодим вдавалося пробиратися до сусідньої цілодобової крамнички "Дукан". Там наливали дешеву "поминальну горілку" – ту, що залишалася після похорону.

Через дев'ять років легендарному "Дукану" та продавчині Валентині Курган&Aгрегат присвятять пісню, повну любові та подяки:

"Валька, Валєчка, накалати маккофе. Зроби, як ти умієш. Добавь ще сахар трошки. Валька, а дай ще сігарєтку, а дай ще зажигалку. "Ой, ні говна, ні ложки!".

Пам'ятник Шевченку у Близнюках молодь називає "Підкат Ніколенко" – на честь фізрука, який грав у футбол і добре робив підкати

Король. Бульдозер змін. Колода

До появи Курган&Агрегат зірки у Близнюках мерехтіли переважно на нічному небі. Селебріті заїжджали сюди лише двічі.

Якось "регіонали" привезли Олега Газманова. На честь виборів він зробив сальто на сцені місцевої адміністрації. І ще якось Вєрка Сердючка намотувала кола на червоному кабріолеті стадіоном.

– Підем через ринок? – веде Аміль. – Він у нас – топ, адин ряд. Дуже жалко, шо у вас камєра дешева – запах не передає.

Пахне тут цілком пристойно. І камера УП – не дешева. Але закінчується ринок справді швидко.

– Всьо, ось ми за 15 секунд пройшли, – коментує Раміль.

Торгівля в Близнюках – один із небагатьох способів заробітку

– Асортімент сильно помінявся, – показує Аміль кросівки з найківською "соплею", яку майстри китайської фабрики розтягли до півкола. – AliExpress сюда плотно зашов.

Про зміни в Близнюках Раміль, Аміль та Жека розповідають багато, весело, з подивом та повагою.

Останні десять років тут править колишній вчитель біології Геннадій Король. "Наш Король!" – кажуть місцеві. В одні з виборів він увірвався з гаслом "Бульдозер змін". Виборці не встояли, проголосували за Короля знов.

– Ну шо таке вітер пєрємєн? – посміхається Жека. – Вітер нєподконтролєн чєловєку, в отлічії от бульдозєра.

Жека потоваришував із Рамілем та Амілем у школі, коли брати переїхали жити до Близнюків із сусіднього села

У цій нехитрій будівлі складно впізнати місцевий будинок культури

– Так, як зараз красиво, раньше не було. Тротуари, дивиться, здєлано. В школі рємонт афігєнний. Парк зробили.

У мене таке ощущєніє, шо ми як випустилися, уїхали в Харьков, то тут все стало стрємітєльно міняться в лучшу сторону, – дивиться на всі боки Аміль.

– Кстаті, ось бачиш, цвітний садик открили, – звертає увагу його брат Раміль. – Молодьож плодиться, а работать нігде.

– У нас много чого нового тепер, – продовжує Аміль. – Бальницю реконструїровали офігєнно. Куча локацій для молодьожи. Но саме печальне: оце інфраструктура розвивається в Близнюках, но людей стає меньше, потому шо нема роботи.

– Знаєте в чом прикол? – каже Жека. – В Близнюках три штучних футбольних поля. Три! Назвіть мені іще, пажалуста, насєльоний пункт, скіньтє мені в дірект селище міського типу, де є три штучних поля для футболу.

На невеликій площі перед залізничним вокзалом є довга вигнута лавка, де збирається молодь. Через її форму лаву називають "банан"

Хлопці розповідають: коли Харків готували до Євро-2012, старі сидіння зі стадіону "Металіст" "розкидали" по області. Так на арені Близнюків з'явилися пластикові місця.

– А отут кались бревно було, – зупиняється Раміль. – Я на ньому напився сильно: водки випив, потом пива, і так я дома в чотирнадцять год пєрвий раз возлє мамки обригався. Не самоє приятноє, шо може буть.

Зараз ми вже зожники. Не п’єм года три. Ілі чотири. Алкашка – ето зло.

– Я поняв: ну не моє це! – пояснює Аміль. – Не получаю від цього удовольствія. Утром плохо – зачєм цим заніматься?!

Курган&Агрегат на одній із "зебр" селища зображують учасників "Бітлз", що переходять Еббі Роуд

– А я не курю, не п’ю вже года три. Вже комплєкс проблєм був, запої страшні. Кали ти молодий, пака мозг пластічний, лучше заніматься чєм-то більш інтєрєсним, – радить Жека.

