Особлива юрисдикція: як ОАСК впливає на країну і що з цим робити

В українській судовій системі існує масштабна проблема з судами. Та що з нею робити і як її вирішувати? Магічної пігулки не існує. Проте правильні кроки щодо реформування ключових судових інституцій здатні вплинути на стан усієї системи. Ба більше, вони здатні вплинути й на всі інші сфери життя країни.

У військовій термінології існує поняття стратегічної (або панівної) висоти – воно означає височину, утримуючи яку можна контролювати місцевість навколо та мати відчутну перевагу в бою. 

Свої "стратегічні висоти" має і українська судова влада. Ними є найважливіші її органи, які наразі великою мірою зайняті корупціонерами, котрих призначають з явно політичних мотивів, але від яких фактично залежить вся судова влада: Конституційний Суд, Верховний Суд, органи суддівського врядування – Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів, а також Окружний адміністративний суд Києва – найважливіший суд першої інстанції. 

Фундація DEJURE розпочинає цикл публікацій, присвячених цим установам та необхідним змінам у них, перша з яких про сумнозвісний ОАСК.

Особлива юрисдикція: як ОАСК впливає на країну і що з цим робити

Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК). Суд, який за останні роки заслужив на звання найскандальнішого суду України. Суд, події навколо якого вартують детективного роману. Але, окрім скандальної репутації, ОАСК має функцію і одного з найважливіших судів країни, адже до нього потрапляють справи загальногодержавного значення. 

ОАСК є судом першої інстанції, що розглядає адміністративні справи (не плутати зі справами про адміністративні правопорушення), в яких хоча б однією зі сторін є центральні органи виконавчої влади, що знаходяться в Києві. 

Справи щодо Національного банку, вибори, посади в прокуратурі, рішення уряду, від яких залежить доля всієї країни, – на все це може впливати ОАСК. 

Один крок ОАСК – і під загрозою опинитися може фактично будь-яка реформа. Одна ухвала – і відсторонений міністр чи поновлений на високій посаді топ-корупціонер.

Коли ОАСК став перетворюватися на судову мафію?

Після Майдану і дотепер українські ЗМІ продовжують майоріти заголовками про скандальні рішення ОАСК. За цей період їх було десятки, а суд зарекомендував себе як такий, що діє радше проти інтересів України. Та ця історія почалася ще задовго до Майдану. 

Заснований у 2004-му році ОАСК досить швидко почав перетворюватися на осередок так званої судової мафі через силу своєї юрисдикції. 

ОАСК продовжував нарощувати свій вплив і з приходом до влади Віктора Януковича, судовим напрямом в Адміністрації президента якого керував Андрій Портнов. Саме він є архітектором ручної судової системи в Україні. За Портнова і завдяки йому головою суду став Павло Вовк. Він є головою суду досі і відгукується про Портнова максимально компліментарно.

Свій вклад цей суд вніс і в спроби придушення Майдану. Так, протягом 2013-2014 років він виніс низку рішень щодо заборони мирних зібрань у Києві. 

Після Майдану ОАСК разом із Портновим, який повернувся до країни щойно Володимира Зеленського обрали президентом, продовжує наступ на здобутки Революції. 

Як ОАСК підіграє антиукраїнським силам?

Серед нещодавніх антиукраїнських рішень ОАСК – задовольнити позов Портнова щодо згадок Революції Гідності в підручниках з історії. Суд зобов’язав Міністерство освіти переглянути підручники з історії для 5 та 11 класів, надрукованих у 2018-2019 роках. 

Причина – їхнє висвітлення Майдану "спотворює дійсні історичні події, містить неоднозначні і суперечливі факти, інформацію, яка не підтверджена доказами і, як наслідок, приводить до негативних наслідків та необ'єктивного розгляду відповідних історичних подій, які мали місце в Україні". 

Позивач стверджував, що немає вироків суду, які б підтвердили інформацію підручників про те, що снайпери "Беркута" застрелили п’ятьох активістів Євромайдану 22 січня 2014 року.

