Дмитро Разумков: У відставку я не збираюся
Автор цих рядків не планував записувати повноцінне інтерв’ю з Дмитром Разумковим.
Днями "Українська правда" готувала великий текст про можливе звільнення голови Верховної Ради та його конфлікт з Офісом президента. На Банковій тривалий час роздратовані показовою самостійністю Разумкова – мовляв: "він працює на свою політичну кар’єру, а не на президента".
Через самоізоляцію спікера ми збиралися в телефонному режимі записати з Разумковим бліц-інтерв’ю, яке мало би стати частиною вже згаданого матеріалу.
Однак тоді голова Ради не захотів говорити дистанційно, натомість запропонував зустрітися наживо у перший його робочий день після одужання.
Зважаючи на останні події з можливою відставкою спікера, публічні конфлікти Разумкова в ефірах ток-шоу з лідерами фракції "Слуга народу" та окремі позиції щодо закону про олігархів, УП таки пристала на пропозицію голови парламенту.
Впродовж години ми детально поговорили про відносини Разумкова з Володимиром Зеленським та Андрієм Єрмаком, його можливе звільнення, політичне майбутнє та особисті контакти з олігархами.
"Чому Стефанчук вважав, що має бути в.о. голови Ради? З таким успіхом, коли виходжу до вбиральні з сесійної зали, мій заступник також може бути виконувачем обов’язків"
– Поки ви були на самоізоляції, країна дізналася, що вас можуть відправити у відставку. Що про це думаєте?
– Можна відправити будь-кого у відставку або звільнити з посади. В цьому випадку рішення може прийняти тільки Верховна Рада України.
– Я правильно розумію, що наразі ніхто не збирає підписів депутатів за вашу відставку? Так само не було "сигнальних голосувань" в чатах фракції "Слуги народу"? Чому ж тоді всі – від політиків до пересічних людей на вулиці – говорять про вашу відставку?
– Поки що з підписними листами ніхто не заходив. Ви ж чудово знаєте, що про це говорять років так зо півтора. Тим більше, це дійсно відбувається у формі якихось кулуарних розмов.
Але ж всі також розуміють, що це буде безповоротний крок, навіть якщо сигнальне голосування проводити у чатах.
Теж треба розуміти наслідки такого процесу. З цим сьогодні це пов’язано? Ну, хтось це пов’язує з тим, що я направив закон про деолігархізацію на Венеційську комісію. Але якщо ми зараз подивимося, то президент це повністю підтримує, він нещодавно провів розмову з паном Букіккіо.
І тільки буде підписаний цей закон, він направиться до Венеційської комісії вже в другому читанні. Хоча це буде прецедентом, тому що до цього всі законопроекти, які направлялися до Венеційської комісії, були в редакції першого читання. Просто про це не хочуть казати колеги.
Я не бачу в цьому проблеми, я вважаю, що я зробив усе правильно. До мене звернулися усі опозиційні фракції, уповноважена з прав людини.
Добре, що зараз президент підтримує ініціативу щодо опрацювання вищезазначеного в подальшому закону Венеційською комісією.
– Поки ви були на самоізоляції, дуже цікаво спостерігати було, як в ефірах ток-шоу ви конфліктували з колегами...
– Я не конфліктую!
– У вас напружені стосунки з колегами з фракції "Слуга народу" і це видно неозброєним оком. Цікаво було так само подивитися, як ви спілкуєтеся з першим віцеспікером Русланом Стефанчуком – обмінюєтеся "шпильками" у прямому ефірі. Розкажіть про ваші стосунки зі Стефанчуком.
– Не розумію, про які "шпильки" ви говорите – це робочі дискусії. Я думаю, що кожен повинен виконувати свою роботу. Мені народні депутати не підпорядковані.
А те, що стосується заступників, то вони повинні якраз виконувати ті завдання, ті доручення, які перед ними ставить голова Верховної Ради. А коли вони дуже хочуть, може, якось потрапити в інше крісло, навіть листи про це пишуть (Стефанчук звертався до Апарату ВРУ із запитаннями, чому на нього не перекладаються повноваження голови ВРУ на час самоізоляції спікера – УП).
