Слуги і господарі. Як партія Зеленського готується програти вибори
Рівно рік знадобився Володимиру Зеленському і його команді, щоб пройти шлях від тріумфаторів до збитих льотчиків.
Восени 2019-го на дострокових парламентських виборах "Слуга народу" і її кандидати на округах вигравали навіть там, де ні вони самі, ні партійне керівництво навіть не сподівалися.
"Без бренду у мого конкурента не було б жодного шансу. Максимум 3-4%. На округах переміг не конкурент, не фізична особа, а партія. Кого завгодно вони б поставили і теж би виграли. Я програв Зеленському", – розмірковував одразу після поразки на окрузі один з політичних старожилів Олександр Третьяков.
І мав рацію. На парламентських виборах ефект "нової" сили і особистий рейтинг Зеленського мали вирішальне значення. Саме вони конвертувались у феноменальні показники "Слуги народу", яка зуміла зібрати монобільшість у Раді.
Восени 2020 року в Україні мають пройти чергові місцеві вибори, які могли б бути рядовою подією, але, схоже, стануть першим кроком до фіаско команди Зеленського.
Команда президента робить фактично те саме, що й рік тому, має схожі гасла, безупинно возить президента з одного регіону в інший. Але те, що всього рік тому давало небачені стрибки рейтингу, зараз не має жодного ефекту.
Все частіше соціологічні звіти показують падіння рівня довіри до президента особисто і всієї його команди загалом.
Наприклад, у Києві, де минулого року представники партії Зеленського виграли на всіх мажоритарних округах, восени 2020-го рейтинг "Слуги народу" коливається в межах 10-11%. Це навіть не друге, а третє місце. Яке ще слід втримати до кінця кампанії, адже в спину дихає ще кілька партій.
І схожі проблеми у партії Зеленського не лише у Києві, а по всій країні. Для розуміння масштабу катастрофи можна сказати лише, що партія президента має всі шанси програти вибори мерів у великих обласних центрах.
Про те, як "Слуга народу" готується рятувати ситуацію на місцевих виборах, читайте в тексті "Української правди".
Єрмаком єдиним. ОПУ замість штабів
Ще навесні в кожному регіоні у "Слуги народу" було чотири центри впливу на підготовку до місцевих виборів:
* губернатори, яких курує перший заступник керівника ОПУ Сергій Трофімов;
* старі представники Зе!Команди на місцях, якими опікувався "сірий кардинал СН" Ілля Павлюк;
*спеціально призначені депутати-куратори;
* представники технологічного штабу, яким займається формальний глава "Слуги народу" Олександр Корнієнко.
До осені ситуація змінилась повністю.
Перш за все, від активної організації виборів фактично усунули Сергія Трофімова разом з підзвітними йому губернаторами.
"Я б не сказав, що Сергій особливо задіяний у виборах. Зрештою, він і не дуже рветься щось робити. Голови ОДА так само мало що роблять, вони б хотіли більше. Деякі з них, як, наприклад, у Харкові, йдуть у мери", – говорить джерело в "Слузі народу".
"Але це, скоріше, покарання за провалену роботу в регіоні – мовляв, сам тепер розбирайся з Кернесом", – додає співрозмовник з числа керівництва СН.
Натомість зараз виборами на місцях більше займаються куратори, призначені центром.
Раніше УП писала, що за кожним регіоном закріплені "смотрящі" народні депутати СН, які мають координувати місцеві штаби. За останні місяці їхня розкладка дещо змінилася.
Наприклад, не чужий олігарху Коломойському депутат Олександр Дубінський раніше був закріплений за Херсонською областю, та тепер він курує вибори в Київській області. На практиці це означає, що всі кандидати в обласну раду Київщини проходять фільтр Дубінського.
Полтавську область раніше мав курувати Юрій Корявченков, відомий широкому загалу за своїм сценічним ім’ям в Студії "Квартал 95" "Юзік". Зараз за неї відповідає нардепка Ольга Савченко.
Запорізьку область мав курувати депутат Олександр Кабанов, однак цю функцію перебрав на себе міністр цифрової трансформації Михайло Федоров, який родом із Запоріжжя.
Вінницькою областю раніше мала опікуватися депутатка Аліна Загоруйко, та тепер за область відповідає губернатор Сергій Борзов разом зі своєю дружиною – депутаткою "Слуги народу" Іриною Борзовою.
За Житомирську область відповідає депутат Андрій Клочко.
У решті областей все залишилося без змін.
Крім того, за останні місяці значно ослаб вплив Павлюка на штаби "Слуги". За даними УП, станом на початок вересня "сірий кардинал" зберігає вплив лише за своєю "базовою" Чернівецькою областю та частково Одещиною.
Такий інтерес до Одеської області може бути пояснений тісними стосунками Павлюка та скандально відомого Вадима Столара, який має великий вплив в Одесі.
За даними УП, Павлюк та Столар спільно просувають новий політичний проект "Перемога Пальчевського".
"Столар навіть два канали запускає в Києві та Одесі, щоб крутити цей проект. Вони хочуть продати його Зеленському, як союзника для коаліції в Київраді і в Одесі", – розповідає один із впливових однопартійців Столара по ОПЗЖ.
