#СтежкамиУкраїни. 10 найцікавіших місць Бессарабії
Літо – час відпочинку та пекучого сонця. А куди ж їхати за сонцем, як не на Південь? Тим більше, в Україні південні області, це далеко не тільки про море і пляжі.
Цього разу спробуємо допомогти вам розібратися з мальовничою Бессарабією. Краєм, який здивує своїм різноманіттям, оскільки впродовж років на цих теренах України жили представників дуже багатьох етносів, кожен з яких зробив свій значний внесок у його розвиток.
Бессарабія займає територію між річками Прут, Дністер і гирлом Дунаю та Чорним морем, і переважна більшість її земель перебувають у складі Молдови. В Україні бессарабські землі знаходяться у двох областях, але й цього достатньо, щоб про неї розповісти.
"Українська правда" вирішила показати 10 найцікавіших місць, які змусять вас збирати речі та планувати поїздку в Бессарабію.
Білгород-Дністровський, античність поряд
Коли думаєш з чого почати розповідь про Бессарабію, очі розбігаються. Стільки всього смачного й цікавого пропонує цей історичний регіон.
Утім, з чогось же починати треба, тому спочатку про одне з найдавніших міст в Україні – Білгород-Дністровський, який, за даними деяких істориків, був започаткований ще у ІV ст. до н.е.
За весь час свого існування місто бачило десятки господарів і представників сотень народів, які залишили відбиток на його архітектурі.
Найвідомішою будівлею у місті є Аккерманська фортеця, яка горделиво височіє над Дністровським лиманом. Збудована вона була у 13-15 ст. на руїнах античного міста Тіра. Більшість істориків вважають її засновниками генуезців.
Про саму фортецю "Українська правда" вже писала докладно, тож не буду довго розпилятись – краще почитайте)
Читати більше: Білгород-Дністровська фортеця: історія та легенди для туристів
Окрім однієї з найбільших фортець у Східній Європі є що подивитись і в самому Білгород-Дністровському. Багаторічна історія залишила відбиток майже в кожному куточку міста. Тут ви можете знайти українські, вірменські, болгарські, грецькі церкви, скіфську гробницю та руїни вже згаданого античного Тіра.
Чудовим завершенням знайомства з Білгород-Дністровським можуть стати відвідини Центру культури вина ШАБО, котрий знаходиться в однойменному селищі, яке знаходиться поруч з історичним містом.
Вилкове, місто на воді
Про Вилкове часто говорять як про "Українську Венецію", хоча насправді всі ці порівняння виглядають доволі дивно, оскільки поєднують ці два міста лише водні канали, якими користуються для пересування.
Вилкове – це не про Венецію, а, як би це банально не звучало, про Вилкове – самодостатнє місто на воді, зі своєю ні на що не схожою культурою і способом життя, який багато в чому продиктований тим, що більшість мешканців тут становлять православні старообрядці-липовани.
Унікальне розташування міста у гирлі річки Дунай наклало відбиток на місцевий побут та звичаї, які передавались кілька століть від одного покоління до іншого. Човен тут не розкіш, а засіб пересування, який стоїть ледь не біля кожної хати.
Останнім часом все більше туристів відвідують Вилкове, і потроху де-не-де з’являється туристична інфраструктура. Поки на особливий комфорт розраховувати не варто, але впевнений, що з часом попит спровокує і хороші пропозиції.
Читайте також: #СтежкамиУкраїни. 10 мальовничих місць Поділля
Дунайський біосферний заповідник, пташиний рай
Якщо говорити про Вилкове, то окремою сторінкою в житті міста є те, що саме в ньому розташовується адміністративний центр Дунайського біосферного заповідника – одного з найкрасивіших природних заповідників України.
Більша його українська частина знаходиться у північно-східній частині дельти Дунаю, межуючи з Чорним морем на сході та з Румунією на півдні.
Унікальність цього заповідника полягає у різноманітті флори і фауни, які нараховують понад 1500 тисячі види рослин та близько 1500 види хребетних тварин. Багато з них є "червонокнижними".
Окремої уваги заслуговують птахи, яких у заповіднику нараховують понад 250 видів. У дельті Дунаю ви можете зустріти рідкісних бакланів, чапель, крижнів, косарів, ходуличників, коровайок, кроншнепів та багато-багато інших.
Особливою любов’ю серед туристів користуються рожеві пелікани, подивитися на яких, за домовленістю, вас можуть спеціально відвезти місцеві.
