Довгий з Радуцьким пропонують українцям доплачувати за медицину. Що з цього може вийти?
Серед речей, якими можна розсмішити українця, є одна трагікомічна.
І звучить вона так: медицина в Україні безкоштовна. Трохи інакше вона записана в 49 статті Конституції: "У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно".
Утім майже кожен, хто хоч раз звертався до лікарів з чимось серйознішим за застуду, міг переконатися, що ця норма не працює. За словами чиновників, щороку українці сплачують зі своєї кишені приблизно 100 мільярдів гривень за медичні послуги та ліки.
Профільний комітет Ради в обличчі Михайла Радуцького та одіозного соратника Черновецького, колишнього секретаря Київради Олеся Довгого вирішив перевести частину цих грошей в офіційні платежі під назвою "співоплата".
Співоплата – це платіж, який покриває частину вартості послуги з кишені або страховки пацієнта. Вона йде поверх тарифу, який оплачує держава. Причому співоплата може працювати як у комунальній лікарні, так і в приватній.
На перший погляд – це доволі правильне прозоре рішення, яке намагались закласти у медреформу ще за часів Уляни Супрун. Але наразі воно не викликає захвату ні в колишніх членів її команди, ні у ВООЗ, ні в експертів, яких опитала УП. І ознайомившись з чернетками законопроектів, які отримала УП, стає зрозуміліше чому.
"Українська правда" детально розповідає, хто в Україні просуває співоплату за медичні послуги, якою вона може бути та які привілеї отримають приватні заклади, що погодяться за нею працювати.
Кому треба співоплата?
Уже півроку при комітеті Ради з питань здоров’я нації, меддопомоги та медстрахування майже щомісяця збирається робоча група, яка має напрацювати два законопроєкти.
Один з них має стимулювати громадян і роботодавців купувати страхові поліси шляхом введення податкових пільг. Це перший крок до загальнообов’язкового медичного страхування, яке Зеленський і "Слуга народу" обіцяли своїм виборцям, розповідає УП голова комітету Михайло Радуцький.
Інший законопроєкт має, власне, ввести співоплату за медичні послуги. За словами Радуцького, українці зможуть доплачувати за послуги поза гарантованим державою пакетом. Тобто здебільшого – за додаткові речі, такі як поліпшений сервіс чи вибір спеціаліста.
"Наприклад, є лікування апендициту. Оперувати повинна людина, яка має кваліфікацію хірурга. Але я хочу, щоб мене оперував пан Усенко – директор Інституту Шалімова. Тоді я маю доплатити, але різницю: між вартістю пакету медичних гарантій і тим, що мені особисто хочеться", – каже політик.
"Медицина не стає платною", – додає його колега по комітету, голова згаданої робочої групи Олесь Довгий. Він запевняє, що кожній людині гарантовані медичні послуги в межах програми медгарантій, а співоплата буде лише добровільною.
Потрібність співоплати Радуцький пояснює тим, що це допоможе принести додаткові кошти у вічно недофінансовану систему та перевести "подяки" лікарям в офіційні платежі. А, на думку Довгого, це ще й стимулюватиме конкуренцію між закладами:
"Комунальні та державні заклади зможуть більше заробляти, збільшувати зарплати медичному персоналу і конкурувати за пацієнта з приватними клініками!".
Під час підготовки цього тексту УП отримала чернетки законопроектів, над якими працює робоча група. З тією, що стосується співоплати, УП попросила ознайомитись юристку з медичного права, ексміністерку охорони здоров’я Зоряну Скалецьку.
Виявляється, що співоплата в запропонованому форматі радше працює на приватні заклади, ніж на усунення неофіційних платежів, пояснює Скалецька. Адже сьогодні комунальні й державні медзаклади й так, за постановою Кабміну, можуть надавати платні сервісні послуги.
"Приватний сектор сьогодні хоче отримати новий потік пацієнтів. І їм вигідно мати цю співоплату, бо пацієнти прийдуть, плюс – вони ще й зможуть на них отримати кошти. Говорити про те, що це вигідно для всіх учасників усіх форм власності, дуже складно. Це викликає більше пересторог і небезпек", – каже Скалецька.
