Ігор Кондратюк: Той, хто каже, що музика внє політики – ну блін! Купіть собі мізків

Ігор Кондратюк – відомий шоумен, продюсер, телеведучий. Кондратюк прославився завдяки програмі "Караоке на Майдані", творцем якої, власне, він і був. 

За останні роки Кондратюк працював суддею на талант-шоу, спродюсував телесеріал, а також перейшов на "5 канал" вести авторське Late Night Show. 

Для читачів "Української правди" шоумен цікавий своєю громадянською позицією, гострими оцінками й влучними висловлюваннями. 

У своїх інтерв’ю Кондратюк доволі критично висловлюється до влади Зеленського, але з обережною комплементарністю говорить про Порошенка. 

"Прочитай мої пости за 5 років влади Порошенка про його президентство. Дефініція "порохобот" точно відпаде. Але при всіх недоліках, поки що він показав найкращі результати на посаді президента України", – категорично пояснює шоумен свою позицію. 

Впродовж години ми поговорили про зневіру у партії "Голос", політичні амбіції Сергія Притули, чому Кондратюк не вважає Зеленського патріотом, через що не хоче слухати "плівки Медведчука" та для чого потрібен закон про колаборантів. 

Читайте також: Ігор Кондратюк: Зеленському треба назавжди забути бачити в очах Путіна бажання до миру

"Наразі я якось не дуже достукався до глядачів "5 каналу"

– Рік тому ми з вами вже записували інтерв’ю. Ви цікаві нашій аудиторію, тому дякую, що знову погодилися на розмову. 

– Я погодився лише тому, що мені тепер цікаво, що ти ще можеш у мене запитати (сміється). Я бачив кількість переглядів інтерв’ю рік тому (164 тисяч переглядів– УП), ще непогані перегляди були моїх інтерв’ю Яніні Соколової та ще кільком журналістам. 

SMM-щики "5 каналу" мені сказали: "Ваші цитати набирають більше, ніж цитати ваших гостей в програмі "Кондратюк у понеділок". Навіть не знаю: це – комплімент, чи такий тонкий тролінг мене як ведучого. (сміється)

– Може, це проблема SMM, що вони не допрацьовують?

– Та ні. Вони просто подивилися на інтерв’ю, а вони рейтинговіші, ніж мій проєкт. 

Я трохи засмутився. Думав, що у моєї програми будуть трохи кращі показники – вона не в топах "5 каналу". Мене це дивує і дратує. А в топах, до слова, документальні фільми. 

От в день, де була моя програма, найретинговішою передачею була програма, яка називається "Вирішальні битви Другої світової". Хто не знає – "5 канал" змінив ліцензію. Тепер він не лише інформаційний. 

– Як вас взагалі занесло на "5 канал"?

– Мені подзвонив Володимир Мжельський, якого я до цього не знав особисто. Це гендиректор каналу. І він спитав: "Здрастуйте, а чим ви займаєтеся зараз?" Я кажу: "Чесно, ми закінчили серіал, я наразі нічим не займаюся". "А може, ви подумаєте?" Я кажу: "Ну, таке, щось трошки не мой формат". 

Поговорили, вирішили спробувати Late night шоу – знаменитий американський формат, який жодного разу не зайшов в Україні. 

Уже за час існування "Кондратюк у понеділок", а ми виходимо з 21 вересня минулого року, уже одне Late night шоу відкрилося і закрилося. Це "Дизель night шоу" на каналі СТБ. 4 передачі випустили і все. Вони були не задоволені показниками. Чи то показниками, чи якістю – я не в курсі

Коротше кажучи, наразі я якось не дуже достукався до глядачів "5 каналу", які, як на мене, ще з Помаранчевої революції заточені на політичні ток-шоу та новини. А тут я зі своїми неполітичними гостями.

Отже, ми з каналом взаємно не задоволені моїми показниками. Хоча декілька програм мені особисто були цікаві як всередині, так і потім після перегляду. Але, в принципі, як то кажуть, до Ларрі Кінга мені ще пахати і пахати.

– З Петром Порошенком у вас була зустріч перед тим, як запускати канал?

