Підозра року. Пояснюємо версію слідства у справі Стерненка
Більше двох років минуло з того дня, коли на екслідера одеського "Правого сектору" Сергія Стерненка напали під його будинком.
Це був уже третій напад на активіста. І завершився він фатально для одного з нападників, який отримав від Стерненка смертельне поранення в серце. Другий втік з місця події, а наразі перебуває за кордоном.
Протягом цих двох років справа Стерненка стала політичним кейсом, до якого апелювали його соратники з одного боку та його противники – з іншого.
За останні кілька місяців події того вечора стали, мабуть, одними з найбільш обговорюваних у ЗМІ та у Фейсбуці – Стерненко очікував підозри. Про такі плани говорили і в правоохоронних органах, але під питанням залишалось, як саме сформулює слідство свою версію.
Протягом місяця активіста кілька разів викликали до СБУ. В більшості випадків він говорив, що отримав повістки занадто пізно, щоб вчасно з’явитись до СБУ. 11 червня поліція прийшла за ним додому, щоб примусово відвести до слідчого для вручення підозри.
Він пішов сам. Вже за традицією – зайшов у СБУ під оплески та вигуки групи підтримки. А вийшов звідти уже підозрюваним у вбивстві.
Так само, наступного дня під супровід своїх соратників, Стерненко приїхав в суд, де йому мали обрати запобіжний захід. Наразі цей процес незавершений – до понеділка зробили перерву.
Тим часом "Українська правда" розібрала версію та аргументи слідства. Публікуємо текст підозри Стерненку, пояснюємо, про що в ній йдеться, та які питання вона викликає.
Читайте також: Майдан, наркотики, Аваков та інші війни Сергія Стерненка
Позиція слідства: вбивство було
Вирішальним до останнього залишалось питання: як саме будуть кваліфіковані дії Стерненка.
Він наполягав, що поранив нападника під час самооборони. З іншої сторони стверджували: активіст наздогнав чоловіка і вже потім наніс смертельний удар.
Відмінність у версіях і мала визначити офіційну кваліфікацію: самозахист чи вбивство.
У першому варіанті Стерненко міг би уникнути будь-якого покарання, навіть за перевищення меж самооборони.
За законом, застосування зброї або будь-яких інших предметів для захисту не є злочином, якщо на людину напала озброєна особа або група осіб. На це звертає увагу захист Стерненка, адже його ймовірним нападникам оголосили підозру саме в озброєному нападі.
Але слідство зупинилось на другому варіанті. Одеситу вручили підозру за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу – умисне вбивство. Це – особливо тяжкий злочин і тягне за собою покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7-15 років.
Мотивом злочину, за версією слідства, було "обурення черговим нападом", "раптово виниклі неприязні відносини" і помста нападникові.
За твердженнями СБУ, за загиблим Іваном Кузнецовим Стерненко побіг, коли "його життю та здоров’ю вже нічого не загрожувало". Після цього нібито і завдав нападникові кількох поранень, зокрема, смертельний удар ножем у серце.
"Закон не дозволяє трактувати такі дії як самозахист", – написали в СБУ в офіційному пресрелізі.
Правоохоронці запевняють, що їхню версію засвідчила експертиза. Хоча раніше навіть адвокат родини загиблого Кузнецова, який відстоює версію про вбивство, говорив, що експертиза не може дати однозначну відповідь. До неї має дійти слідчий, аналізуючи всі обставини події та докази.
СБУ також нагадує, що тіло Кузнецова було знайдене майже за 100 метрів від місця сутички:
"Якби він отримав це поранення на початку сутички, то не зміг би пробігти таку відстань".
Такі ж твердження звучали з вуст противників Стерненка та захисту загиблого Кузнецова.
В офіційній підозрі та в промові прокурора в суді позиція слідства обґрунтовувалась кількома основними тезами.
По-перше, вже вказана відстань у 100 метрів. У матеріалах справи йдеться, що між моментом, коли Кузнецов отримав поранення, і до втрати ним свідомості минуло 20 секунд.
Поєднавши це, а також маршрут бігу чоловіка та сліди крові, які мали залишати поранення, експерти дійшли висновку, що загиблий не міг подолати цей маршрут із отриманим пораненням.
Прокурор у суді посилався також на експертизу про те, що під час та деякий час після поранення Кузнецов був "у вертикальному або близькому до нього положенні".
Водночас, характер витікання крові з однієї з ран, за словами прокурора, чітко свідчить про те, що вона з’явилась безпосередньо перед тим, як Кузнецов упав.
Ніж Стерненка: зброя чи ні?
Стерненко отримав підозру не лише за події тієї злощасної ночі. Другий епізод – це "носіння холодної зброї без передбаченого законом дозволу". За нею покарання може бути різне: від менш ніж тисячі гривень штрафу до 3 років в’язниці.
