"Колишні" Зеленського. Чим займаються Данилюк, Богдан, Гончарук та інші

У політиці є два види критичних ресурсів: гроші і люди. Якщо у політичної сили чи окремого лідера не вистачає одного або іншого, його шанси бути успішним прямують до нуля. 

Якщо політичний проєкт має потужних спонсорів, але позбавлений харизматичних лідерів, то він так само непридатний до життя, як і партії "світлих облич", абсолютно позбавлені фінансів, а отже, і можливостей пробитись до влади.

Фінансово-харизматичний баланс – це той золотий перетин, який лежить в основі класичної політики як такої. 

Але часом стаються несподіванки, здатні похитнути навіть найбільш усталені порядки. Президентські і парламентські вибори 2019 року – явища якраз із такої категорії.

Не вкладаючи значних бюджетів у кампанію і не маючи навіть приблизного кістяка політичної команди, Володимир Зеленський зумів завоювати ледь не усю повноту влади в країні. 

Здавалося, восени 2019-го країна вилікувалась від олігархічного вірусу: призначили уряд, де реально не було ставлеників олігархів. Було схоже, що Україна переходить на новий етап політичного життя. 

Але господарі життя швидко зорієнтувались. Частину нової влади посадили на "медійну дієту", а частину піддали "медійній шоковій терапії", зробили кілька ін'єкцій "чорного кешу" в найслабших місцях. Здоровий владний організм спершу почало лихоманити, трясти, а зовсім скоро настала стадія плавного і незворотного політичного паралічу.

Перші симптоми хвороби влади проявились у поступовому відторгненні Володимиром Зеленським членів своєї щойно сформованої команди. Одного за одним президент виганяв недавно призначених топпосадовців, аж поки людей з хоч якоюсь політичною вагою не лишились одиниці, а правити бал почали непримітні "временщики".

Почалося все якраз рік тому – 30 вересня – з відставки секретаря РНБО Олександра Данилюка. Невдовзі за ним на вихід пішли глава Офісу президента Андрій Богдан, прем'єр Олексій Гончарук і весь його Кабмін, генпрокурор Руслан Рябошапка тощо, тощо, тощо.

"Українська правда" вирішила розпитати колишніх топів Зе!команди, чим вони зараз займаються та з чим, на їхню думку, був пов'язаний великий кадровий розворот Володимира Зеленського. 

Олександр Данилюк, колишній секретар РНБО

Відставка Олександра Данилюка з посади секретаря РНБО була першим гучним виходом із Зе!команди. 

Рік тому Данилюк написав заяву і президент Зеленський її підписав. Тоді секретар РНБО заявив, що йде через підкилимні ігри "деяких персонажів". Непублічно він розповідав, що його обурювало загравання нової влади з олігархом Ігорем Коломойським в питаннях "ПриватБанку".

Однак президент Зеленський запевняв, що питання було в тому, що Данилюк хотів посаду прем’єра і мав конфлікт з тодішнім главою Офісу президента Андрієм Богданом, який стояв за тим, щоб, наприклад, викреслити секретаря РНБО зі складу делегації до США.

Зараз Данилюк цікавиться фінансовими стартапами, має посаду в Національному депозитарії та переконує, що передбачив кризу управління Зеленського ще рік тому.

–  Чим ви зараз займаєтеся? 

– Прямо зараз катаюся на мотоциклі з другом. А взагалі я тепер член наглядової ради Національного депозитарію. Ми будуємо структуру для фондового ринку. 

Це перше, чим я займаюся. Далі у мене ще кілька інноваційних проєктів, я зокрема розглядаю кілька стартапів фінансових. 

Політикою я не займаюся. 

– А ви підтримуєте контакти з колишньою командою президента ?

– Скажімо так: дуже обмежено. 

– З Богданом, Гончаруком спілкуєтеся? 

– З Богданом не підтримую контактів взагалі. Я спілкуюсь з Русланом Рябошапкою, з деякими міністрами. 

– З президентом сьогодні ви якось контактуєте? 

– Я днями контактував з президентом. Моя дружина режисер, і вона зараз працює з дітьми з Донбасу. Вона поставила виставу, де п’ять дітей з контрольованої території і п’ять дітей з неконтрольованої території. Це пошук. У цій виставі нове покоління шукає спільну мову. 

Я зараз розумію, як багато треба робити для пошуку порозуміння, і що зараз взагалі нічого не робиться. Зокрема, через це я зв’язувався з президентом. 

