Як римо-католики паски святили: репортаж з київського костелу

Біля воріт костелу на київських Позняках у великодню суботу ближче до восьмої вечора самотньо стоїть отець Олексій. 

В медичній масці на обличчі та поки що без ряси він очікує на парафіян на вечірню Пасхальну Вігілію. 

Традиційно після цієї літургії католики освячують пасхальні кошики. Але не цього разу. На дошці оголошень протягом вже двох тижнів повідомлялось, що освячень пасхальних страв не буде.  

– Раніше на Великдень тут до кінця вулиці були запарковані авто. А зараз як бачите – порожньо. Невесела Пасха цього року, – зітхає священник.

Потрапити на вечірню великодню службу в парафії Успіння Пресвятої Діви Марії могли лише 10 осіб відповідно до карантинного обмеження, встановленого Кабміном. 

Запис на Пасхальну Вігілію в костел на Позняках був оголошений ще тижнем раніше на кожен із днів пасхального тридення, починаючи з Великого четверга, а також на кожну з трьох святкових недільних мес.

– Дехто, звісно, хотів потрапити і в четвер, і у п'ятницю, і в неділю. Ну, ми вже просили, що майте любов до інших, які теж хочуть потрапити в якийсь з днів. Тобто просили вибрати лише одну службу. 

Зайти всередину костелу на вечірню службу отець не запрошує. Адже я вже буду одинадцятою.

Коли всі з записаних попередньо парафіян зайшли до храму, отець Олексій вибачається, що мусить закрити двері. На випадок, якщо з вулиці ще хтось захоче зайти, і тоді це буде порушенням. 

На прохання сфотографувати, як він зачиняє на ключ костел зсередини, отець Олексій знітився. Каже, що йому соромно бути в ролі того, хто закриває двері храму перед потенційними відвідувачами.

– Я читав допис однієї монахині, як вона стояла на порозі храму і не пускала людей. Вона писала, що ридала в цей момент. Я її розумію.

Традиційні християнські церкви в Україні обмежили доступ парафіян до храмів, але повністю закрити їх для людей не наважились. Щоправда, з умовою дотримання карантинних обмежень – заходити лише в масках та зберігати дистанцію. 

Паралельно у церквах закликають долучатися до літургій через інтернет, радіо чи телебачення.

Проте в будній день не під час служби до храму є вільне відвідування без запису. Адже як мінімум сповідь онлайн провести неможливо.

"Сповідь за допомогою електронних засобів зв'язку (наприклад, телефону, обміну миттєвими повідомленнями тощо) неможлива. Святий Престол ніколи не дозволяв сповідати по телефону, а всі попередні заяви прямо забороняють сповідати на відстані і вказують на те, що у віртуальному просторі немає таїнств", – йдеться в інструкціях конференції Єпископату РПЦ, прийнятих у зв'язку з карантинними обмеженнями у світі. 

За словами Олексія Самсонова, його парафіяни проявили соціальну свідомість, і не довелося зайве нагадувати про карантині обмеження. 

Читайте також: Великдень під час пандемії. Що готують церкви і президент

Так, вже після перших рішень влади про збори на території Києва за участі не більше півсотні людей, бувало, що сюди на службу могла прийти взагалі лише одна людина. 

А під час Великої суботи 11 квітня сповідатися протягом всього дня навідалось лише шестеро вірян. Хоча в попередні роки був безперестанний потік людей.    

Отець каже, що вже після завершення карантину будуть просити парафіян таки прийти і висповідатися.  

На критику щодо відкритих церков як потенційного місця перенесення вірусу отець Олексій відповідає: 

– Ця критика від нерозуміння. От зараз працюють соціально значимі підприємства. Церква – це не підприємство, але це те, що дбає про душу народу. В церкві люди можуть знайти розраду в момент, коли їх опановує страх чи коли їхнє життя ламається. Де ще люди будуть брати віру, розраду, спокій? Адже від влади вони цього не отримують. Влада не заспокоює, а лише лякає цифрами про захворілих і померлих.

Відтак ідею повністю закрити храми для людей Олексій Самсонов вважає "безглуздою":

– Якщо є ціль взагалі унеможливити контакти, тоді закривайте "Епіцентри", ломбарди і так далі. Ми зі свого боку дотримуємось всіх вимог – при вході стоять дезінфектори, без маски не впускаємо, кожен має сісти на дистанції і не більше 10 осіб.

Правда, церкви на локальному рівні вдаються до різних винятків. Так, у Львові Рада Церков Львова  рекомендувала на Вербну неділю та Пасхальні дні проводити богослужіння за закритими дверима. Віряни усіх конфесій можуть перебувати лише біля храму на вулиці з дотриманням дистанції. Паски священникам пропонують освятити одразу на хлібопекарнях.