– Так-так вдома ми рибалили разом (сміється). Я навіть не впевнений, що він знає, що телеведучий Ігор Кондратюк зараз робить програму на "5 каналі". 

 І, чесно кажучи, мені байдуже. Так було з усіма власниками каналів, на яких я виробляв свої програми. 

– Я думаю, що Порошенко знає.

– Та байдуже. Дивись, мене обзивають порохоботом, на що я відповідаю – прочитайте мої пости за 5 років влади Порошенка про його президентство. Дефініція порохобот точно відпаде. 

–  Тим не менше, ви ж все одно говорили у моєму інтерв’ю, що Порошенко – це найкращий президент.

– Наразі найкращий, однозначно. При всіх недоліках, поки що він показав найкращі результати на посаді президента України.

– Якщо б ви гірше про нього відгукувалися, у вас можливо не було б передачі на "5 каналі"?

– Це твоя гіпотеза. Але давай подивимося на ринок телеведучих минулої осені. Я вільний був на момент, коли мені Мжельський подзвонив. Може хтось ще був вільний, але нас не так вже й багато.

Наприклад, такий талановити шоумен як Саша Скічко взагалі в інший бік пішов. Щоправда, до цього вів трішки схожу програму на ТРК "Україна".

– Так, половина ведучих у політиці. 

– У тому то й справа. Навіть при бажанні Мжельського створити таке шоу, він сів і написав список, хто його може вести із тих, хто йому здається більш-менш органічними. 

– Питання як до колеги у медіа-сфері. Ви заробляєте на програмі, чи це ваш вклад у капіталізацію?

– Тобто? Телебачення для мене десь з року 90-го – це робота, а не хоббі. Звичайно, заробляю. Починаючи з 2-го року існування "Караоке на Майдані" я почав пристойно заробляти. Я б не пішов, якби мені не платили гроші. 

– Зараз це гроші, які вас влаштовуюсь?

– Зараз це гроші, про які ми домовилися. Дивись, секундочку, "5 канал" – це не BBC, навіть не СТБ, не "плюси" і не "Україна", там нижчі показники, там менші рекламні обороти. Я ж трохи при тямі. 

Мене влаштовує те, що мені платять на 5-му каналі. Ну, це була домовленість. Я хотів більше, мені дали менше. І так було завжди, зі всіма проектами, скільки ти мене знаєш як телеведучого.

"Я помилився, коли повірив у партію "Голос", а не коли голосував"

– Ви голосували за партію "Голос" і публічно за агітували цю партію. Які враження від того, що зараз там відбувається?

– Я написав місяць тому, що це була помилка, коли я повірив в партію "Голос". 

Я не написав, що я помилився, коли голосував – я написав, що я помилився, коли в неї повірив. Така ось історія ліберальних молодих технократів державницького напрямку. У моєму розумінні, там немає жодного з них, хто дивиться на Москву.

У будь-якому разі, мені так здається. Але я ще минулого року тобі сказав, що в них ніхто не займається партійним будівництвом. 

– Притула от хотів бути головою партію. 

– Але Притула не вміє робити партійне будівництво, бо він жодного разу цього ще не робив!

Це мають бути окремі сірі в сенсі непублічні люди, які можуть робити марудні речі, які треба робити для того, щоб партія все таки відбулася масово і функціонально.

Я раніше говорив, і повторю: Славко Вакарчук для мене не був обов’язковою умовою присутності в цій партії. Тому що для мене було важливішим, наприклад, те, що в "Голосі" рівень освіти пристойніший, ніж в інших усіх партіях. 

В неуків не вірю, і я вважаю, що неуки нічого гарного не створять крім хаосу і проблем для тих, хто живе в цій країні. На превеликий жаль, "Голос" деградував. Ми ж не можемо назвати прогресом будь-якої партії вихід з її лав двох найбільш відомих партійців?

Я не з’ясовував деталі такого стану речей у Сергія Притули. Міг на правах виборця-селебріті подзвонити і запитати: "Сергій, скажи мені, в чому справа"?

