Москітний флот чи турецькі корвети? Чому влада відмовляється від стратегії ВМС
Колишнього заступника міністра оборони Ігоря Павловського взяли під варту з нечуваною заставою у розмірі 475 мільйонів гривень. У цій справі лідери громадської думки розділилися порізно. Хтось уже охрестив історію розправою над бойовими генералами. А хтось вбачає наступ на "свинарчуків".
ДБР інкримінує Павловському та іншим посадовим особам Міноборони закупівлю трьох десантних катерів "Кентавр" у "Кузні на Рибальському" на суму 443 млн грн, які так і не були прийняті на озброєння Військово-Морських Сил України. А також – закупівлю медичних авто, які виявилися непридатними до використання на лінії фронту.
"Заступник Міністра оборони України Ігор Павловський забезпечив у 2017 році закупівлю для потреб ЗСУ в компанії "Богдан Моторс" 100 санітарних автомобілів "Богдан 2251", експлуатація яких за прямим функціональним призначенням в ЗСУ в якості базових санітарних автомобілів неможлива. Цими діями державі заподіяно збитки на суму понад 32 млн грн", – із матеріалів ДБР.
Попри те, що "Кузня" під час освоєння бюджетних коштів належала президенту Петру Порошенку, а "Богдан Моторс" – його близькому другові, першому заступнику секретаря РНБО Олегу Гладковському, говорити про корупцію зарано. Адже тільки вирок суду може все розставити по місцям.
"Я впевнений, що це замовлення", – прокоментував справу щодо себе Павловський в стінах суду.
І, можливо, сьогодні це звучить дивно, утім справа Павловського має всі шанси стати тригером для майбутніх кримінальних переслідувань уже сьогоднішнього військово-політичного керівництва. Адже процедури, за якими витрачається оборонний бюджет при Володимирові Зеленському, так і залишилися секретними та без конкуренції, якими вони були при попередниках.
Оприлюднені матеріали слідства про закуплені, проте не плаваючі на бойових завданнях катери, змушують вкотре задатися питанням: так, а що там з українським флотом?
Москітний флот
Після захоплення Криму російськими військами, стало очевидним, що Україні життєво необхідно розбудовувати сучасний флот. А це досить недешеве задоволення.
Через анексію ВМС України втратили понад 80% своїх активів і спроможностей.
А ті бойові одиниці, що залишилися, експерти називають морально застарілими. Флагман національного флоту фрегат "Гетьман Сагайдачний" плаває морями чверть віку. Останні роки більше часу проводить в портах на ремонті.
Три роки тому була затверджена стратегія ВМС України до 2035 року, яка визначила формування москітного флоту ключовим завданням для забезпечення захисту національних інтересів в територіальних водах України.
Якщо коротко, то москітний флот характеризується великою кількістю бойових катерів, які мають високу швидкість. Тому здатні наносити раптові масовані удари по супротивнику.
Основна місія для національного москітного флоту – це асиметрична відповідь на загрози, які несе переважаючий Чорноморський флот РФ.
Автори стратегії переконані, що легкі та маневрені катери, котрі мають скласти кістяк москітного флоту, здатні виконувати практично весь спектр завдань на рівні з великими надводними кораблями. А недалеко від узбережжя навіть мають тактичну перевагу над застарілими та неповороткими російськими судами.
Зрозуміло, що такі катери є дешевшими за великі аналоги. Та головне, москітний флот ідеально підходить для охорони чорноморського та азовського узбережжя, економічних зон в територіальних водах, острову Зміїний та інших важливих об’єктів.
Розбудова москітного флоту має бути втілена на першому етапі стратегії до 2025 року.
Протягом другого етапу, який припадає на 2025-2030 роки, ВМС повинні отримати кораблі класу "корвет" для виконання завдань далеко від українського узбережжя, а також поза межами Чорного моря.
Якщо говорити про орієнтовну чисельність москітного флоту, яка необхідна ВМС, то тут не все так просто.
Кількісні показники розбудови москітного флоту містяться в державному оборонному замовленні (ДОЗ), яке й надалі залишається цілком таємним, що фактично унеможливлює будь-який цивільний контроль над ефективністю бюджетних витрат.
