Кіра Рудик: Порошенко для нас є більшим політичним ворогом за Зеленського. Тому що президент не намагається нас так сильно "обійняти"
Після відходу з активної політики Святослава Вакарчука, колишня айтішниця Кіра Рудик стала наймедійнішою людиною у фракції "Голос".
Ще в березні Вакарчук передав Рудик головування його партією.
Зараз же перед лідеркою "Голосу" стоїть непросте завдання – майже з нуля побудувати партію з міцними регіональними структурами.
Причому будувати партію їй доводиться без особливої електоральної підтримки. За рік рейтинг "Голосу" впав майже вдвічі та коливається в межах 2-3%.
Цьому сприяло одразу кілька факторів: незрозуміле позиціонування фракції в парламенті, бажання конкурентів "міцніше обійняти Вакарчука", і врешті – нерішучість того ж таки Вакарчука, який досить раптово і без зрозумілої комунікації з виборцями пішов з парламенту.
"Українська правда" прийшла до Кіри Рудик записувати коментар для підготовки іншого тексту про місцеві вибори. Однак, наша бесіда переросла у повноцінне інтерв’ю.
Впродовж години ми поговорили про стан справ у партії після складання мандату лідера "Океану Ельзи", про їхній передвиборчий штаб до місцевих виборів, про можливого кандидата в мери Києва Сергія Притулу та про хитрих ворогів партії "Голос".
"З нами працюють різні політтехнологи. Вони радять різні, подекуди суперечливі речі, і ми потім приймаємо рішення"
– Розкажи, будь ласка, як партія "Голос" готується до місцевих виборів?
– Підготовка зараз – це "інвентаризація людей", які працювали з нами в невиборчий час, та розуміння, де ми готові йти, а де ми краще не підемо, аніж приведемо до влади людей, в яких на 100% не впевнені. Саме тому десь ми не відкриваємо осередки, або не будемо нікого висувати.
– Наприклад, де ви не будете висувати людей?
– Наприклад, Суми. Скоріше всього, Полтава. Там у нас нас немає людей, які б працювали з нами довгий час. Краще менше, але краще.
І тому, якщо в мене є якісь застереження, червоні прапори, або щось інше – це стосується і членів ТВК (територіальні виборчі комісії – УП), і людей, які можуть від нас висуватися, краще цього не робити, аніж ризикнути.
Тому зараз у нас відбувається інвентаризація, плюс розбудова штабів і їх координація. Це суперцікава задача з точки зору менеджменту – як зробити матричну структуру, яка буде працювати між собою, де люди репортять (звітують – УП), де "польовики" працюють як одна команда, комунікаційники, діджитал і так далі.
Ще робити це в супероптимізованому бюджеті – задача із зірочкою.
Читайте також: Глава виборчого штабу "Слуги народу" Олександр Корнієнко: У нас немає політтехнологів. Ми собі самі технологи
– Ти кілька разів сказала про бюджет. Який ваш бюджет? Скільки ви збираєтеся витратити?
– Його дуже мало. Те, що лишилося з минулих парламентських. Ще точно не знаю, скільки витратимо. Буду намагатися, щоб було менше, менше й менше. Тобто ми будемо вкладати гроші в зовнішню рекламну кампанію...
– Борди і реклама на телебаченні?
– Думаю, борди по Києву, реклама в інтернеті і, можливо, щось на телебаченні. Це так, по принципу тотальності. А на місцях там вже кожен буде брати цей макет для себе і там уже хто на що спроможний.
Тобто ми гроші в регіони не можемо давати, бо в нас їх немає. Але я їжджу всюди, де є люди, які кажуть: "Давайте виходити".
У нас цікава була історія з Одесою, ми там вагалися, чи йти на вибори. Потім, коли прийшла перша соціологія, виявилося, що там великі шанси мають ОПЗЖ, Шарій і вони можуть сформувати більшість.
Тому місцеві підприємці в Одесі прийшли до нас з фразою: "А чого це ви, "Голос", не йдете?". Далі вони кажуть: "Давайте, у нас є люди, ми вас підсапортимо, щоб було за кого голосувати".
Це не окрема історія, таких зараз все більше і більше, де люди кажуть: "Нам нема за кого голосувати". Я кажу – почекайте, чия це проблема? Вони кажуть: "А давайте ми вас підтримаємо, давайте ми щось зробимо".
– А можеш назвати цих людей, чи це секрет?
– Не скажу.
– Хто у вас голова виборчого штабу?
– Світлана Бондаренко.
– Це хто?
