Рідний і тимчасово окупований
Це не черговий проект про Крим.
Тут ви не побачите "сувенірний півострів" із легковпізнаваними його елементами або лічильник цифр із кількістю політв’язнів, що дедалі зростає, не прочитаєте історій про воду, псевдореферендум та не почуєте політичних гасел.
Натомість ми вам розкажемо про Крим, що тече по венах у його відомих постатей. Ті, для кого Крим був домом, ті, хто часто там бував і ті, хто ще жодного разу там не був, побачать локації, які зараз нам недоступні. VR-відео створить відчуття присутності, щоб кожен побачив та відчув місця, з якими пов’язані найприємніші спогади наших героїв, які, які разом із нами, також вперше дивитимуться ці відео.
Ви почуєте шелест дідового інжирового саду співачки Джамали, де стиглі плоди збирає вже її тато, майже доторкнетесь до озера, біля якого у дитинстві любив бавитись режисер та колишній політв’язень Олег Сенцов, зайдете до батьківського будинку лідера кримських татар Мустафи Джемілєва, куди після депортації він вже не зміг повернутись , та пролетите над селищем матері актора та режисера Ахтема Сеітаблаєва, де живуть його друзі.
Цей проєкт ми задумали разом із Богданом Логвиненком, коли півтора року тому побачились на Франкфуртському книжковому ярмарку, а сьогодні завдяки колаборації Українського інституту та Ukrainer за підтримки МЗС України ми представимо його вам. Лише відкрийте посилання, запустіть відео, обертайте смартфоном на 360 градусів та насолоджуйтесь.
Крим – це не тільки гарні краєвиди та смачна кухня, це спогади, сміх та сльози, боротьба та мрії.
Це місце сили корінного народу – кримських татар. Я, як і герої нашого проєкту, не був у рідному Криму сім довгих років. За цей час ціле нове покоління встигло піти до школи, SpaceX стала першою приватною компанією, що почала доставляти людей у космос, а світ охопила пандемія коронавірусу.
Сім років триває тимчасова окупація, що розділяє півострів від майбутнього та старанно засмоктує у минуле.
Сім років відтоді, коли Росія вирішила перекроїти мапу cвіту та нівелювати існуючі міжнародні домовленності, фактично оголосивши війну демократичним цінностям.
А ми ці сім років через боротьбу, небайдужість та бачення спільного майбутнього проходимо свою дорогу додому. А у Криму сотні тисяч наших співвітчизників не здають позицій і чекають на нас.
Це не спринт, а марафон. І ми обов’язково його подолаємо. І обов’язково зустрінемось у нашому вільному Бахчисараї. Бо ми і є невід’ємним елементом рідного Криму.
Родина політичного та громадського діяча, лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва пережила розкуркулення у 1930-х і дві депортації з рідного Криму. За політичні погляди Мустафу свого часу відрахували з вишу, а згодом неодноразово судили. П’ятнадцять років він провів у місцях позбавлення волі. З часів незалежності України Мустафа Джемілєв бере активну участь у її політичному житті та є автором десятків законопроєктів. Через російську окупацію та заборону всесвітньо відомий правозахисник вже кілька років не може приїхати на півострів.
Олег Сенцов — український кінорежисер, сценарист, письменник та громадський активіст. 2014 року в Сімферополі його затримали російські силовики, звинувативши в підготовці низки терористичних актів. Після 5 років незаконного ув’язнення Олег повернувся в Україну в межах обміну російських злочинців на українських військовополонених. Він пройшов через викрадення, арешт, неправомірний судовий процес, але досі, як і тисячі інших людей, не має можливості потрапити до окупованого Росією Криму.
Джамала — відома українська співачка. У 2016 році Джамала перемогла на пісенному конкурсі "Євробачення" з піснею "1944", присвяченою трагедії депортації кримських татар з Криму. Як і багато мешканців півострова, Джамала роками не була у Криму, окупованому Російською Федерацією у лютому 2014 року. Їй не заборонено в’їзд на півострів, втім, з міркувань безпеки, вона туди не їздить.
Востаннє режисер та актор театру і кіно, етнічний кримський татарин Ахтем Сеітаблаєв був у Криму в лютому 2014 року. Бачив окупацію півострова на власні очі. "Добре пам’ятаю це відчуття безпорадності, страху за своїх рідних, злості від нерозуміння, що і як можна зробити, але впевненості, що щось робити необхідно."
Алім Алієв, заступник генерального директора Українського інституту