Але коли я прочитав, що Сергій сам виходить з партії, я зрозумів, що ця деградація достатньо суттєва і вона може бути пов’язана з тим, що вони не вжилися в одній банці під назвою "партія". Але коли йшов Вакарчук, повинен був прийти новий лідер. 

– У них лідер – Кіра Рудик.

– Я маю на увазі публічного лідера. Мені треба відома публічна людина, до слів якої будуть прислухатися всі громадяни країни, незалежно від політичної орієнтації. 

Це була би найкраща реклама новій партії. До мене, і до усіх громадян, слова Кіри Рудик, як і слова всіх нонейм міністрів нинішнього Кабінету, не доходять. Бо я не впевнений в тому, що їм довіряю. Довіру потрібно заслужити, а публічні особи на кшталт Вакарчука чи Притули її вже мають.

– У "Голосі" взагалі є люди, яким ви довіряєте?

– Там є кваліфіковані люди. Я Сергію Рахманіну довіряю точно. Всі статті Рахманіна у "Дзеркалі тижня" читав. 

Але якщо партія "Голос" зовсім розпадеться, то всі її нинішні депутати розійдуться по інших партійних осередках, якщо захочуть далі займатися партійною політикою. 

І "Голос", очевидно, не подолає наступний бар’єр проходу у ВР. Хіба що вони щось зроблять таке, чого ми навіть не знаємо. 

Тому я думаю, що вони навіть повинні розійтися, якщо хочуть займатися політикою по-крупному. 

– Вони вже на дві частини розпалися.

– Я так само читаю "Українську правду" і читаю "Новое время". Іноді якісь коменти читаю у Facebook. Більше я не занурююся, але це було наївно – повірити в них. Я взагалі попри свої роки, по-хорошому наївний громадянин. 

Проте я не жалкую за свій голос. 

– За партію "Голос" на наступних виборах проголосуєте, чи ні?

– А давай доживемо до 2023-го року і побачимо, за яку партію треба голосувати остаточно. Якщо "Голос" буде в такому стані, як зараз, я проголосую з тих партій, що є, за "Європейську солідарність". Мені просто інші ще більш незрозумілі.

[UPCLUB]

"Я голосував за Притулу, тому що маю претензії до Кличка"

– Ви голосували за Притулу на мерських виборах?

– Так. Я голосував за Притулу, тому що знову-таки я якийсь оптиміст. 

Знаєш, я сьогодні був у новому масиві біля Нивок, "Сан-Франциско", чи як він там називається. Побудованого на території заводу. Колосальна територія. І там побудували мікрорайон з десь з 12 будинків 16-поверхової, може 20-поверхової висотності. Не рахував. Між цими домами мало відстані і вся ця відстань забита машинами. Стоїть шлагбауми, я під’їхав, бо шукав там одну фірму. 

Кажу охоронцю: "А у вас що немає паркінгу"? Він каже: "Ні, немає". Я кажу: "Який ідіот це побудував"? Він сміється і каже: "Ви – міліонний, який це запитує, включаючи жителів цього району". 

– А Притула тут до чого?

– До того, що я маю масу претензій до Віталія Кличка. Здається, забудовники відправили його у глибокий політичний нокаут. І зараз я їхав по Оболоні, на Оболоні вся дорога роздовбана. 

Я розумію, що не може людина при бюджетах Києва все зробити. Але у мене таке враження, що після останніх виборів Кличко трошки стопанувся і, здається, задумався про щось інше. 

Йому там прогнозують, здається, президентське крісло. Але свій президентський тріумф, на мій погляд, він прошляпив у 2014 році. Свічку не тримав, але кажуть, що була домовленість – він пішов на мери, а Порошенко пішов на президента. 

– Повертаємося до Притули. Моє питання таке: чи вірите ви у те, що у нього є політичне майбутнє?

– Я думаю, що він хоче політичної кар’єри. І вибач, але у Притули вже зараз, на мій погляд, є залізобетонний виборець.

– Скільки його по країні? 1-2%?

– Ти ж мені не сказав, якого штибу політична кар’єра. Народним депутатом Сергій Притула стане із закритими очима.

