Екопарк Совські ставки. Фінішна пряма — земельна комісія Київради
Громада Совських ставків домоглася перемоги в суді над забудовником і виходить на фінішну пряму. Проєкт рішення про створення парку зі скрипом розглянула екологічна комісія Київради. 22 грудня, в середу, цей проєкт розгляне земельна комісія міськради.
Рух ЧЕСНО поспілкувався з одним із медійних облич Екопарку Совські ставки, їхнім захисником Андрієм Яніцьким. Громадський активіст розповів про підводні камені боротьби, мобілізацію громади і провів екскурсію на місці.
З Андрієм Яніцьким зустрічаємося біля Совських ставків. У сонячну погоду блакитні плеса прикрашають природну оазу посеред міста між гамірним від жвавого руху автівок проспектом Валерія Лобановського і вулицею Володимира Брожка.
Яніцький — український журналіст із Криму. Понад 15 років працює в економічній журналістиці спочатку як репортер, а останні роки — як редактор та телевізійний ведучий. Очолив Центр удосконалення економічної журналістики при Київській школі економіки.
– Де ви живете, як і чому включилися в боротьбу за Совські ставки?
– Живу з родиною у приватному секторі недалеко звідси. У боротьбу за Совські ставки включився у 2018 році на правах пересічного активіста. Тут були активніші люди, ніж я. У 2018 році ми разом повоювали, думали, що все затихло, що ми вже перемогли. Насправді просто підійшов передвиборчий рік, і забудовник зупинив свою активність. Але як тільки переобрали Київраду, він знову пройшов у міськраду. А вже в лютому 2021 року земельна комісія просунула питання забудовника.
Я став дуже помітним, бо давав коментарі, інтерв'ю, а всі місцеві просили: "Андрюха, давай ти коментуй. Ти ж журналіст". У нас є ще низка людей, які коментують, наприклад, архітектор, голова сусіднього ОСНу в приватному секторі.
Але забудовник визначив мене як ворога. На мене почали скидати різний бруд в інтернеті. Писали пасажі: "очільник банди активістів", або що прийшли "тітушки Яніцького". А на останньому суді в них був такий транспарант "Яніцький, теща і дружина — це секта". Вони знали, що коли треба, то вся наша родина приїжджала на акцію. Це було дуже смішно, бо за Совські ставки борються сотні людей.
Читайте також: "Дивіться, яка дичина!". Що приховують зарості Совських ставків, і чи можна врятувати зелений Київ
Також забудовники наговорювали на Нацкорпус, ніби він ходить і гроші вимагає. Але Нацкорпус приходив і на наступні суди підтримувати громаду.
– Тобто вас намагалися дискредитувати, а тему захисту екопарку нівелювати?
– Так. Технології були дуже різні. Це й фейкові ініціативні групи, і фейкові петиції. Як зараз із Екопарком Осокорки. Забудовник тоді створив у Фейсбуці сторінку "Екопарк – Совські ставки". І хоча в них така ж назва, тільки в них є дефіс, а в нас – немає, Фейсбук жодним чином не реагує на наші скарги.
З'явилися якісь люди, які почали говорити, що, мовляв, ми місцеві і хочемо там собі забудову, нам далеко йти в аптеку чи супермаркет.
– Андрію, розкажіть загалом про це місце, його історію.
– Зелена зона тягнеться звідси через проспект. Звідси можна зеленою смугою дійти аж до Севастопольської площі, тобто тут можна було б зробити такий довгий-предовгий "зелений коридор". Але він розбитий між районами та адміністративними одиницями. Десь він клаптиково захищений, наприклад, ближче до Жулян дві чи три ділянки вже мають статус зелених зон, хоча й не мають статусу парку. Але навіть статус зелених зон гарантує, що там не будуть будувати.
Десь клаптиково вже забудували, наприклад, є такий київміськбудівський комплекс "Медовий". Там такі жовтенькі будинки, які побудовані фактично на території цієї зеленої зони, але їх збудували до того, як вона отримала охоронний статус.