– А можете пояснити, чому ви пішли з команди Зеленського? 

– У мене було своє бачення. Має бути дуже професійна зовнішня політика, а не загравання з Росією. Має бути сильна позиція по Коломойському і "ПриватБанку". 

Але головне – це підходи до управління державою. Якщо у двох словах, я вважаю, і у мене є досвід у цьому, що централізована система управління, коли рішення приймаються тільки в АП – така система просто не працює. Особливо у в парламентсько-президентській державі. 

На жаль, я бачу, що це якраз зараз і відбувається. Я нікого не звинувачую, а констатую факт. Я просто кажу, що така система управління не працює. І я це бачив ще рік тому. 

Андрій Богдан, ексглава Офісу президента

Відставка глави ОПУ Богдана стала справжньою медійною бомбою початку 2020 року. 

Богдан, якого справедливо вважали архітектором режиму Зеленського, здавався непорушним стовпом Зе!команди. Але, як стало відомо пізніше, з грудня 2019 року стосунки між Зеленським і главою його Офісу спершу сильно охололи, а потім перейшли у фазу несприйняття.

У своєму інтерв’ю після відставки Богдан розповів, що Зеленський порівняв його з "некоханою жінкою" і прийняв відставку глави ОПУ. Тим паче, що у нього уже був наступник – Андрій Єрмак, який спершу відтіснив Богдана від вуха президента, а тоді потіснив і з крісла в ОПУ.

Після відходу від влади, який, на думку Богдана, був спровокований олігархом Ігорем Коломойським, колишній глава ОПУ на кілька місяців зник з медійного простору, лише час від часу з’являючись із їдкими коментарями у своєму Facebook`у.

Незадовго після звільнення глави ОПУ депутат Гео Лерос опублікував скандальні "плівки Єрмака", де брат наступника Богдана продавав різні державні посади. Андрій Єрмак звинуватив у цьому скандалі Богдана, хоча той сам заперечував, що стоїть за зливами.

За дивним збігом обставин, одразу після публікації "плівок Єрмака" у бізнес-партнера і друга Богдана забудовника Андрія Вавриша почались проблеми з різними правоохоронними органами і контролюючими структурами. Самому ж Богдану "передали вітання", спаливши його улюблене авто Teslа.

На початку осені Богдан виступив із різкою критикою як президента Зеленського, так і більшості його оточення. 

Зараз ексглава Офісу повернувся до юридичної практики та відкритої форми тролінгу влади, наприклад, завівши окремий Telegram-канал, де викладає різні нереалістичні обіцянки Зеленського.

На запитання УП колишній глава ОПУ відповідати не захотів, пообіцявши невдовзі дати розлоге інтерв'ю.

Олексій Гончарук, колишній прем’єрміністр 

Олексій Гончарук був із тієї команди "молодих реформаторів", яка пристала до Зеленського ще на першому етапі його президентства. Люди типу Гончарука усоболювали молодість і рішучість команди нового президента.

Зеленський і Гончарук не перетинались до того, як їх познайомив Богдан. Але їхня співпраця була моделлю, за якою Зеленський проводив формування нової влади: познайомились, поділили повноваження, працюємо. 

За перші місяці Гончарук так сподобався Зеленському, що саме йому президент довірив місце прем'єра, яке начебто хотів зайняти Данилюк. 

Але як швидко Зеленський захопився Гончаруком, так само швидко і розчарувався в ньому. Після "плівок Гончарука" та публічного вичитування прем'єра Зеленський почав шукати йому заміну. Щойно із Зе!команди випав Богдан, відставка Гончарука стала питанням кількох тижнів.

Після зміни уряду і призначення Кабміну Дениса Шмигаля Олексій Гончарук зник із політичного процесу. Час від часу він м'яко критикував Зеленського чи його оточення, але більше не ставав фігурантом якихось гучних історій.

В передостанній день вересня 2020-го Гончарук повідомив, що їде на кілька місяців у Штати. Він розповів УП, для чого організована ця поїздка і що він планує робити у Вашингтоні.

Читайте також: Олексій Гончарук: Для уряду Зеленський є таким камертоном – клієнтом та замовником

– Ви зараз у Вашингтоні. Наскільки ми знаємо, ви там в Atlantic Council (американський аналітичний центр, який спеціалізується на міжнародних відносинах – УП). Яка ваша позиція в цій організації і чи надовго ви в США?

– В Atlantic Council у мене позиція почесного експерта, але це лише маленька частина моєї програми тут.