Ну, це вже така собі історія. Чому Руслан Олексійович вважав, що він повинен бути виконувачем обов’язків голови Верховної Ради?
– Бо ви пішли на самоізоляцію.
– Так, але я не пішов на лікарняний – це раз.
По-друге, я виконував всі свої функції, стан здоров’я мені точно це дозволяв. Ви ж мене бачили в ефірах. Я думаю, що це достатньо чітко було видно.
А апелювати до того, що "його немає"… З таким успіхом коли виходжу до вбиральні з сесійної зали, він також може бути виконувачем обов’язків.
– Але вас два тижні не було в Раді – хіба не було коректно передати повноваження вашому заступнику на час вашої фізичної відсутності?
– Головування на засіданні Верховної Ради України я передав, дав доручення заступникам провести засідання Верховної Ради України. Це абсолютно коректно, це передбачає регламент, це передбачає розподіл обов’язків між головою та заступниками.
Тому в повному обсязі це відповідало нормам регламенту. Ви знаєте, регламент я не порушую і закон намагаюся не порушувати, на відміну від колег.
– Все-таки запитаю вас прямо: Володимир Зеленський хоче поставити Руслана Стефанчука на вашу позицію?
– Я думаю, що це питання краще адресувати президенту. Поставити когось – неможливо.
Верховна Рада обирає на посаду голову Верховної Ради, першого віце-спікера, заступницю, в даному випадку, мова йде про Олену Кондратюк. Ще раз – обирає Верховна Рада. Так само ВРУ може відкликати.
Чи хтось буде, скажемо так, ініціювати додатково ззовні цей процес – це вже інша історія. Але чи буде цим займатися президент, я думаю, що краще на він зможе відповісти самостійно. В мене з ним розмов про це не було.
– Процедурно ви праві – керівництво ВРУ призначають народні депутати. Але ми з вами чудово розуміємо, що депутати з фракції "Слуга народу" прийшли до парламенту завдяки Володимиру Олександровичу. І його слово для фракції важить дуже багато, він неодноразово фракцію переламував. Ви ж чудово аналізуєте ситуацію – у цьому випадку Зеленський буде вмовляти фракцію зняти вас?
– Слово президента завжди багато важить. У мене не було розмов з цього приводу з президентом. Я не можу відповідати на це запитання.
"В мене є велика кількість народних депутатів, яких я щиро вважаю командою"
– Ви публічно сказали, що не тримаєтеся за свою посаду. Якщо людина говорить такі слова, то очевидно, вона моделює різні варіанти розвитку подій на майбутнє. Якщо "не тримаюся за посаду", то що далі? Які у вас можливі варіанти – ви ж аналізували?
– Не так. Я поясню, що мав на увазі. Є люди, які кістьми ляжуть, щоб або потрапити на посаду, або на ній залишитися. Будуть робити все, що їм скажуть, лише, щоб бути при посаді і з корочкою.
Я трохи інша людина. Посада для мене – не самоціль. Посада – це інструмент, яким ти можеш реалізовувати ту політику, в яку ти сам віриш, ті принципи, з якими ти приходив. І мені дуже видається важливим, щоб твої принципи не змінювалися від посади. Тому що посади дійсно проходять.
Повертаючись до вашого запитання, до посад – ну, добре, я голова Верховної Ради сьогодні. Через якийсь час не буду, життя продовжується.
Тому я й кажу, що не тримаюся за посаду. Якщо Верховна Рада прийме відповідне рішення – добре. Це право єдиного законодавчого органу в нашій державі.
– Якщо станеться так, що вас відправлять у відставку, ви ж станете рядовим позафракційним депутатом. Будете вступати у фракцію "Слуга народу"?
– Я зараз є позафракційним. Коли ти заходиш до Верховної Ради, ти повинен потрапити до відповідної фракції, ти повинен у неї вступити.
Після цього я став головою Верховної Ради, а голова парламенту не може бути представником будь-якої фракції.
Тому, якщо буде прийняте відповідне рішення парламенту, дійсно, я буду позафракційним народним депутатом, це нормальний процес. Багато колег є позафракційними. А далі подивимося.
