Чорнобильська трагедія: ніколи знову
26 квітня світ відзначає 35-ті роковини аварії на Чорнобильській АЕС – однієї з найстрашніших техногенних катастроф в історії людства. Україна пам’ятає.
Багатьом ця трагедія болить і досі, й тому не дивно, що дехто ставиться до атомної енергетики з упередженням та пересторогою.
Звичайно, аварії такого масштабу не просто підривають довіру людей до мирного атома, а й створюють своєрідну фобію, яка активно підкріплюється фейковими повідомленнями, чутками та залякуваннями.
Тим часом у світі триває боротьба зі змінами клімату – все більше держав розуміють, що викиди СО2 у довкілля потрібно скорочувати вже зараз, інакше у майбутньому кліматичного колапсу не запобігти.
Тож на міжнародних конференціях, на засіданнях парламентів та урядів все частіше чути словосполучення "ядерний ренесанс".
Україна має всі ресурси та величезний потенціал, щоб зі своєю потужною атомною генерацією бути на передовій цієї боротьби, навіть попри незагоєну рану 35-річної давнини.
Суспільству важливо зрозуміти: повторення подібної трагедії в Україні не станеться.
Примара "другого Чорнобилю" – це не більше ніж "жахалка", фейк, що їх використовують удавані експерти, переслідуючи конкретні цілі в інформаційній війні проти атомної генерації.
Які запобіжники гарантують найвищий рівень ядерної безпеки вітчизняних АЕС – спробую пояснити далі.
Запобіжник 1: безпека – понад усе
Принципова відмінність об'єктів атомної енергетики від об'єктів інших галузей полягає в абсолютному пріоритеті ядерної та радіаційної безпеки над усім іншим, навіть над ефективністю.
У діяльності Енергоатома питання безпеки є пріоритетним над економічними, технічними, науковими та іншими цілями.
Згідно з Конвенцією про ядерну безпеку від 20 вересня 1994 року та вимогами законодавства України, безпека ядерних установок та збереження життя і здоров’я людей є найважливішим завданням Компанії.
Тому фінансування і реалізація заходів задля дотримання та постійного вдосконалення безпеки роботи ядерних установок здійснюються у першу чергу, незважаючи на будь-які зовнішні фактори впливу, економічну та політичну ситуацію в країні.
Висока наукоємність атомної галузі, величезні обсяги науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що здійснюються задля дотримання необхідного рівня ядерної та радіаційної безпеки, гарантують її якість.
Компанія повною мірою усвідомлює свою відповідальність перед суспільством за збереження життя і здоров’я персоналу та населення, захист навколишнього природного середовища від радіаційного впливу ядерних установок на всіх етапах їхнього життєвого циклу та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами.
Запобіжник 2: культура безпеки
Головним уроком Чорнобильскої, та опісля Фукусімської, аварій для атомників усього світу стала необхідність звести до мінімуму так званий людський фактор. Так виникла й почала формуватися культура безпеки.
Відповідність всіх виробничих процесів на атомних станціях найвищим світовим стандартам безпеки – це не формальна декларація, а реальна мета Енергоатома.
Компанія докладає максимальних зусиль для формування сильної культури безпеки в усіх підрозділах, ґрунтуючись на технічній грамотності й професіоналізмі працівників.
На відміну від подій технічного характеру, які завжди можна спрогнозувати та проаналізувати, помилки персоналу можна уникнути, лише якщо кожен працівник атомної станції чітко усвідомлює власну особисту відповідальність за безпечну роботу енергоблоків.
Вкрай важливим для підтримки й розвитку культури безпеки є внутрішнє переконання кожного працівника у необхідності дотримуватись встановлених норм і правил.
Людський фактор мінімізується зокрема й суворою дисципліною. Тому в НАЕК "Енергоатом" на всіх рівнях управлінської вертикалі вимагають жорсткого дотримання вимог безпеки, сформованих з урахуванням найкращого світового досвіду та рекомендацій Всесвітньої асоціації операторів атомних електростанцій (ВАО АЕС) і МАГАТЕ.
Завдання Компанії полягає в тому, щоб передбачити та попередити ймовірні інциденти ще у момент ухвалення технічних рішень.
Такий підхід має осяжні результати: рівні викидів та скидів радіоактивних речовин не перевищують 0,1% від гранично допустимих, опромінення персоналу не перевищує 5% ліміту річної дози.
Показовим є і той факт, що протягом 25 років від заснування Енергоатома на діючих АЕС України не сталося жодної аварії чи суттєвого інциденту. За восьмибальною Міжнародною шкалою ядерних і радіологічних подій – INES (International Nuclear Event Scale) жодна наша атомна електростанція не виходила за рівень 1.
Власне, і сама Шкала INES, яка наразі вважається універсальним інструментом, виникла після і внаслідок Чорнобиля. Адже після аварії на ЧАЕС у світі усвідомили, що потрібен простий і зрозумілий інструмент вимірювання радіаційних ризиків та інформування про них.
Отже, розроблена 1988 року, ця шкала класифікує ядерні події за вісьмома рівнями, де 0 – це "подія нижче шкали", а 7-й рівень мали лише дві трагічних події – аварії на ЧАЕС (1986) і Фукусімі (2011).
Запобіжник 3: контайнмент або гермооболонка
Відповідно до звіту Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ), основними причинами аварії на ЧАЕС були: недоліки конструкції реактора; низька якість регламенту експлуатації в частині безпеки; неефективність нагляду за безпекою в ядерній енергетиці та помилки персоналу.
Зараз на українських АЕС немає жодного реактора "чорнобильського" типу.
