Коли сидіти вдома – не варіант. Лайфхаки від піцейоли, няні і приймальника товарів на карантині
У дитинстві багато людей хотіли стати космонавтами, поліцейськими або героями кінофільмів. Втім, з кожним наступним роком життя мрії ставали зрозумілішими і навіть практичнішими.
У дорослому світі чомусь прийнято деякі професії відносити до престижних. При цьому рідко хто звертає увагу, наскільки ті чи інші професії впливають на ваше повсякденне життя.
Карантин став тим часом, коли важливість багатьох професій стала більш явною, аніж здавалось. А люди, які ними оволоділи, стають без перебільшення НАДзвичайними.
Про інших #НАДзвичайних можна прочитати тут:
"Бетмени" посеред нас. Лайфхаки водія трамвая, кондитера й обвалювальника м'яса на карантині
Коли світ на паузі. Лайфхаки у складні часи від кортадора, дояра і доглядальниці
Лайфхаки у складні часи від охоронця, машиніста та бухгалтерки, яка любить випікати
Лайфхаки у складні часи від баристи, заправника, консьєржки та прибиральниці
Фармацевт, кур'єр та касир розповідають, як допомагають Україні під час пандемії
#НАДзвичайні
Наталія Осипова, піцейола: "Мій суперприз сьогодні цінніший за акторський "Оскар"
У дитинстві мріяла стати актрисою. Коли Наталія пішла вчитися на товарознавця, їй здавалося, що вона зрадила мрію. Але життя весь час підкидало нові ролі – продавчині, офіс-менеджерки, фальцювальниці в друкарні, приватної підприємниці. І нарешті роль піцейоли, яку вона вважає справжньою вдачею.
Під час карантину на своєму робочому місці в супермаркеті я почуваюся на передовій, де моя зброя – маска, антисептик, рукавички і… піца. Якщо вимірювання температури, спецодяг і дезінфекція підтримують нашу безпеку, то улюблена для багатьох страва – настрій і любов до життя.
Навіть не питайте про мою першу піцу. Дно було чорне, верх білий. Мене кидало в жар, я метушилася, як на пательні. Це було щось страшне.
Два-три місяці щоденної роботи треба, щоб пристосуватися до печі, почуватися впевнено.
Не зустрічала людей, байдужих до піци. Вона може бути і закускою, і основною стравою, і навіть десертом. Це найдемократичніша страва, що в XVII столітті була головною їжею сицилійських селян. І вишуканий делікатес, як, наприклад, знаменита піца з вудженим лососем і чорною ікрою, яку подають у одному з ресторанів Лос-Анджелеса.
Про смаки не сперечаються, але дивуватися з них не заборонено. Я завжди дивуюся, коли просять додати в гавайську піцу з ананасами солоні огірки. Або в піцу "Чотири різновиди м’яса" – ананаси. Але це все справа смаку. Що точно не варто поєднувати в одній піці – це м’ясо та рибу.
У кожного піцейоли свій стиль і таємниці, навіть попри те, що рецепт один. Не дивуйтеся, окрім дотримання технології, для мене важлива гармонія кольорів. Помідори – одна барва, зелень – інша, балик – третя, ананаси – четверта. Що багатша палітра, то смачніша піца.
Мій суперприз сьогодні цінніший за акторський "Оскар". На своїй мінісцені я контролюю кожен рух, кожен вихід на публіку, бо на кону здоров’я і життя людей.
Найзірковіша моя роль за 47 років, режисером якої стало саме життя, – мама трьох дітей. Навіть мій п’ятирічний малюк розуміє: у мами сьогодні особливо відповідальна роль. Чекаючи на мене з пізньої зміни, як з тривалих гастролей, він засинає, обіймаючи мій халат.
Усе в нас попереду: і пікніки на природі, і подорожі, і прогулянки найкращими містами світу. Ми все витримаємо й вистоїмо.
Про піцейола
Перші піцейоло з'явилися в XVII столітті. Так називали людину, яка вміла не тільки готувати піцу, а й залучати публіку жонглерські трюками. Майстер розкручував тісто і в повітрі надавав йому потрібну форму і розмір.
Як стверджує легенда, найпопулярніша в світі піца "Маргарита" отримала свою назву на честь королеви Маргарити Савойської, для якої це блюдо вперше приготував кращий неаполітанський піцейоло.
Про майстерність піцейола судять по тому, як йому вдається саме класична піца "Маргарита".
За одну зміну піцейоло в супермаркеті випікає щонайменше сотню піц.
#НАДзвичайні
Олександр Литвинов, приймальник товару: "Робота заміняє мені абонемент у спортзал"
33 роки. За освітою – менеджер з туризму. Два з половиною роки мешкав в Ізраїлі. Коли повернувся до України, став приймальником товару. У професії два роки. Колекціонує яскравий одяг і аксесуари, любить виділятися з натовпу.
Під час карантину я працював. Страху захворіти не було – я мив руки по 20 секунд і до того, як це стало мейнстримом. Але, звичайно, виконувати фізичні навантаження в масці не надто комфортно. Та й сидіти вдома на дивані – не для мене, це я ще до карантину зрозумів.
Хочете заощадити на абонементах у спортзал? Станьте приймальником товару. Я, наприклад, схуднув на 8 кг, відколи працюю тут. Правильний підхід до розвантаження машини й розбирання піддонів дає ефект подвійного тренування.
Якби інопланетяни викрали всіх приймальників, магазини б на цій планеті позачинялися. Працівник відділу товарного обліку виконує роль і вантажника, і комірника, і менеджера ділянки. Інопланетяни були б у захваті. Може, захотіли б відкрити власну мережу продуктових.
Пильність зайвою не буває. Я дуже ретельно перевіряю постачальників.