Пізніше, коли під час екскурсії знову лунатиме тема алкоголю, він скаже друзям: "Може, хватить вже? Усі падумають, що у Близнюках тільки п'ють".

Чому вам варто приєднатися до Клубу УП?

Увесь контент Української правди – безоплатний і завжди таким буде. Наша журналістська команда працює для того, щоб ви знали – "Яка вона, справжня Україна?". Щоб знайти правду, треба вміти чути не лише себе, а й інших. Нам важливо спілкуватись з вами у Клубі УП – а ваша підтримка вільних медіа у важкі часи важлива, як ніколи.

Євген Руденко – журналіст УП

Приєднатись

Силян. Суржик. Сцена

Класна керівниця Аміля, Раміля та Жеки страшенно любила квіти. Весь їхній кабінет №13 на першому поверсі перетворила на оранжерею. За цю примху відповідали чергові "квітководи", яких вчителька сама і призначала.

– На середньому вікні всі цвіти були мої, – розповідає Аміль біля школи. – Я був квітоводом середнього вікна.

– Однажди я разговарівав з фікусами і з мене всі ржали, – пригадує Жека. – Я казав фікусам позитивні слова, шоб вони не засихали.

– От бачиш, всі сміялись, а Оруел написав книжку "Да здраствуєт фікус!", – заспокоює Аміль.

Декілька поколінь близнюківських хлопчаків проводили і проводять багато часу на цьому танку

З моменту їх випуску рідна школа дуже змінилася: з'явилися пластикові вікна, туалет та вода. Раніше діти ходили з відрами до вуличного колодязя, щоби помити підлогу в класах. Туалет був за десятки метрів від будівлі. За ним влаштовували бійки.

Писати реп хлопці почали у дев'ятому класі. Вони дивилися "Восьму милю", слухали Оксімірона, Schokk, Сzar. Але не могли подумати, що колись їм підспівуватимуть на фестивалях кілька тисяч фанів.

Перелом настав у літньому дитячому таборі, де Раміль та Аміль пізнали, хто такий справжній "силян"

– Там були тіпи з района, вони построїли імєнно цей стєрєотіп нє "колхозніка", а імєнно "силяна". Отетот, шо каже: "*б*ть, у мене в сумкє кастєт репєрскій лежить". Репєрскій кастєт! Ми так його і не побачили. 

Стільки від нього цитат проскаківало. Ми повернулись, одну пєсню написали, вторую, – посміхається Аміль.

– Він там ще розказував, шо у нього "Ява" є, а дєвушка на Брітні Спірз похожа. Десь в глибині ми панімали, шо нас сильно на***ують, і потом все це висміяли, получається, – доповнює Раміль.

Хлопці кажуть, що не збираються "перевзуватися" – переходити у своїх піснях на літературну мову

Через роки сільський образ Курган&Агрегат підкорив публіку. Вони вдерлися до YouTube зі своїм добірним суржиком. Людям освіченим він здавався вдалою стилістичною фігурою, що передає чи то іронію, чи то знущання з сільського життя.

За жартівливим тоном не всі змогли розглянути справжнє: особисту драму та спроби залишатися собою.

– Ми всєгда балакали на суржику, – каже Раміль. – Город ламає людей з пгт, сіл. Воно все накіпівше в мене було, бомбило прям з цього приводу. Ми не винуваті, шо виросли там, де всі так разгаварівают. В кожному регіоні є суржик, і він вєздє отлічається. 

Від Близнюків до Донецької області менше 20 кілометрів

– Люди як будто стєсняються суржика, – приходить на допомогу братові Аміль. – Не хочуть вслух сказать: "Я вирос в такому мєстє, де такий діалєкт. Ми привикли так балакать. "Ми" – це дуже великий процент в Україні!".

Це не значить, що ми не любим українську. Я, напрімєр, фільми, книжки – все стараюсь дивиться, читати українською. Але є прям агресивно настроєні: "Фу-у-у, ви паплюжите нашу мову!".

Жека мовчить. Гучно позіхає.

Будівництво. Даша Астаф'єва. Монатік

Вузькі вулички, залізничні колії та пустирі ведуть Раміля, Аміля та Жеку у дитинство.