Цей факт підтверджують і спостереження членкині профільного комітету, депутатки від "Голосу" Ольги Стефанишиної, яка була на засіданнях робочої групи. Вона ділиться, що саме приватні заклади були ініціаторами та "рушійною силою" цієї ініціативи.
"Вони хочуть працювати держкоштом, але вважають тарифи НСЗУ (Національної служби охорони здоров’я – УП) низькими", – пояснює Стефанишина.
Що викликає сумніви в концепції співоплати?
У чернетці законопроєкту прописана не лише співоплата за, наприклад, покращену палату, а й співоплата за самі послуги, звертає увагу Скалецька.
Усі безоплатні нині послуги, як можна припустити з чернетки, може бути розділено на дві групи – базові та за співоплатою. За базові продовжить платити НСЗУ. За послуги на умовах співоплати – частково НСЗУ, частково сам пацієнт.
"Як це випливає з цього документу: базова послуга – це, наприклад, візит до стоматолога і звичайна пломба. Послуга на умовах співоплати – встановлення імплантів чи вінірів, вона частково, наприклад на 500 гривень, фінансується з бюджету. Усе вище – доплачує пацієнт", – пояснює Скалецька.
Скільки пацієнт доплачуватиме – кожен заклад порахує сам. І, звісно, "у приватників" ціна буде вищою.
"Приватний заклад закладе у свою вартість і амортизацію, і приміщення, і що завгодно. А комунальний рахуватиме її по застарілій формулі, яку йому погодить засновник (зазвичай це місцева рада – УП). І там не буде необхідних видатків", – каже Скалецька.
Суттєвим мінусом законопроєкту вона називає вже наявну плутанину між базовими послугами та послугами на умовах співоплати.
Адже діагностика, пологи, ведення вагітності та ще кілька послуг, які на сьогодні є безоплатними, пропонують надаватися на умовах співоплати. Чіткий перелік має затвердити Кабмін.
Скалецька додає, що всю довгу історію з введеням співоплати можна замінити всього на всього одним рядком у законодавстві: "Усе, що надається закладом поза програмою медичних гарантій, можна надавати на платній основі".
Радуцький-"Добробут"-Довгий
Історію з потенційним введенням співоплат неможливо відмежувати від людей, які за це введення ратують. Адже як Радуцький, так і Довгий були або є дотичними, щонайменше до однієї київської мережі приватних клінік.
Радуцький – колишній співвласник мережі приватних клінік "Борис". Влітку 2019 він продав дітище, якому віддав 28 років свого життя, іншій мережі клінік – "Добробуту". Нібито через обіцянку, яку він дав Зеленському зайти в його команду без бізнесу.
Сам "Добробут" належить власнику інвесткомпанії Concorde Capital Ігорю Мазепі та співвласнику магазинів "Люксоптика" Олегу Калашникову.
Зараз Радуцький має від 10 до 50% капіталу у трьох компаніях, що займаються загальною медичною практикою або діяльністю медзакладів – Р.К.Х.К.-МЕД, Інфоконсалт та Діглобал Дженерал Сервіс Альянс Груп.
Ще один член робочої групи – співзасновник усіх трьох компаній і колишній співвласник "Борису" разом з Радуцьким, Лев Хлявич.
Утім найбільшою родзинкою групи є, беззаперечно, її голова, нардеп Довгий. Колись друга людина в Києві, секретар Київради часів Черновецького, підпис якого стоїть ледь не під усіма скандальними рішеннями і колишній фігурант справи про дерибан землі, зокрема на Жуковому острові, нині є головою підкомітету з медстрахування. Посаду, каже, запропонував Радуцький.
Відколи Довгий цікавиться медициною? У розмові з УП він каже, що з останніх виборів. Мовляв, він раптом поїздив своїм округом на Кіровоградщині та зрозумів – людям найбільше болять дороги і медицина. А, медицина, зокрема питання страхування, йому ближче.
Довгий, як і Радуцький, у своїй біографії має ниточку, що веде до "Добробуту" – клініка орендує нерухомість, якою управляє родина нардепа.
"У нас були підписані довгострокові, на 10 чи 15 років, договори оренди ще задовго до того, як я став членом комітету здоров’я нації. Умови цього договору є визначеними ще тоді і мінятись не можуть. Тому я не бачу можливості, щоб запровадження співоплати чи будь-чого іншого могло вплинути на розмір орендної ставки чи інших умов нашого партнерства", – каже Довгий УП.