– Тобто у фракцію "Слуга народу" не будете вступати?
– Дивіться, я ж поки що голова Верховної Ради, точно не можу ні в яку фракцію вступити.
– Тоді давайте по-іншому. Наші джерела у парламенті говорять, що після головування у ВРУ Дмитро Разумков не може бути рядовим депутатом. Тому що ви вже відчули статус...
– А що таке статус?
– У вас зараз статус голови парламенту. Якщо ми відкриємо Конституцію – ви друга людина в державі. Тож, дозвольте закінчити запитання. Кажуть, що ви хочете формувати свою групу у парламенті з числа депутатів "Слуги народу". Але тут виникають проблеми. Тому що з одного боку там мажоритарники, яким важливо не сваритися з владою, щоб їм виділяли гроші на округи, а інші – це списочники, які можуть втратити мандат. Я правильно розумію, що ваш єдиний варіант у такому випадку – координувати якусь групу всередині "Слуги народу"?
– Дивіться, я дуже не люблю відповідати на гіпотетичні запитання. У вас надто гіпотетичне питання.
Почнемо з питання про статус. Статус – це завжди тимчасово. Це раз.
Якщо ми говоримо про якесь майбутнє, я думаю, що будь-який народний депутат, який сьогодні працює в стінах Верховної Ради, він хотів би мати якесь майбутнє.
Хтось пов’язує його з державною службою, хтось пов’язує його з обраними посадами, хтось його пов’язує з власним політичним майбутнім, хтось пов’язує з групами, не групами, партіями, не партіями.
Ми ж почали нашу бесіду про що? Що я, як Дмитро Разумков, сьогодні у відставку не збираюся. Поки що формальних підстав для цього немає.
Але якщо буде прийняте таке рішення, я дійсно залишуся в політиці, мені це подобається. Це інструмент, який дозволяє тобі змінювати ситуацію в країні. Це не може залежати лише від тебе. Це завжди командна гра, це завжди різні люди, які тобі допомагають або тобі заважають.
– Дозвольте уточнити. У вас уже є команда у парламенті?
– Так, в мене є команда. В мене є велика кількість народних депутатів, яких я щиро вважаю командою. І не лише своєю командою. В першу чергу навіть не своєю командою, а командою України. Людей, які дійсно готові працювати на користь нашої держави.
– Звучить як гасло: "це не моя команда, це команда України".
– Дивіться, а ми так і приходили. Це не лише виборче гасло, ми так і повинні були формувати. Я не можу казати про всіх, але велика кількість депутатів у "Слузі народу" – це люди, з якими я пройшов життєвий шлях. Щонайменше там з деякими три роки пройшов.
"У нас бували жорсткі дискусії із президентом"
– Повертаючись до нашої розмови про статус і групи, ви будете в опозиції до Зеленського, якщо втратите посаду?
– Тут не може бути опозиції, якщо ти втратив посаду. Ти не можеш собі дозволити, якщо ти дійсно хочеш працювати на державу, бути в опозиції лише для того, щоб просто комусь зробити погано або як маленька дитина образитися і сказати – все, я буду все критикувати і добре, і погане.
Але якщо будуть правильні речі – я і зараз їх підтримую. Якщо речі погані або в мене викликають якийсь дисонанс, я і зараз можу бути внутрішньою опозицією, я про це говорю. Ви можете запитати багатьох моїх колег – і на фракції, і поза фракцією я кажу, що що це повинно бути по-іншому.
– Як Зеленський реагує на вашу таку внутрішню опозиційність?
– Я б навіть не казав, що це опозиційність, це інакша думка. По-різному. Бували більш жорсткі дискусії, бували менш жорсткі дискусії.
– Переходило до підвищених тонів?
– І таке було, але не критично, назвемо це так.
– За що конкретно це було?
– Дивіться, різні випадки були. Я не пригадаю зараз точно, які питання ми обговорювали. Але я завжди вважаю дискусію правильною річчю. І не завжди я правий. І тобі потрібно слухати людей.