Аміль намагається озвучити ключові події ясельної доби. На думку спадає лише одне: вихователька щипала малюків, змушуючи їх спати і сильно боятися.

– А в мене дохєра хєрових воспомінаній, – зізнається Жека. – Раз принесли ананас, нарізали – мені ні кусочка не досталось. А ще адин раз я головой ударився.

Якось, коли вони стали старшими, на кілька дуже суворих зимових днів скасували заняття у школі. Сказали всім сидіти по хатах. Але хлопці не послухалися.

Незважаючи на сумні місцями декорації, репери з Курган&Aгрегат вважають Близнюки найкращим місцем на Землі

Надивившись по телевізору кулінарне шоу "Звана вечеря", вони вирішили його повторити. Ходили в мороз один до одного у гості. За правилами, сторона, яка пригощала, вигадувала розваги.

На столах з'являлися смажена картопля, запарена "Мівіна", пюре з пакетиків та напівсирі котлети. Вибір потіх був не настільки багатий: гра у FIFA на Playstation та пісні Оксімірона.

Потім трапилися навчання та переїзд до Харкова – дорослішання накотило разом із тугою по дому.

Про суворі студентські часи товариші розповідають у близнюківському "Парку гарного настрою". Його назва – аж ніяк не знущання: тут з'явилися плитка, нові лави, біотуалети, пляж, альтанки з мангалами, камери відеоспостереження та wi-fi.

Оновлений парк – головна визначна пам'ятка селища

Раміль згадує, як підробляли на складі побутової хімії: взимку по десять годин переливали в бочки прострочену продукцію. У резюме Курган&Agregat можна вписати багато чого: роботу на будівництві, роздачу листівок, монтаж банерів у дитячому розважальному центрі.

– Я учився на стіпєндії, – розповідає Аміль. – Радітєлі давали сто гривень в неділю. Мені хватало, я трачу мало. Кали вже почались концерти, я мог в день потратити 200-300 гривень, і мені стидно даже нємного било.

На місцевому ставі облаштували пляж із кабінками для перевдягання

Сьогодні Курган&Aгрегат дякують долі, соцмережам та інтернету. На корпоративах, за їхніми словами, "насипають нормально".

Кажуть, кілька років тому друзі Монатіка, коли той тільки-но починав кружити у бік поп-п'єдесталу, зробили йому незвичний подарунок. Викликали самородків із Близнюків та заплатили їм за виступ 500 доларів.

Але справжнє диво сталося раніше – на тому самому першому концерті в Києві, на якому Курган&Aгрегат заробив 3000 гривень.

– Нам сказали, шо прийде Даша Астаф’єва, – згадує Аміль. – Я такий: "Та нє, це – брєд. Не може буть". І ми виходим з Жекой на сцену, я паднімаю глаза – вона внатурі на балконі стоїть. Якийсь чувак, який залицявся до неї, туда її пригласив.

У великий спорт репери з Курган&Aгрегат не пішли, але з дитинства люблять футбол

Після виступу зірка Playboy зайшла до гримерки.

– Перве, шо вона сказала: Откуда ви, пацани? Чо ви так само разгаваріваєте, як я?", – продовжує Аміль. – Вона пригласила на свій концерт в Харькові. Начали дружить. Пару раз закідони дєлала: "Шо? Кали шось совмєсне снімєм?". Я думав, це прикол.

– Потім наш кліп ("Вчителька" – УП) на цю х**ню, на паблік "Антімайдан" викинули. Написали: "Смотрітє, за шо бореться їх Україна!", – додає Жека.

– С Астаф’євой не було фіт раді фіта (спільний трек – УП). Ми з нею це робили, тому шо ми адинаково балакаєм, і вона наші приколи викупає. Вона не підстроїлась під нас. Вона така сама, як і ми, – досі в захваті Раміль.

Діденко. Лукіч. Люксембург

У 60-х роках минулого століття у США жив афроамериканський музикант Зембонджу. Через 61 рік на його честь Курган&Агрегат назвали свій останній альбом.

Зембонджу був настільки гарний, що став популярним без допомоги реклами та модних лейблів. Піратські вініли розліталися як гарячі хот-доги. Продюсери намагалися заманити генія великими грошима.

