Сильна рука Зеленського. Чи принесуть санкції народну любов
З моменту обрання президентом Володимир Зеленський як політик пережив кілька етапів стосунків з українськими виборцями.
Перший етап був часом небаченої любові.
"У вересні 2019 року рейтинги, не рівень довіри, а саме рейтинги кандидата Зеленського складали понад 70%. Жодного іншого кандидата просто не існувало", – розповідає в розмові з УП директор соціологічної групи "Рейтинг" Олексій Антипович.
Така нечувана підтримка складалась із багатьох факторів, як то: виграні парламентські вибори, звільнення політв’язнів, повернення кораблів і початок активізації роботи у "Нормандському форматі".
Частково приріст підтримки стався за рахунок тих, хто боявся катастрофи і не дочекався її. Коломойський повернувся в Україну, але країною не правив, економіка не завалилась, в Москву на поклон новий президент теж не поїхав.
Апокаліптичні картини, які малювали штабісти Порошенка, виявились вигадкою, і в народу з’явилась надія, що, може й справді, жити стане краще.
Зародилася й інша надія – на досягнення миру. Саме сподівання, що війні можна покласти край, тримали височенний рейтинг Зеленського аж до грудневої зустрічі лідерів "Норманді" у Парижі.
Тоді дива не сталось: Путін стояв на своєму, а політик Зеленський увійшов в другий етап свої кар’єри – карколомного падіння.
Впродовж зими-весни 2020-го рейтинг нового президента падав так само стрімко, як ріс до того. Навряд чи можна було б згадати інший такий приклад в українській політиці, щоб хтось так швидко розгубив такий електоральний актив.
Несподіваним спасінням для Зеленського стала пандемія коронавірусу. Вона зупинила не тільки економічне життя у світі і метро в Києві, але й падіння рейтингів Зеленського.
Акурат під першу річницю президентства, після різкого злету і такого ж різкого падіння, Зеленський перейшов у третій етап своєї політичної історії – період повільної стагнації.
Рівень підтримки повернувся приблизно до показників першого туру президентських виборів, але не стабілізувався, а продовжив зниження. Правда, не таке стрімке.
"На початок лютого 2021 року партія "Слуга народу" дійшла до моменту, коли ми в опитуваннях фіксували, що вона програє ОПЗЖ. Рейтинги Зеленського так само йшли донизу. Хіба що він як кандидат залишався лідером із показником 20-21%. Це були буквально перші числа лютого, якраз перед санкціями", – розповідає Антипович.
Ситуація насправді була близькою до критичної. І 2 лютого за ініціативи Зеленського РНБО запроваджує санкції проти трьох телеканалів, які за інформацією Радбезу входять в орбіту кума Путіна Віктора Медведчука.
Ще за кілька днів санкції отримує і сам Медведчук зі своїм проксі Тарасом Козаком.
Так почався четвертий етап президентства Володимира Зеленського – час "сильної руки".
Чи зупинила санкційна політика обвал рейтингів Зеленського і його партії? Хто поніс найбільші електоральні втрати від активності президента? Як санкції і кримінальні справи останніх місяців змінили розклад сил в українській політиці?
З цими питаннями "Українська правда" звернулась до провідних соціологів країни, які, хто під запис, хто інкогніто, пояснили основні ознаки нового періоду президентства Зеленського.
Зламана крива падіння: як діють санкції на виборців
Головний електоральний ефект від лютневих санкцій, закриття трьох проросійських каналів і переслідування Медведчука з партнерами – це стабілізація рейтингів як самого Зеленського, так і його партії.
"До початку 2021 року рейтинг Зеленського почав усе сильніше просідати. Навіть такий показник, як баланс довіри-недовіри, з другої половини минулого року вперше почав бути від’ємним", – пояснює заступник виконавчого директора Київського міжнародного інституту соціології Антон Грушецький.