Йдеться про ніж, яким активіст і наніс фатальне поранення загиблому. У цього клинка була своя історія: спершу Стерненко говорив, що оборонявся власним ножем, потім стверджував, що відібрав його у нападників. Тепер активіст не заперечує, що ніж був саме його, а розбіжності у словах пояснює "позицією захисту".
У матеріалах справи є експертиза, згідно з якою, ніж Стерненка належить до холодної зброї. Дослідження було проведене ще на початку 2019 року.
Водночас, екслідер "Правого сектору" та його захист стверджують: цей ніж є не зброєю, а господарсько-побутовим інструментом. Один із адвокатів Стерненка каже, що про це свідчать численні експертизи. Інший захисник кілька днів тому оприлюднив частину технічних характеристик ножа на підтвердження своїх слів.
У документі йдеться про клинок Emerson Tanto американської фірми Zero Tolerance. Такий можна без проблем знайти у вільному доступі в мережі, із приміткою, що до зброї він не належить.
Чи саме цей ніж був у руках Стерненка два роки тому? З матеріалів справи, які офіційно оприлюднені в судовому реєстрі, та тих, що має у своєму розпорядженні УП, дізнатись про це неможливо. У більшості випадків він фігурує або просто як ніж, або як ніж з маркуванням "ZT". Тобто конкретну модель слідство не зазначає.
Візуально Emerson Tanto схожий на той, який знайшли на місці події.
Це визнає і адвокат загиблого Кузнєцова, однак додає, що сам ніж у руках не тримав:
"Є ряд ножів, вони зовні можуть бути схожі, але є сплав, прикріплення леза до руків’я, жорсткість леза – ще низка ознак, які можуть не відповідати ознакам холодної зброї. У матеріалах є експертиза, що ніж Стерненка – відповідає ознакам холодної зброї".
Якщо це дійсно той клинок, на який вказує захист одесита, виникає питання до правоохоронців: його продавці по всій країні, включно з популярним ритейлером Rozetka, та їхні клієнти тепер теж матимуть проблеми із законом?
СБУ визнає, що напад на Стерненка теж був
Пояснюючи підозру Стерненку, Служба безпеки нарешті заявила, публічно та чітко, що напад на нього був. Щоправда, офіційно дії нападників вважають "хуліганством", за яке їм раніше оголосили підозри:
"Можна говорити про те, що І.Кузнецов та О.Ісайкул мали на меті залякати й нанести тілесні ушкодження С.Стерненку… Захищаючись, громадський активіст лівою рукою прикривався від ударів, а правою – завдавав удари ножем.
Як наслідок, О.Ісайкул отримав різану рану передньої черевної стінки, а І.Кузнецов – проникаюче колото-різане поранення живота. Зазначаємо, що такі дії С. Стерненка можуть відповідати поняттю необхідна оборона".
Чоловіки завдали активісту удари руками в різні частини тіла та по голові, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження. А Стерненко, захищаючись, поранив нападників.
Але смертельне поранення Кузнецов, на думку слідства, отримав вже пізніше. Коли життю та здоров’ю Стерненка "вже нічого не загрожувало".
Примітно також те, що сам Стерененко безпосередньо під час оборони теж отримав кілька різаних ран. Яким саме чином – у підозрі не зазначено, слідство не каже, чи був ніж у його нападників. Хоча їм самим інкримінували саме озброєне "хуліганство".
Другий ніж, як відомо, на місці не знайшли. Однак один із нападників потрапив у руки правоохоронців не одразу, і, наприклад, міг знищити якісь докази. Хоча офіційно про це теж ніхто не заявляє.
Так чи інакше, все одно виникає питання: чому напад на людину називають лише хуліганством, тобто "грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства"?
Сам себе поранив?
Ще одна деталь у справі – поранення самого Сергія в руку. Його опоненти притримувались позиції, що, мовляв, активіст імітував ушкодження, щоб виправдати свої дії.
Офіційне слідство наразі теж так вважає. Хоча в офіційних пресрелізах СБУ про це не йшлось, така версія зазначена в підозрі та була оголошена прокурором на суді:
"З метою надання своїм діям вигляду перебування ним у стані необхідної самооборони та з метою уникнення від кримінальної відповідальності, Стерненко С.В., умисно наніс собі… різану рану лівої кисті та... різану рану на долонній поверхні лівої кисті".
Прокурор пояснює, що на шляху від місця нападу нібито не було слідів крові саме з цих ран. І тому слідство вважає, що ушкодження з’явились пізніше, а не під час оборони.
Те, що вони були нанесені самим Стерненком, за словами прокурора, свідчить характер ушкоджень, які залишились на годиннику активіста, а також те, що поранення були саме на лівій руці, а ніж активіст нібито постійно тримав у правій. Мовляв, це все спростовує версію поранення під час захисту.
