У гопника, чи то Путін, чи то ваш сусід-алкоголік, замість логіки звірині інстинкти – експерт з самооборони Антон Фарб

На засніжених дорогах Києва за вечір сталося 25 аварій.

Колишнього суддю знайшли застреленим у Києві.

На Волині вчителька фізики тягала учня за вуха та била по голові.

У Кривому Розі школярі побили і зґвалтували працівницю лазні.

У Лубнах чоловік влаштував різанину на автомийці.

Ці заголовки з'явилися в стрічках новин протягом тих кількох годин, що ми розмовляли з Антоном Фарбом, президентом Федерації крав-мага України, автором книг "Сам собі охоронець" і "Сіра людина. Мистецтво бути невидимим".

Поки ми спілкувалися про філософію особистої безпеки, перезавантаження мислення і концепцію "сірої людини", за вікнами грабували, били, ґвалтували і стріляли. 

Навряд чи хтось з жертв цих злочинів, вирушаючи вранці на роботу, здогадувався, що день для них закінчиться в лікарні або морзі.

Одна з головних мантр людини "на позитиві" – ти притягуєш неприємності, коли думаєш про них. Фарб вважає це одним із найшкідливіших налаштувань.

"Тобто, коли я пристібаюся ременем безпеки, я притягую аварію? А коли користуюся презервативом, притягую венеричні захворювання, СНІД або небажану вагітність?".

Фарб не закликає тікати з мегаполісів до лісів і будувати там особисті бункери на випадок війни, терактів і погромів. Те, чому він учить, усвідомити, що прийоми самооборони – це не лише вміння битися і стріляти. Але і знання невербальної мови тіла і соціальної інженерії, здатність управляти своїм і чужим сприйняттям, профайлінг і антипрофайлінг.

Він любить повторювати фразу, яку приписують фронтменові групи Nirvana Курту Кобейну: "Те, що ти параноїк, ще не означає, що за тобою не стежать". 

"Найкращий бій – той, що не відбувся", – запевняє Фарб. Від людини, в послужному списку якої 26 років тренувань і 15 років викладання, більше 700 семінарів з особистої безпеки в Україні, Молдові, Литві, Польщі – це звучить переконливо. 

Антон Фарб розповів "Українській правді", чим відрізняється параноя від алертності, а хейтер в онлайні від гопника в офлайні, дав кілька шкідливих порад як привернути увагу злочинця, і порадив як боротися з власним цифровим слідом.

"Улюблена ідіотська порада: якщо під рукою кішка, киньте її в злочинця"

– "Раніше я боявся, що мене можуть кинути і забути. Тепер я побоююся, що мене можуть запам'ятати і знайти" – один з епіграфів до вашої книги. Це точно не параноя? І де тоді межа між параноєю і реальною оцінкою̆ небезпеки?

– Параноя – це постійний страх, пошук ворогів і теорії змов. Те, чому ми учимо, називається алертністю.

Найпростіший приклад: ви підійшли до пішохідного переходу. Перш ніж зробити крок, дивитеся ліворуч і праворуч, навіть якщо вам зелений. Тому що знаєте: у світі є п'яні водії, які летять на червоний. Це знання вам не дає спати ночами? Ні. Ви думаєте, що усі п'яні водії світу влаштували полювання саме на вас? Малоймовірно. Ви просто знаєте, що вони є. Усвідомлення того, що автомобіль в руках п'яного водія – джерело загрози, і є алертністю.

Зазвичай семінари я розпочинаю з декількох аксіом і прошу учасників сказати, чи згодні вони з ними. "Ми живемо у небезпечному світі". Всі хором: "Так". "У світі є злі люди". "Так". "Вони здатні на жахливі вчинки". "Так". "Щось погане може статися особисто зі мною". Вже не так впевнено: "Ну, так". "Статися сьогодні". Один голос: "Можна не сьогодні? Я сьогодні не готовий".

Будь-який самозахист розпочинається не з тренувань в залі, а з усвідомлення того, що зі мною може статися щось погане саме сьогодні.

– Назвіть головну помилку, пов'язану з самозахистом?

– Більшість людей не готова прийняти той факт, що вони "гідні" замаху, що їх можуть вбити, і зробити це нескладно, якщо вони самі не потурбуються про свою безпеку. Найтиповіша помилка: "А мене за що? Я не злодій, не олігарх, не активіст, не депутат, щоб мене вбивати".