Читайте також: #СтежкамиУкраїни. 5 маршрутів для мандрівок на довгі вихідні
Ізмаїльські острови, прадавня краса
Розповідаючи про флору і фауну Бессарабії та Дунайського заповідника, не можна не згадати про регіональний ландшафтний парк "Ізмаїльські острови", до складу якого входять острови Кілійського гирла Дунаю – Татару, Великий і Малий Далери, розташовані неподалік села Стара Некрасівка.
Особливий інтерес у науковців та туристів викликає острів Татару, екосистема якого має унікальний характер (частенько вживаю слово "унікальний" не через малий словарний запас, а тому що його ніяк не уникнути, коли розповідаєш про Бессарабію).
Мальовничість внутрішнього озера та тутешнього заплавного лісу немов збереглася з прадавніх віків. А тварин, яких тут можна зустріти, в інших частинах України ви не знайдете, хоч би й хотіли.
Тут же, у плесах островів розташовуються місця зупинок мігруючих і літаючих водоплавних і навколоводних птахів.
На території парку діє туристичний маршрут "Стежками дикої природи", що значно спростить відвідувачам ознайомлення з навколишньою красою.
Читайте також: #СтежкамиУкраїни. 10 найцікавіших місць Волині
Тузловські лимани, земля пеліканів
Багато з тих, хто вже встиг освоїти південь Одеської області, прочитавши розповідь про Дунайський заповідник і пеліканів, вже напевно встиг обуритись, оскільки зазвичай "землею пеліканів" називають інше місце. Заспокойтесь, пеліканів, слава Богу, у Бессарабії вистачає)
І головним місцем, яке з ними асоціюється, все ще залишаються "Тузловські лимани" – національний парк, який лежить у межиріччі Дунаю та Дністра у Татарбунарському районі.
"Тузловські лимани" – група мілководних лиманів, витягнутих уздовж морського узбережжя Чорного моря, відділених від нього вузкою піщаною косою.
Саме ці місця традиційно називають "пологовим будинком Чорного моря", оскільки через унікальне розташування тут утворився чудовий рослинний ландшафт, який притягує сюди багато тварин, риб і птахів, які тут гніздяться, зимують та розмножуються.
Недаремно саме цей парк називають серед найулюбленіших місць для бьордвочингу і спостереженням за дельфінами.
Ізмаїл, центр української Бессарабії
Про неофіційну столицю Південної Бессарабії не так часто пишуть в медіа. А даремно.
Хоча Ізмаїл і знаходиться ледь не на "краю географії", однак якщо вам доведеться там побувати, то ви навряд пожалкуєте. Як мінімум, для вас це стане корисним.
Багатонаціональне місто, яке впродовж останніх двохсот років пережило багато переходів "з рук в руки". В Ізмаїлі змішались українці, молдавани, болгари, росіяни і багато інших національностей, тільки для переліку яких потрібно виділяти окремий розділ.
Особливою любов’ю, яка для інших мешканців України буде викликати дисонанс, тут користується російський полководець Суворов, про якого тут говорить все – від пам’ятника до вулиць і проспектів, названих на його честь.
Утім, якщо оминути цю примітну деталь, місцями Ізмаїл може нагадувати Одесу. Старі будівлі, маєтки і підземні тунелі, часто облицьовані турецькою цеглою.
Читайте більше: "Столиця Бессарабії", або Чому хоч раз у житті треба побувати в Ізмаїлі
Кілія, найдавніше місто України
Раз ми поговорили про столицю Південної Бессарабії, то гріх було б пропустити згадку про інше не менш цікаве бессарабське місто – Кілію.
Саме Кілія вважається найдавнішим містом в Україні. Ще б пак, датою його заснування дехто називає ледь не 7 ст. до н.е. Правда це чи ні, залишимо історикам, але ще одна цікава легенда пов’язана з назвою міста.
За однією з версій Кілія походить від давнього найменування тутешнього поселення Ахілія, яке колись дав Олександр Македонський.На користь цією версії місцеві наводять той аргумент, що неподалік Кілії на острові Зміїний колись був побудований храм героя Троянської війни напівміфічного Ахіла.
На жаль, нинішня Кілія є невеличким депресивним містечком Південної Бессарабії, яке знаходиться в тіні сусідніх Ізмаїла та Вилкового.
Але раптом доля вас заведе до Кілії, варто зазирнути у напівдпідземну Свято-Миколаївська церкву.