Земельна ділянка досі має статус "під забудову ТРЦ". 20 гектарів нижнього каскаду, тобто це велика ділянка. Щоб зрозуміти по житлу, то Баленко (Ігор Баленко — депутат Київради) хотів її забудувати житловими будинками на 180 тисяч квадратних метрів. Це — цілий квартал.
Від самого початку ще за часів мерства Леоніда Черновецького була зроблена свідома, на мою думку, помилка: цю ділянку передали в оренду без згадки про те, що тут є водойми і річка. Понад те, водойми — не паспортизовані, вони — не на балансі КП "Плесо". У "Плеса" записаний лише струмок. Тобто віддали в оренду просто земельну ділянку з координатами без позначок того, що тут є водойми і річка. Така собі біла пляма, а вже з нею роби, що хочеш.
Так зробили тому, що Водний кодекс не передбачає передачу в оренду проточної води. Правильно це мало бути зроблено так: принаймні дві земельні ділянки — по лівий і по правий боки від річки. Але це б означало визнати, що річка є і потрібно визначати її смуги. Але забудовникам це невигідно. Спершу річку пропонували заховати в трубу, а коли люди висловилися проти, нам сказали, що вона буде відкритою, але в бетонному жолобі. А останніми днями, коли громада вже перемагала в судах, Ігор Баленко заспокоював, мовляв, вони зроблять дуже екологічно, залишать природні береги. Тобто позиція щодо долі річки весь час змінювалася.
Річка Совка — це притока Либеді. Під час великих опадів рівень води підіймається вище рівня місточка.
Щодо водойм, то по один бік від річки вони більш-менш збереглися, хоча раніше були глибшими.
З іншого боку місцина заболочена. Коли орендар отримав землю (у нас немає доказів, що він це зробив своїми руками), хтось невідомий прокопав і зруйнував дамби між водоймами і річкою. Ці водойми злилися в річку.
Раніше тут був рибгосп і там були неглибокі водойми — розводили малька. Вологість там зберігається: водні рослини, очерети зростають, але води немає.
Ми ходили тут із директором Зеленбуду. Він каже, що треба загнати екскаватор, підняти ґрунт і ми звільнимо джерела, які наповнять водойму. Він вважає, що це реалістично, і водойми можна відновити.
Є свій шарм у тому, що склалася ця екосистема: болотяні черепахи, рослини, качки, птахи. Дерева в воді ніхто не прибирає, вони стають будинком для комах, комахи — кормом для пташок, це приваблює бьордвотчерів, які фотографують птаство.
– Як ви боретеся із забрудненням ставків?
– Ми робили толоку з "Українською правдою", тут було все чисто, ми прибрали побутове сміття, але за тиждень-два почало сміття з’являтися знову. Уже минуло кілька тижнів і люди самотужки продовжують прибирати. Хтось приніс пакет для сміття.
Клуб "Української правди" дав гроші, ми купили дошки і полагодили місточок, щоб річка йшла вільно і було чистенько.
Але побутові відходи — це не найстрашніше. Найстрашніше — це врізка у зливову каналізацію, яка не стоїть на балансі в "Київводоканалу". Через це водоканал за неї не береться. Екологічна інспекція ніяк не реагує. Ми неодноразово скаржилися, але вони приїздять і кажуть, що це невідома конструкція, яка на балансі ні в кого не стоїть. А з неї постійно щось стікає.
Ми кажемо про забруднені стоки, бо тут іноді є хімічний запах, часом — запах каналізації. Це свідчить про якісь врізки вище, де є приватний сектор, є заправка, є автомийки, ведеться будівництво. Усе це потрапляє в цей струмок, який виведений сюди, і який, по суті, перетворили на колектор. У холодну пору року запах не так поширюється, але це брудна точка, яку треба прибрати.
