З союзниками і без Росії. Як Україна збирається повертати Крим на порядок денний світу
Цьогорічний День незалежності України має бути особливим.
23 серпня, напередодні 30-річниці, до Києва мають приїхати десятки світових лідерів – президентів, міністрів, дипломатів.
Усе – щоб вперше обговорити питання окупованого Криму на окремому міжнародному майданчику під назвою Кримська платформа.
Від появи перших заяв про необхідність її створення до запрошення президента до цієї платформи долучитись, минув якраз рік.
У вересні 2020-го, виступаючи на 75-ій Генасамблеї ООН Зеленський заявив, що для деокупації Криму і Донбасу не достатньо доповідей і зустрічей до річниці окупації. Адже "поки рана в центрі Європи кровоточить – біль відчуватиме весь світ". Єдиний дієвий рецепт – деокупація.
За цей рік в Україні нарешті з’явилась стратегія з деокупації Криму, а згодом – публічно з'явиться план на її виконання.
Соратники Зеленського не втрачають можливості заявити, що вони виправляють помилки попередників – а самі попередники називають такі заяви ляпасом міжнародним партнерам, які вже кілька років тримають санкції проти РФ.
За місяць до першого саміту Кримської платформи "Українська правда" переговорила з усіма її ключовими організаторами – ОПУ, МЗС, Постійним представництвом президента в Криму, депутатами – щоб зрозуміти, чого Україна може очікувати від нового формату та чим він буде підкріплений зсередини.
А також запитала у їхніх "попередників", чому Кримську платформу не запустили раніше.
Що таке Кримська платформа і чому її не створили за Порошенка
Кримська платформа – переговорний майданчик, на якому Україна збирається об’єднати своїх союзників для деокупації Криму.
Іншими словами – низка зустрічей з президентами, міністрами, експертами, які виливатимуться, наприклад, у заяви на підтримку України, конкретні пропозиції з деокупації чи ініціативи щодо нових санкцій проти РФ.
Утім, зустрічі високого рівня – не єдиний формат роботи платформи. Усього їх чотири: президентський, голів МЗС, депутатський та експертний. Кожен має свій фронт роботи.
Наприклад, серед завдань депутатів – розробляти законопроекти для жителів окупованих територій, розповідає УП депутат від "Голосу" Рустем Умєров. Він один з 5 співголів міжфракційного об’єднання "Кримська платформа" – до якого увійшли представники всіх фракцій, окрім ОПЗЖ.
Члени МФО працювали над нещодавно ухваленими законопроектами, якими Рада визнала кримських татар, кримчаків і караїмів корінними народами України, чим розізлила Путіна, та скасувала вільну економічну зону "Крим". Попереду, каже Умєров, ще близько 20 важливих законопроектів – зокрема про політв’язнів.
Навіщо Україні взагалі Кримська платформа? Причин для запуску назбиралось чимало, запевняють її творці.
По-перше, на восьмому році окупації в України не було жодного переговорного майданчика по півострову – на відміну від війни на Сході, яку з 2014-го, хай і з різною періодичністю, обговорюють у межах "Нормандії" та ТКГ у Мінську.
По-друге, в Україні не було навіть one state policy, єдиної державної політики, по Криму. А по-третє – тема Криму почала поступово "згасати" на міжнародному порядку денному, пояснює співзасновниця "КримSOS", а нині заступниця голови Постійного Представництва президента в Криму Таміла Ташева.
Що ще важливе робить Кримська платформа – так це об’єднує всі напрямки діяльності України по Криму в одному місці, пояснює директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики аналітичного центру "Українська призма" Ганна Шелест, яка долучена до проекту саме на експертному рівні.
"До цього в нас, фактично, йшов кримськотатарський трек, окремо правозахисний і окремо морська безпека – тобто все, що пов’язане з Чорним морем. А от Кримська платформа їх має таки об’єднати, щоб протистояти головній тезі Росії, яку ми постійно чуємо від Путіна: "Питання Криму не обговорюється".
Ми якраз кажемо – ні, вибачте, обговорюється, і ще й як", – пояснює Шелест.
Ідея платформи належить президенту, кажуть в ОП. І "без зайвого пафосу" додають, що в такий спосіб "держава виправляє помилки 2014-2019 років".
"Тоді для роботи над деокупацією Криму не було відповідного формату та інституційної основи. Крим як медійну тему взагалі відправили в небуття, роблячи вигляд, що її немає. Або ж зводили до ритуальних і непотрібних бордів у Києві", – говорить у коментарі УП радник голови ОП та куратор інформаційної політики Банкової Михайло Подоляк.
