Заперечення, гнів, обсервація. Фотоісторія українців, які з Балі потрапили в "Козацький" 

Оператор  The Gate Agency Віталій Нужненко з дівчиною Анастасією Олексенко вирішили зиму провести на Балі. Пізніше, в них виникли труднощі з поверненням додому. 

Так вони  опинилися серед пасажирів літака, що застряг в Борисполі. Частину пасажирів відправили  на обсервацію у готель "Козацький".

Далі історія ізоляції від Віталія і фотощоденник від Анастасії .

всі фото анастасії олексенко

Ще на початку січня ми полетіли в Азію, така зимівля для нас вже стала звичною. Індонезія – місце де ти потрапляєш зовсім в інший світ. Як правило відключаєшся від метушні Києва, гонкою за кар’єрою і грошима – ти просто починаєш жити. 

Про вірус ми дізналися з телеграм-каналів. Якщо чесно, спочатку ставилися до нього не дуже серйозно.Нам здавалося що це нова змова великих у керма, або гіперспийняття маленької проблеми. 

Коли почали закривати в Китаї і пізніше в Італії цілі міста, ми зрозуміли, що дійсно щось не так. Ми всі були не готові до цього. Винятком не стала і наша країна.

Після заяви президента про закриття авіасполучення, ми почали шукати шляхи для повернення додому. Був створений телеграм-канал, де більше 1000 українців, застряглих на Балі, обмінювалися новинами та намагалися знайти шлях додому. 

Пізніше з нами почав виходити на зв’язок консул і через два тижні, вночі надійшла інформація, що завтра рейс! Ми дико зраділи!

У Борисполі літак зустріли бійці Нацгвардії і поліцейські. На жаль, ніхто з них теж не пояснив, що з нами буде далі – немає повноважень, говорили.

Ви самі уявіть: вас зустрічають бійці, ніхто не пояснює, що з вами будуть далі робити і тільки наполягають на підписанні документа про не розповсюдження інформації, забороняючи спілкуватися зі ЗМІ. 

Так ми потрапили в обсервацію.

Навіть не знаю, що б з нами було, якби колеги з The Gate Agency не привезли нам обігрівач, теплі речі та продукти. Думаю, якби не їхня підтримка, ми б точно захворіли. 

Заснути нам вдалося тільки закутавшись в усі речі відразу.

Вранці нас чекав приємний сюрприз –   постукали в двері і втекли. Під дверима виявився наш перший сніданок, а пізніше обід і вечеря. Їжа була досить скромною, але мені складно передати, як ми їй раділи! 

У перший день обсервації до самого вечора ми сиділи на одній пачці "Мівіни", яку я прокатив по всьому Балі і ось повернувся з нею додому.  Це була найсмачніша "Мівіна" в моєму житті!

Далі життя для нас стало циклічним, наче в "Дні бабака". Ми дивилися на себе в новинах, давали інтерв’ю журналістам і після стуку в двері забирали їжу. 

Потім знову дивилися на себе по телевізору… Забавно, але в якийсь момент це почало навіть подобатися. 

У нашої групи "мажорів з Балі", як нас прозвали фейсбучні співгромадяни, був телеграм-чат в якому ми обмінювалися актуальною інформацією. 

На третій день обсервації хтось написав там, що ми скоро всі здамо тест на коронавірус і, якщо результат буде негативний, нас відпустять додому на самоізоляцію. 

Через 2 дні ми зробили тести і стали чекати результатів. 

3 квітня ми дізналися, що вільні.У всієї нашої групи результати тесту були негативними. Всі були страшенно раді! Ми навіть зробили загальну фотографію на пам’ять в холі п’ятого поверху. 

Але, як виявилося, ми надто швидко почали радіти. Відразу нас не відпустили. 

Обід, вечір, ніч… В якийсь момент ми всі втомилися і заснули у себе по номерах. Але вже о другій годині ночі співробітники готелю всіх розбудили і почали виселяти нас. Під зобов'язання  про самоізоляцію.

Віталій Нужненко, Анастасія Олексенко, The Gate Agency