– Вона працювала в київському штабі цей рік. Вона – операційник, який не спеціалізується на виборах, але спеціалізується на процесах. Це дуже важливо.
Мені важливо, щоб вибори пройшли прозоро, щоб мені було не соромно, щоб я могла відчитатися за кожну копійку, і щоб у всіх було розуміння, що робити і до кого звертатися.
– Світлана раніше з вами працювала?
– Ні.
– Вона взагалі має досвід виборчих кампаній?
– По Києву, займалася "Самопоміччю".
– Ми раніше збирали текст про інші партії, то деякі політсили залучили народних депутатів до виборчої кампанії. Умовно кажучи, кожен народний депутат закріплений за конкретною областю і там або агітує, або працює в місцевому штабі. У вас таке є?
– Так-так. Дивися, у нас також відповідає кожен депутат за регіон, тому що має бути з кого спитати, і плюс це така децентралізація. В кожній області своя історія, якщо ми в центрі почнемо влазити у кожну тут, ми загнемося.
Тому Рущишин відповідає за Львів, Цабаль відповідає за Тернопіль, Рахманін відповідає за Закарпаття, Железняк відповідає за Київську область, я відповідаю за Київ, Устінова – це Вінниця, Бобровська – Рівне, Юрчишин – Франик, Стефанишина – Черкаси.
– Хто у вас політтехнологи?
– У нас є багато людей, які нам хочуть радити і радять. Але рік моєї роботи в політиці дав мені зрозуміти, що рішення все одно треба приймати централізовано.
Тобто у нас є декілька пропозицій, які ми розглядаємо, у нас є політрада і я, які приймають рішення, яким чином далі рухатися.
Читайте також: Політтехнолог Ігор Гринів: Де ти побачив в очах Путіна мир, президенте України?
– Давай подивимося на інші політсили. У Юлії Тимошенко політтехнолог – Абдулін. У Порошенка – Гринів. І вони, як політтехнологи, продумували стратегії і відповідали за їх реалізацію. У вас є якийсь конкретний політтехнолог, який є головним по стратегії?
– Ні.
– Тобто у вас є якась група технологів?
– Так, вони радять різні, подекуди суперечливі речі, і ми потім приймаємо рішення. Давайте подивимось правді в очі: в політиці взагалі не знають, як правильно. Ну знають приблизно, як можна...
– Зачекайте, є соціологія.
– Є соціологія і що?
– Є фокус-групи, є заміри потреб аудиторії і так далі.
– Так, якби так можливо було робити, то Ляшко, напевно, пройшов би в парламент, ну на парламентських, наприклад.
– Він зараз і пройде.
– Ну минулі парламентські. "Аграрна партія" би пройшла. Там стільки бабла було влито!
– Так не проблема в баблі!
– Проблема в тому, що ніхто не знає, як правильно, а потім всі бігають і шукають винуватого – я так не хочу.
Я так в бізнесі не робила. У мене було багато радників, але рішення я завжди приймала сама.
– Тобто ваша технологічна група працює у вас як радники?
– Так.
– Зачекай, це вибори, тут потрібна зрозуміла генеральна лінія – нею хтось займається у вас?
– Так, голова Head of strategic communication, її звати Ксенія Єфремова, вона не з політики.
– Не з політики?
– Взагалі не з політики. Ксенія бере все, що нам нарадили, ми приймаємо рішення, що, а потім вона це пакує, комунікація і так далі.
– Ти можеш назвати політтехнологів, які з вами працюють?
– Ні. У нас з усіма підписані документи про нерозголошення.
"У нас є троє претендентів на мери Києва"
– Хочу закінчити блок про місцеві вибори. У політичних колах вже тиждень говорять, що Притула таки йде на вибори у Києві.
– У нас 11 серпня буде з’їзд, на ньому ви побачите всіх кандидатів.
– Також говорять, що ваше публічне селфі з Притулою – це як його підтвердження всій команді, що Сергій сказав "Так". Це я зараз вам передаю те, що кажуть у кулуарах.
– О, чутки-чутки (сміється). Дивися, тут така ситуація. Притула працює в політраді. Я думаю, що треба було робити селфі, напевно, кожного разу, коли ми збираємося в політраді, щоб ще "будоражить уми".
– 11 серпня він буде на з’їзді?
– Звичайно, він член політради.
– Він же не буде ведучим, правильно?
– Ні, я буду ведуча, я ж голова партії.
– Скільки у вас взагалі претендентів на мери Києва?
– Троє.
– А давай їх назвеш!
– Ні. Не назву, бо це ж внутрішня історія, вона ж іще кипить.
– Як ви вибираєте з цих трьох?
