Побиття, зґвалтування, шантаж. Чому в Україні не карають за напади на ЛГБТ
Напередодні травневих свят у Житомирі стався жахливий злочин – група молодих людей побила та зґвалтувала 19-річного трансгендера.
Минув місяць, а нападники вільно розгулюють містом. Постраждалий майже не виходить з дому, знаходиться у важкому психологічному і фізичному стані після нападу.
Фотографія закривавленого юнака з'явилася на сторінці правозахисного ЛГБТ Центру "Наш світ". Фахівці організації взялися за цю справу.
Однак чи вдасться довести, що напад на трансгендера стався через нетерпимість до сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності, спрогнозувати важко. Адже в українському законодавстві досі не прописані ці пункти.
"Українська правда" поспілкувалася з правозахисниками та ЛГБТ людьми, які пережили напади, і дізналася, чому такі судові справи в Україні тягнуться роками та що зможе змінити ситуацію.
Били, роздягли, вимагали гроші
Сашко не виходить на вулицю без супроводу, спілкується тільки з рідними і боїться, що ті, хто знущався над ним місяць тому, повернуться. Він – трансгендерна дівчина, на яку напали.
У вечір нападу, 29 квітня, Сашко вдягнувся у жіночий одяг та пішов на побачення із хлопцем, з яким познайомився у соцмережі. Він не надто хотів особистої зустрічі, але новий знайомий наполягав.
Чи знав той, хто ініціював побачення, що до нього прийде трансгендер? Сашко впевнений, що так.
"Вони зустрілися близько 11-ї вечора в районі Соколовського масиву, – розповідає активістка правозахисного ЛГБТ Центру "Наш світ" Олександра Семенова, яка зараз опікується постраждалим.
Той хлопець купив алкоголь, вони випили. А потім почав грубо роздягати Сашу і нібито тільки тоді зрозумів, що це не дівчина. Але не зупинився.
Хлопець почав його примушувати до сексу і у підсумку відбувся оральний статевий акт з примусу. Саша плакав, просив його відпустити. Але нападник не тільки не зробив цього, а ще й зателефонував своїм друзям".
До місця зустрічі під’їхала автівка, у якій було п’ятеро людей – четверо хлопців і дівчина. Вони також приєдналися до знущань над трансгендером: били, а потім роздягли.
Коли Сашко голим почав тікати, їхали за ним на машині та періодично підштовхували.
"Це тривало 30-40 хвилин, поки Саша не добіг до свого будинку. Його батько почув крики та вибіг на вулицю, побачивши цю картину. Нападники вимагали з чоловіка 10 тисяч гривень за те, що вони відпустять його сина. Це був жах… Батько викликав поліцію, і тоді молоді люди поїхали".
5 травня на сайті Національної поліції в Житомирській області з'явилося повідомлення про розпочате кримінальне провадження "за фактом конфлікту між хлопцями".
За версією правоохоронців, сексуального насильства щодо трансгендера не застосовували, а історія виглядала зовсім інакше:
"На лісову околицю обласного центру заявник прийшов в образі дівчини – з макіяжем та перукою. За показами заявника, після спілкування між новими знайомими відбувся оральний секс, на який він погодився за власним бажанням, – йдеться у заяві поліції.
Згодом один із партнерів запідозрив, що зустрівся не з дівчиною – і між ними виник конфлікт. Під час сутички повз парубків проїжджав транспортний засіб, водій та пасажири якого втрутились у ситуацію".
В поліції повідомили, що кримінальне провадження розпочате за статтею "грабіж", адже постраждалому нанесли тілесні ушкодження та відібрали мобільний телефон.
"До того, як ми знайшли адвоката, слідчі робили все, щоб Саша відмовився від слів, що до нього застосовували насильство, – говорить Олександра Семенова.
За нього написали заяву, а він, оскільки погано бачив, її підписав. Зараз факт сексуального насильства буде складно підтвердити, оскільки із самого початку не була проведена відповідна експертиза, не зданий біологічний матеріал.
Коли ми знайшли адвоката, а потім підняли хайп в ЗМІ, поліція почала ворушитися, але зараз все знову замовкло".
За словами активістки, декілька разів вони їздили на впізнання і знають обличчя нападників. Ті й досі вільно розгулюють містом.
"Зараз Саша у складному фізичному і моральному стані. І поки не готовий до спілкування з психологом, адже раніше мав невдалий досвід – ті його дискримінували, було багато гомофобства, – каже Олександра.