У мене тут дві основні цілі. 

Перша – у Штатах зараз буде перезавантаження команди президента. І я хочу скористатись цією можливістю, щоб у США з’явилась New US policy on Ukraine. 

Друга – Україна тут зараз асоціюється з корупцією. Своїм прикладом я хочу показати, що в Україні можуть бути некорумповані прем’єрміністри.

Зараз мене особисто знайомлять з усіма найбільш впливовими людьми в США по Україні. Це далеко не лише люди з Atlantic Council.

Я в Штатах планую бути до інавгурації нового президента. Приблизно до кінця лютого.

– Ви зараз підтримуєте стосунки з кимось із команди українського президента Зеленського?

– Ні з ким не сварився. Багато звертаються за порадами. Іноді обмінюємось повідомленнями.

– А з президентом?

– З президентом іноді обмінюємось повідомленнями.

– Як би ви сформулювали головну кадрову проблему нової влади? Чому відбулась переорієнтація з молодих реформаторів на господарників, скажімо так?

– Бо проти прозахідних політиків Кремль веде потужну інформаційну кампанію: "соросята", "зовнішнє управління" тощо. Цим скористались Коломойський, щоб створити хаос і уникнути МВФ, та Єрмак, щоб поставити лояльних до нього людей. 

Реформатори і міцні господарники мають принципову різницю. Перші розуміють, як має працювати система, і її будують, другі – намагаються в ручному режимі керувати існуючою системою та латають в ній дірки.

Зміни викликають супротив. Президенту постійно ходили скаржитись: ректори, головлікарі, керівники спортивних федерацій тощо. Бо вони хотіли збереження системи. 

"Господарники" – це продукти своїх систем, на них скарг майже немає.

Реформатори мають позицію. Сперечаються. Відстоюють її. А господарники зручніші – "чего изволите".

Руслан Рябошапка, ексгенеральний прокурор

Руслан Рябошапка разом із Олександром Данилюком були на першому рубежі публічної легітимізації Володимира Зеленського у статусі кандидата у президенти. 

Колишній міністр фінансів та член НАЗК поруч із коміком-кандидатом вселяли певну міру спокою щодо того, чи буде кому пояснити Зеленському правила функціонування держави у разі виграшу виборів. 

Рябошапка із Данилюком, наприклад, супроводжували Зеленського на його зустрічі з президентом Франції Еммануелем Макроном. 

Одразу після тріумфу партії Зеленського на парламентських виборах Рябошапка стає генеральним прокурором і починає масштабне, хоч і не завжди однозначне, переформатування ГПУ.

Саме Рябошапку у скандальній опублікованій розмові з президентом США Дональдом Трампом Зеленський називатиме "100% моїм генпрокурором".

Однак відразу після відставки глави ОПУ Богдана позиції Рябошапки почали слабшати. За нового очільника Офісу президента від генпрокурора вимагали посадок попередників, зокрема Петра Порошенка. 

Але генпрокурор Рябошапка не хотів підписувати "юридичний треш", як він називав підготовлені в ДБР підозри попередньому президенту. І втратив свою посаду. 

Зараз Руслан Рябошапка консультує міжнародні організації та шукає способу, як не дати "персонажам типу Зеленського" зупиняти реформи в країні.

– Чим ви зараз займаєтесь?

– Я зараз співпрацюю з міжнародними організаціями. Консультую їх в питаннях України і реформ. Це дозволяє бути в курсі всього, що відбувається, і реформ, які плануються чи мають бути зроблені. Ну, і це те, з чого я живу.

Але паралельно ми думаємо над створенням українського think tank, який би міг напрацьовувати правильні рішення.

Мене мучить постійно думка про те, як Володимир Зеленський бездарно і нікчемно витратив найбільший шанс, який мала країна за останні 30 років – вибратись із ями і стати справді європейською країною. 

І півроку ми такою країною справді були. Але потім все це так бездарно спустити, як це зробив Володимир Олександрович, то це треба бути справді унікальним персонажем.

От ми хочемо створити такий аналітичний центр, щоб зробити так, що історичні шанси України не будуть залежати від таких "персонажів".

– Чи підтримуєте стосунки з кимось із колишньої чи нинішньої Зе!команди?

– Я спілкуюсь з усіма тими людьми, з якими прийшов у команду Зеленського. І всі мої колеги з прокуратури, я з ними спілкуюсь. І Данилюк, і Айварас Абромавичус, і Сергій Лещенко, і Олексій Гончарук, і багато інших людей. Ми часто всі бачимось, говоримо, думаємо над створенням think tank.