Ви кажете про команду. А я дійсно вважаю, що треба чути інші думки для того, щоб сформувати правильне рішення.
Так, в тебе є своє бачення, в тебе є своє розуміння. Але ти ж не месія. В тебе теж є людські вади, ти теж можеш помилятися.
– Зеленському можна сказати: "Володимир Олександрович, ви тут не праві"? Так, щоб він це прийняв і почув?
– Сказати, думаю, що можна. Я думаю, що кожній людині це можна сказати. А чи почує, чи не почує – я думаю, що це залежить від того, чи захоче людина це почути і від кого вона це чує.
– Давайте перейдемо до того, від кого можна таке чути. Я пам’ятаю про ваші натягнуті відносини з Андрієм Богданом, коли він керував ОПУ. Які у вас зараз відносини з чинним головою Андрієм Єрмаком?
– Ми не дуже часто спілкуємося по робочих питаннях. Я все ж таки вважаю, що це спілкування повинно бути більше з президентом.
Кожен займається своїм, назвемо це так. Ми не є близькими друзями, щоб сьогодні про це можна було говорити.
– У парламенті говорять, що Андрій Єрмак – один із тих, хто каже: "напевно, Дмитра пора у відставку". Вам про це щось відомо?
– Я від багатьох це чув, але безпосередньо з Андрієм Борисовичем це не обговорював.
– У цьому контексті хочеться запитати про В’ячеслава Штучного (перший заступник начальника УДО – УП), він раніше був керівником апарату Верховної Ради.
– Так, до літа 2020 року працював.
– Там досить цікава історія звільнення, яку ми вже описали в своїх статтях. Джерела розповідають, що у вас з ним був конфлікт. Нібито вам стало відомо, що Штучний співпрацював з ОПУ. Він, зі слів співрозмовників, слідкував за вами, що ви тут робите, з ким зустрічаєтеся – і доповідав на Банкову. Можете прокоментувати ситуацію?
– В’ячеслав Васильович захотів повернутися в УДО, він туди пішов. Зараз він перший заступник, якщо я не помиляюся, генералом став. Він продовжує там працювати. Трохи тут покерував, пішов туди.
Просто якісні кадри ми ж не можемо лише в себе тримати (посміхається). Ми віддаємо їх в інші державні установи. Я думаю, що це було правильне рішення і для нього, і для апарату Верховної Ради, і для мене як голови Верховної Ради.
– Ви дуже дипломатично відповіли на моє запитання. Але чи слідкував він за вами від імені Офісу президента?
– Ну, він за мною не бігав, щоб прямо слідкувати.
– Він, наприклад, міг переглядати журнал відвідувачів.
– Дивіться, для мене не є проблема, я ж не ховаюсь ні від кого. Хтось розповідає: "ти з тим зустрівся, з тим зустрівся". Так, я це роблю в своєму кабінеті, не бачу в цьому проблеми.
Ніхто мені не показав відео або запис, як я сідаю з кимось з великих бізнесменів і проговорюю якісь корупційні схеми. Тому навіть якщо хтось за мною і слідкував, то це точно, знаєте, питання, на яке не варто витрачати часу, тому що все, що я роблю, я намагаюся робити максимально відкрито.
– Чому ви конфліктували з ним?
– Я не конфліктував. Він пішов працювати на інший напрямок.
– Гаразд. "Слуга народу" зараз пропонує Штучного знову призначити керівником апарату.
– Ми не можемо залишити УДО без таких кваліфікованих кадрів.
– Розшифруйте, будь ласка, що ви маєте на увазі?
– Я вважаю, що сьогодні людина займає ту позицію, на якій вона більш ніж ефективна.
– Але "Слуга народу" може ж якось винести це питання у зал? Як взагалі призначають керівника апарату?
– Вносить голова Верховної Ради кандидатуру на керівника. Виключно голова Верховної Ради. Не виконуючий обов’язки. Лише голова Верховної Ради може внести кандидатуру на посаду керівника апарату Верховної Ради України. А рішення приймає Верховна Рада України.
– Правильно розумію, що це рішення ви не винесете в зал?