Не можу сказати, що ЛГБТ люди в Житомирі захищені. Деякі після нападів на себе бояться звертатися до поліції, бо не хочуть розголосу. Але у випадку із Сашею ми у жодному разі не зупиняємося, тому що сьогодні б'ють, а завтра можуть вбити".
Правозахисники мають намір добитися, аби справу нападу на трансгендера в Житомирі розслідували за статтею 161 КК – порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками.
По суті, наразі вона єдина, за якою можна було би притягувати до відповідальності тих, хто вчиняє злочини з гомофобних мотивів. Але стаття недосконала.
Вона передбачає покарання за, наприклад, розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, але про гомофобні і трансфобні злочини – ні слова. У статті ККУ вони залишаються "іншими ознаками".
"Намагаються звести до хуліганства"
З року в рік кількість злочинів через ненависть на основі сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності не зменшується, говорить експерт центру "Наш світ" Олександр Зінченков. А поліція неохоче розслідує злочини саме за 161-ю статтею.
"Такі злочини намагаються звести до хуліганства чи, в залежності від специфіки та тяжкості, як нанесення тілесних ушкоджень, розбою, грабежу, вимагання", – говорить Олександр Зінченков.
За словами правозахисника, поки не буде введено інші статті КК, їхній центр буде наполягати, щоб їх розслідували саме за 161-ю. Якщо не для покарання злочинців, то хоча би щоб зрозуміти загальну картину, яка складається з такими нападами в Україні.
"Цю статтю не любить ні поліція, ні прокуратура, тому що по ній вкрай складно довести мотив. Вона погано виписана, не включає згадок про сексуальну орієнтацію або гендерну ідентичність. Тобто цей факт залишається на розсуд прокуратури і слідчих, а вони зайву роботу на себе брати не хочуть", – каже Зінченков.
Правозахисники констатують: в останні роки дійсно існує практика, коли поліція може відкрити кримінальне провадження за 161-ю статтею.
Наприклад, так було у справі про напад на Василя Давиденка – ветерана, який зробив камінг-аут та публічно заявив, що він гей.
Зазвичай такі справи розглядаються за іншими статтями, і обвинувальний акт до суду направляють саме за ними, а 161-а "вмирає" у надрах слідства.
Щоб виправити цю ситуацію, 9 квітня до Верховної Ради було подано законопроєкт №3316 щодо криміналізації гомофобних і трансфобних злочинів. Його ініціаторка – колишня журналістка та депутатка від "Слуги народу" Ольга Василевська-Смаглюк.
Законопроєкт пропонує доповнити статті Кримінального кодексу, які стосуються вбивства, катування та масових заворушень словами "з мотивів нетерпимості до сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності особи".
15 квітня на сайті президента з’явилася петиція із закликом публічно підтримати законопроєкт щодо протидії злочинам на ґрунті ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності.
"За даними правозахисного ЛГБТ-Центру "Наш світ" у 2016–2017 роках в Україні зафіксували 390 злочинів на ґрунті ненависті щодо ЛГБТ-українців, ромів та інших уразливих груп. У щорічному рейтингу "Веселкова Європа" ILGA-Europe, що демонструє ситуацію з захистом прав ЛГБТ на континенті, Україна посіла 35 місце з 49 країн", – говорить автор петиції.
Поки що вона набрала трохи більше двох тисяч голосів з 25-ти необхідних для розгляду.
"Якщо ми говоримо про злочини на ґрунті ненависті до ЛГБТ людей, то, на жаль, позитивної тенденції немає", – говорить виконавча директорка Amnesty International Україна Оксана Покальчук.
Найлогічніший вихід з цієї ситуації – додати до наявної статті ККУ пункти про вчинення злочинів на ґрунті ненависті через сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність.
Крім того, говорить Оксана Покальчук, зміни мають відбуватися не тільки на рівні законодавства, а й у публічній площині.
"Політичні фігури, які формують суспільну думку, мають змінювати свою риторику. Ці люди не можуть використовували гомофобні та трансфобні вислови.Тому зараз була така реакція на слова Миколи Кулеби. Люди відкрито сказали, що не будуть толерувати тому, що людина на такій посаді говорить гомофобні речі.
Для мене це хороший показник суспільних змін", – каже виконавча директорка Amnesty International Україна.
"На кожного гівнюка не знайдеш енергії"
Один із тих, хто бореться за права ЛГБТ людей в Україні – ветеран війни на Донбасі Віктор Пилипенко.