Нацагентство з питань запобігання корупції, до якого Довгий звернувся сам, конфлікту інтересів у підготовці законопроекту про співоплату не побачило. Відповідь НАЗК "Українська правда" має у своєму розпорядженні.
Також УП публікує повний список робочої групи, що працює під керівництвом Довгого.
Головне, що пропонує законопроект про співоплату (зміни до закону "Про держфінгарантії"):
- можливо, розділити послуги на базові та послуги на умовах співоплати
- співоплатою є різниця між вартістю послуги на умовах співоплати, яку встановив заклад, і сумою, яку заплатила держава
- співоплату можна покривати страховкою
- заклад має повідомити пацієнту, що той може отримати безоплатну послугу, і не має стимулювати його скористатись послугою за співоплатою
- пацієнт має офіційно погодитись на послуги на умовах співоплати
- не можна встановлювати співоплату на екстрену, первинну допомогу, допомогу при невідкладних станах, рідкісних захворюваннях тощо
- на умовах співоплати можна надавати послуги при: планових операціях, веденні вагітності в амбулаторних умовах, медреабілітації, стаціонарній допомозі, використанні ліків, медвиробів, що не покриваються державою. Також сюди зараховують додаткові побутові та сервісні послуги, на кшталт покращених палат
Головне, що пропонує проект про стимулювання добровільного медичного страхування (зміни до Податкового кодексу):
- скасувати 19,5% (18% ПДФО+1,5% військового збору) податків на дохід, який сплачують громадяни та роботодавці, що "страхують" своїх працівників. Річна сума страховки для працівників обмежена: не більше 15% річної зарплати та чотирьох "мінімалок" на 1 січня поточного року
- офіційно працевлаштовані громадяни, які скористались послугами закладів, що працюють на умовах співоплати, можуть подаватися на податкову знижку
- усі медзаклади, що працюють за програмою медгарантій – тобто як комунальні, так і приватні – звільняються від податку на землю
*Цей список не є вичерпним переліком усіх змін, які пропонують згадані чернетки законопроєктів.
"Співоплата в 5 тисяч гривень приводить до катастрофи в 9 з 10 родин"
Зазвичай співоплати на медпослуги вводять у розвинених країнах, щоб знизити попит на послуги, розповідав на одній зі своїх лекцій в Могилянці колишній очільник НСЗУ Андрій Віленський. Наприклад, німець, щоб піти до лікаря, має заплатити 12 євро.
Утім, навіть у країнах з високим рівнем доходу і доходом вище середнього співоплата може ставати бар’єром для людей, пояснює ВООЗ за підсумками дослідження у 24 країнах Європи. Співоплата не стимулює ефективніше користуватись медпослугами та з більшою ймовірністю призводить до негативних наслідків для бідних, людей похилого віку та людей з хронічними захворюваннями.
Україні Всесвітня організація охорони здоров’я чітко каже: співоплата – не панацея для "складних і масштабних" викликів у системі охорони здоров’я.
"У поточних умовах, за надмірних витрат "з кишені" пацієнтів і значної поширеності катастрофічних витрат, впровадження додаткової співоплати, скоріше за все, призведе до поглиблення існуючих проблем та створення ще менш сприятливих умов для тих, кому і так уже складно оплачувати медичну допомогу", – йдеться у міркуваннях ВООЗ.
Український центр охорони здоров’я проаналізував платоспроможність українців в контексті співоплати й дійшов висновку, що разова співоплата в 5 тисяч гривень за лікарняні послуги призведе до фінансової катастрофи в 9 з 10 родин, розповідає керівник центру, ексзаступник міністерки Уляни Супрун Павло Ковтонюк.
Тому в реальності співоплати можуть бути, по-перше, невеликими, по-друге, тільки добровільними.
Але в такому разі, пояснює Ковтонюк, приватні заклади не отримають бажаного – нового потоку пацієнтів. Якщо держава платитиме 15 тисяч з 60 за пологи, а 45 лягатиме на плечі пацієнта, народжувати в такий заклад прийде та сама платоспроможна аудиторія. Якій держава, фактично, зробила знижку.