– А із Володимиром Зеленським ви якось перетинається, спілкуєтесь?

– Ні, з президентом з того моменту, як мене звільнили, я не спілкувався. Тільки через публічні заяви.

– Як ви для себе сформулювали причину вашої відставки?

– Володимир Олександрович не зміг працювати з людьми, які не на 100% його, не на 100% лояльні і готові виконувати будь-яку його забаганку. Як цуцики, які так виляють хвостиком. 

Він усіх людей, які здатні були йому сказати "ні" і не погодитись із ним, позвільняв. Тому зараз президент лишився в оточенні своїх цуциків. А вони, щойно він відвернеться, починають щось тягнути зі столу. Хоча, може, Зеленський уже й не відвертається. Не знаю.

Тимофій Милованов, колишній міністр економіки

Якщо приєднання до Зе!команди Олексія Гончарука символізувало прихід у владу "молодих і енергійних" нових облич, то поява у складі першого уряду Зеленського Тимофія Милованова свідчила про перехід у політику науковців та експертів.

Ба більше, Милованов на посту міністра економіки був точним вказівником напрямку, в якому мала проводитись державна політика, – різкі ліберальні ринкові перетворення.

І хай особа Милованова не подобалась деяким олігархам, земельна та інші реформи, за які він відповідав, незворотно просувались вперед.

Прихід у владу людей типу Милованова мав й інший бік: постійна комунікація з парламентом, комітетами, пошук голосів, переконування і публічні війни з опонентами виявились абсолютно непосильною ношею для нових технократів. 

Коли ж головний вектор політики змістився із радикальних перетворень на пошук консенсусу і балансу різних груп, робота Милованова і таких, як він, стала відверто дисонувати з загальним хором "одобрямсу".

Тож Милованов повернувся до викладання і побудови освітніх структур. 

Читайте також: Президент KSE Милованов: Не всі майбутні депутати розуміють, наскільки великі виклики перед ними стоять. Це лякає

– Чим ви займаєтесь після відходу із влади?

– Зараз я президент Київської школи економіки та професор Піттсбурзького університету. В Школі фокусуюсь на стратегічному розвитку – бізнес-освіта, дослідницькі центри, оформлення нової будівлі, створення бакалаврату, фандрейзінг. 

Мені дуже подобається займатись створенням бакалаврату. Ця робота робить мене щасливим. Я думаю, цей бакалаврат є дуже важливим для України. Він буде незвичайним, побудованим за новими принципами і, думаю, підготує тисячі майбутніх лідерів.

– Чи підтримуєте ви стосунки з командою Зеленського? З ким?

– Підтримую. І з теперішньою і з минулою. Майже з усіма членами колишнього Кабінету міністрів, десь з половиною теперішнього. І майже з усім Офісом президента. Також з багатьма депутатами і особливо головами комітетів.

Я люблю людей. І поважаю їх. Поважаю їхню різницю в ставленні до проблем і задач. Намагаюсь завжди фокусуватись на гарному в людях. Це складно робити, коли ти борешся за виживання чи розвиток всередині влади, але набагато легше, коли ти з неї виходиш. 

Я намагаюсь бути корисним всім цим людям через надання аналітичної підтримки: або особисто, або ресурсами Київської школи економіки.

Тут є трохи філософського підходу. Багато людей пам’ятає мої селфі. Інколи з дуже проблематичними персонажами. Але я вважаю, що в політиці потрібно вміти "get along", тобто не сваритись, а діяти разом заради більшої мети (розбудови держави). Навіть зі своїми ідеологічними опонентами. 

Я це називаю "політичним конструктивізмом". Таких, як я, в політиці меншість. Більшість готова перегризти горло своєму товаришу. Ця "княжеска междуусобица" не дає Україні розвиватись. І її дуже добре використовують Росія та інші внутрішні та зовнішні вороги України, щоб тримати нас в занепаді.

– А чи спілкуєтесь особисто з Зеленським?

– Ні. Було пару текстових повідомлень за цей період. Але це все.

– Як би ви сформулювали головну причину, чому ви не вписались у новий уряд Шмигаля?

– Я дуже гарно підходжу для того, щоб робити структурні проринкові реформи. Наприклад, ринок землі чи лібералізацію трудового законодавства, чи приватизацію та корпоратизацію державних підприємств. Я прихильник шокової терапії, жорстких і швидких змін, не відтермінування проблем, а вирішення їх зараз і тут. 