Якщо на ЧАЕС експлуатувались графіто-водні безкорпусні реактори РБМК (російською – реактор большой мощности канальный), то тепер всі 15 діючих енергоблоків українських АЕС експлуатують водо-водяні реактори ВВЕР: 13 потужністю 1000 МВт та 2 потужністю 440 МВт.
Корпус реактора ВВЕР виготовляється зі спеціальних високоміцних сталей, які витримують надзвичайний тиск і високу температуру, а також добре стримують радіоактивне випромінювання.
Активна зона всіх ядерних процесів замкнена у захищеному корпусі. До того ж, ядерний реактор і обладнання, що прилягає до нього, знаходиться всередині контайнменту – герметичної залізобетонної оболонки.
Це – конструкція з товстого шару попередньо напруженого бетону, з товстими сталевими тросами та герметичним сталевим облицюванням зсередини.
Масивна споруда циліндричної форми із напівсферичним куполом заввишки близько 60 метрів та об’ємом біля 70 тисяч кубічних метрів стійка до утворення тріщин і динамічних навантажень, а також більш довгочасна, ніж звичайні бетонні конструкції.
Призначення контайнменту – у разі аварії повністю затримати радіоактивні речовини, що вийшли з першого контуру реактора, і запобігти їх потраплянню у довкілля.
Це – головна функція так званої пасивної системи безпеки ядерних реакторів. Крім того, гермооболонка поглинає радіоактивне випромінювання від реактора та елементів першого контуру.
Запобіжник 4: постфукусімські заходи
Після аварії на АЕС Фукусіма-1, що сталася внаслідок землетрусу та цунамі у березні 2011 року, світова атомна спільнота впровадила комплекс нових, жорсткіших і досконаліших правил експлуатації атомних станцій.
Під егідою Західноєвропейської асоціації органів регулювання ядерної безпеки (WENRA) за участі зокрема й українських фахівців були розроблені технічні умови проведення "стрес-тестів" для цільової переоцінки рівня безпеки атомних станцій.
Нині так звані постфукусімські заходи реалізовують оператори АЕС по всьому світі. В Україні висновки з аварії на АЕС Фукусіма-Даїчі урахували та включили до Комплексної (зведеної) програми підвищення безпеки енергоблоків атомних електростанцій України (КЗПБ), затвердженої урядом у грудні 2011 року.
До речі, "стрес-тести" показали, що послідовність подій, яка призвела до аварії на Фукусімі, є неможливою для будь-якої атомної станції України. Та попри це постфукусімські заходи, що впроваджуються на українських АЕС, передбачають:
- забезпечення стійкості до впливу землетрусу силою мінімум 7 балів за шкалою MSK-64;
- забезпечення працездатності обладнання, важливого для безпеки, у "жорстких" умовах навколишнього середовища;
- впровадження систем примусового аварійного фільтрованого скидання тиску парогазової суміші з-під куполу герметичного огородження;
- забезпечення аварійного підживлення парогенераторів та басейнів витримки палива в умовах довгострокового повного знеструмлення АЕС та/або втрати кінцевого поглинача тепла – за допомогою мобільних дизель-генераторів і мобільних насосних станцій;
- впровадження керівництв з управління запроєктними аваріями (викликаними вихідними подіями, що не враховуються для проєктних аварій).
Загалом аварія на Фукусімі дала поштовх для формування нової філософії безпеки й перегляду підходів до державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки в усіх країнах світу, які експлуатують атомні електростанції.
Переоцінка методів забезпечення безпеки АЕС під час зовнішніх екстремальних природних впливів – новий виклик для світової атомної генерації.
Запобіжник 5: співпраця з МАГАТЕ
Наука та інженерна думка не стоять осторонь у цьому процесі – вони допомагають атомникам максимально автоматизувати обслуговування атомних станцій.
Нині левову частку вартості реактора нового покоління становлять витрати на удосконалені системи безпеки.
Енергоатом як оператор українських АЕС від самого початку свого існування працює над підвищенням рівня експлуатаційної безпеки ядерних енергоблоків у щільному співробітництві з МАГАТЕ.
До прикладу, 2010 року завершився унікальний проект Європейської комісії, МАГАТЕ та України з оцінки безпеки всіх 15 енергоблоків українських АЕС.
До цієї роботи було залучено вітчизняних фахівців і міжнародних експертів – представників Європейської Комісії та Агентства. Протягом року на вітчизняних АЕС було проведено 14 міжнародних експертних місій.
Вони підтвердили повну відповідність українських енергоблоків вимогам міжнародних стандартів з ядерної безпеки.
Один із аспектів співробітництва Енергоатома з МАГАТЕ – регулярна робота експертних місій Агентства на українських АЕС з метою перевірки їх експлуатаційної безпеки.
Українські атомники співпрацюють з експертами Агентства й під час робіт з продовження строку експлуатації енергоблоків.
Цей процес передбачає цілий комплекс науково-технічних та інжиніринґових заходів, великий обсяг робіт з обґрунтування й модернізації: встановлення сучасного обладнання, впровадження інноваційних систем, проведення масштабної реконструкції. Все це – запорука їх надійної та безпечної експлуатації.
До того ж, МАГАТЕ активно залучає українських фахівців-атомників до розробки методологічних документів у сфері використання ядерної енергії, обміну інформацією в межах спеціалізованих баз даних, навчального процесу та інших форм науково-технічного співробітництва.
Агентство розглядає нашу державу як надійного партнера, що має потужний науково-технічний потенціал, володіє розвиненим ядерним промисловим циклом та гарантує безпечну роботу своїх атомних електростанцій.
Тож можна впевнено стверджувати: гіркий урок Чорнобилю засвоєно. І – ніколи знову.
Автор: віце-президент ДП "НАЕК "Енергоатом" Герман Галущенко