"Але якщо в тебе пологи коштують 20 тисяч, а НСЗУ заплатила 15, то 5 тисяч гривень сім’я, наприклад з Білої Церкви, знайде. Тобто родина, яка не могла собі дозволити приватну медицину, тепер може.
Втім це розмова про те, що тариф НСЗУ повинен бути 85% від ціни. Вона вже не так цікава існуючому приватному ринку і він каже – ну що, ми тоді перетворимось в державний заклад з низькими цінами", – каже Ковтонюк.
УП запитала у трьох великих приватних клінік – "Добробуту", "Оберега" і Medіkom, чи працюватимуть вони за співоплатою.
Виконавчий директор "Добробуту" Вадим Шекман розповів, що наразі однозначної відповіді на запитання УП немає. Вона залежатиме, зокрема від рентабельності тарифу, прозорості процедури контрактування і механізму співоплат та доступу приватного сектора до ліків і медвиробів, які централізовано закуповує держава. Наразі у приватного сектора немає такої опції.
Заступник гендиректора "Оберегу" і ще один ексзаступник Супрун Олександр Лінчевський відповів, що до появи законопроекту про це говорити зарано. Клініка Medіkom на наш запит не відгукнулась.
Ляшко бере паузу
Позицію міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка щодо введення співоплати та спонукання до добровільного медичного страхування можна описати популярним інтернет-мемом з лемуром, який каже: "Узбайгойтесь". Мовляв, не спішіть ні з першим, ні з другим.
На нещодавній зустрічі з журналістами він розповів, що одразу після призначення прийшов на засідання робочої групи при комітеті з запитанням: "Яка наша ціль введення співоплати? Завести "приватників"?". І з огляду на незавершеність історії, відповіді на своє запитання він так і не отримав.
Про добровільне медстрахування міністр каже схоже: щоб зрозуміти, що страхувати, спершу треба детально вивчити, за що сьогодні зі своєї кишені платять пацієнти. А лише після того сідати за стіл перемовин з приватними страховими компаніями або ж поступово розширювати під ці витрати програму медгарантій.
Для цього МОЗ хоче запровадити жорстку облікову політику. Зокрема, щоб ліки, які пацієнт самостійно купує для перебування в стаціонарі, також обліковувались.
Ще одне запитання у світлі потенційних змін – що буде з програмою медгарантій? Тобто так званим державним страхуванням за участі НСЗУ.
На згаданій вище зустрічі Ляшко після кількох хвилин вагань таки заявив, що програма медгарантій лишається основою в системі фінансування медицини. Аналогічну позицію в коментарі УП протранслював Довгий.
І навіть Радуцький, здається, теж не планує виступати за її згортання. Як розповідає членкиня робочої групи при комітеті, Юлія Брикульська з ГО "Медичні лідери", політик навіть відкрито заявив про це страховикам.
"На першій зустрічі страхові компанії, як на мене, хотіли натякнути, що нам треба модель страхової медицини, у якій страхування йде не добровільним, а обов’язковим. Але це не та модель, яка зараз реалізується в Україні.
І, здається, пан Радуцький говорив – модель змінюватись не буде, тобто в нас буде обов’язкове медичне страхування (державне, яке діє нині – УП) . Добровільне може йти паралельно. Зараз людям так само ніхто не забороняє страхуватись", – розповідає Брикульська.
Українців не важко переконати в недофінансованості медицини. І водночас важко переконати платити за неї "в білу".
***
За словами Радуцького, співоплата має запрацювати в Україні вже цього року.
Однак наразі вона не має підтримки з боку міністра (принаймні, офіційної), ВООЗ та експертного середовища.
Попереду ще парламент, попереднє скликання якого цю ініціативу з тріском провалило у 2017. І чи вдасться його переконати нині, не береться прогнозувати і сам Радуцький. Все ж будь-яка історія зі словом "доплатіть" не дуже вигідна для нардепа, особливо мажоритарника.
Серед усіх ризиків введення співоплати, які ми перераховували вище – зокрема її сумнівна вигідність для всіх гравців – бракує ще одного. І це людський фактор.
"Я вам хочу сказати, що як лікар я вмовлю будь-якого пацієнта на доплату", – говорив на своїй лекції згаданий вище ексочільник НСЗУ Андрій Віленський.
І від цього ризику не застрахований ніхто.
Ольга Кириленко, УП