– Ви ж розумієте, щоб потрапити у парламент, він має висуватися від якоїсь партії, бо у нас працює новий виборчий кодекс. З того, що я бачу – Притула хоче свою партію. На вашу думку, його партія має шанси?

– Партія Притули? Оце він зараз їздить по країні – він робить свою партію?

– Мені здається, що це одна із цілей. 

– СДП – Сергій Дмитрович Притула?

– СДПУ!

– СДП (У) – Сергій Дмитрович Притула Уперед! (сміється). 

– Ми зараз до комуністичної партії дійдемо (сміється).

– О ні. Маю надію вони вже на політичному цвинтарі (сміється). Я не знаю про перспективу. 

Знову ж таки, Сергій Притула, по-моєму, цінного для навчання облизня спіймав в "Голосі".

– Що ви маєте на увазі? 

– Піймати облизня – це бути пошитим у дурні в партії "Голос". І він розуміє, що йому треба, щоб хтось створив цю партію, і це не він. Він може записувати свої прекрасні відео у Youtube, він може досить полум’яно говорити –  переконливіше, ніж я, наприклад. 

Він має прекрасну армію фанатів. При чому армію не телевізійних, а його суспільних, так би мовити, подвигів в гарному сенсі цього слова. Він молодець. Але йому треба, щоб хтось цю штуку будував. Питання – хто? Питання – чи знайде він таку людину? 

Я можливо, якби був політологом, який зараз не працює з відомими партіями, може, і підписався би на нього як політолог. А на кого ставити? Після того, як Зеленський так хайпанув, а чому Притула не хайпане? Чому Притула гірше?

– У нього вже два програші зафіксовані і виборці можуть сприймати це негативно. Перший програш це парламентські вибори, другий – місцеві вибори. І найважливіше – він залишається шоуменом і не пішов із розважальних шоу. 

– В другому я з тобою погоджусь. Сергій до мене приходив на ефір. Значить, я йому кажу: "Сергію, перше запитання таке: ти балотувався на мера Києва. А зараз я дізнався, що ти вчора був у студії, і записував нові телепередачі. Де логіка?" Він каже: "Це передача так називається". Я кажу: "Ні, в мене до тебе запитання: де логіка?".

Ти в політику пішов, чи ти сходив у політику? Він мені почав розказувати, що, оскільки вибори закінчилися, то зараз пауза, оскільки він людина телевізійна, в нього є домовленості. Це може бути, до речі, правдою. Він повинен доробити деякий час. 

– Але у нього ж є нові контракти. Він став новим суддею на "Україна має талант" – новий контракт. Як на мене, важливо визначитися: ти або політик, або шоумен. По-іншому це не працює.

– Ти смішний в цьому питанні – "по-іншому це не працює". Є один такий політик, Володимир Олександрович.

– Воно спрацювало один раз. Запит суспільства змінюється. 

–  Ти думаєш, що українські граблі вже забуті? Це безпощадний інструмент (сміється). 

Я думаю, що каналу був сенс робити Сергія Притулу членом журі "Україна має талант", тому що він нереально популярний український телеведучий. Це 99%. Але є ще 1%, який може грати іншу роль, для нього особисто – але це мають говорити вже політологи.

– Якщо Притула попросить вас агітувати за його партію на наступних виборах, ви погодитеся?

– Я тобі скажу таку річ: що б я не рекламував - ставлю певні умови завжди. Умови не про гроші, а умови про те, що треба домовлятися про певні принципи роботи. 

– Тобто "пообіцяй мені, що ви зробите те і те"?

– Пообіцяй мені, що буде – я за це готовий сказати щось, або не готовий. Це може звучати цинічно, но це єдино правильний спосіб.

Не факт, що щось зробить, що в принципі це можливо зробити. Але принаймні я буду розуміти, що я мав благі наміри, коли це робив.

– Коли ви агітували за "Голос", Вакарчук вам щось обіцяв?

– Я Вакарчука навіть не бачив, коли агітував за "Голос". Він мені подзвонив пост-фактум, сказав: "Ігор, спасибі, навіть несподівано для мене. А як ти прийшов до нас" ? Я кажу: "Ми говорили з Приймаченком Іваном. Я його запитав, хто там в списку?".