– Але він казав: "Нє, йдіть в ж*пу! Я занімаюсь музикой, а нє комєрцієй", – посвячує Аміль в історію, в яку журналісти УП майже вірять.

Раміль та Аміль – азербайджанці по крові. Але народилися в Україні та вважають себе українцями за духом

Зембонджу загинув від кулі підлого психа в найвлучніший момент. Постріл пролунав у студії під час запису останніх секунд треку. Із пісні слів не викинули – смертельний залп став частиною фінальної теми диска.

– Можете не гуглить цього Зембонджу, його вряд лі найдьот інтернет, – спускає з неба на землю Аміль. – Просто надо було придумати названіє унікальне, яке не гуглиться. 

Альбом "Зембонджу", жартують товариші, – єдиний, за який їм "не соромно": "Можна мамкам та батям показувать, в семи пєснях тільки адин матюк". 

У вигаданій легенді про непідкупного афроамериканського творця легко читається реальний острах Аміля, Раміля та Жеки втратити себе. Вони не зв’язуються з великими продюсерами, щоб не бути ошуканими. Не переїжджають до столиці, "шоб не раствариться в творчєской тусовкє, яка морально з’їдає".

Жека показує кота, якого, як і пам'ятник Шевченку, зробив місцевий скульптор

2020 року на каналі "Блаженне село" товариші виклали іронічне інтерв'ю. Актора Роберта Діденка, який повернувся з Голлівуду в Україну, зіграв Жека. Запитання ставив Аміль.

– Це відео ми називаєм "лучший фідбек за всю нашу творчість", – сміється Раміль.

– Кажуть, Антоніо (Лукіч – УП) побачив ото про Діденко. Кались давно він про нас чув, но тіпа не знав, шо ми так ще можем, – пояснює Аміль.

– І ще там фраза була у Діденко, шо український кінєматограф – гавно, – доповнює Раміль. – Лукіч написав мені сообщєніє, пригласив знятися в фільмі. І така фраза у нього була тіпа: "Я хочу, шоб ви змінили свою думку про українське кіно". 

Від першого контакту з режисером до зустрічі в офлайн минуло чимало часу. Раміль зізнається: "Я завтикав". Спершу не зрозумів, хто йому пише – якийсь нікнейм із іноземними ім'ям та прізвищем. Але потім все втряслося.

Робота в "Люксембург, Люксембург" зміцнила віру хлопців у суржик та у некомерційну творчість.

Центральна вулиця Близнюків витягнулася вздовж залізниці

Автодорога T 2121 місцевого значення робить життя в селищі трохи жвавішим

Перед зйомками Курган&Agregat висловили сумнів: за слобожанський діалект можуть захейтити. На що Лукіч відповів щось на кшталт: "Це частина української культури. Суржик є у будь-якому регіоні. Як ми можемо відмовитися від нього? Як ми можемо заплющити очі на те, що є?".

– Після того я сильно задумався. Мені вже не стидно балакать на суржику, – каже Раміль.

– Класно, шо на суржику грали. Без нього звучало б не єстєствєнно. Мені кажеться, шо у нас проблєма, шо многіє актори, які знімаються в кіно, в жизні нє разгаварівают українською. 

От в "Мої думки тихі" дуже офігєнно зіграла Ірма (Вітовська – УП), тому шо вона жизні так балакає. Тому що вона – єстєствєнна, – посміхається Аміль.

Найреперське місце в Близнюках – так жартома Курган&Агрегат називають стіну з написами неподалік від станційного туалету

Big Bang. Сєльпург. Не пропащі сили

Дерева, чагарники, сухі трави. Сміття, коров'ячі коржі під ногами. Тиша.

Все починалося на околиці Близнюків. В особливому для Курган&Aгрегат місці. Там, де, за їхніми словами, стався той самий у їхній долі Big Bang. Там, де закінчиться екскурсія для УП незадовго до заходу сонця.

– Ми часто ходили сюда тусить, – каже Жека. – Ще сєльпургом займалися.

– Придумали такий нєологізм. Як Павло Тичина придумував нєологізми, – доповнює Аміль.

– Сєльпург – це сєльскій паркур, только с елємєнтами разрушенія, – пояснює Жека. – У нас було много заброшок. Ми там, де паркурили, ті міста і разрушали. Стєнку якусь завалив – всьо в порядкє!