– Ми говоримо багато про те, що буде краще. Є соціологія, є фактор впізнаваності. Є ще імідж партії і є ще гроші, які треба витратити на кампанію. Від цього буде залежати.
– Якщо у мери йде дуже медійна людина, то грошей потрібно менше. Хіба ні?
– Дивись, ну ми ж прекрасно розуміємо, що так, на медійну людину потрібно менше фінансів. Але ж має бути якийсь концепт того, хто іде, яким чином буде все працювати і так далі.
Зараз, коли людина, яка йде в мери, може бути першою в списку в Київраду, виникають іще багато запитань. А що робити потім медійній людині в Київраді?
Читайте також: Друга ліга. Що роблять партії Тимошенко, Ляшка, Смешка, Вакарчука і Шарія
– Тут ми приходимо до того самого, що сталося з Вакарчуком.
– Я б не хотіла тут порівнянь робити, тому що все-таки для мене це дуже різні історії. Але найбільше питання місцевих виборів, я розумію, що самі вибори – це не самоціль.
Для мене виклик як для менеджера зробити так, щоб це все було максимально ефективним, щоб були мінімально витрачені кошти за один голос. Щоб у нас потім залишилися гарні відносини... Але питання – потім що?
Добре, у нас вибралося стільки людей, стільки-то в облради, в міськради. І далі що? Щоб що?
Що вони будуть там робити, як вони будуть працювати, які будуть з ними ризики? Як вони будуть вибудовувати свою стратегію на місцях, які у них будуть результати? Вони туди прийдуть, щоб що, що робити?
– Тобто ви в кожній команді ставите якийсь конкретний KPI, чи як?
– Ні, я питаю в кожної команди – ви для чого йдете? І основні питання – де ми вибираємо не йти, де люди не розуміють, для чого вони балотуються? Вони кажуть: ну, я йду в політику. Щоб що? Якщо нема відповіді "щоб що", то навіщо йти?!
– В кожному регіоні окрема історія, я абсолютно розумію. А по яких містах у вас вже є кандидати у мери?
– Київ, Львів, ми думаємо зараз про Франик, інші міста.
– Яке буде основне гасло виборчої кампанії партії "Голос"?
– "Твій голос здатен". "Твій голос здатен – те чи те". Тобто месидж з підтвердженням – про попередні речі, які ми зробили, і з тим, що ми будемо робити далі.
"Ми не вибрали правильний час прокомунікувати, що йдемо в опозицію"
– Давай поговоримо про фракцію у парламенті. Чому ви пішли в опозицію аж тепер, після року перебування в Раді?
– Це був останній тиждень в Раді, я підбивала підсумки року – що ми могли зробити і чи зробили все, що планували, і чому там щось вдалося чи не вдалося.
Ми ж всі тут відмінники, "фракція відмінників". Тих, хто планує, потім робить статистику. І ми довго спілкувалися про те, що ми могли зробити по-іншому цей рік, що його потрібно було витратити більш ефективно.
Саме в цей момент з’явилося розуміння, що нам потрібно чітко заявити про те, хто ми є.
З самого початку, коли Славік був лідером, ми починали з концепту "надпозиції". Це дуже важко комунікувати, це як продавати новий продукт на ринку.
Насправді є влада, яка несе відповідальність за все, що відбувається, і є опозиція. Ми не влада, ми є опозицією і про це варто чітко говорити. Тому що якими б ми конструктивним, крутими, правильними не були, ми не можемо впливати на призначення Венедіктової.
Ми все одно за нього не голосуємо, ми можемо на собі рвати тєльняшку, але казати, що ми в "надпозиції", коли призначають Венедіктову, коли призначають уряд...
– А чому так довго ви визначалися з опозицією?
– Ми просто не вибрали правильний час прокомунікувати це.
– У вас в команді були суперечки з цього приводу?
– З самого початку у нас було питання — як ми можемо бути максимально ефективними? Ми думали, що якщо ми будемо кожного разу вирішувати, що буде найкраще для країни, то у нас вийде зробити максимальну кількість змін.
Зараз ми розуміємо, що варто казати правду про те, хто ми є. Ми є опозиція до існуючої влади, ми опозиція до Авакова, ми опозиція до корупціонерів, в принципі, до всього і всієї "дічі", яка відбувається.
– Ви не плануєте після місцевих виборів змінити назву партії? Тому що "Голос" асоціюється з конкретною людиною, яка склала мандат. Відповідно назва "Голос" несе додаткові репутаційні втрати.
– Ми зараз зробили невеличкий ребрендинг, ну я б навіть не сказала ребрендинг...