"Станом на квітень, санкції допомогли Зеленському зупинити падіння рейтингу і принаймні повернутись на показники першого туру президентських виборів 2019 року в районі 30%", – додає представник КМІСу.
За словами директора "Рейтингу" Антиповича, позитивний ефект від санкцій для рейтингу Зеленського спричинений тим, що українці у своїй більшості підтримали їх.
"Згідно з нашими опитуваннями, санкції підтримувались понад половиною українців. Щодо каналів позиція була дещо обережніша, бо люди їх дивились, а щодо Медведчука та щей у контексті роботи на агресора, то підтримка санкцій була великою. Серед тих, хто чули про ці санкції, понад 70% їх підтримували", – розповідає соціолог.
Згідно з даними "Рейтингу", санкційні пакети поступово почали тягнути вгору і рейтинг президента, і його партію.
"Якщо ми говоримо про "Слугу народу", то із лютневих 18-19% підтримки зараз вони виросли до 25%. А це плюс 6%. Мало це чи багато? Я вважаю, що багато: у нас 5% бар’єр проходження до парламенту. І Зеленський повернув партії більше ніж чверть її рейтингу за такий короткий термін", – пояснює Антипович.
Однак, всі опитані УП соціологи сходяться на тому, що самі по собі абсолютні цифри росту рейтингів Зеленського і "Слуги" не такі уже й принципові. Головне – це зміна довготривалого тренду.
"Після лютневих санкцій почався період стабілізації, електорального плато. Воно має ознаки зростання рейтингу, але поки не дуже виразні. Головний результат – поламана тенденція повільного падіння і стабілізація на певному рівні", – пояснює один із провідних соціологів в розмові з УП.
Щоправда, команда Зеленського не може собі дозволити зупинятись. Санкції, кримінальні справи проти Медведчука, закриття каналів із його орбіти були досить ефектними кроками з певним електоральним зарядом. Але тепер, за чотири місяці, цей заряд майже вичерпався.
"Ефект від санкцій уже не такий, як був спочатку, тому зараз рейтинг Зеленського може бути знову дещо нижчим. Це видно по суду над Медведчуком: спочатку санкції проти нього були дуже ефектними, але зараз суд над ним таким ефектним не сприймається", – пояснює Грушецький із КМІС.
Хоча активність Зеленського та РНБО підкидає усе нові й нові галузки у роздмухане багаття народної підтримки. Саме так варто дивитись і на закон про олігархів, і на війну з "ворами в законі" тощо, тощо.
І тут важливі навіть не стільки конкретні дії влади, як видима активна діяльність з конкретними наслідками.
"Українець завжди розчаровувався у владі через те, що вона переставала, на його погляд, взагалі щось робити. А зараз ми бачимо з періодичністю кожного тижня якісь рішення РНБО, активність президента, Велике будівництво, Велика реставрація, форум з місцевими елітами – купа якихось активностей. Все це створює образ дієвої влади", – переконаний директор "Рейтингу" Антипович.
Побачити ефект, який справляє активність влади, можна ще по одній цифрі.
За останні кілька місяців в різних соцопитуваннях відчутно зросла частка тих українців, які на питання "Чи справи в країні йдуть в правильному напрямку", відповідають "Так".
За даними, скажімо "Рейтинга" із лютого цей показник зріс з 16% до 25%. Тобто більше ніж у півтора рази.
За словами Антиповича, цей показник в Україні зазвичай тримається на позначці 12-13%, незалежно від імені президента.
Тобто позитивний для влади Зеленського тренд просто очевидний.
Обвал конкурентів чи "болото": звідки нові прихильники у Зеленського
"Багатовекторна" внутрішня діяльність Зеленського в політичному зрізі за останні місяці мала дві основні цілі для атаки.
Спецоперацію проти них можна було б позначити назвою скандального нафтопродуктопроводу "Самара – Західний напрям", де за "російську" сторону відповідає Віктор Медведчук, а за "західний напрям" – Петро Порошенко.