За межами цієї земельної ділянки треба навести лад із врізками по всіх водоймах, не тільки тут: і в Дніпро скидають, і в Либідь скидають відходи. У нас не діє екологічна інспекція… Саме про врізку ми говорили, що її не мають скидати сюди.
Місцеві почали обживати ці місця, поставили лавки, зробили мінімальний благоустрій.
– Як ви залучаєте людей до захисту території?
– У нас відпрацьована технологія: ми розкладаємо листівки по під'їздах. Обов'язково там, де місцеві знають консьєржів. Справа хороша, консьєржі беруть.
Людей тут немало. Є ті, хто "за" парк, і є ті, хто, скажімо так, аполітичні, бо, наприклад, здають тут квартири чи, навпаки, винаймають.
– Вони розуміють, що привабливість їхнього житла тільки зростатиме, якщо тут буде затишна паркова зона?
– У них є зневіра, що колись буде, бо вже багато років стоїть. Статус кво, який є на сьогодні, людям не подобається. Хоча є фанати природи, яким і в такому вигляді дуже все подобається, але їх небагато. От у мене дружина каже, що краще так, ніж якийсь житловий квартал. Є різні позиції. І щоб їх погодити, ми робили тут зустрічі з громадою й визначалися, за що ми боремося, як ми рухаємося.
Усі тутешні забудовники навколо спекулюють на ставках. ЖК "Совські ставки" — недобудови Войцеховського. Але люди там уже живуть. Спочатку хотіли побудувати чотири будинки, але вийшло два. Один майже забудований, інший — ще ні.
Ці будинки не введені в експлуатацію, не мають каналізації, зливають усе в зливостоки, звідки все стікає в Либідь і в Дніпро.
Мала бути малоповерхова забудова, а збудували висотки. Тепер приватні будинки на горі опинилися в тіні висоток. Я знаю, що люди не можуть навіть продати там свої будинки через це.
Войцеховський продавав інвесторам історію, що тут будуть будинки з красивим краєвидом на парк. У нього в проспектах був місточок над дорогою, щоб зручно було ходити в парк.
У Баленка була така ж історія: "Ми запросимо ландшафтного дизайнера, будуть квіти".
А ми й самі громадою висадили квіти, які зійдуть навесні.
Редакторка-засновниця УП Олена Притула привезла на толоку 1500 цибулин різноманітних квітів, які ми гуртом висаджували.
Зараз ми ідемо стежкою — це не природна доріжка. Під нами — старий колектор, який несе рідкі відходи з Жулян, Турецького містечка, з району Севастопольської площі й далі. Цей колектор сьогодні діє, хоча Солом’янська райдержадміністрація каже, що він — аварійний.
У нас план — цей колектор перенести повністю на новий, який вже майже збудований на вулиці Володимира Брожка. На альтернативний колектор уже витратили понад 300 мільйонів і залишається добудувати 200 метрів.
Прибирати старий колектор не будуть, його залишать як резервний про всяк випадок, якщо буде аварія на новому колекторі. Але труба буде законсервована. Коли ми говорили про те, як облаштувати парк у майбутньому, то логічно, що на цій трубі можна зробити центральну стежку.
– А скільки буде коштувати створення парку за вашими підрахунками, яким ви його уявляєте?
– У нас є концепція, що ми всередині залишаємо усе, як є: дві центральні стежки і навколо самих ставків зробимо бігову доріжку, велодоріжку і два оглядові майданчики. Такий проєкт коштуватиме 80 млн. А якщо ви хочете ще зробити, наприклад, естакади над ставками, щоб можна було пройти над ними місточком, то це вже дорожче.
Ставки використовують як транзит для пішоходів між вулицею Брожка і проспектом Лобановського, де більший рух громадського транспорту. Тому тут багато людей, які не користуються ставками з погляду рекреації, а просто ходять на роботу.