Це рішення ОАСК озброїло Портнова ще одним інструментом інформаційної війни проти Майдану і нової України. Адже проросійський наратив було легалізовано судом. 

Так само як і рішення скасувати нову редакцію українського правопису – наприкінці січня цього року ОАСК своїм рішенням визнав постанову уряду про впровадження нового правопису нечинною. 

Виступив ОАСК і проти декомунізації – своїми рішеннями суд скасував перейменування низки декомунізованих вулиць, зокрема і проспектів Степана Бандери та Романа Шухевича в Києві, яким повернув старі назви — Московський проспект та проспект Генерала Ватутіна відповідно. Також суд повернув вулиці Михайла Омеляновича-Павленка стару назву — Суворова. 

На які ще сфери може впливати ОАСК?

Серед економічних "здобутків" ОАСКу – визнання незаконною націоналізацію "Приватбанку".

Найбільший банк України перейшов у стовідсоткову державну власність у 2016-му році. Це непросте для країни рішення уряд ухвалив через системну проблему недостатності капіталу. Націоналізація "Приватбанку" була і вимогою подальшої співпраці України з Міжнародним валютним фондом. 

Звісно, колишніх власників таке рішення не задовольнило. Зокрема, олігарх Ігор Коломойський узявся його оскаржувати. Своєю метою він оголосив не повернення банку, а повернення 2 мільярдів доларів. 

У квітні 2019 року ОАСК визнав націоналізацію банку протиправною. Рішення ухвалювали судді, щодо доброчесності яких у громадськості є суттєві сумніви. 

Примітно, що у 2018 році цей же суд підтвердив правомірність рішення про віднесення "Приватбанку" до категорії неплатоспроможних. Таким чином, своєю несистемністю суд демонструє залежність від політичного вітру. 

І це далеко не вся зона відповідальності ОАСК. 

У 2019 році він загальмував реформу харчування в Збройних силах, яка стартувала у 2015-му. У своє виправдання суд оприлюднив заяву, в якій повідомив, що рішення було не оцінкою реформи в цілому, а лише аналізом дотримання Міністерством оборони законодавчо встановленого порядку прийняття наказу. 

Через декілька місяців ситуацію було виправлено іншим рішенням суду. 

Це лише поодинокі приклади впливу ОАСК на загальнодержавні процеси. 

Реформи в умовах співіснування із ОАСК часто нагадують біг з перешкодами. А його численні неоднозначні рішення стали приводом для того, що на порядку денному громадськості з’явилося питання ліквідації цього суду. 

Ще більше приводів для цього надало Національне антикорупційне бюро (НАБУ), яке представило записи, що свідчать про безпрецедентний незаконний вплив ОАСК і його голови на всю судову владу і не лише.

Як ОАСК намагався захопити державну владу

У липні та вересні минулого року НАБУ оприлюднило плівки, на яких голова ОАСК Павло Вовк із його колегою обговорювали, як вони збираються "захоплювати владу" (дослівно з плівок) та різні кадрові питання судової системи, на які вони планували впливати, зокрема, через органи суддівського врядування. 

Після оприлюднення перших тогорічних плівок НАБУ оголосило підозри голові ОАСК, його заступнику, ще п’ятьом суддям цього суду, а також голові Державної судової адміністрації Зеновію Холоднюку.

Записи продемонстрували, як Вовк і його колеги, невимушено, не гребуючи брутальною лексикою, фактично розпоряджаються судовою системою через ними ж створені схеми. 

Здавалося б, справа настільки гучна, що ігнорувати масштабну проблему з ОАСК стало неможливо. Та річ у тім, що сама Вища рада правосуддя (ВРП), яка мала б займатися очищенням судової системи, покриває ОАСК. Її залежність від ОАСК і підтвердили плівки – на них Павло Вовк (за версією слідства) обговорює покривання через ВРП лояльних суддів та відкриття дисциплінарних скарг на "неугодних".