Міністр закордонних справ часів Порошенка Павло Клімкін у розмові з УП нагадує, що хоч окремого переговорного майданчика по Криму в Україні раніше справді не було,питання Криму обговорювалось головами МЗС на зустрічах ОБСЄ.
На запитання, чому ж міжнародний переговорний майданчик по Криму не запустили раніше – у 2014, 2016 чи 2018, Клімкін відповідає двома тезами.
Перша – Крим був "свіжою раною", яка і так привертала до себе увагу партнерів.
Друга – він як міністр закордонних справ мав інший погляд на питання переговорів по Криму. Вважав, що замість міжнародного тиску, до якого нині вдається Україна через Кримську платформу, Росію треба затягувати в перемовини хоча б з гуманітарних питань.
Ініціативу своїх наступників Клімкін називає "правильною історією", але виключно з позиції привернення уваги – не деокупації. Бо РФ, переконує він, "руками, ногами і зубами" відбиватиметься від рішень, ухвалених на Кримській платформі.
"Враховуючи адміністрацію Байдена, я все таки вважаю, що в нас був шанс затягнути Росію хоча б в обговорення гуманітарних питань – екологічних і прав людини. Тепер такого шансу немає. Тепер буде діяти механізм зовнішнього тиску, але Путін на нього не реагуватиме", – розмірковує Клімкін.
Чинна команда МЗС ще минулого року мала доволі різні позиції щодо участі Росії в Кримській платформі: від того, що РФ не бачили на переговорному майданчику до того, що її готові були покликати. Нині ж, напередодні першого саміту, позиція така:
"Кремль наразі не готовий до предметної розмови з цього питання", – пізнім суботнім вечором відписує у Вотсапі перша заступниця голови МЗС Еміне Джапарова.
І пояснює, що після того, як МЗС порушило питання про участь РФ у Кримській платформі, з їхнього боку лунають лише істеричні заяви про зазіхання на "цілісність РФ". А також – погрози в бік учасників саміту.
"Усі зусилля Києва щодо повернення Криму є нелегітимними і не можуть сприйматися інакше, як загроза агресії проти двох суб'єктів Російської Федерації", – йдеться в березневому офіційному коментарі речниці російського МЗС Марії Захарової.
"Нагадуємо, що ми будемо розглядати участь будь-яких країн і організацій в таких діях, включаючи ініціативу Кримська платформа, як недружній щодо Росії крок, як пряме посягання на її територіальну цілісність", – додає Захарова.
Саміт 23 серпня
Над самітом 23 серпня трудяться одразу кілька інституцій. Офіс президента та Міністерство закордонних справ запрошують поважних гостей і відповідають за наповнення заходу, Представництво президента в Криму та залучені експерти – за частину панелей на заході.
У своїй вітальній промові Зеленський "розставить ключові пріоритети України в боротьбі за Крим" та "фіналізує сьогоднішні сенси стосовно того, чому Крим – це абсолютно точно Україна", розповідає Подоляк.
Після промови президента учасникам представлять формат постійної роботи, презентують Офіс Кримської платформи – нової "гнучкої служби", що працюватиме над втіленням стратегії деокупації Криму, та розкажуть, де розміститься її штаб-квартира. Хто очолить новостворений офіс і скільки людей над ним працюватимуть – наразі не розкривають.
Саміт, як і більшість важливих подій під егідою президента або "слуг", проведуть у виставковому центрі "Парковий".
Головна інтрига заходу – хто з президентів його відвідає.
І список, і кількість запрошених на саміт 23 серпня ОП та МЗС зберігають у повній таємниці. За інформацією УП, Україна розраховує на присутність 30 держав, не всі з них будуть представлені на найвищому рівні.
Причиною секретності в ОПУ та МЗС називають Росію – мовляв, ми не хочемо їй допомагати відлякувати гостей.
"Тут треба працювати впевнено та без зайвого розголосу. Бо Росія – не інертний спостерігач. Її поведінка нагадує дикого кнура, який, відчуваючи загрозу, верещить ще дужче", – запевняє Джапарова.
"Ми зараз повідомимо, що представник певної країни погодився приїхати, РФ на них натисне, на те, що зможе, і все – ми виглядатимемо ідіотами", – трохи простіше пояснює мовчанку один зі співрозмовників УП, опосередковано долучений до роботи над Кримською платформою.
Не бояться гніву Росії хіба двоє представників Євросоюзу – високий представник ЄС Жозеп Боррель та президент Євроради Шарль Мішель, які ще на початку червня заявили про свою участь. А також президенти Литви та Польщі, приїзд яких на день раніше за Борреля анонсував Руслан Стефанчук.
