$400 тисяч і свиняча голова. Як з-під державного нагляду зник арештований бандитський общак

Герой старої української класики, трагікомедії Івана Карпенка-Карого "Сто тисяч" вбивався через фальшиву стопку рублів. І став символом вбивчої жадібності, яка не встояла перед очевидним обманом.

В історії, про яку мова піде нижче, теж є і фальшивки, і очевидний обман і "сто", а точніше – чотириста тисяч доларів.

Здавалося б, коли в країні зникають мільйони, а то й мільярди, то "якісь" $400 тисяч виглядають не дуже вражаюче. 

Але в цій розповіді є справжній "вор в законі", новий антикорупційний орган, бандитський "общак" і одразу кілька претендентів на нього. Правда, стає цікавіше?

А якщо сюди додати облитий свинячою кров’ю під’їзд, фальшиві гранати і інтимні відео, де фігурують працівники державних антикорупційних органів, то картина постає майже кіношна. 

І, як і належить хорошій трагікомедії, ця історія має одразу кілька сюжетних ліній.

Лінія грошова

Історія почалась у травні 2020 року. Тоді Нацполіція гордо відзвітувала про викриття "воровського общака". 

Йшлося про справу десятирічної давнини, в якій проходить чоловік на ім’я Андрій Недзельський, у кримінальному світі – "Андрій Львівський" або "Нєдєля". Нині він у розшуку. "Вором у законі" Недзельського не цурається називати навіть поліція. Його підозрюють у вбивстві свого бізнес-партнера, теж з кримінального світу, який начебто міг завадити його "коронуванню".

За даними поліції, з кінця 2012 року підозрюваний контролював діяльність злочинних груп і "тіньові" схеми реального сектору економіки. Як розповідають співрозмовники УП в МВС, "Нєдєля" був так званим "смотрящім" від кримінального світу за Києвом і  відповідав за столичний кримінальний "общак".

Навесні минулого року у Недзельського та його оточення провели півсотні обшуків. Слідчі вилучили і арештували різноманітне майно: гроші, "чорнову бухгалтерію", зброю, коштовності, документи, автівки та нерухомість. Серед усіх цих багатств були 400 тисяч, а точніше – 400 950 доларів (близько 11 мільйонів гривень). Їм і судилось стати каменем спотикання в цій історії.

Кошти знайшли в банківській скриньці. Офіційно вони не належать Недзельському. Скринькою офіційно володіє бізнесмен родом із Вінниці – Сергій Кісільов. Однак поліція вважає ці гроші частиною того самого "воровського общака", а Кісільова – наближеною до "Нєдєлі" людиною. Тому на початку червня 400 тисяч доларів арештували і віддали в АРМА.

АРМА, Нацагентство з розшуку і менеджменту активів – один із нових антикорупційних органів, створених після Революції Гідності. Він має дві основні функції. 

Перша – шукати виведені за кордон активи.

Друга, яка і цікавить нас у контексті "воровського общака", – управляти тим, що арештували на час розслідування. Адже слідство може тривати роками, а майно тим часом, замість приносити прибуток власнику або державі, простоює. А деякі активи і взагалі можуть псуватись чи втрачати цінність. 

Коли ж слідство передає майно в АРМА, там йому мають знайти прихисток: або віддати за конкурсом в тимчасове управління, або продати на аукціоні. Після того як за результатами розслідування майно повернуть власнику або конфіскують, сторона-переможець отримає і накопичений прибуток.

Згадані 400 тисяч доларів поклали на банківський рахунок у державному Ощадбанку, і на них потроху почали капати відсотки. У спокої вони залишались недовго. Власники відразу почали змагатись за повернення своїх накопичень.

Причому у грошей об’явився геть інший хазяїн – підприємець Денис Парубець. Він нібито віддав кошти Кісільову на зберігання під розписку. 

"Я надав до суду всі необхідні документи, що хоча гроші і були вилучені в банківському сейфі, власником якого був Кісільов, дійсним власником грошових коштів був Парубець, – розповідає УП адвокат Дмитро Піліпенко, який домагався скасування арешту в суді. – Між ними було укладено договір про співпрацю щодо спільного фінансування бізнес-проєкту".

Судячи із судових рішень, спільний бізнес-проєкт – це будівництво у Вінниці. 

Кілька спроб претендентів на гроші забрати в АРМА арештоване майно залишались безуспішними.

"До нас приходили ухвали суду про повернення цих коштів. Але ми їх не повертали, по тій причині, що ці ухвали були оформлені неправильно", – пояснює заступник голови Агентства Володимир Павленко.