Наш інструктор якось увечері підійшов до кіоска кави попити. Підходить до нього незнайома людина, дістає пістолет. Говорить: "Зараз вб'ю". Інструктор запитує: "Чому? Я тебе вперше бачу". Той відповідає: "Мене дружина кинула, і я хочу когось убити".

Більшість злочинів саме так і відбуваються.

– Можете дати кілька шкідливих порад щодо особистої безпеки?

– Лідер цього хіт-параду – думка матеріальна, не думай про погане і нічого поганого з тобою не станеться. Такий дивний побічний ефект позитивного мислення.

Друга порада – починайте щось проповідувати тому, хто напав на вас. Регулярно стикаюся з таким на семінарах для жінок. "Якщо він хоче мене зґвалтувати, я йому скажу…" І далі варіанти того, що вони скажуть: "у мене сифіліс". Або: "тебе посадять". 

Вони вірять, що людині, яка зібралася їх ґвалтувати в ліфті, можна словами пояснити, що це недобре. Перед тобою зомбі і допоки йому око не видавиш, він не заспокоїться.

Третя шкідлива порада – ніколи не носіть з собою засоби захисту – газові балончики, ножі. Адже всім відомо, що вони, як і негативні думки, притягують неприємності.

І нарешті найулюбленішу ідіотську пораду я прочитав в книзі "Чорна медицина". У разі небезпеки, якщо під рукою опинилася кішка, киньте її в злочинця. Ось це квінтесенція ідіотизму. Нічого кращого я не вигадаю.

– Які ваші ролики на YouTube зібрали найбільше переглядів?

– "Як вбити людину ножем". На одному з семінарів ми програвали ситуацію в ресторані – людина вдирається з автоматом, а у вас із собою лише ніж. Я показав техніку, як можна захиститися, і виклав в мережі ролик, знятий на телефон. Там близько 300 тисяч переглядів, декілька тисяч коментарів, часто обурених.

Цікава історія була з іншим семінаром, який ми проводили 1 квітня, – "Як позбавитися трупа?". Планували розбір для сценаристів і письменників того, як це зазвичай робиться в літературі і в кіно. На семінар записалися 200 людей, і я не знав, радіти або хапатися за голову.

Прийшов археолог, який почав розповідати, як важко копати мерзлу землю, був фармацевт, який розповідав, що будь-яку отруту знайдуть. Після цього я серйозно замислився про те, що людям потрібно.

– Знайшли відповідь? Про що найчастіше запитують вас на семінарах?

– Який газовий балончик порадите? Людина хоче піти в магазин, заплатити гроші і купити "абсолютну зброю". Насправді це останнє, про що треба подумати. В основі піраміди особистої безпеки образ мислення, потім знання, потім навички, і лише потім спорядження.

Концепція "сірої людини" – це перш за все зміни у ваших налаштуваннях. Це про відмінності мудрої людини від розумної – розумний може вибратися з халепи, куди мудрий не потрапить. Навички битися і стріляти вторинні по відношенню до вміння уникати ситуацій, де вони можуть знадобитися.

Як захистити себе в таксі

Ніколи не погоджуйтесь діліти поїздку з незнайомим пасажиром, навіть якщо йому дуже потрібно.

Сфотографуйте водія і номер машини. Надішліть тим, хто вас шукатиме у випадку, якщо ви не доїдете до місця призначення.

В таксі завжди сідайте на заднє сидіння. Сівши, зателефонуйте на місце призначення і повідомте розрахунковий час прибуття.

Контролюйте маршрут по своєму телефону.

Якщо вам щось не подобається − поведінка водія, манера водіння, просто "метелики в животі" − "зупиніть тут, будь ласка, я вийду".

Якщо водій не реагує на прохання − дзвонимо тим, хто на вас чекатиме, описуємо ситуацію. Потім в поліцію: "Мене викрали".

Якщо попередній пункт недоступний − немає зв'язку − вибираємо вдалий момент, щоб не створювати аварійну ситуацію на дорозі, і смикаємо ручне гальмо.

Далі крав-мага (система рукопашного бою − УП). Душити водія із заднього сидіння легко і зручно.

З книг Антона Фарба "Сам собі охоронець" і "Сіра людина"

"Окрім вас і цього мудака в ліфті нікого не буде, поліція приїде потім"

– Проведемо краш-тест. Наскільки я відповідаю концепції "сірої людини"?