Симптоматично, що саме після санкцій проти кума Путіна публічний розголос отримали так звані "плівки Медведчука", від коментування яких в адвокатів п’ятого президента уже, мабуть, печія.
Це, разом із різким антиросійським розворотом Зеленського, дало підстави багатьом аналітикам говорити, що новий президент вирішив поборотись за електорат свого попередника. Однак при ретельному розгляді ця гіпотеза не справджується.
"Коли кажуть, що санкції – це спроба Зеленського зайти на електоральне поле Порошенка, то це не так. Виборець Порошенка не повірив Зеленському. Перетоків між ними немає взагалі", – переконує один із провідних соціологів в розмові з УП.
Його думку розвиває директор групи "Рейтинг".
"Регіональний зріз приросту рейтингів треба ще подивитись, але що уже можна сказати, що на Галичині ставлення до Зеленського після санкцій стало кращим, ніж до Порошенка. Це навіть не на всій досить різній Західній Україні, а саме на Галичині.
Це не означає, що рейтинг Зеленського там став найвищим. Голосувати люди планують за Порошенка. Але вони уже почали позитивно ставитись і до Зеленського", – ділиться спостереженнями Антипович.
Атака Зеленського на Медведчука мала й інший несподіваний результат: вона не призвела до жодної активізації на ультрапатріотичному електоральному фланзі. Простіше кажучи, Порошенку, який позиціонував себе як головний противник "русского мира", від розгрому Медведчука не перепало взагалі ніяких електоральних бонусів.
Не зміг поживитись із проблем кума Путіна і Юрій Бойко, який формально є однопартійцем Медведчука, але насправді давно конкурував із ним за лідерство в ОПЗЖ. Власне, саме тому після запровадження санкцій ходили чутки, що до них міг докласти руку "сірий кардинал" Опоплатформи і партнер Бойка Сергій Льовочкін.
Якщо це було правдою, то він зробив своєму соратнику ведмежу послугу. Санкції проти Медведчука стали справжньою електоральною трагедією і для Бойка, і для всієї їхньої партії.
"ОПЗЖ отримала відразу величезний провал, і тенденція до падіння не змінюється досі: спершу їхній рейтинг впав до 15%, зараз опустилися ще – десь до 13%. Бойко автоматично отримав таке ж зниження рейтингу, як і партія. До санкцій він мав підтримку приблизно на рівні 16%, і спустився десь до показника 11-12%", – пояснює Антипович.
"Ніхто не хоче асоціювати себе і голосувати за партію, в якої один із лідерів працює на ворога. Додайте сюди ще у березні російські танки на всіх кордонах України, то звичайно, що і ОПЗЖ і її лідери втрачають підтримку", – додає директор "Рейтингу".
Правда, соціологи застерігають противників ОПЗЖ від передчасного списування цієї партії з рахунку. Серед умовного електорату колишньої "Партії регіонів" дуже поширена явище, яке називається спіраль замовчування, коли опитувані просто не хочуть афішувати своїх справжніх симпатій.
"Після санкцій найбільше втратили Юрій Бойко та ОПЗЖ. Але це може бути свідченням не тільки того, що виборці відвернулись від цієї партії, а й того, що вони просто не хочуть показувати свої погляди під час опитувань.
Закриття телеканалів не веде автоматично до зникнення проросійських настроїв чи схожих ідей. Ці ж громадяни нікуди не пропали. Просто зараз стоїть питання, куди вони перетечуть і за кого будуть голосувати", – пояснює Грушецький із КМІСу.
Згідно з останніми опитуваннями "Рейтингу", про які згадувалось вище, Володимир Зеленський отримав приріст симпатиків на Західній Україні. Однак, за словами Антиповича, рейтинг у президента росте не за рахунок західняків, а за рахунок Півдня і Сходу.
Можна було б зробити висновок, що Зеленський забирає голоси у Бойка. Але це не так. Як і від Порошенка, переконують соціологи, від Бойка до Зеленського так само немає відчутних перетоків.