– Я ж вам відповів. Я думаю, ми не можемо колегу відривати від такого важливого напрямку як робота в УДО. Особливо в рамках останніх подій, забезпечення діяльності вищих посадових осіб, їх охорони. Тому, я думаю, що він буде працювати далі там.
"Зараз не займаюся побудовою якоїсь політичної структури"
– Ми знаємо, що ви багато спілкуєтеся з іншими політиками. Ми бачили, як ви приїжджали до Київради зустрічалися з Кличком. З Володимиром Гройсманом кажуть, що розмовляєте?
– Так, в мене гарні стосунки з Володимиром Борисовичем.
– З Петром Порошенком? Він час від часу до трибуни підходить.
– Так, він народний депутат.
– З Юлією Тимошенко підтримуєте контакти?
– Я з усіма спілкуюся.
– Оскільки ви з усіма спілкуєтеся, то, на вашу думку, чи можлива нині об’єднана опозиція проти Зеленського?
– Я не чув, щоб, наприклад, "Батьківщина" об'єдналася з "Опозиційною платформою за життя". Таких ідей я не чув.
Плюс, всі, кого ви перерахували, – це особистості. Кожен з них відіграє свою політичну роль і має достатньо серйозну політичну вагу.
Завжди важко поєднувати, це вже я говорю не як голова Верховної Ради, а все ж таки в минулому політтехнолог – важко об’єднуватися таким постатям. Вони навіть не різні, вони важковаговики. Їм буде це важко робити.
Але українська історія бачила такі об’єднання, коли об’єднувалися навколо когось і рухалися вперед. Потім розвалювалося частіш за все, якщо ми подивимося політичну історію нашої держави, але приклади такі були.
– Але просто в них один зрозумілий ворог, я про це. У них є мета повернути собі владу.
– Вони й так у владі, їм не треба повертатися до влади, вони всі влада.
Можна говорити про Володимира Борисовича Гройсмана, який зараз не є народним депутатом. Всі інші, кого ви перелічили, Кличко – мер Києва, Порошенко – співголова партії, Юлія Володимирівна Тимошенко – голова партії. Вони всі в політиці.
Я дуже часто повторюю і говорю про це колегам: навіть якщо ви в опозиції, ви – влада.
Тому що якщо вийти до людей і задати питання – чи депутат це влада? Він скаже – так. І він не буде з’ясовувати, чи це депутат від опозиції, або депутат від більшості.
В нього буде питання – що ви для мене зробили. Як там з тарифами, як там з пенсією, як з соціальною допомогою, що з реформою ЖКГ, що з боротьбою з корупцією.
Питання вони будуть задавати ідентичні. Я достатньо часто їжджу по території держави з робочими поїздками.
– До речі, ваші поїздки дуже дивно виглядають, тому що зазвичай голова Верховної Ради не їздить по регіонах.
– А я виконую передвиборчу обіцянку.
– Щиро кажучи, це нагадує передвиборчі тури....
– Ну скільки передвиборчий тур може тривати? Два роки?
– Він може тривати у вас 5 років, тому що ви – чинний голова Верховної Ради.
– Дивіться, це не пов’язано з виборчими турами. Виборчі тури не так робляться. Я ж знаю, як робляться виборчі тури.
– Але все одно це – прощупування електорального поля.
– Дивіться, ні.
– Ну як ні?
– Давайте я відповім. Коли народні депутати їздять по своїх округах, по інших відрядженнях – це що, передвиборчі тури? Це їх робота. У нас щонайменше один тиждень на місяць – це робота в округах.
Я – такий самий народний депутат, я так само буду їздити. Я від самого початку говорив, що буду їздити і спілкуватися з людьми.
Тому що якщо сидіти виключно в кабінеті, то потім відбувається те, про що ви згадали: потрапляєш у таку бульбашку. Раніше я жартував, що у Верховній Раді, мабуть, не те повітря, тому що коли сюди заходиш, люди дуже змінюються.
А я не хочу змінюватися. Я хочу залишатися людиною, в першу чергу, ми про це говорили.
– Ви як політтехнолог чудово розумієте важливість живих зустрічей людьми.