За його словами, спершу у відомства виникло запитання, кому саме треба повертати майно:

"Ми повинні повернути кошти власнику. Питання: хто є власник. Гроші вилучили в Кісільова зі скриньки, але ухвалу про скасування арешту винесли в інтересах Парубця. Ну це заплутана історія. Тому ми тоді сумнівались. І поки ми сумнівались, поліція наклала новий арешт, і ми гроші не повертали".

Восени власники банківської комірки зробили другу спробу повернути гроші, добившись рішення суду, який частково став на їхній бік. Та "камінь спотикання" і в жовтні залишився під державним наглядом.

Але пильність цього нагляду дала збій уже в грудні. Або ж хтось навмисно пригальмував цю пильність.

У грудні на цьому полі з’явився ще один гравець. Сьогодні його можна з упевненістю назвати щасливчиком. І майже з тією ю ж упевненістю – крадієм. Чи, найімовірніше, прикриттям для крадіїв.

Під кінець року "воровський общак" потрапив у кишеню такого собі Ігоря Короля. Згідно з документами, які є в розпорядженні УП, це 24-річний уродженець Угорщини. Зареєстрований у багатоповерхівці віддаленого району Києва. Рік був у шлюбі, який розірвав незадовго до того, як став щасливим власником 400 тисяч доларів.

14 грудня Король написав в АРМА заяву з проханням віддати гроші йому. Свою вимогу чоловік підкріпив рішенням суду про скасування арешту. Аргументація була аналогічна тій, що вже звучала раніше: "грошові кошти належать Королю" і "були передані Кісільову за актом зберігання".

"Документи ідеальні були, ми повернули ці кошти Королю, разом із відсотками", – розповідає заступник голови АРМА Павленко.

17 грудня гроші пішли на рахунок Короля у державному "Приватбанку".

От тільки судового рішення, яке показав мільйонер з "хрущовки", ніколи не існувало.

Документ був підписаний реальним номером судової справи, але станом і на 14 грудня, і на 17 грудня, ця справа ще не була розглянута і рішення по ній не виносили. Про це свідчить навіть публічний розклад судових засідань. 

Адвокат, який у підробній ухвалі значиться представником Короля, сказав УП, що не працював із цим чоловіком, а про історію зі зникненням грошей дізнався з мережі. 

Те, що документи виявились фейковими, уже не заперечують і в АРМА. Фактично визнаючи – гроші з-під їхнього носу вкрали. 

Залишається запитання – кого саме "прикрив" Король зі спального району.

Лінія корупційна

"Зараз з’ясовується, що це рішення підробне. Воно до нас надійшло офіційно від суду, із супровідним листом, з печаткою, із підписом. Але зараз кажуть, що суддя цього рішення не приймав. І нас звинувачують в тому, що ми не переконались, чи це рішення справжнє", – скаржиться Володимир Павленко.

Такі звинувачення і справді лунають. У першу чергу – від тих, хто зберігав ці 400 тисяч доларів. Їхній адвокат підкреслює, що держорган навіть не "пробив" фейкову ухвалу в реєстрі. І натякає на роль чиновників:

"Чи була в діях службових осіб АРМА халатність або умисел – встановить слідство. Я вважаю, що за роки існування АРМА це перший випадок повернення грошових коштів третій особі, яка не є учасником кримінального провадження".

Слідство, за даними УП, і справді вже ведеться. Першим за нього взялась поліція, в якої вкрали речовий доказ.

Пізніше справу відкрила Служба безпеки. Вона взялась розслідувати дії чиновників. З кількох джерел, дотичних до процесу, "Українській правді" відомо, що в межах цієї справи заплановані слідчі дії, як то обшуки в Агентстві.

Свою вину в АРМА категорично заперечують. І виправдовуються: їх могли обманути. Мовляв, судове рішення "було оформлене належним чином та містило всі необхідні атрибути", а обов’язку перевіряти ухвалу відомство не має.

"Ми перевірили всі судові рішення про повернення активів, які ми взагалі виконували, більша частина з них відсутня в реєстрі. Тобто суди, коли приймають такі рішення, не вносять їх у реєстр", – запевняє Володимир Павленко.

Ми повинні повернути актив за три дні, а в реєстр рішення потрапляють інколи через тиждень, інколи через місяць, а інколи і не потрапляють. Але не було жодного випадку, коли це викликало подібні проблеми".

Ці твердження у розмові з УП спростовують попередники Павленка. Двоє колишніх високопосадовців Агентства, Віталій Різник та Андрій Потьомкін, які вже більше року перебувають у конфлікті з теперішнім керівництвом органу, розповідають, що зазвичай в АРМА не віддавали майно настільки легковажно.