"Прямих перетоків майже немає. Ріст у Зеленського іде не прямо від Бойка, а через буфер невизначених: частина виборців Бойка, які не зовсім проросійські, починає вагатись і переходить у невизначені. В той же час частина невизначених обирає Зеленського, коли він робить якісь ефектні кроки", – пояснює один з опитаних соціологів.
По суті, тут описана головна природа рейтингу Володимира Зеленського. В класичних категоріях української політики чинний президент досі не має свого електорального ядра.
Насправді він бореться з Медведчуком/Порошенком/тощо не за їхнього виборця, а за перетягування на свій бік частини електорального "болота", невизначених, тих, хто ще не вирішив, кого підтримувати. А це в різні періоди складає близько 40% виборців.
Якщо ж завершити розмову про елеторальну драму Юрія Бойка і ОПЗЖ, то головним вигодоодержувачем у ній несподівано виявиться ніхто інший як Юлія Тимошенко.
Здавалося б, леді Ю зовсім не залучена в розбірки Зеленського із Медведчуком чи Порошенком. Але за рахунок того, що портрет її виборця за останні роки став дуже схожим на виборця Бойка, саме до "Батьківщини" і її лідерки відбуваються реальні прямі перетоки від ОПЗЖ.
"Окрім відкрито проросійських виборців, які скоріше за Бойка, є так званий "соціальний виборець", який шукає у політиків захисту від тарифів, бідності і тому подібних речей. Саме отакі виборці від Бойка поступово перетікають до Тимошенко. У неї зараз явна тенденція до росту в таких соціальних районах Центру України", – пояснює один із соціологів в розмові з УП.
"Але якщо подивитись на ситуацію глобально, то уся трійця конкурентів Зеленського завмерла на певних плато. Порошенку далі складно рости, він на першому турі тоді вибрав свій максимум. Бойко насправді почав падати ще з літа минулого року. Коли у Зе закінчився різкий спад, у Бойка почались проблеми. Тимошенко зараз трохи підросла, але це теж навряд чи тривала тенденція", – додає співрозмовник.
Подібна ситуація і на партійному рівні. Станом на початок літа ситуацію можна описати терміном із велоспорту – пелотон.
На заміну явному лідеру прийшла "група лідерів", кожен з яких перебуває в межах досяжності один для одного.
До запровадження санкцій у лідерах було три партії: "Слуга народу", ОПЗЖ і "ЄС". Тепер же партія Бойка/Медведчука стала донором для "Батьківщини" і підтягнула її в лідерську групу.
***
Через чотири місяці з дня перших санкцій їхній електоральний заряд поступово вигасає. Щоб перетворити зупинку падіння рейтингу на реальний ріст, Зеленському слід почати добиватись результатів у початих війнах.
Але є ще один фронт, без перемог на якому Зеленському не допоможуть жодні спецефекти чи ритуальне клеймування олігархів.
"У нас є чудова таблиця успіхів/неуспіхів президента. Так, "Держава у смартфоні", "Велике будівництво" і звільнення полонених – це все люди оцінюють. Але реформа медицини, економічний розвиток, земельна реформа, олігархи, корупція, соцзахист – теми ближчі до українця, і вони можуть дати мінус рейтингів", – пояснює Антипович.
Його колега із КМІСу Грушецький також передбачає втому від показових акцій влади.
"У 2019 році Зеленський перед виборами багато в чому апелював до внутрішніх негараздів. Українці були незадоволені не тільки війною, але й такими речами як високі тарифи, низькі зарплати, безробіття. Зараз ситуація аналогічна", – вважає соціолог. І додає:
"Президент може запровадити санкції проти каналів, Медведчука чи ще когось. Але згодом постає питання "Яким чином це позначається на нашому повсякденному житті?" А там приходить нова платіжка, яка починає непокоїти куди більше".
Роман Романюк, УП