Я подивився список, кажу: "Ну, слухай, здається, нормальні люди. Є сенс підтримати". 

Вакарчук потім на наступний день подзвонив і каже: "Слухай, я не знав, що ти приходив, якраз не міг бути присутнім". Я кажу: "Я і не планував зустрічі з тобою, все гаразд". 

Тому не знаю, що може бути не так з Притулою? В кожного з нас є таракани в голові і якісь риси характеру, які, мабуть, не роблять нас ідеальними в будь-якій царині. У Притули таких рис, очевидно, теж чимало. Але Сергій вже зараз, як на мене, набагато просунутіший в політиці, ніж переважна більшість депутатів монобільшості.

Не готовий сказати чогось поганого про Притулу, але це не означає, що я вважаю його на 100% ідеальною людиною. Ідеальних людей у мене є тільки сім’я моя. 

"Чому досі Філіпу Кіркорову не заборонено в’їзд в Україну?"

– Очевидно, що ви не є прихильником влади Зеленського. Але які у вас конкретні претензії?

– У мене величезне питання до цієї влади, як і до попередньої: чому вони не приймають закони про колаборацію?

Якби був закон про колаборацію, то рішення РНБО, як на мене, були би більш легітичними і очевидними А так іноді здається, що РНБО займається не своєю справою.

На мій погляд, лише закон має дати тлумачення про те, хто є колаборантом. Це українці, які продовжують їздити в окупований Крим, чи це люди, які ратують за дружбу з агресором? Чи це люди типу тих, які встановлюють пам’ятники там десь в Харківській області і безмозглі українці, які на російських каналах гонять на Україну? 

Так ось, на мою думку, усіх їх закон про колаборацію повинен множити на нуль як громадян України. Але чомусь це робить РНБО, а не закон.

Чому партія монобільшості, яка реально може багато чого зробити, якщо нею керувати в правильному напрямку, чому вони не приймають цей важливий для орієнтації суспільства закон? 

От ти ти сам написав у Facebook, що любиш п’ятницю, бо там засідає РНБО.

– "Каждый вечер – вечер наступает вдруг".

– Так (сміється). А в них це саме "вдруг". Тому ця історія для мене, з одного боку, зрозуміла, і я теж за те, щоб всі колаборанти в цій країні не фігурували ніде. 

А з іншого боку, якщо це робити поза законом, то дуже далеко зайдемо, і воно буде дуже погано – набагато гірше, ніж ми маємо зараз. 

– Повертаючись до Зеленського: за останній рік ви переконалися, що Володимир Олександрович все-таки патріот?

– Ні.

– Тобто санкції проти Медведчука вас не переконали?

– Сказавши А, кажи і інші літери! Скажи мені, будь ласка, чому досі Філіпу Кіркорову не заборонено в’їзд в Україну? (розмова записувалася наприкінці липня – УП)

– Ви як людина із шоу-бізнесу, напевно, краще знаєте за мене. 

– Ні, я взагалі не знаю. В сенсі – не розумію. Я просто точно бачив на свої очі в Youtube те, як цей болгарин, стікаючи імперською слиною, дякує в Кремлі Путіну і каже, що найкраще місце Росії – це Крим. 

Він з часів російської окупації регулярно їздить в Крим в обхід законів України, в результаті йому спочатку забороняють в’їзд в України, а потім – дозволяють. Це просто телефонний дзвінок від його друга, який зараз посідає посаду президента? Тому сказати, що ми маємо президента проукраїнського я не можу. 

– Що для вас особисто стало би маркером, що Зеленський проукраїнський політик?

– Повний розрив відносин з Росією, заборона всього: від електроенергії та титану – до культури. Щоб не було ні в кого питань про "Свати" з російськими акторами. І мова серіалу стала би другорядним питанням. 

– Але в часи Порошенка так само були зв’язки з Росією, згадайте!

– Я про це вже тобі говорив. Найбільша моя претензія до Порошенка – це те, що він повністю не розірвав відносини з агресором. 

– Але при тому всьому ви вважаєте Порошенка проукраїнським?

– Мене Зеленський змусив вибирати. 