Я правдолюб. Я за те, щоб усе було по-чесному. Навіть якщо чесність тягне за собою неприємності чи псує стосунки.
Робота навчила не розчаровуватися в людях. За моєю власною статистикою, на одного недобросовісного постачальника припадає 99 сумлінних і відповідальних.
Кошмар приймальника – це коли вантажник зранку не вийшов на роботу. Час від часу мені це сниться, прокидаюся в холодному поті. Без вантажника мені о шостій ранку доведеться не лише все перевірити й підготувати документи, а й завантажувати-розвантажувати за двох. На щастя, таке трапляється дуже рідко.
Єдине, що мені не подобається в моїй роботі – форма. Не саме моя, а будь-яка. Я не люблю уніфікації. У мене досить яскравий стиль, щоб виділятися в натовпі. Моя хрещена часто каже мені: "Сашо, ти маєш занадто яскравий вигляд для цієї країни".
Про приймальника товару
Службові обов’язки приймальника – контроль якості, прийом та розвантаження товарів (разом з вантажниками), розкладання їх по місцях, робота з документами та спілкування з постачальниками.
Від роботи приймальника багато в чому залежить, який товар буде у магазині та наскільки швидко він потрапить на вітрину.
Через руки приймальника товару в супермаркеті проходить не менше як 40 тонн товару на тиждень. По 30—35 піддонів на день.
#НАДзвичайні
Ольга Савкіна, няня: "Для дітей я Мері Поппінс, а не фрекен Бок"
65 років. За освітою – медсестра. Усе життя піклується про дітей: у пологовому будинку, яслах. Уже 13 років працює нянею – у Києві, Херсоні, Дубаї. За цей час допомогла виховати дев’ятьох дітей. Має дочку і двох онуків.
Ви вмієте вдягати воротарську амуніцію? А от я вмію. Завдяки восьмирічному Олексію, з яким ми разом уже п’ять років. Він захоплюється хокеєм. А ще ми вчимо вірші, читаємо, ганяємо на велосипеді й граємо у футбол.
Мені пропонували більшу зарплату, щоб я стала нянею для маленької дівчинки. Я відмовилась. Як же я Олексійка залишу? Жартуємо, що буду з ним до його вступу в університет, а далі побачимо.
Не можна бути нянею "на автоматі". Найменша фальш – і ви втрачаєте довіру дитини.
Няня – це не лише сльози розчулення, теплі обійми й казки на ніч. У Дубаї я була нянею Яна. Так сталося, що його мама почала ревнувати до мене, тож я мусила піти. Це було дуже важко. Янчик кричав, його буквально від мене відривали. Я досі не відпустила цю ситуацію, дуже сумую та відчуваю провину перед Яном. Найскладніше для мене – розлучатися з дітьми.
Ситуації бувають різні. Я багато спілкувалася з нянями. Одну з них ображали батьки дитини. Ми говорили: "Іро, ну чого ти? Покинь!" А вона каже: "Дівчата, зрозумійте, я не можу залишити цю дитину, я її єдина розрада".
Коли дитячі долоні торкаються твого обличчя – це і є щастя. "Моя ти кололівна", – казав при цьому мій вихованець Микитка, бо ще не вимовляв літеру "р".
Навіть коли моя робота в сім’ї виконана, зв’язок не переривається. У Києві я була одна з нянь двійняток. Почала працювати, коли їм було всього чотири тижні, і залишалася поруч п’ять років. Тепер їм по десять. Якось приїхала в Київ і вирішила зробити їм сюрприз – зустріла зі школи. Радості не було меж: вони подумали, що я повернулася.
Карантин не може завадити мені брати участь у вихованні Олексія. Навіть в ті дні, коли ми були не разом, весь час на зв’язку. Я в курсі всіх його справ. Побачила в хокейній групі у вайбері, що "сьогодні онлайнове заняття з ключкою", одразу ж набрала Олексія, щоб дізнатися, як це відбувається і чи цілі стіни.
Для дітей я Мері Поппінс, а не фрекен Бок із книжки "Малюк і Карлсон, що живе на даху". Важливо бачити казкове у простих речах і не боятися змін.
Плани на майбутнє в мене грандіозні. У 110 років хочу стрибнути з парашутом. Коли ми з Олексійчиком відпочивали в Туреччині, його тато запропонував здійснити цю мрію. Але я не наважилася – ще зарано.
Про няню
Неписьменні няні залишилися в історії. Сучасні няні, як правило, мають вищу або середню спеціальну педагогічну або медичну освіту.
Головний обов'язок няні – зробити так, щоб дитина відчувала себе комфортно в відсутності батьків. Для цього їй потрібно володіти набором якостей практично ідеальної людини: любов до дітей, терпіння, сумлінність, відповідальність, знання психологічних і фізіологічних особливостей дітей, акуратність, пунктуальність, порядність, стресостійкість.
Зарплата няні залежить від її компетенцій і графіка роботи. Няні можуть працювати повний день, неповний день або погодинно – в залежності від необхідності. Іноді няні живуть в будинках своїх роботодавців на період роботи. Відповідно і оплата може бути погодинною або фіксована сума.
***
Проєкт "НАДзвичайні. Діячі України", створений національною мережею супермаркетів "Сільпо" і клубом ілюстраторів Pictoric, – це історії звичайних людей, які попри всі форс-мажори щоранку стають до роботи.
Ця соціальна ініціатива стала продовженням проєкту, створеного Pictoric в 2014 році. Він називався "Діячі України" і показував відомих українців, видатних письменників та громадських діячів, музикантів та науковців, спортсменів та акторів, які прославляли країну.
Михайло Кригель, Анна Синящик, Катерина Марченко