– Я пам’ятаю парламентські вибори, коли я їздив, мене не було в Києві майже ніколи, тому що ми приїздили, наприклад, в четвер або в п’ятницю і йшли на ефір. Один день вихідний – це в кращому випадку.
І настільки для мене акумулятором були люди, тому що ти сидиш, і в тебе немає сил взагалі. А потім ти пішов, з людьми поспілкувався – хоп, в тебе з’явилося друге дихання.
Я вже жартував, і колеги це знають, це я не придумав, що в мене за ту виборчу кампанію третє дихання відкривалося. І це правда. І навіть зараз, коли я спілкуюся з людьми, я отримую задоволення.
– Ви технічно відповідаєте.
– Я правду вам сказав. Дивіться, я зараз не відповідав вам технічно. Я вам відповідав те, що вважаю за правильне.
Я можу відповісти технічно, ми теж з вами це проходили. Але зараз я кажу виключно те, в що вірю. Я вважаю, що це правильний підхід і до державного управління.
Тому що функція голосувати в залі, тиснути кнопки і читати хоча б закони, за які ти голосуєш, це не повний перелік повноважень і завдань, які перед тобою ставлять люди.
– То для чого ви спілкуєтеся з Кличком та Гройсманом, які поза парламентом?
– З Кличком я спілкуюся тому, що він голова Асоціації міст, це раз. Два – він київський міський голова, багато є питань, пов’язаних з його безпосередньою діяльністю.
Якщо ви говорите про Володимира Борисовича Гройсмана, я з ним познайомився в далекому 2012-му році, коли я працював з Сергієм Леонідовичем Тігіпком, а Гройсман на той момент був мером Вінниці. І час від часу ми підтримуємо контактуємо. Я не бачу тут проблеми.
– Ви бачите Кличка чи Гройсмана своїми політичними союзниками на майбутнє?
– Про які зараз союзи ми ведемо мову, якщо я сьогодні є головою Верховної Ради?
Мені вже закидають запитання про побудову партії. Я вже чув, що в мене партія побудована, багато що чув. Але це говорять ті, хто нічого не розуміє в побудові партії.
– Логічно, що ви зараз її будувати не можете, тому що ви відразу перейдете в категорію прямих конкурентів.
– Я зараз не про політичну конкуренцію, хоча і вона також додає тобі драйву, що тобі треба рухатися.
– Дмитро Олександрович, я запитував вас про нові політичні союзи. Вони для вас можливі?
– Я зараз не займаюся побудовою якоїсь політичної структури, щоб говорити про якесь об’єднання з колегами. Не думаю, що це варто сьогодні взагалі обговорювати.
– Зараз багато говорять про можливість переносу парламентських виборів, щоб спочатку пройшли президентські, а потім парламентські. Вам про це щось відомо?
– Чув ці розмови серед журналістського співтовариства, і від депутатів прізвище називати не буду. Це неможливо, це порушення Конституції.
Рада ніколи не працювала рівно 5 років. Дійсно ця Рада, Верховна Рада 9-го скликання, пропрацює найменший термін, ніж всі попередні.
В Конституції написано, що "вибори відбуваються в останню неділю п’ятого року повноважень". Оскільки Верховна Рада 9-го скликання почала працювати 29 серпня 2019 року, то вибори повинні відбутися в останню неділю жовтня 23-го року. Подобається це комусь, чи не подобається.
– Але депутати можуть сказати, що їх обмежують у правах, тому що Раду обирають терміном на 5 років.
– Що значить обмежуютьі права? Всі права регламентуються Конституцією, і наші в тому числі.
– Так, але там прописано про 5 років строку повноважень.
– 5 років, а вибори відбуваються так, як написано в Конституції. Там не написано 5 повних років, правда? Як дітей, знаєте, питають – тобі скільки повних рочків?
– Якщо президентські вибори відбудуться раніше – будете балотуватися?
– У нас що, вже оголосили вибори? (сміється) Дайте дожити, ви ж самі не розумієте, що спочатку буде. На парламентські точно піду.
– Від якої партії?