– Ви слухали "плівки Медведчука"?

– Ні.

– Чому?

– Ні, на біса мені слухати те, що мають слухати журналісти-розслідувачі та відповідні служби? Прокуратура, СБУ, ДБР. Я себе не вважаю журналістом-розслідувачем. 

Мені все зрозуміло з Медведчуком. Медведчук – колаборант. Навіть якщо він назве себе контактером во благо України, не маючи на те повноважень – він стає колаборантом. 

– Але в розслідуваннях був наголос на тому, що Порошенко був в курсі всіх діянь Медведчука.

– Ну і що? Президент міг бути в курсі всього, але президент не має права зривати операції, які проводить хтось. 

Адвокат Ілля Новіков сказав, що ця історія абсолютно не є вироком. Є прокурори, хай слухають, розмотують, є СБУ. 

– В розслідуваннях взагалі показано, що СБУшники возили гроші для "ЛНР і ДНР" і Порошенко про це все не міг не знати.

– Дивись, Порошенко про це все знав і не поклав край? Винен стопудово, якщо знав, підігрував, не поклав край. Якщо ж це було частиною якоїсь операцій – я нічого не можу сказати. І ніхто не може сказати, крім суду. 

Якщо були якісь дії, то вони або протизаконні, або – законні. В межах компетенції, чи в корисливих цілях. Проти Порошенка було відкрито десятки справ. І що? Їх відкрили, їх закрили. Я не проти, щоб посадили будь-кого з попередніх президентів. Вони підсудні.

Але якщо в людини є доказаний злочин – ок. Всі рівні перед законом. Тому я не готовий говорити про плівки Бігуса – як про історію з "Вагнергейтом". Не до мене. Є люди компетентні. Зрозуміло всім, хто закінчив більше, ніж три класи, що спецкоманда недопрацьовує. Це очевидно. Інакше вже б давно всі плівки вилились в щось.

"Той, хто каже, що музика внє політики: купіть собі трішки мізків, їй богу"

– У нас дуже поляризоване суспільство: і в Фейсбуці поляризоване, і офлайн. На вашу думку, що нас може об’єднати?

– Є спосіб зменшити поляризацію українського суспільства, на мій погляд. Треба щоб вся українська верхівка була на 100% проукраїнсько налаштованою.

Мені навіть мова їхньої розмови між собою в коридорах ОП байдужа. Але вони всі там, нагорі, повинні весь час казати одне й те ж саме: ми боремось з Росією, ми захищаємо державність України. І тому наш єдиний шлях – подалі від Росії. Все.

Я перепостив статтю депутата міськради Ірпеня про 18 аргументів проти думок, що їх у своїй статті про "адін народ" виклав керманич країни-агресора Путін.

Запах по світу від статті кремлівського горе-"історика" пішов сильний, тому наші мусили реагувати. Ну ок, Зеленський непогано відреагував. Тим не менше Кулеба міг би щось написати, чи директор інституту України. Ніхто не написав. Написав депутат міськради.

Прекрасна, умовно кажучи, відповідь для тих, хто раптом зацікавився статтею Путіна. Стаття – маячна.

Тому що Путін – єдиний сучасний "історик", завдяки злочинним діям якого загинуло 13 тисяч людей і була анексована частина іншої держави. 

– Там вже не 13, там більше.

– ООН, по-моєму, сказала 14 тисяч загиблих.

Ну, тобто я про що? Про те, що я не відчуваю цієї єдності. Приїхав Баста. Та хто такий Баста? Наразі – пересічний порушник закону України про перетин держкордону з Кримом. Баста їздив в Крим після березня 2014 року. Як СБУ могло його впустити? Виступав і Валерій Меладзе нещодавно. 

Держава має дати зрозуміти, що ми – держава, а не територія. І це нас об’єднає нереально. Це нонсенс. Немає цієї єдності. Щодо багатьох кадрових історій, які постійно спливають. Я не розумію, як можна брати людей працювати на державні посади, у кого є родичі прямі в Росії? 

В Ізраїлі такого бути не може. Хіба може в Ізраїлі в уряді працювати людина, у кого є родичі в Ірані? Або у кого брат воює в Хезболлі? Ні.