Самої Росії 23 серпня в Києві не буде. Однак в МЗС усе ще сподіваються, що "в майбутньому РФ прийме єдине правильне рішення – сяде за стіл переговорів щодо повернення Криму", коментує Джапарова.
Найочікуванішого гостя вечора Джо Байдена, найімовірніше, також не буде. МЗС каже, що все через зустріч із Зеленським у США наприкінці липня – бо за протоколом візити не можуть стояти так близько в календарі.
Хто замість давнього друга України представлятиме Америку, поки що невідомо – МЗС чекає деталей вже після липневої зустрічі президентів.
Щіпку непевненості щодо кількості учасників додає і ковід, каже УП новопризначений заступник Єрмака Андрій Сибіга. Деякі делегації резервують за собою право приїхати до Києва після поліпшення ситуації у своїй країні, деякі – не можуть собі дозволили відсидіти ізоляцію після візиту до Європи (наприклад, 14-денний карантин по поверненню діє в Австралії).
По завершенню саміту учасники підпишуть декларацію, яка має "комплексно оцінити проблеми окупації Криму та окреслити стратегію її врегулювання", пояснює Джапарова.
Інтригу щодо списку гостей в МЗС та ОП планують тримати аж до самого саміту. До речі, після нього деякі гості можуть затриматись в Україні і доєднатись до параду, який український Фейсбук вже встиг розкритикувати за підбори військовослужбовиць.
Перший план України з деокупації Криму
Створення Кримської платформи – лише один з елементів стратегії України з деокупації та реінтеграції півострова, яку Зеленський підписав у березні цього року. Точніше – її 81-й пункт з 97.
Стратегія окреслює позицію України з десятків різних питань: від відкриття ЦНАПів на адмінмежі до невизнання російського паспорта, отриманого під примусом. Це формування тієї one state policy, про тривалу відсутність якої йшлось на початку тексту.
Та вперше фіксує позицію України щодо водопостачання в окупований Крим – до звільнення півострова Україна не постачатиме туди воду (до 24 березня 2021 єдиним підґрунтям цієї позиції були публічні заяви політиків, які, до того ж, не завжди були співзвучні між собою).
Затвердивши цю стратегію, Зеленський передав м’яча Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій – яке впродовж 3 місяців розробляло детальний план для її втілення.
1 липня план з деокупації та реінтеграції Криму пішов на розгляд у Кабмін, розповідає один з його авторів і заступник голови МінТОТу з питань євроінтеграції Ігор Яременко, з яким УП зустрічається в його кабінеті в міністерстві.
Яременко обережно розповідає про план деокупації – адже до затвердження Кабміном, що може відбутись уже в цьому місяці, план не є публічним.
Про що ж ідеться в першому українському плані з деокупації Криму?
"Якщо ви очікуєте, що там написано: "Міністерству оборони розробити план військової операції з деокупації – то ні, там цього немає", – каже заступник Резнікова.
Імовірно, у документа є закрита безпекова частина, на запитання про яку Яременко з посмішкою каже, що йому нічого невідомо. На інше запитання – як у плані відобразився пункт стратегії про "спецпідготовку ЗСУ для виконання завдань з деокупації та реінтеграції" – заступник міністра коротко каже: "Безумовно, цей пункт буде виконаний".
Та додає, що виконати його можна по-різному. Наприклад, через створення мережі "сіміків"– військових, що налагоджують контакт з місцевим населенням. Детально коментувати безпекову частину до рішення Кабміну Яременко відмовляється.
Загалом план від МінТОТу – це перелік кроків, які допоможуть підготувати Україну до деокупації, розповідає заступник міністра.
Наприклад, ухвалити закон про перехідне правосуддя чи підготувати держслужбовців, які в день X зможуть зайти в місцеві адміністрації й одразу почати вирішувати питання на кшталт забезпечення людей водою, світлом і тд.
Також МінТОТ планує і собі запустити центр, який збиратиме інформацію про все, що відбувається в окупованому Криму – наприклад факти порушення прав людей і компаній. Він носитиме назву "Центр розбудови миру", на його запуск у бюджеті МінТОТ-2021 вже закладено 5 мільйонів гривень.
У плані деокупації немає і не буде згадок про мовне питання та колаборантів.
Водночас МінТОТ готує законопроект, що передбачає певну "люстраційну процедуру" – наприклад вчителю, що активно пропагував "русский мир" під час окупації, можуть на певний час заборонити викладати в українській школі.
План деокупації безстроковий, щодва роки його будуть переглядати. Допоки Крим не повернеться під контроль України.
Ольга Кириленко, УП