– Я бачив в Instagram, тому що я на вас підписаний. Але ребрендинг не зовсім зрозумів.
– У Facebook побачиш. Там більш такий рожевий градієнт, більш "модний-молодьожний".
– Більш модний, так. Але що він додає, не зовсім зрозумів?
– Він виключно показує, що зміни відбулися, і мені приємніша кольорова гама. Щодо твого запитання — ми думали про те, щоб змінити назву на якусь іншу, а потім вирішили, що не будем цього робити.
Інвестиції у впізнаваність нового бренду – це те, що ми собі не можемо дозволити зараз.
"Я знала, що вихід Слави з парламенту буде ударом"
– Як вихід з парламенту Вакарчука відобразився на рейтингах партії?
– Погано. Це правда.
– Просто до того у вас простежувалася тенденція падіння.
– Ні! Дивись, значить, у нас було падіння до січня-лютого. Це було пов’язано з тим, що ми не позиціонуємося і погано комунікуємо.
Потім березень – мене вибирають головою партії. Потім починаємо говорити: "Шмигаль, Аваков", ми ростемо, ростемо, ростемо. Потім Славік – і пішло вниз.
Зараз у мене план – тільки рости. Славік пішов коли, в кінці червня? Ну от зараз потихеньку відбудовуємо бренд.
Ти ж розумієш, зараз ми починаємо на місцевих бути активними, розмовляти з людьми. Розказувати: дивіться, ми такі круті, ми молодці, от що ми там за рік. Нам кажуть: "да, да". І ми по-тихеньку ростемо. Ну побачимо, це вже дуже суб’єктивно.
– Через що Вакарчук пішов насправді?
– Думаю, що він побачив, що ми вже, знаєш, ідемо далі.
– Деякі ЗМІ повідомляли, що Слава вас не підтримував у акціях проти Авакова.
– Такі речі коректно в нього питати, але Слава завжди казав: "А ви впевнені, що те, що ви робите там, це найкраще для країни"? У нього завжди є застереження, тому що він дивиться набагато кроків вперед.
– Він не розчарував вас своїм вчинком?
– Я знала, що так буде... Як голова партії я знала, що це буде удар. Але я також знала, що ми вишкребемося – точно вишкребемося. Я знаю, що це звучить наче слоган, але Слава з самого початку казав правду, що він привів нас не як "людей Вакарчука"...
– Зачекай, коли Святослава Івановича запитували: "А зараз не буде така історія, як раніше сталася"? Він казав: "Я тут всерйоз і надовго".
– Мені він казав, що він веде нас і щоб ми думали, як маємо будувати партію. Він мені це казав в березні, коли пропонував мене на голову партії, і я знала, що не можна буде завжди за його спиною ховатися, що треба бути самостійними.
Я знаю прекрасно, що можна було робити якось краще, напевно, форматувати, щоб ми не втратили стільки рейтингу і так далі. Але ми теж не такі прості.
– Останнє питання про Вакарчука. Чому він не досидів до місцевих виборів, а потім не пішов? Тому що технологічно, ти сама розумієш...
– Я знаю...
...у вас би не було падіння такого різкого.
– Згідна.
– То чому він не почекав?
– Ну, це було би так – люди пішли в місцеві ради, в обласні ради, і вони б розраховували, що Славік буде якось їх підтримувати. А тут би він сказав: "Ну, все".
– А ви підтримували таку ідею, щоб Славік ішов до місцевих виборів із парламенту?
– Я розуміла, які ризики. Але також я розуміла, що зараз брати людей, які б казали: "Ну, ми йдемо, тому що ми віримо в Славіка, а не тому що ми віримо в партію "Голос", це була б неправильна ідея.
"Є речі, в яких ми можемо працювати разом з "ЄС". Але постає питання Авакова і ми відразу оп і розходимося, питання корупції – оп і розходимося
– Не можу не запитати про "ЄС". Чому ви...
– Не об’єднаємося? (сміється)
– Чому ви атакуєте Зеленського, але не помічаєте "Європейську Солідарність", коли у вас з ними найбільші перетоки симпатиків?
– Ми помічаємо. Чого? Я не знаю, чому в тебе таке враження. Ми помічаємо і тих, і тих.
– Але "ЄС" поїдає вас на Заході.
– Можу з тобою довго спорити. Подивися в списки, кого "ЄС" веде на Заході: це якісь бандити і кар’єристи. І саме у нашого електорату є очі, щоб побачити і вуха, щоб почути.
– Петро Олексійович пропонував вам бути разом у Верховній Раді – як така опозиційна коаліція?