– Ідеально. У вашій зовнішності нічого не наводить на думку, що від вас може виходити загроза. На вас немає тактичного одягу, взуття і спорядження, шевронів і балістичних окулярів, брутальних велкро патчів. І при цьому нічого не викликає бажання вас пограбувати. Немає суперкоштовного одягу і аксесуарів, що кидаються в очі.

У ваших реакціях немає ознак розгубленості. Кілька років тому у Британії провели експеримент: злочинцям-рецидивістам, що сидять за вуличний розбій, показали запис з камери спостереження на виході з метро в годину пік. І запитали, кого б з натовпу вони обрали жертвою. Усі, не змовляючись, обирали тих, хто йшов з опущеною головою і повільніше, ніж інші.

Концепція "сірої людини" – це вміння зливатися з ландшафтом, не привертати до себе зайвої уваги.

– Цю концепцію складно поєднати з публічністю і громадським активізмом. Як "біла ворона" може стати "сірою людиною" з натовпу?

– Одне з найнесподіваніших питань, яке мені ставили на семінарах – "як захиститися від бульдозера?". Тут у мене в очах відразу виник синій екран смерті. Кажу: "Почекайте, в сенсі?". Жінка відповідає: "Я борюся з незаконною забудовою, ми встали в живий ланцюг і на нас поїхав бульдозер, що нам робити у такому випадку?". Ну, РПГ– 7 (ручний протитанковий гранатомет – УП) в принципі міг би допомогти.

Я намагаюся донести до таких людей – активістів, журналістів-розслідувачів, просту, але неочевидну для багатьох думку. Своєю діяльністю вони створюють проблеми для багатих і впливових. Стають учасниками гри, де вони зайві фігури на дошці. І це завжди зона підвищеного ризику.

Після одного з семінарів до мене підійшла людина і говорить: "Я активіст, мені вже погрожували, і я побоююся, що мене можуть викрасти. Що робити?". 

Я порадив йому самому спланувати своє викрадення. Подумайте, що потрібно знати вашим викрадачам? Потім проаналізуйте, як цю інформацію про вас можна отримати. З мережі, з інших відкритих джерел, від друзів, шляхом зовнішнього спостереження. Намагайтеся мінімізувати доступ до цієї інформації. 

Коли ви це спланували, умовно кажучи, зіграли за іншу команду, починаєте міняти своє життя, щоб викрасти вас було складніше. 

Якщо говорити про замовні злочини, викрасти або вбити можна кожного. Все залежить від вмотивованості і професіоналізму виконавців.

Але завдання людини, яка знає, що вона в групі ризику, зробити так, щоб максимально ускладнити завдання злочинців. Щоб їхні дії стали нерентабельними – забагато зусиль, грошей і часу.

– Ви стверджуєте, що у особистої безпеки і сексу є загальна властивість – їх не можна делегувати. Але є величезна кількість людей̆, яких ми наймаємо на роботу за свої податки, і головна їх функція – саме забезпечити нашу безпеку.

– Правоохоронні органи шукають злочинців після скоєння злочину. Але розраховувати, що вони врятують вас у момент нападу – інфантилізм. Нехай прийде хтось дорослий і мені допоможе. Дорослі – це ми.

У американців є термін – first responder. Людина, яка першим приїжджає на місце надзвичайної ситуації, пожежний, поліцейський, парамедик. Але по суті first responder – це ви. Раніше всіх на місці злочину потрапляєте ви, часто навіть раніше злочинця.

Я це завжди говорю жінкам на семінарах з самозахисту: крім вас і цього мудака в ліфті нікого не буде, поліція приїде потім.

– Свою безпеку можна делегувати і службам приватної охорони. Яка ціна питання?

– Давайте рахувати. Я хочу взяти собі команду охоронців для роботи в режимі 24/7. Це означає, що мені потрібно найняти дев'ять чоловік, щоб вони працювали доба через троє. Кожному платити мінімум по тисячі доларів на місяць. Плюс оренда броньованого авто, машина супроводу, бензин і інші витрати. 15-20 тисяч доларів на місяць і вище – бюджет середньої руки служби охорони.

Якщо ви не олігарх, погодьтеся, делегувати свою безпеку службам охорони проблематично.

– Як збільшити шанси вижити під час терактів?