Уривок клопотання про домашній арешт Стерненка, де слідство перелічило, що вважає обґрунтуванням своєї версії подій
На цей аргумент одесит заявив, що позиція прокурора суперечить матеріалам слідства. Мовляв, в одній з експертиз є малюнок, який зображає нанесення Кузнецову ударів ножем у лівій руці, а не в правій.
"Вперше про це чую", – прокоментував таку заяву прокурор.
Яка роль правоохоронців у цій історії?
Нещодавно УП публікувала великий матеріал про Сергія Стерненка та його кримінальне переслідування.
Описуючи справу третього нападу, ми поставили кілька ключових питань, більшість з яких наразі описані у підозрі та заявах СБУ.
Але було ще одне: яка роль правоохоронців у цій історії?
Взаємини Стерненка з правоохоронцями – це довготривала історія конфліктів і звинувачень з обох сторін. Сам Сергій вважає, що за нападом на нього можуть стояти співробітники одеської поліції або пов’язані з нею люди.
Під час засідання суду стало відомо: одесита охороняє спецпідрозділ СБУ "Альфа", що він сам раніше заперечував. Про це обмовився прокурор, чим викликав обурення з боку захисту Стерненка та його самого:
"Він розголошує відомості, які стосуються моєї особистої безпеки, повідомляючи деталі, який комплекс заходів вжитий до мене".
Та й розслідування, як відомо, вела Служба безпеки, хоч це не є її підслідністю. Причину неодноразово пояснювали різні генпрокурори: поліція може бути зацікавлена.
Ця зацікавленість й досі залишається на рівні заяв. Слідство про причетність правоохоронців до справи офіційно нічого не каже.
Пояснюючи підозру Стерненку, СБУ лише запевнила, що працює неупереджено:
"Повідомлення про підозру у вчиненні злочину є вимогою закону, який діє незалежно від інформаційних кампаній і політичних переконань тих, хто його порушив. Так само, як і жодне розслідування не може бути зупинене через патріотичні погляди його фігурантів".
Адвокати Стерненка наполягали: прокуратура упереджена в цьому кейсі. Вони апелювали, зокрема, до висловлювань генпрокурора Ірини Венедіктової про те що "підозра Стерненку буде у будь-якому разі".
Щоб засвідчити політичну складову справи, захист покликав до суду кількох свідків. Уже виступили 3 депутатів, які беруть участь у тимчасовій слідчій комісії з нападів на активістів.
Депутатка Соломія Бобровська розповіла, що, працюючі в ТСК, вона відзначила політизацію справи Стерненка з приходом на посаду Венедіктової. За словами депутатки, до її призначення "не стояло питання вручення Стерненку підозру за вбивство".
У наступному засіданні мають допитати прокурора Андрія Радіонова. Він раніше займався розслідуванням, але, начебто, відмовився підписувати справу і залишив її. За інформацією ЗМІ, прокурор офіційно назвав підозру "незаконною і упередженою" та навіть поскаржився на можливу упередженість своєї керівниці Ірини Венедіктової.
Що далі?
У п’ятницю розпочався суд, який має обрати Стерненку запобіжний захід. Це не покарання, адже розслідування досі триває, а лише пересторога – щоб підозрюваний не втік і не завадив слідству.
Наскільки серйозною буде ця пересторога – по закону, має залежати від ризиків. Зокрема від того, чи може підозрюваний переховуватись, чи має він важелі впливу на свідків тощо.
Прокуратура просить відправити активіста під цілодобовий домашній арешт.
Однак за день розібратись зі справою сторони не встигли, тому зробили перерву до понеділка. Тоді вже по суті виступатиме сторона захисту з власними аргументами.
А далі – продовження слідства. Варто нагадати, що підозра не є свідченням винуватості. Або навпаки. Вона може як перетворитись на судовий процес, так і бути скасована чи змінена самим слідством.
***
Зрушення, які останнім часом відбуваються у справі Стерненка, не до вподоби обом сторонам. Підозри і ймовірним нападникам, і самому Стерненку не влаштовують як активіста, так і його опонентів.
Колишньому заступнику голови Адміністрації Віктора Януковича Андрію Портнову, який є одним із лідерів публічних звинувачень активіста, і якого Стерненко пов’язує зі своїм переслідуванням, підозра здалась занадто м’якою. Він заявив, що захист Кузнєцова буде вимагати більш жорсткої кваліфікації, що передбачає пожиттєву в’язницю.
Здавалось би, опоненти Стерненка мають бути "одним цілим" зі слідством, якщо воно поставило собі за мету посадити активіста. Але і захист загиблого Кузнєцова говорить про проблеми із доступом до матеріалів справи.
Влада ніби опинилась на роздоріжжі між Стерненком, якого генпрокурорка Ірина Венедіктова "поважає як активіста", та його ярими противниками, яким вона, в тому числі, зобов’язана посадою.