З вересня 2014-го до літа 2016 року він служив у батальйоні "Донбас", виконував завдання на Луганщині та брав участь у боях за Широкине. Віктор був санінструктором та гранатометником.
Камінг-аут чоловік зробив після служби, у червні 2018-го. Тоді Віктор зізнався, що давав інтерв’ю художнику Антону Шебетко для проекту "Ми були тут" (проєкт про українських військових та волонтерів з ЛГБТ-спільноти – УП). Таким чином, він став першим в Україні ветераном, який публічно зізнався у своїй гомосексуальності.
Зараз Віктор – активіст ГО "Точка Опори" та адміністратор Facebook-групи "Військові ЛГБТ та наші союзники".
Завдяки йому у 2019-му до KyivPride вперше приєдналася нечисленна колона військових, які належать до ЛГБТ спільноти або толерують їй. У тому ж році на нього вперше було скоєний напад.
"На мене напали у серпні 2019-го. Це трапилося під час церемонії вшанування пам’яті загиблих бійців батальйону "Донбас". Я саме спілкувався з бійцем, який був поранений на війні, і якому надавав першу допомогу на полі бою. Як раптом відчув удар у потилицю", – розповідає Віктор.
Нападник також виявився колишнім бійцем батальйону.
"Він дуже релігійна людина, вчиться на священника. Тому агресивно сприйняв мій камінг-аут. До того він нападав на мене у мережі, писав гнівні коментарі, – пояснює ветеран.
Очевидно, він думав, що його підтримають побратими з батальйону. Але вони навпаки засудили це. Є міф, нібито військові дуже гомофобні. Насправді це не так. Хлопці, які пройшли війну, абсолютно нормально сприйняли мій камінг-аут. Вони бачили мене у бою, знають, що я нікого не підводив".
Деякий час після нападу Віктор жив із відчуттям небезпеки. Його справу довго розглядали перед тим, як передати до суду. Сам суд призначили аж на липень 2020 року.
"Такі справи розслідуються довго. Юрист, який мені допомагає, сказав, що у ній немає класифікації за статтею "переслідування через сексуальну орієнтацію". І це – типова історія. Іноді дуже страшні злочини списують на, скажімо, хуліганство, і злочинці отримують умовні терміни або їх просто відпускають", – говорить Віктор.
За його словами, єдине правильне рішення цієї проблеми – внесення відповідної поправки до закону, яка включатиме у себе напад на ґрунті ненависті через сексуальну орієнтацію.
"Якщо би ця маленька поправка була внесена, можна було би притягувати до відповідальності таких людей. Це послугувало би гарним уроком для гомофобів, які готові вбивати, і таких злочинів стало би набагато менше", – впевнений ветеран.
Але, поки законодавство не змінено, Віктор продовжує боротися за права ЛГБТ людей, намагаючись змінити до них ставлення суспільства.
"У мережі я стикнувся з багатьма людьми, які мені погрожували, казали, що нападуть, підстережуть. Я міг би збирати ці всі погрози і нести їх до поліції, але на кожного такого гівнюка не знайдеш енергії. Я вибрав інакший шлях – створив групу ЛГБТ військових, щоб пропонувати суспільству зміни, показати, що ЛГБТ люди є на війні. Розвінчати міфи, що гей – це фемінна людина".
Шантаж геїв, "привезений" з Росії
Випадок побиття та зґвалтування трансгендера у Житомирі – кричущий, але не поодинокий. Такі напади відбуваються постійно у різних містах України.
Однак, не всі постраждалі знаходять у собі сили звернутися до поліції. Причин багато – від страху осуду до розчарування у правоохоронних органах.
28-річний Дмитро Гаврилюк з Одеси звернувся до поліції та наважився публічно розповісти свою історію "Українській правді".
У ніч з 14 та 15 травня цього року він зустрівся з хлопцем, із яким напередодні познайомився у соцмережі. Часто геї, лесбійки та трансгендери знайомляться у закритих групах або у спеціальних додатках на кшталт Tinder (назви додатків УП не називає з міркувань безпеки).
"Ми зустрілися, зайшли до магазину, а потім пішли до орендованої квартири. Випили, я пішов у душ, а, коли виходив, побачив, як на мене летять четверо чоловіків. Повалили на підлогу, наділи наручники, пару разів вдарили по нирках, пару – по зубах, але не смертельно.
Щоправда, коли я падав, розсік брів. Ці люди представилися поліцейськими, а один – братом хлопця, з яким я зустрівся. Після цього розмови зводяться до того, мовляв, твій друг неповнолітній, тому зараз ми їдемо в райвідділ", – розповідає Дмитро.