– При терактах вбиває паніка і ступор. І здатність надати першу медичну допомогу, передусім самому собі. Коли людина знаходиться в зоні ураження, ніхто, крім неї самої, допомогти не зможе. Ніхто під вогонь не полізе і буде правий.

Я був на конференції вчителів Святошинського району Києва. Попросили розповісти "щось про безпеку". В залі сидить двісті вчительок. Говорю: ви проводите урок, чуєте постріли в коридорі, ваші дії? У відповідь двісті пар скляних, не розуміючих питання очей. 21-е століття, готовність нульова.

Згадайте теракт в Луцьку. Це ж був цирк. І найстрашніше – те, що наш президент виконав вимогу терориста.

Виконувати вимоги терористів не можна ніколи, якщо не йдеться про те, що роблять ізраїльтяни, коли міняють своїх полонених. Це теж спірна штука, але принаймні будь-який ізраїльський солдат знає, що його обміняють на десять, сто, тисячу терористів. І це мотивація служити. Але виконувати вимогу божевільної людини щось там озвучити…

Проблеми таких терактів в тому, що вони стали вірусними. Якщо відбувається розстріл в школі і про це починають говорити з кожної праски, знайдеться хтось, хто спробує повторити. А потім починають "мінувати" мости, вокзали і станції метро, захоплювати відділення банків.

– Згадайте найпопулярніші кіноштампи, пов'язані з самозахистом?

– Все, що пов'язано з медициною і наданням першої допомоги. Якщо героя бойовика поранили, він обов'язково поливає рану горілкою і припікає розжареним залізом. Тобто, до вогнепального поранення додає хімічний і фізичний опіки.

Взагалі кіно шкодить тим, що спотворено зображує сцени фізичного насильства. До нас приходив режисер Заза Буадзе. Просив допомогти поставити у фільмі бійку "один проти трьох". Ми показали – це буде так, так і так. Він говорить: "Хлопці, у вас тут бійка на 5 секунд, а мені потрібно 5 хвилин". Але 5 хвилин не буває, бійка в активній фазі – це 5-10 секунд.

Зрозуміло, що для кіно потрібна красива сцена. У житті насильство відбувається швидше і брудніше. 

Люди, що звикли до світу кіношного насильства, зіткнувшись з реальністю, просто не встигають зрозуміти, що відбувається. Де краса? Де Джон Уік? А немає його. Це помилка, що людина битиметься як в кіно, а не підійде ззаду і не ударить вас цеглиною по голові.

Як захистити себе в ресторані

Виберіть собі місце, звідки можна спостерігати як мінімум один із виходів.

Не сидіть спиною до дверей.

Уникайте столиків у головного виходу. Саме тут відбуваються більшість конфліктів.

При найменших ознаках назріваючого скандалу негайно йдіть. Ви ж відпочивати прийшли, а не милуватися п'яною бійкою і коротати ніч в поліції.

Зробивши замовлення, відразу попросіть рахунок. Розрахуйтеся, залишивши щедрі чайові незалежно від якості обслуговування. Тоді, якщо вам доведеться терміново піти, офіціант буде вмотивирований вам допомогти. Наприклад, провести через кухню.

Не залишайте свій напій без контролю. Потрібно піти до вбиральні − допийте або пролийте.

З книги Антона Фарба "Сіра людина"

"Сучасний світ – це суцільний Паноптикон"

– Рівень агресії в онлайні і в офлайні корелюють один з одним? Чи стали ми агресивніші або це сприйняття людини, яка забагато часу проводить в соцмережах?

– Агресію в онлайні задовго до появи самого онлайну описав Конрад Лоренц, один із основоположників науки про поведінку тварин – этології. 

Є таке явище – бар'єр безпеки. Я це бачу щодня, коли гуляю з собакою. За високою огорожею гавкає інший собака. Коли собака знає, що можна безкарно гавкати, але бійки не буде, він агресивніший. Там у себе за парканом, де йому нічого не погрожує, він може собі дозволити рвати на грудях тільник: "я тебе, сука, по IP знайду!". Але коли хвіртка відкрита, він затикається і втікає.

Окрім бар'єру безпеки в онлайні є ще один чинник – відсутність емпатії. Я лаюся не з живою людиною, а з літерами на екрані. Те ж саме відбувається у водіїв на дорогах. Усі ці підрізування, гудки, факи через скло.