В реформах я за революцію, а не еволюцію. Я не знаю, чи цей підхід правильний, але я в нього вірю. 

У сьогоднішнього уряду інший підхід і задачі. Вони все ж таки про еволюцію, баланс, поступові зміни.

– У чому головна кадрова проблема Зеленського? Як би ви її сформулювали?

– Люди є, але або їх не хочуть, або вони не хочуть. Думаю, більшість людей бачать рейтинг, що падає у партії та президента, бачать велику токсичність та тиск навколо політики і не хочуть в цьому бути задіяні. 

Вони хочуть перечекати пару років, коли, можливо, ситуація стане більш позитивною. Я би шукав кадри серед тих, хто вже працює чи хто раніше працював в системі. Бо у них інша мотивація. 

Вони або вже зараз в цьому середовищі, або шукають шляхи повернення. До речі, саме такий підхід останні кадрові призначення і показують. 

Тому тут проблема не в Зеленському чи його команді, а в тому, що в середині політичного циклу, коли рейтинги падають, дуже складно знайти людей. 

Є варіант поділитись владою і зробити коаліційний уряд. Тоді кадрове питання може бути вирішене. Але... Композиція коаліції зараз дуже неприємна – це або ОПЗЖ, або ЄС, або депутати олігархів. Я би не хотів з ним ділитись владою заради кращих кадрів. Це завжди погано закінчується. 

Для вирішення кадрової проблеми має бути якесь перезавантаження – чи то уряду, чи то парламенту. І якийсь чіткий ідеологічний або стратегічний вектор. Дій на наступні кілька років. З чіткими відповідями на ключові питання – Росія, Європа, що робити з олігархами, а що з МВФ, а яку економіку ми будуємо. 

Але я боюсь, що якщо ці відповіді дати, то можна ще більше поляризувати людей і втратити підтримку. І тут ви знов бачите мій характер – я би не боявся поляризації, а просто робив швидко і різко потрібні реформи. Але думаю, як ми і говорили, більшість політиків більш обережна.

– Ви були одним із тих, хто вчив майбутніх депутатів "Слуги народу" у Трускавці. Дивлячись на їхні результати, ви задоволені тим курсом?

– Курсом задоволений. Вони роблять багато помилок, про які ми їх попереджали. Тому матеріал був добрий. Але вчитись ставати депутатом потрібно все життя. Тому один тиждень в Трускавці був корисний. Але цього не достатньо. 

І головні проблеми в парламенті все ж таки політичні, а не економічні.

Дмитро Дубілет, міністр Кабміну

Поява в першому уряді Зеленського Дмитра Дубілета, зірки в українському фінтех та ІТ середовищах, була певною родзинкою. 

Далекий від державної служби, розробник "банку у смартфоні" і противник паперового документообігу, Дубілет разом з віцепрем'єром Михайлом Федоровим  мав уособлювати цифрову трансформацію влади. Він мав стати провідником у владні кабінети для людей із нової економіки. 

Але всього за півроку після призначення Дубілет не зміг знайти місце у новій владі навіть для себе.

І швидко зробив те, про що мріє багато членів команди Зеленського, – повернувся назад, у своє природне середовище існування. Після виходу з влади Дубілет знову займається банківським бізнесом.

Читайте також: Проміняти Monobank на Кабмін: Дмитро Дубілет про колишніх партнерів, держслужбу і боротьбу з "жерстю"

– Чим ви займаєтесь після відходу із влади?

– Я зараз займаюся бізнесом. З одного боку – це банківський бізнес, а з іншого боку айтішний бізнес. 

– Банківський бізнес – це Монобанк чи щось інше? 

– Я займаюся тим, що запускаю мобільні банки за кордоном. 

– Чому ви не перейшли у наступний Кабмін? 

– Ми не знайшли з Офісом президента і прем’єром формат, за якого я б міг достатньо ефективно працювати в команді. Ми спілкувалися із Зеленським, Шмигалем і Єрмаком. Але домовитись не змогли. 

– Чи підтримуєте ви зв’язок з колишніми міністрами і колишніми чиновниками з ОПУ? 

– Ні, на жаль, ні з ким не підтримую. Я гарно до багатьох ставлюся, але так сталося, що зараз я сконцентрований на бізнесі.

– Чи спілкуєтеся з президентом і його командою? 

– Ні.

Роман Романюк, Роман Кравець, УП