Якщо у когось повноваження зникають, то у когось вони мають, відповідно, з'явитись.
З втратою впливу Трофімова та Павлюка, більше роботи стало у центрального штабу, який очолює Олександр Корнієнко.
Його робота – виборчі технології, напрацювання спільних меседжів, єдина "політика партії" в різних регіонах.
Допомагає Корнієнку з операційкою у штабі "СН" запорізький депутат Михайло Крячко, який близький до міністра цифрової трансформації Федорова.
Досить повно роботу центрального штабу "Слуги народу" характеризує той факт, у ньому немає стратега чи ключового політтехнолога, який би робив із маленьких кампаній у сотнях міст і ОТГ єдину, системну партійну гру.
"Та ми ж якби самі собі технологи", – пояснював в інтерв’ю УП Олександр Корнієнко.
Але така робота технологів-в-собі приводить до курйозних ситуацій.
Наприклад, старт першої зовнішньої кампанії кандидатки в мери Києва Ірини Верещук став несподіванкою для центрального штабу. Підопічні Корнієнка кинулися знімати борди з "втомленими мостами", "наступний мер буде жінкою" та замінювати їх на власний креатив з лозунгом "Пані-мер".
З числа технологів випав також спікер ВРУ Дмитро Разумков, який раніше був активно задіяний як на президентських, так і на парламентських виборах.
Натомість головним "місцем сили" і точкою ухвалення рішень став Офіс президента, а точніше Андрій Єрмак та особисто Володимир Зеленський.
"Єрмак сильно включився у вибори. Є речі, які з ним можна вирішувати навіть без президента. Андрій радить, цікавиться, хто що робить. Президент теж включений у вибори, всі кандидати у мери затверджувалися особисто ним", – говорить високопоставлений співрозмовник у партії президента.
Наприклад, президент разом з Єрмаком двічі зустрічалися з Сергієм Притулою, якому пропонували балотуватися від "СН" у мери Львова. Однак, Притула після цих розмов вирішив краще балотуватись у мери Києва від "Голосу".
"Андрій Борисович на наради приводить із собою Татарова (заступник начальника Головного слідчого управління МВС часів Захарченка, люстрований, віднедавна заступник Єрмака – УП). Як виявилося, у Татарова серйозні зв'язки по міліцейській лінії в регіонах, він комунікує на місцях – якщо треба когось перевірити, то він робить це дуже оперативно", – розповідає співрозмовник УП в керівництві "СН".
Крім вирішення всіх кадрових питань, президент залучений у кампанію фізично – всі його регіональні поїздки є нічим іншим, як агітацією за "Слугу народу".
Тури Зеленського по регіонах, де він представляє стратегії розвитку областей, членів місцевих команд, копає м'ячі на футбольних матчах та отримує чорні пояси з карате, – це якраз і є "фішечка" СН на цих виборах.
"Мені не все одно щодо тих програм, які ми запроваджуємо. Мені не все одно, що з ними відбувається. Коли я кажу, що ми будуємо 160 кілометрів доріг на Сумщині, – мені не все одно… Мені потім тримати відповідь перед людьми… Я відповідальний за те, що будується в країні... Так, це не мої повноваження, але я хочу відповідати за те, що у нас відбувається. І це найголовніше повноваження президента. ", – плутано пояснював "свою фішечку" президент.
***
Згадана "фішечка" може викликати у виборця певний ефект дежавю. Рік тому Зеленський так само приїжджав в регіони, щось інспектував, давав наганяй місцевим чиновникам.
І, схоже, в команді президента повірили у безвідмовність цієї "технології", не помічаючи невеликих, але ключових нюансів.
У 2019-му "фішечка" вистрелювала не сама по собі. На успіх регіональних поїздок Зеленського працював цілий комплекс факторів.
По-перше, тріумфатор президентських виборів був справжнім уособленням надії на зміни в країні. Але він був без команди, без своєї фракції і уряду, один воїн у полі, якому "треба допомогти".
По-друге, Зеленський зразка 2019-го приїздив в області і поводився там, як Чак Норріс в голлівудських бойовиках. Тепер же з кожною новою поїздкою Володимир Олександрович своїми "великими відкриттями" дитячих садків стає усе більше схожим на Петра Олексійовича.
По-третє, перед парламентською кампанією новий президент поводився так само, як і під час кампанії президентської – уникаючи гострих ідеологічних суперечок, даючи змогу кожному домислити свій образ "Слуги народу".
У 2020-му у нього такої можливості немає. Коли депутат його фракції Бужанський реєструє законопроект про мову, то від "Слуги" автоматично відвертається Західна України. Коли ж президентська партія не ухвалює цей закон, Східна Україна сприймає це як слабкість і так само шукає собі інших "слуг".
І, по-четверте, може найважливіше – у 2019 році Зеленський приїздив робити розноси "колишнім", "старим", "їхнім" депутатам і чиновникам.
Тепер же він приїздить до своїх губернаторів, які і через рік роботи часто поняття не мають, як керувати державою.
Роман Романюк, Роман Кравець, УП