Одразу ж у хлопця відібрали телефон, документи, гроші і картки, посадили в автівку та нібито повезли до райвіділу. Дорогою один із нападників взяв смартфон і у полі, де вводиться номер телефону, набрав цифру "2000". З Дмитра вимагали дві тисячі доларів.
"Казали: "Давай шукай". Я багато разів чув такі історії, тому у голові були лише думки як вибратися живим. Ми каталися, все ніяк не могли доїхати до "райвідділу".
Вони ще намагалися взяти кредити на мої документи, але у них не вийшло. На карті було п’ять тисяч гривень, які вони зняли. І я всю дорогу розповідав, що зарплата завтра, грошей немає і родичів теж – нема у кого попросити", – пригадує Дмитро.
Нападники повірили. Продиктували номер карти, на яку треба покласти решту грошей, віддали телефон і документи (щоб він зміг заложити смартфон у ломбард) і викинули з машини. Ще кілька днів хлопцю телефонували з анонімного номера, а 19 травня він написав заяву до поліції.
До неї ж надав виписки з карти, фотографію підставного "знайомого" із соцмереж та відео з магазину, де той засвітив обличчя.
"Зафіксували справу за статтею "грабіж". Коли прийшов писати заяву, то мене намагалися відмовити, мовляв, таких випадків немає, а навіть якщо є, то про це не заявляють, – розповідає чоловік. – Але мою заяву все ж прийняли. Потім мені сказали, що, скоріше за все ті "корочки", які мені показували "поліцейські" – посвідчення на зброю.
Через місцеву ЛГБТ організацію вдалося дізнатися справжнє ім’я хлопця, який був наживкою, адвокат сказав, що ця людина вже фігурує у двох подібних справах. Номер, з якого він мені писав, не обслуговується з 20 травня. Але на цьому все, більше зі мною ніхто не зв’язувався".
У перші дні Дмитро пересувався виключно на таксі та просив супроводу знайомих. Каже, і зараз буває страшно за своє життя.
Чоловікові "пощастило" – на нього давили морально, але не ґвалтували, не сильно били, не катували. Але так буває не завжди.
У березні 2019 року в Одесі затримали банду з п’ятьох чоловіків, які шантажували геїв. Останньою їхньою "справою" став напад на 36-річного громадянина Фінляндії.
За стандартною схемою через підставного "коханця" з іноземця вимагали 2 тисячі доларів за нерозголошення інформації. Чоловік відмовився платити здирникам, його скинули з другого поверху житлового будинку. Він зламав дві п’яти, але вижив.
"Шахрайська "схема", коли жертву виманюють на побачення, справа доходить до ліжка, а потім до квартири вриваються нападники, говорять, що особа неповнолітня, та починають "розводити" на гроші, прийшла до України з Росії, – говорить Віктор Пилипенко.
Цей метод був запроваджений ініціативою, яка діяла на теренах СНД – "Оккупай-педофіляй". Так званий "Тесак" (лідер цього праворадикального екстремістського руху Максим Марцинкевич – УП), який її очолював – відомий терорист, який згодом відзначився і на Донбасі, воював на боці окупантів".
За словами Пилипенка, учасники цієї гомофобної ініціативи розробили схему для шантажу. Казали, що зловили не тільки гея, а й педофіла, тому що підставна особа була неповнолітньою.
Процес "перевиховування" знімали на відео. Так, зокрема, сталося у Харкові у листопаді 2013 року. Саме тоді "Тесак" приїхав до України.
Він та його однодумці зловили двох хлопців, і заявили, що ті – неповнолітні геї. Юнакам виголили волосся посередині голови і розфарбували поголену ділянку у кольори веселки, яка є символом представників ЛГБТ.
"Випадок в Одесі мені нагадав дії цієї структури, – говорить Віктор. – Але чи досі в Україні діють послідовники цієї організації, я не знаю. Найактивніші наші противники наразі – це організація "Традциція та порядок", які присутні на всіх ЛГБТ заходах.
"Національні дружини" офіційно не беруть участі у нападах на ЛГБТ-спільноту, але їхні члени схильні це робити самотужки. Є також маргінальні групки і, звичайно, Рада Церков.
Останні не нападають, але часто виводять своїх людей на марші проти ЛГБТ і блокують будь-які правозахисні ініціативи аж до Стамбульської конвенції, яка зовсім не стосується ЛГБТ.
Але там фігурує поняття ґендер, яке їм вороже".
Юлія Ворона, для УП