– А ви зараз про кого натякаєте? Де у кого родичі?

– Ти можеш подивитися в інтернеті. 

– Це ви про голову СБУ?

– Голова СБУ, наприклад. Ну дивись, я собі не уявляю, щоб моя дружина мала б паспорт Росії, коли я був би високопосадовцем. І дружина моя не уявляє, як це могло би бути. 

Але чому у нас така свідомість – у них інша? Я думаю, що до сих пір Зеленський не уявляє собі ситуацію, щоб "Квартал-95" зробив би новий сезон "Сватів" ї їх не побачила би Росія. 

Я цього не розумію. Вони свідомо впускають тих, хто спонсорує вбивць – Баста, Меладзе Валєра. Кажуть, що Меладзе член партії "Единая Россия". Так цього достатньо, щоб я його тут більше не бачив.

– Але ж ви з Костянтином Меладзе в нормальних стосунках?

– Ми пересікались, був у нормальних відносинах. Я з багатьма був в нормальних відносинах до 2014 року був.

Мені пишуть, що "культура внє політики". Культура не може бути внє політики. Під час війни внє політики немає нічого. Хочете слухати Басту? То зайдіть в інтернет, там його достатньо і слухайте.

Але фізична особа Баста має відношення до політики. Кожен має відношення до політики, хто має російський паспорт і не заявив про підтримку територіальної цілісності України. Кожен, хто голосує за Путіна, має відношення до російської агресії. 

Мені кажуть "культура немає відношення до політики". Але після того, як Путін анексував Крим за допомогою військової спецоперації, діячі культури підписали лист в його підтримку. Не селяни, не трактористи, не працівники "Уралмаш". А діячі культури.

Тому той, хто каже, що музика внє політики, ну блін – купіть собі трішки мізків, їй богу.

– Ви вірите в те, що ми можемо примиритися з Росією у найближчій перспективі?

– Ні. І я не хочу примиритися з Росією, допоки вона не поверне Крим і не вийде з Донбасу.

– Тобто дружби ніякої бути не може, правильно?

– Не тільки дружби, а і думки про дружбу не може бути з агресором. Я реально цього не розумію.

Дивись, є збоченці, які люблять, щоб їх били, ґвалтували і їм це подобається. 

Український міністр, який торгує з РФ – збоченець. "Я люблю, щоб мене ґвалтували, – каже він, – тому я буду поставляти електроенергію з Росії". 

Росіяни – імперці і їм по фігу, скільки народу загине за те, щоб їхня імперія збільшилась на бодай один сраний нужнік, вибач за лексику. Але у мене питання до нашої влади: як можна не прийняти закон про колаборацію на восьмому році війни? Як можна тримати власних громадян у невіданні і трактувати на свій розсуд відносини з Росією? 

Розрив відносин – єдиний логічний і чесний шлях. Поки вони цього не зрозуміють, поки вони не розуміють, що Кіркоров такий же ворог, як і Путін, поки вони не зрозуміють, що будь-яка кооперація – це кооперація на крові, в якому вони звинувачували попереднього президента… 

– Зачекайте, а що робити, коли люди самі хочуть ходити на концерти Меладзе? На Атласі – це був наймасовіший концерт!

– Держава будується згори. Порушників українських законів їхні українські фани можуть слухати і бачити лише в інтернеті. Держава повинна була сказати директору фестивалю "Атлас Вікенд" Дмитру Сидоренку "Агресорів не можна запрошувати на Атлас". І все. 

Ніякий Меладзе не виступав би, там ніхто не виступав би з Росії. Є 223 країни, звідки можна возити артистів. Ні, ти з країни-агресора возиш якусь Басту, блін!

– Тобто – ви наполягаєте, що немає проблеми в тому, що люди теж позитивно ставляться до російських артистів?

– Немає. Слухай собі вдома, або з друзями. А ходити на їхні концерти з березня 2014-го – зась. 

Програш попередників був в тому числі через це. І це ж чекає "зелену" публіку, якщо вона не буде робити очевидних кроків щодо захисту державних інтересів.

Роман Кравець, УП