Тим часом, після оприлюднення записів, якраз коли НАБУ намагалося застосувати запобіжний захід до Вовка, ОАСК зобов’язав Міністерство юстиції прибрати з державного реєстру згадки Артема Ситника як директора НАБУ.

А та сама ВРП, яка має очищувати судову владу від недоброчесних суддів, зі свого боку одноголосно проголосувала проти того, щоб навіть тимчасово відсторонити Вовка і його поплічників. 

На засіданні 15 березня цього року суддя Вищого антикорупційного суду Андрій Біцюк відмовив НАБУ продовжити слідство у справі плівок ОАСК поки Вовка не знайдуть. ВРП ж притягнула Біцюка до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження. Справу щодо нього відкрили за скаргами адвокатів суддів ОАСК, які фігурують у справі плівок НАБУ. 

Ситуацію із сумнозвісним судом могли б виправити президент і Верховна Рада. 

Чому ОАСК варто ліквідувати та чи є інші шляхи вирішення проблеми?

Зеленський знав про проблему ОАСКу ще на початку свого президентства. 

"Мені в цілому ніхто ручний не потрібен. Готовий розібратися з цим питанням. Готовий підписати указ, який допоможе справедливості й з приводу окружного адмінсуду… Немає питань", – сказав Зеленський в жовтні 2019-го. 

Проте аби розбіратися йому знадобилося близько півтора роки.

Справа в тому, що ОАСК дуже зручний для будь-якої політичної влади. Через нього можна легалізувати все і навпаки – скасувати фактично будь-які рішення, які не влаштовують.

Тривалий час громадськість наполягала на ліквідації суду. Відповідна петиція з’явилась на сайті президента влітку 2020-го. Зазначалося, що причиною її подання була повна втрата судом авторитету. За Конституцією, лише президент має повноваження ліквідувати суд. Петиція вчасно набрала необхідну кількість підписів для розгляду. 

Ліквідація потрібна не заради ліквідації інституції, а для того, аби судді ОАСК нарешті пройшли кваліфікаційне оцінювання, і ті, хто має бути звільнений, були звільнені, а найважливішими адміністративними справами в країні займався якісний доброчесний суд. Інші механізми вирішення проблеми не працюють. 

Якщо ж суд ліквідовується, суддів потрібно перевести в інший суд, а це здійснюється на конкурсних засадах.

Будь-які інші способи вирішення питання ОАСК також мають передбачати кваліфікаційне оцінювання його суддів. Проте для цього має бути сформована незалежна та неупереджена Вища кваліфікаційна комісія суддів.

Наразі старий склад комісії розформовано, а формування нової заблокувала корумпована і нереформована ВРП. Навіть після того, як ВРП саботувала створення доброчесної Кваліфкомісії за участі міжнародних експертів, спочатку президент, а потім і його більшість у Верховній Раді пропонують створити нову ВККС… під безпосереднім контролем самої ВРП, а не міжнародних експертів. Наразі боротьба за незалежність комісії триває.

Як і тривають пошуки вирішення проблеми з ОАСКом.

У листопаді Зеленський оголосив про початок консультацій із Вищою радою правосуддя щодо його ліквідації у відповідь на петицію. Та лише в березні з’явилася інформація, що на Банковій таки підготували відповідний законопроєкт. А в квітні з’явились тексти внесених президентом законопроєктів щодо ліквідації Окружного адмінсуду Києва.

Що пропонує Зеленський?

Законопроєкти №5369 та №5370 передбачають ліквідацію ОАСКу і створення замість нього Київського міського адміністративного суду. Скандальний суд має припинити здійснення правосуддя з дня набрання чинності закону та невідкладно передати свої справи до Київського окружного адмінсуду. І це дійсно є кроком у сторону справедливого суду та зменшення впливу Вовка і компанії на суспільне життя, а тому ці проєкти заслуговують на невідкладне прийняття. 

Проте, комплексно вирішити питання ОАСК вони самі собою не здатні. 

Зокрема, законопроєкти не містять визначень щодо подальшої долі суддів ОАСКу, а так само не передбачають передачу ексклюзивної юрисдикція ОАСКу до Верховного Суду чи іншого суду. 