"Не допускаю, що гроші могли вивести без відома керівництва, – каже Потьомкін, який від створення Агентства і до 2020 року був його головним юристом. – Вперше за весь час існування АРМА таке сталося. І головне питання, насправді, в іншому. Чи зробило АРМА хоча б щось, аби перевірити справжність судового рішення та пересвідчитися в його законності? Очевидно, що нічого не зробило".

Він звертає увагу, що "наглядачі" за грошима не лише не заглянули в судовий реєстр і розклад засідань. Вони також не поставили до відома ані тих, хто півроку намагався повернути майно, ані прокурора у справі:

"Це теж викликає подив, – продовжує Потьомкін, – адже з тексту фальшивого судового рішення видно, що прокурор не брав участі в судовому засіданні. АРМА спочатку перерахувало гроші, і лише потім, через шість днів, повідомило листом про це прокурора, який довідався про це, в кращому разі, на одинадцятий день".

Лінія бандитська

Крадіжка коштів – не унікальна історія для українських новинних стрічок. Однак цей інцидент має "перчинку". Це люди, які називають себе власниками грошей. Їхні потенційні зв’язки з кримінальним світом не дозволили сюжету зупинитись на сухих пресрелізах.

"Почались різні дзвінки і погрози, на тему "куди ви віддали ці гроші, це общак", – переповідає УП Володимир Павленко ситуацію після зникнення коштів. – "Кісільов та інші, я припускаю, вважають, що ми вкрали їхні гроші. І на нашу адресу неоднократно приходили різного роду попередження, що з вами щось буде не так".

Про ці погрози АРМА навіть кілька разів уже заявляло публічно, щоправда, без імен і конкретики.

Словами залякування не обмежились. Керівникам АРМА обливали кров’ю під’їзд і підкидали голову свині, навчальну гранату кидали в таксі і ляльку вуду під двері. 

Колишній головний юрист Агентства Андрій Потьомкін навіть переказує, що чув від правоохоронців про нібито оголошену в кримінальному світі винагороду за "голови трьох чиновників АРМА".

У відомстві пов’язують це все з власникам украдених коштів. Однак їхній адвокат, Дмитро Піліпенко, такий зв’язок заперечує:

"Ні Кісільов, ні Парубець не мають жодного відношення до "тиску" на АРМА, оскільки гроші, були тимчасово вилучені у Кісільова державою та відповідальною за збереження цих грошових коштів також є держава.

Те, що АРМА перерахувала зі свого рахунку певну суму на підставі підробленого судового рішення невідомим особам, ніяким чином не впливає на обов’язок повернення грошових коштів їх власнику".

Павленко свою версію подій завершує словами про політичну боротьбу за відомство. Мовляв, ситуацію з "воровським общаком" можуть використати люди, зацікавлені у "знищенні АРМА" або його нинішніх керівників:

"Це все схоже на системний тиск на орган з метою дискредитації цього органу, з метою, можливо, зміни керівництва цього органу".

Лінія політична

Історія зі зникненням грошей і справді викликає політичний присмак. Через кілька фактів.

По-перше, початковий власник коштів, Сергій Кісільов, є братом народного депутата від "Опозиційної платформи – За життя" Ігоря Кісільова. І саме ОПЗЖ однією з перших підняло питання зниклих коштів на новому рівні – на рівні парламенту.

На засіданні антикорупційного комітету Верховної Ради однопартієць Кісільова Анатолій Бурміч прямо звинуватив у крадіжці керівництво АРМА, яке назвав "бандою".

Депутат Ігор Кісільов на прохання УП прокоментувати історію не відповів. 

По-друге, за даними "Української правди", в АРМА вважають, що орган атакують колишні співробітники, пов'язані з ексміністром юстиції Павлом Петренком і юристом Андрієм Довбенком, якого називали "смотрящім" за Мін’юстом.

Йдеться про вже згаданих вище Андрія Потьомкіна і Віталія Різника. Перший очолював юридичне управління, другий опікувався питанням управління активами. Вони були одними з ключових фігур в АРМА в часи першого керівництва.

Це керівництво асоціювали саме з "Народним фронтом" і Петренком, ставленником якого був перший очільник відомства Антон Янчук. 

Після зміни влади в 2019 році команда Янчука не знайшла спільної мови з новими керманичами. І восени того року орган став місцем конфліктів.

Новий міністр юстиції Денис Малюська звинуватив АРМА у причетності до рейдерства. Янчука спершу відсторонили, а потім і звільнили з посади. Замість нього відомство отримало т.в.о. голови. Ним став Віталій Сигидин, який до того керував одним із відділів АРМА. Постійний очільник за більше ніж рік так і не призначений.