Крім Голосіївського парку, до якого ще треба доїхати громадським транспортом, тут немає іншої зони для відпочинку з дітьми. У теплу пору року тут гуляє багато родин. Можна прийти з дітками погодувати качок, можна побачити черепах, які вилазять погрітися на сонечку.
– Яким чином вам вдалося досягти успіху в захисті Екопарку Совські ставки?
– Скарги і звернення ми завозили в столичну прокуратуру, Генеральну прокуратуру. Нас консультував екологічний активіст Михайло Погребиський. Ми взяли той позов, який він написав.
Михайло від початку був найактивнішим. Коли я приєднався у 2018 році, він уже захищав ставки. Навіть коли був тяжкий період зневіри, зволікання в судах і засідання постійно переносили, громада втрачала віру в цей процес. Хтось припинив ходити в суди, а от Михайло ходив по всіх засіданнях. Його підтримав молодий Нацкорпус. Він мобілізовував людей через групу в Фейсбуці "Екозагін".
Ми знайшли договір оренди, а в ньому пункти, які порушені, і є підставою для розірвання договору. Тоді ми звернулися на той час до народного депутата України Сергія Лещенка. Він віддав це помічниці Марині Бардіній (тепер Бардіна — народна депутатка від "Слуги народу"). І це допомогло. Коли в прокуратуру прийшло звернення на бланку від народного депутата, то просто так "з'їхати" вже не могли.
І вони подали до суду. Почався судовий процес. Першу інстанцію пройшли швидко. Вже у 2019 році виграли позов щодо розірвання договору оренди. Місцева громада розслабилася.
Людям доводилося пояснювати, що одного суду мало, що треба продовжувати ходити на засідання, бо попереду апеляція і касація. У нашому випадку вийшло так, що потім була апеляція, яку ми програли. Апеляційний суд сказав, що прокуратура неналежним чином представляє інтереси громади, не розглядає суть справи. Прокуратура оскаржила це в касації. Касація сказала, що прокуратура має право представляти громаду і що все правильно і повернула справу знову в апеляцію. Отака вийшла "гойдалка". Апеляцію по суті ми вже виграли в червні цьогоріч і касацію по суті теж виграли в жовтні.
Це було б неможливо без підтримки громади. Бо та апеляція, яку ми програли, то був час, коли громада розслабилася і не ходила на суди. Коли ж громада мобілізувалася, то почала ходити по 40-50 людей на суд, навіть у карантинні часи. Під судом — акція, а в суд проходили журналісти і окремі активісти, які мають юридичну освіту або порадилися з юристами, як правильно оформити клопотання.
До речі, Баленко приводив на апеляцію свою групу підтримки. Але завжди видно, коли люди стоять за гроші, а коли — з власної волі. У нас навіть були кумедні випадки, коли прийшли бабусі, які за гроші, і вони подумали, що ми теж прийшли "за" забудову ставків та попросили видати їм воду (бо ми собі взяли воду стояти влітку на спеці, а забудовник своїм бабусям нічого не взяв). Ми їм відмовили. Але щойно відвернулися, то ті бабусі в нас кілька пляшок води "позичили".
– Як вам вдавалося переконувати політиків і місцевих депутатів підтримувати Екопарк?
– У нас була цікава лобістська кампанія. Ми намагаємося залучати голоси всіх політичних сил. Ми не кажемо, що тільки пані Олеся Пинзеник молодець (УДАР) або Євгенія Кулеба (СН). Хоча вони молодці і дуже багато роблять. Але при всій повазі, в УДАРу — 30 голосів, у СН — 12 голосів, а нам треба 62. Треба ще.
На ЄС ми сильно сподіватися не можемо, бо там Баленко. Звісно, з ЄС також проголосують люди, які про свою репутацію дбають, але не всі. Може — Чайка, може — Погребиський, ми зустрічали Юрія Тихоновського, який пообіцяв підтримати питання про парк.