– Ну, почекайте, в якій партії, я поки позафракційний. Ще ж не вигнали зі "Слуги народу". Поживемо побачимо, я поки нікуди не готуюся (посміхається).
"Я вірю в обіцянку президента про один термін"
– Олігархів залишив на кінець. Я правильно розумію, що ваша окрема позиція по цьому закону – це для того, щоб не посваритися із представниками великого бізнесу?
– В сенсі не посваритися? Я проголосував би за цей закон, там проголосована моя правка. Я казав, що я вважаю, що цим не може займатися РНБО.
– Я Венеційську комісію зараз мав на увазі.
– Дивіться, до мене звернулися 4 фракції. До цього до мене 6 разів зверталися представники партії "Слуга народу", і я направляв законопроекти до Венеційської комісії.
Ні Давид Георгійович, ні представники "Слуги народу", ні представники жодної з інших опозиційних політичних сил до мене не приходили не казали – не направляй. Чому не направляй?
У нас є уповноважена, яка звернулася з цим проханням, 4 опозиційні фракції. Направлення до Венеціанської комісії не є підставою не розглядати закон.
Це ж мені колеги почали писати про те, що ти не направляй, а ще ми тобі нагадаємо норми регламенту про те, що фракція повинна готуватися до другого читання. Ну, я і відповів, як це повинно готуватися. Але треба віддати належне, що апарат відпрацював на 100%.
– Якщо ми вже з вами так чесно говоримо, з ким ви зустрічалися за останні два роки з представників великого бізнесу? Або говорили по телефону?
– Ви, напевно, ставите питання щодо Ріната Леонідовича Ахметова. Я з ним не знайомий.
– А чому ви подумали, що я хотів про Ахметова запитати?
– Я по очах у вас бачу. (посміхається)
– Я запитував загалом про олігархів.
– Я знайомий і бачився з Пінчуком, бачився з Коломойським на YES в 2019 році. Я бачився за цей проміжок часу з Косюком на якихось публічних заходах. Про політичну діяльність ні з ким з представників великого бізнесу не говорив.
– На кінець кілька коротких запитань, якщо можна, теж відповідайте коротко. Чи отримують депутати "Слуги народу" доплати в конвертах?
– Не знаю. Я не отримував жодного разу ніяку доплату, ні від "Слуги народу", ні від згаданих великих бізнесменів.
– Не про вас, а про депутатів питаю.
– Я відповів на ваше запитання: я цього не бачив. Особисто я ні від кого не брав.
– Чи вважаєте ви себе членом команди Зеленського?
– Я вважаю себе членом команди, про це багато разів говорив. Хтось мене, мабуть, не вважає, хтось вважає. Хтось трактує мої дії з одного боку, хтось з іншого. Але головне, щоб ті принципи, з якими приходила команда, були витримані.
– Ви вірите в другий термін Зеленського?
– Я не зможу коротко. (задумано) Поки що вірив в те, що президент іншого не говорив.
У передвиборчій програмі було написано про один термін. І я вважаю, що це правильно.
Чому? Тому що ми з вами побачили не одну виборчу кампанію, не одних політиків.
Людина, коли потрапляє до влади… Ми зараз не про президента Зеленського, а в цілому, беремо якогось гіпотетичного президента. Гіпотетичний президент десь всередині свого терміну, з третього року, починає думати про наступний термін.
Будь-яке обдумування ідеї про наступне, воно відображається в негативному плані на ефективності діяльності державного діяча. Ти перестаєш бути державником, якщо ти до цього ним був, і стаєш політиком.
Тому що ти думаєш про те, як треба поліпшити свій рейтинг, як треба його зберегти, як треба примножити, що треба "продати", в гарному розумінні цього слова, людям для того, щоб тебе знову обрали.
Тому виходить, що у держави є не 5 років для виконання тих завдань, які були поставлені, а 3.
– Але ж ми з вами розуміємо, що в команді президента є люди, які говорять, що треба йти на другий термін.
– У нас же поки що свобода слова з вами є. Можливо є люди, які можуть пропонувати такі ідеї, чому ні? Це їхнє право.
Роман Кравець, УП