У 2015 році тодішній командувач ВМС Сергій Гайдук заявив, що до 2020 року флот має отримати 18 малих артилерійських бронекатерів "Гюрза-М", три ракетні катери класу "Лань" та десантні катери "Кентавр", точна необхідна кількість яких публічно не розголошується.
УП надіслала запит в Міноборони з проханням надати інформацію, чи справдилася заява Гайдука шестирічної давнини. Але у відомстві у фірмовому стилі часів міністра Андрія Тарана проігнорували питання.
Якщо співставити з наявною інформацією у відкритих джерелах, фактично ВМС отримали значно менше від необхідного. А саме: 7 катерів "Гюрза" та два катери берегової охорони "Айленд" від США, на які плануються встановити вітчизняне озброєння.
Ще два "Кентаври" побудовано. Щоправда, обидва – на стадії державних випробувань. Один з них вже пройшов свій перший ремонт.
Паралельно тривають судові спори Міноборони з "Кузнею", яка в 2020 році мала поставити по одному катеру "Гюрза" та "Кентавр". Утім, поки не зробила цього.
Можна констатувати, що через сім років після захоплення Росією півострова Крим, Україна не спромоглася наростити достатню військову спроможність для захисту власного узбережжя.
Більш того, вже цього року було прийняте політичне рішення, яке в принципі суперечить тій самій стратегії.
Вище військово-політичне керівництво вирішило не чекати, поки буде завершено перший етап розбудови москітного флоту до 2030 року, а одразу замовило корвет класу "Ада" в Туреччині, за який тільки цього року заплатять 3,4 млрд грн, тобто майже весь бюджет на модернізацію ВМС.
Загалом корвети використовують для військових спецоперацій далеко від лінії узбережжя, що не є на часі для викликів, які стоять перед Києвом у Чорному та Азовському морях.
Один із авторів стратегії, колишній заступник начальника штаба ВМС Андрій Риженко виділяє три причини, чому закупівля корвету вже цього року є недоречною.
По-перше, немає сенсу купувати корвет, який коштує в 5-6 разів дорожче за один сучасний американський катер, якщо першочерговою задачею є захист прибережних територій.
По-друге, наразі відсутня необхідна військово-морська база для розташування корвету, на підготовку якої також потрібні ресурси та час.
А по-третє, корвет є легкою ціллю для атаки флотилії РФ.
Top secret
При колишньому президентові Петру Порошенку на його ж ПрАТ "Завод "Кузня на Рибальському" була зроблена ставка як на головного виробника бойових одиниць для українського флоту. Під кінець каденції п’ятого президента завод був проданий фінансовій групі Сергія Тігіпка.
Загалом "Кузня" в рамках ДОЗ отримала замовлень від різних військових відомств на суму близько 2 мільярдів гривень.
Достеменно не відомо, чи була тоді альтернатива "Кузні". Адже такі колись всесвітньовідомі заводи як Миколаївський суднобудівний завод "Океан" та Чорноморський суднобудівний завод на початок російської агресії мали нестабільний фінансовий стан і періодично перебували на межі банкрутства.
В концерні "Укроборонпром" у відповідь на інформаційний запит наголошують, що єдиним державним підприємством, яке має матеріально-технічну базу для будівництва бойових кораблів, є Миколаївський суднобудівний завод.
На початку 2020 року офіцери ВМС підготували аналітичну довідку для тодішнього міністра оборони Андрія Загороднюка, в якій йшлося про катери країн НАТО, які мають ліпші характеристики ніж "Гюрза".
У документі йшлося як про дороговартісні, так і дешевші моделі.
Наприклад, американські патрульні катери Mark VI, два судна яких мають бути передані Україні як військова допомога до 2022 року, коштують близько 15 млн доларів за одиницю.
А естонська компанія Baltic Workboats AS продає катери лінійного ряду Patrol 24 в діапазоні 2,2-3,5 млн доларів.
На запит НАКО в Міноборони повідомили, що орієнтовно один катер "Гюрза-М" обійшовся бюджету в 242,8 млн грн або 9 млн доларів.