Багато що залежить від позиції мера. Якщо буде позиція міського голови, то буде два позитивних рішення комісії. А в нас поки тільки одне рішення — екологія, а треба ще земельна комісія.
Рішення про створення парку там ідуть в пакеті: землевідведення, зміна цільового призначення і юридичне створення парку.
Ми зустрічалися з мером, і він говорив, що він "за" парк.
Зараз питання підвисло в земельній комісії. Також не треба забувати, що потенційний забудовник — у земельній комісії. Він там може налаштувати людей проти цього питання. На нашому боці у комісії готова виступати Зоя Ярош (Голос).
– Ви публічно зверталися до Петра та Марини Порошенків щодо захисту ставків.
– На сторінках "Української правди" ми написали відкритого листа Порошенкам. Під листом підписалися з десяток людей із репутацією, в тому числі — Севгіль Мусаєва. Після цього в партії були скандали, з центрального офісу телефонували на нижній.
Коли скандал починає торкатися особистого іміджу Петра Олексійовича, то вони звертають на це увагу. Нам пропонували зустрітися з Порошенком, мовляв, він готовий вислухати. Домовляємося про дату, під листом — 11 підписантів. З них шестеро можуть зустрітися, а п’ятеро — ні. Тоді кажуть, що Петро Олексійович не готовий зустрічатися, бо треба, щоб люди прийшли повним складом. Ми пояснюємо, що шестеро людей — це вже кворум, бо всіх зібрати нереально. А нам кажуть, що цих шістьох людей Порошенко не дуже знає, а от Вахтанга Кіпіані, приміром, знає. Треба, щоб Кіпіані прийшов. Ми знову провели перемовини, щоб Кіпіані зміг прийти, зібрали людей, але вже менше — до п’яти… Так і не зустрілися ні з Петром Олексійовичем, ні з Мариною Анатоліївною.
Непублічно пізніше Марина Порошенко запевнила нашого спільного знайомого, що за забудову вони голосувати не будуть. Але нам мало, щоб вони не голосували за забудову, нам треба, щоб вони голосували за парк.
Потім депутат Сергій Таран сказав, що у фракції ЄС у Київраді немає зобов’язань перед жодною фінансово-політичною групою. Ми готові були виступити на фракції щодо створення парку. Володимир Прокопів багато разів обіцяв запросити, але жодного разу не запросив.
Ми до ЄС направили меморандум, який запропонували підписати. Документ про те, що вони докладатимуть зусиль для створення парку. І на цьому все заглохло. М’яч — на їхньому полі.
Для прикладу, я виступав на фракції УДАРу і ГОЛОСу. Також спілкувався зі "Слугами" і передав голові фракції Андрію Вітренку концепцію. Із ОПЗЖ спілкувався з Юлією Уласик. Вона обіцяла підтримувати парк. З "Батьківщиною" складніше, але завдяки великій суспільній увазі вони підтримали створення парку на екологічній комісії. У них немає там персонального інтересу, але є корпоративний забудовницький, і вони намагалися всіляко зволікати.
– Що ви маєте на увазі, говорячи так про "Батьківщину"?
– Екологічні комісії минулого складу Київради вже двічі приймали рішення про те, що вони підтримують створення парку. Але все одно це питання виноситься знову на розгляд. Як і в минулому складі Київради, почали говорити, що це складне питання, мовляв, треба створити робочу групу. У робочу групу входить від "Батьківщини" Михайло Ковальчук як голова, також туди входить від ЄС Вадим Сторожук, Євгенія Кулеба від СН, Костянтин Богатов, який тоді ще був в екологічній комісії, а від УДАРу — Юлія Лимар. Усього — п’ятеро членів робочої групи. Домовилися про виїзне засідання робочої групи. Громада на цю дату призначила там велику толоку. Попри негоду і сніг, прийшло десь 150 людей.