Онлайн-гопникам повинно бути простіше в офлайні – ніби як вони вже виплеснули свою агресію. Але є така штука як кумулятивний ефект. Накопичення агресії у людини, що постійно знаходиться в стані конфлікту всіх з усіма. І тоді ці люди починають плутати онлайн з офлайном. І вигрібають по повній – ласкаво просимо в справжнє життя.

На відміну від офлайна агресію в інтернеті легко присікти кнопкою "забанити". Що я і роблю. Якщо я витрачу хоч би 10 секунд свого життя на кожного, хто зі мною в чомусь не згоден, я помру від старості. 

– Якщо йдеться про цифрову безпеку, як захистити себе, окрім двофакторної авторизації, зміни пін-кодів і повернення до теплої лампової фрази "це не телефонна розмова"?

– У своїй книзі я згадую таку історію. У 1787 році англійський філософ Ієремія Бентам спроєктував ідеальну в'язницю – Паноптикон. Це була циліндрична будівля із скляними внутрішніми перегородками. Охоронець знаходиться в центрі, але невидимий для ув'язнених. В'язні не знають, в який саме момент за ними спостерігають, і у них створюється враження постійного контролю.

Сучасний світ – це тотальний Паноптикон, де слід поводитися так, ніби за вами весь час спостерігають. 

Зайдіть в розділ "Відстежування дій" в акаунті Google. Видаліть все і ввімкніть автовидалення.

Вмикайте GPS безпосередньо перед тим, як він буде потрібний – при використанні мап, приміром.

Приберіть опцію "зберігати геолокацію у фотографіях". За можливістю не користуйтеся публічним Wi-Fi.

Не пишіть в соцмережах "під замком" нічого такого, що не хотіли б бачити у вільному доступі. Опція "для друзів" або "лише для себе" – ілюзія.

– А коли йдеться не про полювання на вас маркетологів, а про щось серйозніше, приміром, про можливе стеження злочинців?

– Тоді цифровий слід потрібно не зменшувати, а повністю змінювати.

Це як з брудом на вулиці – не хочете забруднитися, заведіть собі окремий набір взуття і одягу, який не шкода. Якщо є підстави думати, що ваш цифровий слід може бути цікавий комусь, окрім маркетологів, створіть цифрового "двійника", який не повинен перетинатися з вашим основним профілем.

Побоюєтеся авторизуватися через Facebook на сумнівному сервісі? Створіть інший акаунт. Напружує двофакторна авторизація на якомусь сайті? Скористайтеся одноразовим телефоном. На відміну від резервного телефону, його можна використати лише раз, після чого слід знищити. Фізично.

Як писав Марк Твен, "політики і підгузники повинні мінятися часто і з однієї і тієї ж причини". Запасні телефони, акаунти і мейли також.

Правила другого телефону (якщо за вами стежать)

Купуйте телефон і сім-карту лише за готівку.

Не купуйте вживані телефони − ви не знаєте, який за ними тягнеться цифровий слід.

Між купівлею телефону і його активацією почекайте хоч би кілька днів. А краще − тижнів.

Активуйте сім-карту в максимально людному місці, де ви раніше ніколи не були і не плануєте в майбутньому. Основний телефон у момент активації резервного повинен знаходитися на максимальній відстані від нього.

Ніколи не тримайте другий телефон увімкненим. Увімкнули, зателефонували, вимкнули.

Ніколи не дзвоніть із запасного телефону на номери, на які дзвонили з основного. В ідеалі ваш абонент теж повинен користуватися анонімним апаратом і дотримуватися цих правил.

З книги Антона Фарба "Сіра людина"

"Майбутнє вже тут. І нам доки дістається не краща його частина"

– Один з ваших вебинарів називається "Ласкаво просимо в цікаві часи!". Де особисто ви знаходите точку опертя в "цікаві часи"?

– До будь-яких змін ставлюся як до змін клімату. Якщо на вулиці погана погода, потрібно тепло вдягатися, а не скиглити в соцмережах. Якщо в країні твориться бозна що, треба вміти себе захищати.

У американських військових є терміни для позначення оперативної обстановки в місцях дислокації за кордоном.

Friendly environment – доброзичлива обстановка.

Hostile environment – ворожа обстановка, як у Геллера в "Пастці-22", усі хочуть тебе убити.

Uncertain environment – фіг його знає.