Проте, як вказано в рішенні Ради Церков, якщо люди приходитимуть до храму із пасхальними стравами, освячення таки відбуватиметься на вулиці з дотриманням фізичної дистанції два метри. А за недотримання умов, як попередили у львівській Раді церков, відповідальність нестимуть самі люди. 

Проте це не про римо-католиків. Ті відмовились освячувати пасхальні кошики, принаймні у містах, навіть на вулиці. Оскільки в продаж освячені паски надійдуть ближче до дати святкування християн східного обряду, римо-католикам довелося освячувати їх самим. 

Але для освячення в умовах карантину просто послухати службу з телевізора чи радіо замало.

– Має бути таїнство, і воно має бути живим. Родина збирається за столом, далі глава родини проводить коротеньке читання зі Святого письма, потім молитва над їжею, де в кінці він просить Бога благословити цю їжу, – пояснює Олексій Самсонов.  

Спеціальна молитва для освячення вдома була опублікована в широкому доступі в інтернеті. Водночас в інструкціях для римо-католиків не було поради буквально окропити страви свяченою водою.  

– Дехто каже, якщо має вдома свячену воду, що хоче після молитви окропити страви. Ну, гірше від того не буде, – посміхається отець Олексій.

Анна Новаковська – одна з тих десяти, кому пощастило записатися ще тижнем раніше на Пасхальну Вігілію у парафії Успіння Пресвятої Діви Марії. Прийшла в костел без великоднього кошика. Каже, що освячувати пасхальні страви буде її наречений в неділю вранці. 

– Вже якщо ми побули на службі, то для нас Христос воскрес. Ми тут в духовний спосіб запалимо свої свічки від Пасхалу (велика пасхальна свічка – УП), тобто в наше життя знову прийде світло, і це світло ми понесемо додому. Раніше ми несли це світло на свічках в кошиках. 

У попередні роки Анна приходила на Великдень в костел на Позняках із батьками, які живуть за межами Києва. Через небезпеку розповсюдження вірусу цього разу вона святкуватиме без них.

– Батьків я привела з собою в храм у духовний спосіб. Вітатимемо один одного по телефону. Святковий настрій у мене присутній, хоч і вперше в житті наша парафія переживає Великдень у порожньому храмі, – додає Анна .    

Як би не було боляче споглядати порожні храми чи бути ізольованим на Великдень вдома, за словами отця Олексія, треба таки зустріти Воскресіння Христове в радості. 

Ще за тиждень до Пасхи він намагався донести це слухачам християнського "Радіо Марія", головним редактором та ведучим якого є.  

– Слава Ісусу Христу. Мене звати Галина. Мені 65 років. Я із Жмеринки. Я в хаті одна, і мені дуже важко. Ходити теж важко. Спасибі людям, які принесли мені пасочку, – в суботній великодній вечір подзвонила до отця Олексія в ефір жінка. Відчувалось, що говорить вона в сльозах або ледь їх стримуючи.   

– Так, я щаслива, бо свято Христового Воскресіння, але і нещаслива, бо дітки далеко. І що через цю хворобу не можуть приїхати… Тому я молюсь за всіх діток, які не можуть приїхати до одиноких батьків.

– Друзі, ми цю Пасху запам'ятаємо надовго. Сподіваюсь, що наступного року ми не залишимося вдома самі, а зможемо святкувати у спільноті і в церкві. І давайте повторю усім те, що цілий тиждень повторював в ефірі, – заспокійливим тоном продовжив ефір Олексій Самсонов. 

– Так, у багатьох з нас може бути сумний настрій, бо ми не можемо вийти і не маємо тої служби, до якої ми звикли. Але Пасха є Пасха, Христос воскрес за кожного з нас, тому ми маємо святкувати в радості. Тому прошу вас, хто не має тої радості, моліться, щоб Бог допоміг вам відчути цей дух святкування і воскресіння Ісуса Христа.

Після ефіру запитую в отця Олексія, чи в умовах карантину доречно не збиратися не лише в церкві, але навіть родиною, якщо батьки і діти з онуками живуть окремо. Він задумався і однозначно відповісти так і не зміг.

 –  Так, ми говоримо лишатися вдома і уникати контактів. Але чи не зустрічатись родиною на Великдень? В цій ситуації я навіть не знаю, якби моя мама просила приїхати, бо їй самій погано. Я не знаю, що б я робив. 

Мар'яна П'єцух, фото автора