Таким чином, новий суд, а до його створення Київський окружний адміністративний суд, ймовірно, матимуть таку саму майже безмежну владу, що й ОАСК, а судді зможуть і далі уникати кваліфікаційного оцінювання і, як наслідок – звільнення з посад. 

Проблему з юрисдикцією мала би вирішити інша законодавча ініціатива президента – законопроєкт №5067, згідно з яким ОАСК має втратити повноваження розгляду справ щодо оскарження нормативно-правових актів Кабінету міністрів, міністерств, Національного банку та рішень інших органів, дія яких поширюється на всю територію України. 

Ці справи пропонується передати Касаційному адміністративному суд у складі Верховного Суду, а апеляцію — Великій палаті Верховного Суду. Передати ці повноваження Україна пообіцяла Міжнародному валютному фонду ще у червні минулого року. 

Втім, найбільше зловживань в ОАСКу зараз відбувається якраз не щодо нормативно-правових, а щодо індивідуальних актів — тих, що стосуються конкретних осіб. Наприклад, відсторонення Уляни Супрун або поновлення на посаді голови Державної фіскальної служби Романа Насірова — фігуранта першої гучної справи НАБУ. Таке рішення ОАСК ухвалив у грудні 2018 року. 

У юрисдикції ОАСК (або суду, до якого будуть предані відповідні справи), згідно з законопроєктом №5067, все ще залишається розгляд переважної більшості загальнодержавних справ і важливих адміністративних справ у Києві. Раніше ці повноваження ОАСК використовував для заборони мирних зібрань та легалізації незаконних забудов. 

Таким чином, виходить, що законопроєкт президента №5067 відповідає вимогам Меморандуму України з МВФ лише формально, але проблеми з повноваженнями ОАСК (чи створеного в майбутньому суду) практично не вирішує. 

Загалом, законодавчі ініціативи президента щодо ОАСКу дають приводи лише для дуже обережного оптимізму. Позитивний задум та реальне бажання вирішити проблему корумпованого суду межують із правовими ризиками, що можуть перекреслити всі спроби позбавити недоброчесних суддів ОАСКу впливу та посад.

На нашу думку, для комплексного та незворотного вирішення проблеми скандального суду потрібно виконати наступних 5 кроків:

1. Позбавити ОАСК повноваження розглядати справи національного рівня та передати цю юрисдикцію Верховному Суду;
2. Ліквідувати ОАСК, як інституцію;
3. Створити новий Вищий адміністративний суд для розгляду справ національного рівня, судді якого добиратимуться за процедурою, аналогічною до добору суддів Вищого антикорупційного суду — за участі міжнародних експертів із вирішальним правом голосу;
4. ОАСК стає звичайним адміністративним судом або об’єднується із Київським окружним адміністративним судом, внаслідок чого створюється новий адміністративний суд, юрисдикція якого поширюється на місто Київ та Київську область;
5. Чинні судді ОАСК при переведенні до нового суду обов’язково проходять кваліфікаційне оцінювання на предмет доброчесності та етики. Ті, що не пройдуть оцінювання – звільняються з посад.

Виконання цих кроків є необхідною умовою для одужання адміністративного судочинства від корупції, недоброчесних суддів та судової мафії, яка має амбіції захопити владу в країні. 

Сподіваємось, президент Зеленський виконає свої передвиборчі обіцянки, матиме політичну волю повністю очистити судову владу від недоброчесних суддів, а у свої законодавчих ініціативах не обмежиться лише зміною вивіски над ОАСКом.

Окрім ОАСКу, є ще чотири інституції, які впливають на всю судову владу: Конституційний Суд, Верховний Суд, Вища рада правосуддя та Вища кваліфікаційна комісія суддів. Справедливе судочинство в Україні стане можливим, коли кожна з них працюватиме належним чином. Поки ж, кожна з них потребує реформ. 

Фундація DEJURE, Михайло Жернаков, Олена Макаренко