Сигидин – давній друг Володимра Павленка, нинішнього заступника голови. Він – колишній радник міністра юстиції Малюськи. У відомство прийшов після зміни керівництва.

"Я його відговорював подаватися в АРМу, він не послухав. Він потім враженнями ділився, що конкурентів хоч трохи серйозних чи досвідчених не було", – запевняє УП міністр юстиції. 

Згаданих "попередників" – Різника і Потьомкіна – як і їхнього керівника позбавили посад. У 2020 році чиновники вели власну війну з "наступникам". За заявою Потьомкіна, наприклад, Держбюро розслідувань відкрило справу проти т.в.о. голови. Мова йшла про так звані "плівки Гончарука" – мовляв, саме Сигидин таємно записав розмову в кабінеті прем’єра.

Пізніше в цьому розслідуванні ДБР вилучало техніку у Сигидина та його команди. А згодом матеріали з їхніх персональних телефонів і документи слідства опинялись у мережі.

Один із таких зливів, як стало відомо УП, стався паралельно з тим, як розвивалась історія вкраденого "общака". У telegram-чаті оприлюднили інтимні відео одного з керівників АРМА. І серед іншого там була відповідь на запит, видана на ім’я ще одного "попередника" – Віталія Різника.

Однак він свою причетність до таких "зливів" заперечує. Хоча не приховує, що шукав гріхи в роботі нинішнього керівництва і скаржився в різні органи. Минулого року Різник виграв суд про поновлення в АРМА, але довго там не затримався і звільнився.

"Мені все рівно, що з ними буде. Мені все рівно, що буде з АРМА. Я не маю бажання туди повертатись в жодному статусі", – каже чоловік.

Його колишній колега Потьомкін свою роль у викритті крадіжки "общака" прямо не заперечує, але каже про неї загальними фразами: "Сприяю роботі правоохоронних органів, комітетів ВРУ та КМУ у питаннях, пов’язаних з діяльністю АРМА."

Свій мотив описує так: "Зацікавлений, щоб винні понесли покарання і подібні історії більше ніколи не повторювалися". Повернення в АРМА Потьомкін не виключає – наприклад, радником голови, але після повної зміни керівництва.

Обидва позбавлені посад чиновники запевняють: не є і ніколи не були "людьми" міністра Петренка або юриста Довбенка. 

Та критика в бік Агентства лунає не лише від очевидно ображених "попередників" і депутатів, зв’язаних сімейними узами.

"Українські реалії показали, що АРМА є не антикорупційним органом, а корупційним. АРМА на сьогоднішній день є монстром, який може віджати в будь-кого актив. Це не поодинокі випадки", – каже народна депутатка від "Слуги народу", заступниця голови антикорупційного комітету Галина Янченко.

Проблеми в роботі Агентства вона вважає системними й інституційними. А їх вирішення бачить у реформі.

Напередодні публікації цього матеріалу Янченко заявила про інформаційну атаку в свій бік. Її депутатка пов’язує з керівництвом АРМА і своїм прагненням реформувати орган. 

Янченко закликала президента Зеленського розпочати термінове перезавантаження органу:

"Від посягань АРМА на майно сьогодні не захищений ніхто: ні великий іноземний інвестор зі світовими ім'ям, як, наприклад один з найбільших в світі рітейлерів, французька мережа "Ашан". За безпосереднього сприяння АРМА інвестора було позбавлено права власності на 27 га землі в Одеській області… 

Не захищений від втрати свого майна через дії АРМА і звичайний громадянин. Як вдова датського бізнесмена, власника IT-компанії Ciklum. В 2019 році її чоловік помер, і поки родичі загиблого займались організацією похорону, у вдови зарейдерили залишений ним спадок у вигляді квартири в Києві".

***

У мережі є такий мем – "Гарольд, що приховує біль". На ньому – усміхнений чоловік із очима, що здаються наповненими болю і страждань.

Здається, саме цей мем міг би стати ілюстрацією для історії про крадіжку "воровського общака". Історії, що могла би лягти в основу детективного сюжету, але поки залишається реаліями української держави.

З-під носа цієї держави можливо вкрасти тисячі доларів, причому, нехитрим способом – простим банківським переказом.

Роль чиновників в цій історії ще належить встановити слідству. 

Та складно сказати, яка з версій – про злочинний умисел цих чиновників чи їхню халатність – більше наблизить українців до "Гарольда, що приховує біль".

Соня Лукашова, УП

[UPCLUB]