Але незабаром настав час збирати каміння.

Жека показує елементи того самого сільського паркуру

За жартівливою легендою, плити з розібраного військового аеродрому Близнюків використовували при будівництві харківського ринку Барабашово

Вони ведуть туди, де зняли відео "Лове", яке занесло їх на підмостки андеґраунду. Туди, де колись давно був військовий аеродром, від якого нічого не залишилося. Туди, де вони крали на городах гарбузи, які використовували у зйомках кліпу.

Раміль та Аміль не були тут кілька років. Але їхній філософічний друг Жека любить бродити тут на самоті, коли приїжджає з Харкова додому.

– Якшо ви хатітє знать, як все почалось, то почалось все з цієї пустоти, – окидує Жека поглядом непримітну територію.

Діти 90-х. Народжені на руїнах імперії. Вони могли залишитись на її дні. Але, перетворивши дно на фетиш, почали дертися нагору, створюючи нові сенси.

Хлопці з Курган&Агрегат вибрали творчість, а не руйнування

З того часу, як вони зняли тут свій перший кліп, минуло дев'ять років

Видершись на залишки зруйнованої будівлі разом із Жекою, Раміль та Аміль перед камерою згадують, як у дитинстві збирали металобрухт. Кувалдами розбивали бетонні плити, щоб дістати арматуру. Отримували гривень сім-вісім на день. Купували "Мівіну" та жуйки.

Тепер, коли їх запрошують на корпоратив, мама не перестає дивуватися: "Вам дійсно хтось платить за те, щоб ви приїхали та поматюкались?".

"Пропащими силами", про які говорили під час уроків літератури у шкільництві, творці Курган&Aгрегат не стали. Хоча дуже схожі на них у своїх піснях та кліпах.

– Пропащі сили були і є, як і 140 років тому, коли Панас Мирний писав "Хіба ревуть воли", – розмірковує Аміль. – Не хочуть нічого робити, тільки п’ють.

– Пропащі сили – це така каста насєлєнія, яка є вєздє. Ми називаємо так людей, які учились в Харькові, але не імєлі возможності реалізувать себе. Вони повернулись в Близнюки. Пошабашили – бухають, пошабашили – бухають. Так і живуть, – каже Аміль.

Раміль: "Нам нєльзя жаловаться на жизнь. У нас всьо класно слажилось"

Аміль: "Хочемо сказать спасібо всім, хто викупає і слухає нас. Вся двіжуха, яка проїсходить в нашій жизні – благодаря людям"

Бути в моменті і не ставити великих цілей – ось райдер, виставлений хлопцями самим собі на найближчий час.

– Ми запустили новий кліп, думали, шо міліонник буде. А він сто тисяч не набрав – дізмораль получається. Лучше нічого такого нє прєдставлять. Робить – і всьо.

Ми ж раніше не ставили ціль буть групой, їздить виступать. І воно само прийшло. Не було у нас целі в кіно зніматися. І ми знялися, – ділиться Аміль.

Попри показний пофігізм, у відсутність амбіцій друзів не віриться. Щонайменше одна мета у слобожанських трикстерів є. Вони говорять про неї, як про ту, що ще належить досягти. Але ця місія для Курган&Aгрегат здійсненна:

"Надіїмся, шо ми сдєлаєм так, шо люді не будуть стєсняцца гаварить, шо вони з Близнюков, і не будуть придумивать, шо вони з Лозовой".

Курган&Агрегат: "Всі в города тікають. Но города – не резинові. Глубінка тоже должна развиваться"

***

На зворотному шляху з Лозової до Києва у поїзді №711 "Інтерсіті+" журналісти УП обговорюють побачене та почуте у Близнюках.

Згадується думка, висловлена кілька годин тому Жекою: "Є те, що потрібно міняти у собі, безперечно. Але є те, у чому треба залишатися собою".

У смартфоні, що постійно втрачає 4G, YouTube намагається донести світові лірику "селюка" Євгена Володченка:

Все те, що не побачу, мене більше не турбує. 

Мене турбує чистота відносин, слів, думок…

І вже не так турбує цей фізичний біль… 

Вдалечині шумить мій головний прибій…

Моя півмісячна рожева муза

Шепоче…

Євген Руденко, Назарій Мазилюк – УП