Якби там не було, з плином часу, можна підвести підсумки співпраці Міноборони та "Кузні", які містяться в судовій хроніці.
Між "Кузнею" та військовим відомством тривають господарські суди через 273 млн грн, які були виплачені з бюджету за непоставлені вчасно катери.
Тепер Офіс генерального прокурора в інтересах держави позивається до "Кузні" з вимогою стягнути 90 млн грн штрафних санкцій за невчасне постачання однієї "Гюрзи" і 83 млн грн за невчасне виробництво одного "Кентавру".
Не зайвим буде нагадати ще одну гучну справу про те, як у кінці 2017 році НАБУ отримало в суді дозвіл на вилучення документів "Кузні" щодо постачання бронемашин "Тритон" Державній прикордонній службі на суму 59,5 млн грн. Тоді детективи запідозрили, що за машини було переплачено втричі.
А СБУ, яка контролювалася Порошенку, у відповідь відкрила провадження проти детективів за розголошення таємних відомостей з контракту.
У НАБУ розповіли, що станом на сьогодні досудове розслідування у справі "Тритонів" ще триває.
Можливо подібних фактів було більше, та про це немає змоги дізнатися – все засекречено в межах ДОЗ. Це рудимент планової економіки, де чиновники самостійно формують таємний список виконавців держоборонзамовлення. А потім так само цілком таємно обирають, кому і за які роботи перерахувати бюджетні гроші.
Очевидно, що таку надсекретність військові завжди пояснювали захистом інформації від ворога. І так було аж до того часу, поки не стало зрозуміло, що через ДОЗ купують навіть вантажні та медичні автомобілі, характеристики яких можна вільно знайти в Інтернеті.
А після того як журналісти Bihus.info оприлюднили розслідування, що інформація про обсяги і деталі ДОЗ вільно циркулювала в телефонних переписках наближених до влади молодих бізнесменів, репутація таємної процедури і зовсім була підірвана.
Тому Володимир Зеленський, який досить гостро критикував на президентських виборах опонента через корупцію в армії, пообіцяв запровадити відкриті закупівлі замість держоборонзамовлення з поміркованим рівнем секретності.
І зробив це, коли рік назад парламент проголосував за закон про оборонні закупівлі.
Щоправда, поки такі закупівлі не розпочалися. Відповідальне за організацію процесу Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості все ніяк не може запустити електронний реєстр виконавців закупівель. Немає реєстру – немає закупівель.
Відтак, що, у кого, і за скільки прямо зараз купують чиновники Міноборони, не може сказати ніхто, крім посадових осіб, які мають доступ до тієї самої таємниці.
***
У боротьбі різних політичних таборів навколо справи Павловського, важливо пам’ятати, що до сих пір не усунута процедура державного оборонного замовлення, яка містить суттєві корупційні ризики.
Якщо подивитися на пресрелізи військового відомства за попередні роки, то в них не знайти інформацію про серйозні проблеми під час закупівлі бойових катерів. Навпаки, Міністерство оборони було переповнено оптимізмом, що все йде за планом – флот розбудовується.
Утім, це не так. Тож доведеться виправляти помилки пост-фактум.
Цьогорічне військове загострення у Чорноморському басейні, яке спровокував ворожий флот, вкотре нагадало українському суспільству, що питання безпеки на морі залишається на милість Кремля.
Захочуть нападуть – захочуть не нападуть.
Через це, військово-політичне керівництво країни в першу чергу має продовжити розбудову ВМС України відповідно до чинної стратегії, яка була підготовлена у кооперації із морськими державами НАТО. Та без усіляких "але" запровадити конкурентні оборонні закупівлі. Щоб українські, американські, європейські та інші виробники катерів вільно змагалися між собою, і постачали ВМС найкращі катери за ринкову ціну.
Виконання наведених завдань стане гарним доказом для партнерів, що Київ має свою морську суб’єктність. А значить – гідний бути в клубі Північноатлантичного альянсу.
Гліб Канєвський, підготовлено в рамках співпраці з Незалежною антикорупційною комісією (НАКО)