Стара частина храму, в тому числі й вівтар занурена в землю на 2 метри, що робить її ледь не єдиною такою в Україні (у Молдові і Румунії зустрічаються частіше). Ця особливість пояснюється тим, що свого часу турки забороняли будувати православні церкви вище за вершника на коні.
Читайте також: #СтежкамиУкраїни. 10 мальовничих місць у 100 кілометрах від Києва для прогулянок одного дня
Ліски, полунична столиця та рисові поля
Неподалік від Кілії знаходиться село Ліски, відоме тим, що їй тривалий час присвоювали неофіційний статус "полуничної столиці" України. Саме тутешні фермери в кращі роки поставляли на ринки до 300 тон смачної ягоди.
Неофіційний статус села намагаються підтримувати, як можуть, і навіть спорудили скульптуру жаби з ягодою в лапках з жартівливим підписом: "У нас полуниця вродила – сусідів жаба задусила".
Але не полуницею єдиною. Окрім солодкої ягоди в Лісках вирощують більш екзотичну для України культуру – рис.
Для багатьох рис асоціюється більше з Південно-Східною Азією, але і в Україні є місця, де його вирощування має давню традицію. Наряду з Кримом, де до анексії рис вирощували наймасовіше, рисові поля знаходяться на Херсонщині та якраз у Бессарабії. Тож, якщо ви ніколи на власні очі не бачили рисових полів – будь ласка, "біле золото Дунаю" вас чекає.
Фрумушика Нова, бринза і заховані радянські пам’ятники
Це місце важко знайти, і ще тяжче добратись. Їхати варто в суху погоду, бажано на позашляховиках через розбиті дороги, із запасом їжі та води і не в темний час доби. Складно? Часто, дуже складно. Проте цей факт не спиняє багатьох туристів, які їдуть у бессарабський степ в 10 кілометрах від молдовського кордону, щоб побачити Фрумушику-Нову.
Колись тут випробовували новітню зброю, а зараз відроджують традиції вівчарів, виноробів та землеробів.
Саме тут нащадок родини Паларієвих на місці старих закинутих сіл збудував найбільшу в Європі овечу ферму і великий етно-комплекс. Тут представлені приклади побуту всіх народностей, які жили в цих місцях і комплекс часто називають "Бессарабське Пирогово".
Окремо бізнесмен спорудив "Музей пам’ятників соцреалізму", де зібрані понад 100 пам’ятників радянських діячів, більшість з яких він збирав ще до активної фази декомунізації. Власник розповідає, що на створення такого музею його спонукало відвідання Музею радянської окупації в Литві, хоча підкреслює, що його музей аполітичний.
Читати більше: Фрумушика-Нова. Навіщо одеський бізнесмен відбудував село в бессарабському степу
Озеро Ялпуг, риболовля і прісні рекорди
Розповідь про Бессарабію була б неповною (багато хто ще щось і обов’язково нагадає, я знаю), без згадки про найбільше прісне природне озеро в Україні – Ялпуг. Довжина озера 39 км, ширина – 15 км.
За цими сухими цифрами заховано багато цікавого. Мальовничі береги, неймовірні пейзажі та рибне різноманіття, яке манить сюди риболовів зі всієї країни.
Але тут є чим зайнятись не тільки любителям водоймів, а й пляжникам та звичайним туристам.
Якщо вам раптом набридне відпочивати на берегах чудового озера (насправді, ні), то ви можете розвідати його околиці.
Перш за все, Болград, який знаходиться на його північному березі. У місті можна познайомитись з різноманітною архітектурою, яка тут залишена різними народами – болгарами, молдаванами, українцями, молдаванами і гагаузами та іншими народностями.
А коли вам захочеться розслабитись і скуштувати місцеве вино, то вас чекатимуть на східному березі озера в Криничному, де знаходиться винзавод "Колоніст".
Найкращим часом для відвідування винзаводу є момент збору врожаю у серпні-вересні, коли можна спробувати молоде вино, яке при транспортуванні втрачає свої властивості, тому ним варто смакувати тільки тут.
Загалом, Бессарабія це не тільки про місця, а й про різноманітну багатонаціональну кухню, без якої справжній смак місцевості не відчути.
Для того, щоб це зробити, у нас є підказка)
Читайте докладно: "Винний наркотик", бринза і баранина. Як смакує перший гастромаршрут Бессарабією