Non-permissive environment – уряди не мають ефективного контролю над територією і населенням.

Сьогодні цей "non-permissive environment" відбувається не в Іраку, Афганістані і Сомалі, а в моєму рідному місті, на моїй вулиці. І не в "лихі дев'яності", а зараз.

Так що, панове, знімайте рожеві окуляри. У рожевих окулярах усі кольори зливаються. Не приїде "дядя Стьопа-міліціонер". Він в заторі застряг. 

– Де для вас проходить межа допустимої̆ самооборони у разі, якщо ви або ваша сім'я наражаються на небезпеку?

– Якщо ви про юридичну сторону, вона прописана в законах.

Якщо про моральну, коли йдеться про моє життя або про життя моїх близьких, я зроблю все, аби їх захистити. Тут у мене особливих бар'єрів немає. 

Це моє бачення, нікому не нав'язую його, але я вважаю, що, якщо людина біжить на мене з ножем, цінність її життя для мене негативна. І я не матиму моральних обмежень, щоб це життя у нього відняти. Інакше він відніме моє.

Здається, це протестанти казали: якщо людина відмовляється вчинити гріх вбивства для захисту себе, він вчиняє гріх самогубства – ще страшніший.

– Футурологи Пітер Шварц і Пітер Лейден ще в 1997 році прогнозували: "Люди, які постійно думають, що їх можуть підірвати або пограбувати, не в змозі відкритися іншим". Чи легко ви відкриваєтеся іншим?

– А навіщо мені відкриватися іншим? Я розумію, де живу, і дозую інформацію про себе, якою готовий ділитися зі світом.

Вільям Гібсон, батько киберпанка казав, що майбутнє вже тут, просто воно нерівномірно розподілене. Є Швейцарія і є Сирія. І шар майбутнього в Швейцарії і Сирії сьогодні розподілений ну дуже нерівномірно.

Кілька років тому в Україні спалили сільгосптехніку на закритій стоянці. Купа комбайнів, займання, камери показують, що через паркан ніхто не ліз. Виявилось, з дрона кинули запальну гранату. Це кошмар будь-якого охоронця. Ось вони ходять такі круті, в піджаках, з пістолетами. А тут дрон за сто доларів і граната, яку можна купити за двісті гривен. І людина, яка управляє усім цим, може знаходитися в іншій країні.

Саме так, майбутнє вже тут, це правда. Але нам доки дістається не найкраща його частина.

– Окрім книг з особистої безпеки, ви писали і фікшн в жанрах фантастики, містичного трилера, пост-апокаліпсису, альтернативной історії. Чи було щось з того, що сталося у світі за останні роки, після чого ви подумали – я б таке не вигадав?

– Чого б я точно не міг передбачити, так це обрання президентом Зеленського. Це якийсь позамежний сюр, який навіть "Монті Пайтон" не зміг би вигадати. Виявляється, країну з 44-мільйонним населенням ось так просто можна узяти і хакнути.

Я все розумію, протестне голосування. Але мені здавалося, що особистість кандидата все-таки має значення. Виявилось, можна взяти будь-яку людину, вкласти N-грошей і на хвилі того, що старі еліти набридли, зробити президентом.

На мій погляд, це показує, що демократія у дивному новому цифровому світі так само неефективна, як будівництво пірамід руками рабів. Мабуть, сама її ідея застаріла.

– Якщо перенести правила особистої безпеки на доктрини безпеки країн? Чи працюють вони, якщо ти вимушений жити поряд з державою-гопником?

– І в тому, і в іншому випадку не можна намагатися раціоналізувати поведінку гопника. Навіщо було Путіну захоплювати Крим, він втратив більше, ніж отримав. А немає там логіки і не було ніколи.

У гопників замість логіки звірині інстинкти. Це Шура Балаганов в трамваї, який щойно отримав 50 тисяч рублів, і одразу ж вкрав гаманець з 1 рублем 70 копійками.

Українську національну ідею найкраще сформулював Лесь Подерв'янський: "Від...біться від нас". З "Джавелінами" і "Байрактарами" цього добитися простіше.

Якщо ваш сусід – буйний алкоголік, який ногами ламає ваші двері, вам потрібно або міняти місце проживання, або купувати дробовик і бути готовим його застосувати, коли він ці двері виб'є.

Розмовляв Михайло Кригель, УП