Першим приїхав Богатов, ми йому зробили екскурсію на місці, він запевнив, що на нашому боці, що все розуміє. А йому в чаті робочої групи почали писати, мовляв, субота, може не варто їхати. Богатов зрозумів, що колеги хочуть зіскочити і не приїхати, він запропонував зробити селфі з людьми і передати колегам. Він робить фото і відправляє колегам зі словами, що громада на вас чекає.
Ковальчук побачив селфі і вирішив приїхати, а інші морозяться. У Кулеби в цей день — засідання "Слуги народу" в Парковому, де її мали обрати в політраду партії.
Тож після Богатова приїхав Ковальчук. Але не сам, а з племінником Баленка і з групою підтримки за забудову. А з нашого боку на противагу "тітушкам" забудовника є Михайло Погребиський і Нацкорпус. Спілкування було напружене, Ковальчук пішов подивитися на ставки, Богатов пише Кулебі, що якщо вона приїде, то буде кворум і можна буде прийняти рішення.
А Ковальчук тим часом вдає з себе захисника народу і природи, явно розуміючи, що кворуму немає. Аж тут раптом приїздить Кулеба і кворум з’являється. А Богатов пропонує проголосувати за те, щоби підтримати місцеву громаду і створити парк. І всі троє підіймають руки "за" парк. Отже, є рішення робочої групи, яке зафіксоване на відео.
Минає тиждень, а протоколу рішення все немає. Я питаю голову робочої групи Ковальчука: "А де ж протокол?" Він відповідає, що секретаріат має підготувати. Я знаходжу працівника секретаріату комісії, а той мені відповідає, що зробити протокол легко, але треба мати наказ голови комісії або голови робочої групи. Знову смикаю Ковальчука, щоб він дав команду. Протокол мають підписати троє людей. А тим часом бачу, що в Фейсбуці починається дискредитаційна кампанія, ніби рішення робочої групи не є легітимним, бо до неї були включені представники УЗН, Плеса, і наче вони не голосували. Але вони долучені до робочої групи як експерти.
От нам треба три підписи. На Черговому засіданні екологічної комісії її голова Денис Москаль каже, що з робочою групою ніби вийшло якесь непорозуміння. Виявляється, Ольга Чайка з ЄС також піднімала руку і хотіла бути включена в цю робочу групу, а ви її не включили, тому Москаль запропонував її долучити до роботи. На це Богатов каже, що є протокол засідання екологічної комісії, де прізвища членів робочої групи чітко названі. Якщо вже так вийшло, то можна запропонувати їй долучитися з дорадчим голосом.
Богатов запропонував розглянути рішення робочої групи на екологічній комісії. А Москаль натомість пропонує зібратися робочій групі разом іще раз із пані Ольгою. І ми маємо таку картину: є засідання екологічної комісії, є протокол робочої групи, але питання не ставлять на голосування в порядок денний, який формує Москаль.
Врешті засідання робочої групи проводили ще раз. Але трансляції не було. Довелося просити Богатова зробити трансляцію. Він її зробив і увага громади до цього питання посприяла тому, що нас знову підтримали. Я вважаю, що рішення екологічної комісії прийняли завдяки діям Богатова. Я думаю, це одна з причин, чому його потім виключили з екологічної комісії.
Рішення робочої групи вони підтримали, але йшлося про нашу місцеву ініціативу зі створення парку. А потім винесли на чергове голосування екологічної комісії ще одну ініціативу "за" парк і ще одну — "проти". У підсумку їх всі вирішили розглянути. І на наступне засідання екологічної комісії виносять дві ініціативи: одна — "за" забудову, одна — "проти". У нас тривають карантинні обмеження, але в залі присутні люди "за" забудову, в залі — забудовник Баленко. А всім іншим екологічна комісія не давала перепусток. Нам сказали, що Баленко депутат і він провів своїх. І нам тоді допомогли депутати з фракції УДАР і Голос виписати перепустки.
Тепер потрібно пройти земельну комісію і отримати бюджет на створення парку.
Сергій Огородник