– Нам всі пропонували так чи інакше: давайте ми якось разом.
– Порошенко пропонував?
– Ми розмовляли про те, що, звичайно, є якісь моменти, в яких опозиційні сили повинні працювати разом.
– Наприклад?
– Є речі, в яких ми можемо працювати разом – питання Росії, питання війни, питання наїздів на українську мову. Абсолютно точно у нас тут позиція дуже схожа.
Питання корупції – тут ми зразу оп і розходимося, питання Авакова – ми зразу оп і розходимося.
– А нащо ви заходите з ними, наприклад, у питання мови?
– А ми не заходим публічно.
– Ви були на мітингу.
– Я приходила без прапорів, так, як ми домовилися. Це ж питання про те, як домовлятися з людьми, які не тримають слово.
– І потім, коли ви з'являєтеся на цьому мітингу, вас сприймають, що ви прийшли з "ЄС".
– Стоп, стоп, стоп. Тут вже ти відповідаєш сам на своє питання про те, чому не об'єднуватися. Якщо ми, наприклад, про щось домовляємося, що всі виходять за мову без прапорів партійних, ти приходиш – там є чиїсь партійні прапори.
Це красиво? Ні. Я б виходила з прапором України і писала у Facebook, хто за що виходить.
– А нащо ви заходили тоді, якщо ви бачили?
– Ну, я йшла на роботу в Верховну Раду.
– І могла пройти повз.
– Ні, я вийшла, сказала, хто за що виходить. У нас прийшли люди з київського осередку, які казали: "Хочу підтримати мову". Прийшли прапори конкретної партії, ми такі пожали плечами і подумали: "Ну, добре, рєбята, з вами домовлятися, как всєгда".
– Ще одна тема, коли ваші депутати приходять на суди Порошенка.
– Два депутати прийшли. Наші депутати можуть приходити туди, куди вони вважають правильним.
– Але технічно хіба це правильно?
– Може і неправильно.
– Ви взагалі обговорювали цю ситуацію з цими депутатами? Це ж зрозуміло, що їхню присутність потім використають проти вас.
– Дивись, використати можуть де завгодно, кого завгодно. У нас є ще речі, які для мене персонально важливі – це щоб у нас кожна людина в рамках нашої ідеології могла робити так, як вона вважає правильним.
Смисл будувати партію, в якій я буду казати кожному: "Ти не йди на Порошенка". Наступного разу я скажу: "Ти не йди на Стерненка". Чому? Потому що я так вирішила?
Нє, в нас є партійна лінія, у нас є ризики, про які ми проговорюємо, і у нас є якесь внутрішнє переконання, що правильно, а що ні.
– І збоку виглядає, що у вашій партії є симпатики до Порошенка.
– Так у нас є багато симпатій до різних людей. У демократії є плюси і є мінус.
– Хто для вас більший політичний ворог: Зеленський чи Порошенко?
– Порошенко.
– Чому?
– Тому що Зеленський не намагається нас так сильно "обійняти", як "Європейська Солідарність". Ну, тобто показати – так це ж просто наша частина.
– Останнє питання: під час парламентських виборів ви пояснювали, що ви нові і що у вас професіональна команда. Як ви зараз будете комунікувати на місцевих виборах?
– Скажу тобі по методичці, яку я недавно затвердила. У нас є чотири цінності, по яких ми вибираємо людей і про які ми комунікуємо.
Перше – ми патріотичні, тобто кожний член партії "Голос" і всі, хто нас підтримують, однаково відповідають на питання: "Чий Крим"?
Друге – функції. Ми точно знаємо, що люди, які йдуть до влади для того, щоб красти, або щоб купляти там собі нову машину або ще щось – не з нами.
Це друге питання і воно в нас є суперважливим, критичним, і я всіх попереджаю, що буде з тими, хто буде замішаний – буде біда. І цим ми відрізняємося від всіх попередніх політичних сил, які були при владі, всіх, хто став олігархом, всіх інших.
Третій пункт про професійність. Ми не беремо просто хороших людей, а ми беремо людей, які ідуть і знають, для чого вони йдуть в місцеву й обласну раду.
Четверте – рішучість. Ми зрозуміли, що недостатньо бути просто пристойними людьми, треба деколи "залазити на бобік".
Тому що якщо ти мовчиш – це не працює. У нашій країні треба боротися за справедливість, треба боротися за правду.
Коли ти бачиш якусь фігню, і тобі може бути суперстрашно, але ти маєш виходити і казати: "Я сюди прийшов, щоб боротися саме з несправедливістю".
Роман Кравець, УП
